м. Вінниця
02 червня 2021 р. Справа № 120/2947/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправні дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а також у незастосуванні при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Законом України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зазначені дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.
29.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що згідно із ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Вказаним Порядком не визначений механізм нарахування індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
Крім того, відповідач вказує, що фінансування військової частини НОМЕР_1 з січня 2016 року по липень 2018 року за цими статтями видатків не здійснювалось, а тому грошове забезпечення, що виплачувалось позивачу у спірний період, не індексувалось (індексація не виплачувалась та не нараховувалась).
Відповідно до вказівок директора Департаменту фінансів та роз'яснень Міністерства соціальної політики України встановлено, що Порядок не передбачає черговість нарахування сум індексації та можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Отже, у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу відповідних коштів не було, а механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.
Також відповідач заперечує право позивача на обчислення індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року та вказує про наявність підстав для обчислення індексації з урахуванням базового місяця січень 2016 року.
Що стосується позовної вимоги про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивачу відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, то відповідач вказує на відсутність підстав для застосування 50 % мінімальної заробітної плати при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням.
На думку відповідача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
За наведеного, відповідач просить відмовити в задоволені позову.
Інших заяв та клопотань на адресу суду не надходило, строк для їх подачі завершився, відтак суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу на посаді оперативного чергового відділу напрямків та повітряних командувань центру напрямків Командного центру Повітряних Сил Збройних Сил України, яка перебуває на усіх видах забезпечення, у тому числі грошовому, у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини від 21.12.2019 посаду здав та був виключений із списків особового складу 25.12.2019.
Оскільки при звільненні з позивачем не було проведено всіх розрахунків, ним направлено звернення з проханням у найкоротший строк нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008.
За результатами свого звернення позивач отримав відмову за вих №350/118/894пс від 17.03.2021 про причини якої відповідач покликається на Порядок №1078, роз'яснення Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Також позивач звертає увагу, що у своєму зверненні позивач ставив питання про розмір тарифної сітки за своєю посадою, починаючи з 01.03.2018, а також щодо застосованого коефіцієнту за його окладом за військове звання, який вважає має розраховуватись з урахуванням 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.
21.03.2021 у відповідь на звернення отримав відмову про відсутність підстав у перерахунку, оскільки п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Позивач зазначені дії відповідача вважає протиправними, а тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Як зазначено вище, відповідно до статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що згідно з роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 та роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16 надано вказівку не нараховувати індексацію грошового забезпечення до окремого роз'яснення, а також те що фінансування на виплати індексації не здійснювалося.
Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні роз'яснення мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.
Оцінюючи підстави ненарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).
У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.
Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком відповідача.
Відтак, позовні вимоги щодо протиправних дій відповідача стосовно не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу є обгрунтованими, та такими що підлягають задоволенню, відповідно вимога зобов'язального характеру нарахувати та виплатити підлягає задоволенню як похідна від основної.
Щодо базового місяця, який позивач вважає має бути застосований січень 2008 року при нарахуванні ідексації його грошового забезпечення, то суд керується наступним.
Так, відповідно до свого звернення позивач, окрім іншого просив відповідача при виплаті індексації його доходів за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 застосувати базовий місяць січень 2008 (а.с. 15-18).
Відповідно до листа в/ч А0549 вказує, зокрема, що починаючи з 01.01.2016 розмір підвищення грошового забезпечення став більший за розмір нарахованої індексації за грудень 2015 року. Базовий місяць для індексації має бути січень 2016 відповідно до Порядку проведення індексації № 1078 де були внесені зміни Постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів". Зазначеною постановою істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць січень 2016 року (а.с. 19-22).
Крім того, надаючи відзив на адміністративний позов відповідач заперечує право позивача на обчислення індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року та вказує про наявність підстав для обчислення індексації з урахуванням базового місяця січень 2016 року.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність спору у сторін з приводу визначення базового місяця, то суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Доводи відповідача щодо визначення базового місяця січень 2016 суд відхиляє, так як вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення та визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з положеннями п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 №1294, затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
Згідно з положеннями п. 13 постанови № 1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.
З аналізу постанови Кабміну Міністрів України №1294 в період її дії з 01.01.2008 по 28.02.2018, слідує незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, з огляду на позицію сторін та відповідно до обставин справи, суд вважає, що при вирішенні цього спору необхідно одночасно вирішити вимогу щодо проведення індексації так і визначення базового місяця (січень 2008 року) при обрахуванні індексації.
Щодо періоду з 01.01.2016 по 01.03.2018, то суд погоджується із датою початку індексації, а саме з 01.01.2016. Проте щодо закінчення періоду по 01.03.2018, то оскільки Постанова від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, починає діяти з 01 березня 2018 року, то кінцевою датою має бути 28.02.2018, а не 01.03.2018, як просить позивач.
На противагу наведеним вище висновкам, суд не вбачає підстав для задоволення вимог протиправності визначення розміру грошового забезпечення позивача, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2018, 01.01.2019 з огляду на наступне.
Як вже зазначалось вище, 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З приводу застосування положень пункту 4 в співвідношенні до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, вказав Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року по справі №200/3757/20-а.
У постанові ВС зазначено, що не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
Вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, яка застосовується з 01.10.2020.
Верховний Суд зазначив, що примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Отже, у постанові від 11 лютого 2021 року по справі №200/3757/20-а Верховний Суд прийшов до висновку про те, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 11.02.2021 по справі №240/11952/19.
Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведеного суд відхиляє доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо незастосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини 50 % мінімальної заробітної плати відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.
Відтак, у задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача застосувати розрахункову величину 50 % мінімальної заробітної плати при обрахунку посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням суд відмовляє з огляду на те, що такі вимоги є похідними від основної в задоволені якої суд відмовив (п. 23 ст. 4 КАС України).
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із обставин, встановлених судом у цій справі, а також враховуючи те, що відповідачем не було доведено правомірності своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд ураховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак відсутні підстави про присудження такого на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із урахуванням базового місяця з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 )
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна