31 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2742/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - Департамент, відповідач) про визнання протиправною відмову у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та зарахувати позивачу відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції у зонах гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця; внести зміни до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 24 вересня 2020 року №284 о/с в частині розрахунку вислуги років за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції у зонах гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером Національної поліції України. З 01 вересня 1995 року його було зараховано курсантом Львівського інституту внутрішніх справ, після закінчення навчання, в період з липня 1998 по жовтень 2018 працював на різних посадах Маневицького РВ УМВС України у Волинській області та в період з 18 жовтня 2018 по 02 жовтня 2020 - на посадах старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Починаючи з липня 1998 року був постійно зареєстрований, проживав та проживає по даний час в селищі міського типу Маневичі, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Окрім того, в період з липня 1998 року по жовтень 2018 рік постійно працював на території селищ міського типу Маневичі та Любешів, та з жовтня 2018 року по жовтень 2020 року працював в Волинському управлінні ДВБ НП України, при цьому в територію його обслуговування входили Маневицький ВП ГУНП у Волинській області, Любешівський ВП Камінь- Каширського ВП ГУНП у Волинській області, Камінь-Каширський ВП ГУНП у Волинській області, тобто у вказаний період також ніс службу в 3-й зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 24 вересня 2020 року №284 о/с позивача згідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Відповідно до вказаного наказу стаж служби в поліції становить 25 років 1 місяць 02 дні, вислуга років у пільговому обчисленні 00 років 02 місяці 14 днів, вислуга років для призначення пенсії 25 років 03 місяці 16 днів, однак у пільговому обчисленні не було враховано приблизно 10 років, а саме за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року, тобто за період проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.
Позивач 12 жовтня 2020 року звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із письмовою заявою про здійснення перерахунку вислуги років, зарахування вислуги років на пільгових умовах та перерахунку вислуги років для призначення пенсії, однак відповідач листом від 16 листопада 2020 року №М-2449/42-02/04-20 відмовив у задоволенні такої заяви у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Уважає такі дії суб'єкта владних повноважень незаконними, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 12 квітня 2021 року №4154/42-05ЦА/2021 позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що 16 жовтня 2020 до Департаменту надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № М-2449 від 16.10.2020) щодо здійснення перерахунку вислуги років, зарахування вислуги років на пільгових умовах, перерахунку вислуги років для призначення пенсії та інших питань, за результатами розгляду якої листом від 16 листопада 2020 року за вих. №М-2449/42-02/04-20 позивача повідомлено про те, що про те, що затвердженого переліку військових частин, підрозділів і установ, яким зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця не прийнято, а тому правові підстави для внесення змін до наказу Департаменту від 24 вересня 2020 №284 о/с та перерахунку вислуги років відсутні.
На підставі рапорту ОСОБА_1 від 09 вересня 2020 року наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 24 вересня 2020 року № 284 о/с останнього відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 02 жовтня 2020 року. Стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить - 25 років 01 місяць 02 дні; вислуга років у пільговому обчислені становить - 00 років 02 місяці 14 днів; вислуга років для призначення пенсії становить - 25 років 03 місяці 16 днів.
Зазначає, що стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, га деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії та жодної відсилочної норми не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 1993 року №748 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1993 року №747 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року №17-Р, на території яких час виконання службових обов'язків зараховується до стажу вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони в пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця (далі - Перелік № 748).
Відповідно до цього Переліку №748 умовою для пільгового у обчислення в органах, підрозділах, військових частинах є проведення обліку і табелювання робочого часу особового складу на територіях перерахованих населених пунктів із затвердженням їх наказами МВС, УВС, УВСТ та занесенням відомостей у особові справи, однак в матеріалах особової справи № 1953 ОСОБА_1 (0067698) відсутні будь-які відомості та записи, табелі і накази МВС, ГУВС, УВС щодо обліку і табелювання робочого часу особового складу органів, підрозділів та військових частин, які дислоковані у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.
Окрім того, звертає увагу, що з 01 січня 2015 року набрав, чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 із Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що також унеможливлює проведення зарахування до вислуги років в пільговому обчисленні проходження служби в зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення при призначенні пенсії.
З огляду на зазначене представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 50-57).
На адресу суду 16 квітня 2021 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначає, що документи, обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку формування та ведення особових справ поліцейських», що затверджений наказом МВС України від 12 травня 2016 року №377, документом, в якому відображається інформація про проходження служби поліцейським є особова справа. Копія довідки (послужного списку) була подана із позовною заявою (арк. спр. 82-87).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 29).
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, категорії 3, та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується посвідченням від 08 липня 1998 року № НОМЕР_1 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 22 грудня 2020 року серії НОМЕР_3 (арк. спр. 12-13).
Позивач з 01 вересня 1995 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 02 жовтня 2020 року в Національній поліції України, що підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_4 та копією послужного списку (арк. спр. 15-17).
На підставі рапорту ОСОБА_1 від 09 вересня 2020 року (арк. спр. 59) наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 24 вересня 2020 року №284 о/с «По особовому складу» майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням з 02 жовтня 2020 року. Відповідно до наказу станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислуги років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 25 років 01 місяців 02 дні; вислуга років на пільгових умовах - 00 років 0 2 місяців 14 днів; вислуга років для призначення пенсії - 25 років 03 місяці 16 днів (арк. спр. 14, 60).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 12 жовтня 2020 року про здійснення перерахунку вислуги років, зарахування вислуги років на пільгових умовах та перерахунку вислуги років для призначення пенсії, в якій просив провести перерахунок його вислуги років станом на 02 жовтня 2020 року (на день звільнення), зарахувати вислугу років на пільгових умовах та перерахунку вислуги років для призначення пенсії (що має складати не менше 35 років) з дотриманням вимог Постанови №393 в розрахунку один місяць служби за півтора місяця та внести зміни до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 24 вересня 2020 року №284 о/с в частині: вислуга років у пільговому обчисленні, вислуга років для призначення пенсії (арк. спр. 18-20).
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 16 листопада 2020 року №М-2449/42-0204-20 повідомив, що наказом МВС України від 20 червня 2004 року № 684 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09 липня 2004 року за № 860/9459 скасовано наказ МВС України від 22 листопада 1993 №748, яким затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, на території яких виконання службових обов'язків зараховується до строку вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони в пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця та станом на сьогодні затвердженого переліку військових частин, підрозділів і установ, яким зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, що підпадає під дію Постанови № 393 в цій частині, не прийнято.
Крім цього, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 із Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що унеможливлює проведення зарахування до вислуги років в пільговому, обчисленні проходження служби в зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення при призначенні пенсії (арк. спр. 21-22).
Позивач, уважаючи протиправною відмову Департаменту у зарахуванні його пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом №2262-XII.
Пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Частиною 2 статті 78 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон України №580-VIII) визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;
6) дійсна військова служба в прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відповідно до частини третьої-четвертої статті 78 Закону України №580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок №393).
Відповідно до абзацу п'ятнадцятого підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.
Таким чином, законодавець чітко визначив умови зарахування на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи".
Поняття зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення визначалось статтею 2 Закону України від 27 лютого 1991 року "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з пунктами 2 та 3 статті 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" виключено дану норму, у зв'язку з чим існує певна правова невизначеність поняття "зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення".
Однак, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, в якому, зокрема, до зони гарантованого добровільного відселення віднесено смт Маневичі, смт Любешів та м. Камінь-Каширський Волинської області.
Таким чином, Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, в постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справа № 812/1100/17.
Як установлено судом та не заперечується сторонами, позивач в період з липня 1998 по жовтень 2018 працював на різних посадах Маневицького РВ УМВС України у Волинській області та в період з 18 жовтня 2018 по 02 жовтня 2020 - на посадах старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та фактично проходив службу в смт. Маневичі та смт Любешів, які розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення.
Окрім того, згідно паспортних даних з 21 червня 1994 року позивач проживає на території Маневицького району Волинської області (арк. спр. 9-10), який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Оскільки Постановою №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених в пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови в зарахуванні позивачу вислуги років в пільговому обчисленні.
Посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку військових частин, підрозділів та установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням служби безпеки України, Управління державної охорони не давало йому права для відмови позивачу в зарахуванні вислуги років в пільговому обчисленні.
Суд вважає, що надання Постановою №393 Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що МВС України визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.
Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутні відомості щодо обліку і табелювання робочого часу особового складу органів, підрозділів та військових частин, які дислоковані у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, оскільки відповідно до пунктів 1,2 розділу І Порядку формування та ведення особових справ поліцейських», що затверджений наказом МВС України від 12 травня 2016 року №377, особова справа є документом, в якому відображається інформація про проходження служби, проте суд зауважує, що інформація щодо табелювання робочого часу не підлягає занесенню до особової справи поліцейського та обліковується в окремому порядку.
Окрім того, оскільки такі мотиви не були викладені у листі відповідача від 16 листопада 2020 року №М-2449/42-0204-20, яким позивачу було відмовлено у зарахуванні до вислуги роківдля призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця.
Таким чином дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні в пільговому обчисленні вислуги років при проходженні служби в органах внутрішніх справ в період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року у зоні гарантованого добровільного відселення, передбаченої статтею 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця є неправомірними.
Нормами статті 2 КАС України, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).
З урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства, та виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця періоду проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року в зоні гарантованого добровільного відселення; зобов'язати відповідача внести зміни до наказу від 24 вересня 2020 року №284 о/с, зарахувавши ОСОБА_1 до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправними діями/рішення відповідача.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 15 березня 2021 року (арк. спр. 8) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 28).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про Національну поліції України", Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 40116086) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця час проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року в зоні гарантованого добровільного відселення.
Зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України внести зміни до наказу від 24 вересня 2020 року №284 о/с, зарахувавши ОСОБА_1 до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з грудня 1998 року по 02 жовтня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 31 травня 2021 року.