Рішення від 25.05.2021 по справі 924/1435/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2021 р. Справа №924/1435/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "ЕН", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО", м. Дніпро

про стягнення 711631,74 грн. заборгованості по суборендній платі, 48480,00 грн. комунальних та компенсаційних витрат, 42270,59 грн. пені, 9723,57 грн. 3% річних;

зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" передати на користь Приватного підприємства "ЕН" суборендоване приміщення з суборенди по акту приймання-передачі (повернення)

Представники сторін:

від позивача: Потапова М.В. згідно посвідчення №595 від 06.01.2012р., довіреність від 01.11.2020р.;

від відповідача: Хоменко О.В. згідно посвідчення №1649 від 10.02.2009р., ордер серії АЕ№1056091 від 16.02.2021р., Шевцова В.В. згідно посвідчення №2203 від 02.09.2019р., ордер серії АЕ№105617 від 17.02.2021р.;

Рішення виноситься 25.05.2021р., оскільки в судовому засіданні 26.04.2021р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.01.2021р. позовну заяву Приватного підприємства "ЕН" залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

22.01.2021р. позивач виконав вимоги ухвали суду.

Ухвалою суду від 25.01.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 15.03.2021р. вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 08.04.2021р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю.

Ухвалою суду від 16.04.2021р. вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.04.2021р.

Суть спору: Приватне підприємство "ЕН" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" 711631,74 грн. заборгованості по суборендній платі, 48480,00 грн. комунальних та компенсаційних витрат, 42270,59 грн. пені, 9723,57 грн. 3% річних; а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" передати на користь Приватного підприємства "ЕН" суборендоване приміщення з суборенди по акту приймання-передачі (повернення).

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди №П/45-10/18 від 10.10.2018р., зазначаючи, що договір №П/45-10/18 від 10.10.2018р. був чинний та строк його дії - до 30.11.2020р. Будь-якого попередження про дострокове розірвання договору не було здійснене відповідачем в порядку, передбаченому п.4.2. та п. 7.2. договору, а лист від 04.05.2020р. був направлений на адресу ПП "ЕН" не тільки з порушенням встановленого договором порядку, а й за своїм змістом був повідомленням про дострокове розірвання договору саме з конкретної дати - з 31.05.2020р., чим і вичерпувався. Інших повідомлень про дострокове розірвання договору суборенди на адресу позивача не надходило, тому правові підстави для визначення будь-якої іншої дати дострокового розірвання договору об'єктивно були відсутні.

Позивач вважає, що доступ до суборендованого приміщення у період з 17.03.2020р. по 10.05.2020р. не був заборонений для ТОВ "АЛЛО" як для наймача, так і для третіх осіб: приміщення, що є об'єктом суборенди за договором, має обладнаний окремий вхід/вихід по за межами приміщення торгово-розважального центру, а саме на вулицю Соборну, з боку магазину "Дитячий світ" що надає змогу працювати незалежно від функціонування центру. Орендар - приватне підприємство "ЕН", зі свого боку, не вчиняв жодних перешкод для доступу й використання суборендарем об'єкту суборенди за договором і тільки відсутність бажання у ТОВ "АЛЛО" або ж якійсь власні, внутрішньо-організаційні обставини, стали причиною припинення роботи магазину "АЛЛО" в найманому відповідачем приміщенні. Для відповідача у вказаний період не існувало обставин, що об'єктивно унеможливлювали використання ним суборендованого майна за цільовим призначенням, передбаченим умовами договору. Таким чином, з огляду на чинне законодавство та умови діючого договору, ТОВ "АЛЛО" не має підстав для звільнення від плати за суборенду у вказаний період. Наведене обґрунтування своєї правової позиції з посиланням на норми чинного законодавства позивач неодноразово доводив до відповідача, в листах та претензіях за вих.№239/04-20 від 28.04.2020р., вих.№254 від 25.08.2020р. №262/11-20 від 25.11.2020р., однак відповідач в своїх відповідях та-своїми діями безпідставно ігнорує правомірні вимоги позивача щодо оплати суборендних платежів за вказаний вище період.

Позивач наполягає на правомірності заявлених вимог про стягнення з відповідача боргу по суборендних платежах за період несплати з 04.04.2020р. по 30.11.2020р. Договір оренди укладений на строк з 01.12.2018р. по 30.11.2020р. на певних умовах, погоджених сторонами, зокрема щодо сплати відповідачем (суборендарем) суборендних платежів (п.2.1, 2.4 Договору). При цьому, позивач як орендар по договору виконав свої зобов'язання в повному обсязі. Відтак, позивач вважає обґрунтованою заборгованість відповідача по суборендній платі по договору станом на 01.12.2020р. в сумі 711631,74 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 01.12.2020р., виписками по банківському рахунку, довідкою про стан взаємних розрахунків від 01.12.2020р.

Крім того, як зазначає позивач, крім сплати суборендних платежів договором було передбачено також умови щодо відшкодування відповідачем компенсаційних, комунальних та інших платежів відповідно до виставлених рахунків. Згідно з п.2.2 договору, із врахуванням змін, внесених додатковим договором №1 від 28.01.2019р. до договору №11/45-10/18 від 10.10.2018р., сторони передбачили, що плата за суборенду не включає компенсацію за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, послуги телефонного зв'язку, користування мережею "Інтернет", тощо. Сторони передбачили, що понесені орендарем витрати, по оплаті послуг, зазначених в п.2.2. цього договору, відшкодовуються суборендарем не пізніше 3-го числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, на підставі наданого орендарем рахунку. Відтак, за період квітень-листопад 2020р. позивачем понесені комунальні та експлуатаційні витрати на загальну суму 48480,00 грн. відповідно до виставлених рахунків, які надавались відповідачу нарочним та додатково направлялись листом за вих.№262/11-20 від 25.11.2020р. із повідомленням про отримання останніх відповідачем 01.12.2020р.

Позивач звертає увагу на те, що він відповідно до умов договору поніс фактичні витрати на обслуговування, утримання нежитлового приміщення, переданого в суборенду відповідачу, а останній, в порушення умов зазначеного договору, направлені рахунки на оплату вартості експлуатаційних витрат і комунальних послуг за період з квітня по листопад 2020 року, не оплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 48480,00 грн. Відтак, позивач вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення із відповідача, крім боргу по сплаті суборендних платежів, також і комунальних та експлуатаційних витрат на загальну суму 48480,00 грн., що підтверджуються розрахунком суми витрат, виставленими рахунками.

Позивачем проведено нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань (сплата суборендних платежів) за період прострочення з 04.04.2020р. по 30.11.2020р. станом на 01.12.2020р. на загальну суму 42270,59 грн., а також 3% річних в розмірі 9723,57 грн. згідно розрахунку. Також позивач просить зобов'язати відповідача передати суборендоване приміщення з суборенди по акту приймання-передачі.

09.02.2021р. представником відповідача подано клопотання про залишити позову без розгляду, визнання зловживанням процесуальними правами позивачем шляхом штучного об'єднання позовних вимог.

У відзиві на позов від 16.02.2021р. відповідач зазначив, що роботу торговельних центрів було заборонено як цілісних об'єктів, а не окремих приміщень. Вказане також відображене у Протоколі №4 засідання комісії виконкому Хмельницької міської ради з питань ТЕБ та НС від 16.03.2020р. ТГРК "Либідь Плаза" з 17 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року призупинило роботу всього торгівельного центру про, що офіційно повідомило на сайті. Відповідно до п. 3.4.3. Договору використовувати додатковий вхід/вихід з магазину (зі сторони ТЦ "Дитячій світ) можливо лише при умові постійної роботи входу/виходу з магазину в пасажі ТГРК "Либідь Плаза". Таким чином, додатковий вхід/вихід не можливо було використовувати, оскільки ТГРК "Либідь Плаза" призупинило роботу всього торгівельного центру. Твердження Позивача про те, що Відповідач мав змогу працювати у ТГРК "Либідь Плаза" є необґрунтованими та такими, що спростовуються офіційно опублікованими повідомленнями про призупинення роботи всього ТГРК "Либідь Плаза".

Відповідач вважає, що виникли обставини, за які Відповідач не відповідає та відповідно до яких Відповідач з 17 березня 2020 року звільняється від оплати суборенди за весь час, протягом якого він не міг використовувати приміщення в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Камянецька, 19/1-А, діяльність якої була призупинена. Також зауважив, що до 31 травня 2020 року звільнив приміщення та приготував його до передачі Позивачу по акту прийому-передачі (повернення), але 02 червня 2020 року листом №242/06-20 Позивач відмовив Відповідачу у розірванні Договору, повідомляючи про те, що наразі торгівельний центр працює в штатному режимі, а тому є повноцінний доступ до приміщення, а також те, що Відповідач має дотримуватися передбаченого пунктом 4.2. Договору 100 денного строку повідомлення до моменту майбутнього розірвання договору та направлення повідомлення про розірвання договору цінним листом з описом вкладення. Крім того, 19.06.2020 на адресу Відповідача надійшов лист Позивача за вих. №245/06-20 від 12.06.2020, відповідно до якого Позивач вважає, що направлені Відповідачем повідомлення про розірвання договору не тягнуть для Позивача жодних правових наслідків, а тому підстав для визначення дати дострокового розірвання згідно Договору відсутні. Відповідач повідомив Позивача листом за вих. №1094 від 09.07.2020 про те, що відлік 100-денного терміну повідомлення про розірвання Договору починається з дати коли Позивачу стало відомо про намір ТОВ "АЛЛО" припинити Договір, а саме з 05 травня 2020 року. На адресу Відповідача 29.07.2020 надійшов лист Позивача за вих. №253/07-20 від 23.07.2020, відповідно до якого Позивач не приймає повідомлення Відповідача про розірвання договору.

Відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до пункту 4.2. договору відповідач має право відмовитись від договору до закінчення його дії (тобто достроково) попередивши Позивача письмово за 100 днів до моменту майбутнього розірвання договору. Тобто згода Позивача не потрібна. З 17 березня 2020 року Відповідач фактично не користувався приміщенням, майно Відповідача було вивезено до 31 травня 2020 року. Враховуючи твердження Позивача про те, що Договір може бути розірваний достроково лише у випадку повідомлення за 100 днів до моменту майбутнього розірвання Договору можна прийти до висновку про те, що Договір є розірваним з 13.08.2020 (05.05.2020 (наступний день після отримання повідомлення про розірвання)+100 днів = 12.08.2020).

Відповідач вважає, що жодним законодавчим актом України не передбачено вважати таким, що не відбувся, лист про дострокове розірвання договору, направлений електронною поштою та рекомендованим листом з повідомленням. Крім того, такий лист Позивачем був отриманий обома видами відправлення. Тобто про дострокове розірвання Договору Позивач фактично був повідомлений завчасно, а саме, як передбачено п. 4.2. Договору, за 100 днів до моменту майбутнього розірвання Договору. 12 серпня 2020 року повноважний представник ТОВ "АЛЛО" прибув у місто Хмельницький та очікував представника Позивача о 10:00 годині у приміщенні, яке орендував Відповідач у Позивача відповідно Договору суборенди частини нежитлового приміщення №П/45-10/18 від 10.10.2018 року за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19/1-А в ТГРК "Либідь Плаза" для підписання Акту прийому-передачі (повернення) приміщення. У зазначений час представник Позивача - Сівуліцька Тамара на запрошення Відповідача з'явилася, але відмовилась від підписання Акту прийому-передачі (повернення) приміщення, про що у присутності понятих був складений відповідний Акт неявки (ухилення) для підписання акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 12 серпня 2020.

Як зазначає відповідач, у зв'язку з ухиленням Позивача від обов'язку прийняти по Акту приміщення: Акт прийому-передачі (повернення) приміщення від 12.08.2020 року (два екземпляри), Акт неявки (ухилення) для підписання акту приймання передачі (повернення) нежитлового приміщення від 12.08.2020 року, та три комплекти ключів по два ключі на комплекті від приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19/1-А в ТГРК "Либідь Плаза" були направлені на адресу Відповідача: 29013,м. Хмельницький, вул. Вайсера, 12/1. За даними AT "Укрпошта" документи та ключі були отримані Позивачем 26 серпня 2020 року. Другий примірник Акту прийому-передачі (повернення) приміщення підписаний з Відповідача до цього часу Позивачем не повернуто Відповідачу. Таким чином, 12 серпня 2020 року суборендоване приміщення в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Камянецька, 19/1-А фактично повернуто Позивачу з суборенди по Акту приймання-передачі (повернення). З вищевикладеного вбачається необґрунтованість вимог Позивача щодо повернення по Акту прийому-передачі (повернення) приміщення.

Відповідач у відзиві зазначив, що з 17 березня 2020 року фактично не користувався орендованим приміщенням через обставини, за які він не відповідає, жодного належного та допустимого доказу того, що Відповідач отримував комунальні та експлуатаційні послуги Позивачем не додано. Крім того, ніяких договорів щодо надання будь-яких послуг, у тому числі послуг телекомунікаційних мереж, не укладалося. Таким чином, у зв'язку з невикористанням орендованого приміщення, Відповідач не користувався й комунальними та експлуатаційними послугами, а тому відсутні підстави для їх нарахування та стягнення. Викладене є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.

Також у відзиві відповідач просив суд стягнути з позивача 8000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що 05.05.2020 р. на електронну адресу позивача, визначену в п. 7.2 договору, з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3, яка не визначена умовами Договору як офіційна електронна адреса ТОВ "АЛЛО", надійшла електронна сканована копія листа ТОВ "АЛЛО" №729 від 04.05.2020 p., в якій відповідач без належного правового обґрунтування повідомляє ПП "ЕН" про дострокове розірвання Договору №П/45-10/18 від 10.10.2018 р. з конкретної дати з 31.05.2020 р.; незважаючи на те, що вказана сканована копія листа надійшла з невстановленої договором електронної адреси, листом від 02.06.2020 р. за №242/06-20, (направлене на поштову адресу відповідача цінним з описом), ПП "ЕН" висловило свою позицію, вказавши на недотримання ТОВ "АЛЛО" договірних умов та порядку щодо дострокового розірвання договору та відсутність правових підстав вважати таке звернення офіційним письмовим повідомленням, вчиненим на умовах договору; 11.06.2020 р. за поштовою адресою ПП "ЕН" було отримано письмовий оригінал листа ТОВ "АЛЛО" №729 від 04.05.2020 р. про дострокове розірвання Договору №П/45-10/18 від 10.10.2018 р. з 31.05.2020 р.; за своїм змістом такий лист був повідомленням про дострокове розірвання Договору саме з конкретної дати - з 31 травня 2020 року, чим і вичерпувався. Висловлену відповідачем пропозицію ПП "ЕН" не підтримало, про що зазначено в листі від 23.07.2020 р. №252/07-20, в якому вкотре наголошувалось, що у випадку наявності наміру достроково припинити дію Договору №П/45-10/18 від 10.10.2018 р. відповідач повинен діяти в порядку, визначеному саме договором.

Позивач вважає, що дострокове розірвання договору суборенди на запропонованих відповідачем умовах сторонами погоджено не було. Внаслідок односторонніх, протиправних дій відповідача щодо односторонньої дострокової відмови від договору, 12 серпня 2020 року Договір суборенди частини нежитлового приміщення №П/45-10/18 від 10.10.2018 р. тим не менш достроково розірваний не був, а від так припинив свою дію лише після закінчення строку, на якій він був укладений, а саме з 01.12.2020 року. Таким чином, хибними є твердження відповідача про те, що Договір суборенди №П/45-10/18 від 10.10.2018 р. припинився достроково і об'єкт суборенди було належно повернуто позивачу з суборенди по складеному в односторонньому порядку Акту приймання-передачі, а позивач при цьому порушив обов'язок щодо прийняття приміщення. В той же час, відповідно норм чинного законодавства та умов Договору суборенди №П/45-10/18 від 10.10.2018 p., з моменту прийняття приміщення в суборенду за двостороннім Актом приймання-передачі та протягом всього терміну суборенди і до моменту повернення приміщення по Акту приймання-передачі, не залежно від використання чи невикористання, об'єкт суборенди фактично рахується і утримується за відповідачем.

Позивач щодо заперечень відповідача стосовно сплати суборендної плати за період з 17.03.2020 по 10.05.2020 р. з посиланням на форс-мажорні обставини, зауважив, що відповідач не був позбавлений доступу і можливості здійснювати свою діяльність в суборендованому приміщенні.

Суд ухвалою від 08.04.2021р. відмовив в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, зазначаючи, що оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Хмельницькому, то спір у цій справі має вирішуватися згідно положень частини третьої статті 30 ГПК України. (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021р. по справі №911/2390/18).

25.05.2021р. позивач подав заяву, у якій просив прийняти відмову Приватного підприємства "ЕН" від позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" передати на користь Приватного підприємство "ЕН" суборендоване приміщення з суборенди по акту приймання-передачі (повернення).

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 711631,74 грн. заборгованості по суборендній платі, 48480,00 грн. комунальних та компенсаційних витрат, 42270,59 грн. пені, 9723,57 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

01.10.2018р. між Приватним підприємством "ЕН" (орендар) та Приватним підприємством "Плаза К" (орендодавець) укладено договір оренди частини нежитлового приміщення №П/49-10/18.

10.10.2018р. між Приватним підприємством "ЕН" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (суборендар) укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення №П/45-10/18.

За п.1.1 договору Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 95,5 кв. м. (далі за текстом - "об'єкт суборенди").

Згідно з п. 1.5 договору об'єкт суборенди знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19/1-А.

Право Орендаря на передачу об'єкта суборенди в суборенду виникло на підставі договору оренди №ОП/49-10/18 оренди частини нежитлового приміщення від 01 жовтня 2018 року (п.1.6 договору).

Відповідно до розділу 2 договору (п. п. 2.1 - 2.6) розмір суборендної плати в місяць встановлюється за погодженням Сторін та складає: 1250 грн. 00 коп., без ПДВ за 1 кв. м. су б орендованої площі. Зазначений розмір суборендної плати на момент підписання цього Договору є еквівалентом 44 доларів 41 цента США, що визначається за курсом продажу долара США встановленого ПАТ "Альфа-Банк". На момент підписання цього договору курс продажу доларів США, встановлений-ПАТ "Альфа-Банк" (МФО 300346), в розмірі 2815 гривень за 100 (сто) доларів США. Плата за суборенду не включає компенсацію за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, послуги телефонного зв'язку, користування мережею "Інтернет". Суборендар компенсує Орендарю понесені ним витрати на експлуатаційні та комунальні послуги на орендованих ним площах ТГРК "Либідь Плаза" із розрахунку 60,00 грн., без ПДВ, за 1 м2 суборендованої площі в місяць. Компенсація за електроенергію здійснюється в межах фактичного використання за даними приладів обліку. Понесені Орендарем витрати по оплаті комунальних та експлуатаційних послуг відшкодовуються Суборендарем не пізніше 3-го числа кожного місяця наступного за розрахунковим, відповідно до розрахунку, зазначеного у п. 2.2. цього Договору. Понесені Орендарем витрати по оплаті використаної Суборендарем електроенергії, відшкодовуються останнім протягом 3-х банківських днів з дати надання Орендарем відповідних рахунків. Плата за суборенду за перший місяць суборенди сплачується протягом 3-х днів з моменту підписання Акта приимання-передачі. Плата за кожний наступний місяць суборенди сплачується Суборендарем.не пізніше 3-го числа кожного розрахункового календарного місяця. Плата за суборенду за передостанній місяць суборенди (гарантійний платіж) сплачується Суборендарем до 15 жовтня 2018 року. Плата за суборенду за останній місяць суборенди (гарантійний платіж) сплачується Суборендарем до 03 листопада 2018 року. Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування Суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендаря. Незалежно від дефляційних процесів в Україні, зміни курсу продажу долара США, встановленого ПАТ "Альфа-Банк", розмір суборендної плати в місяць не може бути нижчим, а ніж 1250 грн. 00 коп., без ПДВ, за 1 кв. м. суборендованої площі.

Відповідно до п. п. 3.3.2, 3.3.3, 3.3.4, 3.3.6 договору Суборендар зобов'язаний: своєчасно здійснювати плату за суборенду та інші платежі визначені в Договорі; забезпечувати дотримання законодавчих та нормативних актів, наказів адміністрації ТГРК "Либідь Плаза" і власника приміщення щодо організації роботи торгівельного центру, які надаються представнику Суборендаря для ознайомлення під підпис; дотримуватись графіку роботи та графіку завезення та вивезення товару та обладнання (до 9 год. 00 хв. та після 20 год. 00 хв.), внутрішнього розпорядку та правил торгівельного центру, встановленого наказами адміністрації власника приміщення, які надаються представнику. Суборендаря для ознайомлення під підпис. Здійснювати завіз і вивіз товару з розміщенням службового транспорту на спеціально обладнаному паркувальному місці; повернути майно Орендарю в останній день дії Договору, в стані не гіршому, ніж на дату підписання Договору урахуванням його нормального зносу, про що сторонами складається Акт приймання-передачі (повернення).

Згідно з п. 3.4.3 договору Суборендар має право: використовувати додатковий вхід/вихід з магазину (зі сторони ТЦ "Дитячий світ") при умові постійної роботи входу/виходу з магазину в пасажі ТГРК "Либідь Плаза".

У п. 4.1 договору визначено строк суборенди за даним договором: з 01.12.2018р. по 30.11.2019р. включно.

За п. 4.2 договору Суборендар має право відмовитися від даного Договору до закінчення строку його дії (т. б. достроково), попередивши письмово про це Орендаря за 100 днів до моменту майбутнього розірвання Договору. При цьому орендна плата, та інші платежі сплачені Суборендарем, поверненню не підлягають.. Плата за суборенду, сплачена за два останні місяці суборенди (гарантійні платежі) згідно п. 2.4. цього Договору, зараховується за останні фактичні місяці суборенди.

Згідно з п. 5.3 договору у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених п. 2.1., п. 2.2. Договору, Суборендар зобов'язаний сплатити пеню за весь час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, включаючи день оплати. Сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

У п. 7.1 договору визначено, що повідомлення та інші документи, що направляються однією із Сторін другій Стороні на виконання умов даного Договору чи в зв'язку з ним, повинні бути складені в письмовій формі і підписані уповноваженим представником (представниками) Сторони-відправника (далі в цій главі 8 - "Повідомлення").

Відповідно до п. 7.2 договору якщо інше прямо не передбачено цим Договором, Повідомлення вважатиметься переданим відповідній Стороні належним чином, якщо воно:

а) вручене під підпис особисто керівнику Магазину Суборендаря в приміщенні об'єкта суборенди із зазначенням дати вручення Повідомлення; та/або

б) вручене під підпис особисто уповноваженому представникові Сторони із зазначенням дати вручення Повідомлення; та/або

в) надіслане цінним листом з описом вкладення за місцезнаходженням Сторони згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Підтвердженням вручення надісланого у такий спосіб Повідомлення є повідомлення про вручення, запис в журналі поштового відділення або підпис адресата, із зазначенням дати вручення. Якщо пошта не може вручити Повідомлення через відсутність Сторони за її місцезнаходженням, або відмову Сторони прийняти Повідомлення, або незнаходження фактичного-місця розташування (місцезнаходження) Ст6рони, або з інших причин, датою отримання Повідомлення Стороною-адресатом вважається 3 (третій) робочий день після відправлення такого Повідомлення; та/або

г) надіслане електронною поштою за-такими адресами/з таких адрес: Орендар: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та/або ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Суборендар: _ та/або _. Підтвердженням передачі Стороні-адресату надісланого у такий спосіб Повідомлення є надсилання Стороною-адресатом на електронну адресу Сторони-відправника повідомлення про одержання Повідомлення. Цей пп. г) не застосовується у випадках необхідності передачі Повідомлень, що стосуються припинення (розірвання) Договору та/або застосування господарських санкцій, а також, коли Сторона-адресат вимагає передачі отриманого електронною поштою повідомлення лише в спосіб, визначений пп. а) - в) цього пункту договору.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

За актом №1 приймання-передачі приміщення від 01.12.2018р. ПП "ЕН" передав, а ТОВ "Алло" прийняв в суборенду частину нежитлового приміщення площею 95,5 м. кв., яке знаходиться в нежитловій будівлі ТГРК "Либідь-Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19/1-А.

28.01.2019р. до договору суборенди сторонами було укладено додатковий договір №1, відповідно до якого п. п. 2.2 та 2.3 договору викладено у новій редакції:

"2.2 Плата за суборенду не включає компенсацію за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, послуги телефонного зв'язку, користування мережею "Інтернет", тощо. Суборендар компенсує Орендарю понесені ним витрати на експлуатаційні, комунальні та інші послуги шляхом оплати: 1) компенсаційного платежу, що включає: частину вартості експлуатаційних послуг, спожитих на утримання, експлуатацію, підтримання нормального стану та функціонування ТГРК "Либідь Плаза" (надалі - Торгівельний комплекс) та прилеглої до нього території; - частину вартості комунальних послуг (електропостачання, опалення/кондиціонування, водопостачання, водовідведення, вивіз побутового сміття), спожитих в місцях загального користування Торгівельного комплексу; 2) вартості комунальних послуг (електропостачання, опалення/кондиціонування, вивіз побутового сміття), спожитих Суборендарем в об'єкті суборенди. Розмір компенсаційного платежу визначається Орендарем виходячи із загальної вартості експлуатаційних послуг і вартості комунальних послуг, спожитих в місцях загального користування Торгівельного комплексу, отриманих протягом розрахункового періоду (місяця) з урахуванням відсоткового співвідношення загальної площі об'єкта суборенди та площ всіх нежитлових приміщень Торгівельного комплексу. Компенсація вартості комунальних послуг. спожитих Суборендарем в об'єкті суборенди здійснюється в межах їх фактичного використання. 2.3 Понесені Орендарем витрати по оплаті послуг, зазначених в п.2.2. цього Договору відшкодовуються Суборендарем не пізніше 3-го числа кожного місяця наступного за розрахунковим, на підставі наданого Орендарем рахунку.".

23.10.2019р. до договору суборенди сторонами було укладено додатковий договір №2, відповідно до якого п. 4.1 договору викладено у новій редакції: " 4.1. Строк суборенди за даним Договором встановлюється з " 01" грудня 2018 року по " 30" листопада 2020 року включно.".

Протоколом засідання комісії виконкому Хмельницької міської ради з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій №4 від 16.03.2020р. вирішено призупинити на період карантину роботу всіх ринків та магазинів, в тому числі ювелірних, торгово-розважальних центрів, торгових центрів.

У листі від 17.03.2020р. ПП "Кейт-К" повідомило про те, що починаючи з 17.03.2020р. ТГРК "Либідь Плаза" призупиняє свою роботу.

Також у матеріалах справи міститься повідомлення про призупинення з 17.03.2020р. до 03.04.2020р. роботи ТГРК "Либідь Плаза" (роздруківка з посиланням на електронний ресурс https://lybid-plaza.ua/призупинення-роботи-тгрк-либідь-плаз/).

18.03.2020р. відповідач у листі №7/ША, адресованому позивачу, повідомив про те, що звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Просив врахувати викладене, та те, що уданий час наявні форс-мажорні обставини, що унеможливлюють виконання умов договору, а тому при нарахуванні орендної платні та інших передбачених договором платежів не враховувати час, за який підприємство не мало змоги використовувати приміщення за призначенням. Вказані зміни просив оформити додатковою угодою до договору.

28.04.2020р. позивачем направлену відповідачу лист, у якому зазначалось, що до суборендованого приміщення доступ не було заборонено для відповідача, як для наймача, так і для третіх осіб, а також не була заборонена здійснювана господарська діяльність. Приміщення, що є об'єктом суборенди за договором, є відокремленим від торговорозважального центру окремим входом/виходом, що надає змогу працювати незалежно від функціонування центру. Отже, посилання ТОВ "АЛЛО" при здійсненні господарської діяльності в суборендованому приміщенні на дію форс-мажорних обставин, на час карантину, є безпідставними. Виходячи з наведеного і з огляду на чинне законодавство зазначив, що на період карантину не встановлено заборон щодо здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі засобами зв'язку та телекомунікацій, в тому числі мобільними телефонами, смартфонами, планшетами, ноутбуками та іншими товарами, що відтворюють та передають інформацію, а ПП "ЕН" не вчиняло жодних перешкод для роботи підприємства. Більше того, інші магазини "АЛЛО" та магазини аналогічної сфери діяльності в м. Хмельницькому працюють на протязі всього терміну дії карантину в Україні. Тому повідомлено про можливість працювати в умовах карантину і наголошено на обов'язковості виконання умов діючого договору №11/45-10/18 суборенди частини нежитлового приміщення від 10.10.2018р., що укладений між ПП "ЕН" і ТОВ "АЛЛО". Запропоновано розглянути пропозицію не нараховувати суборендну плату за половину календарних днів квітня місяця 2020 року.

04.05.2020р. відповідач у листі №729, адресованому позивачу, посилаючись обставини непереборної сили викликані рішеннями влади, та на які жодна сторона, вплинути не може, а також у зв'язку з відсутністю діяльності в орендованих приміщеннях, повідомив про дострокове розірвання 31.05.2020р. договору №п/45-10/18 від 10.10.2018р. Плату за суборенду, сплачену за два останніх місяців суборенди (гарантійні платежі) відповідно до пункту 2.4 цього Договору просив зарахувати за квітень та травень 2020 року. Повідомлено про можливість залишення орендованих приміщень у більш короткий термін. На листі міститься відмітка "лист отримано та зареєстровано 11.06.2020р.

02.06.2020р. позивачем направлену відповідачу лист, у якому зазначалось про отримання листа від 04.05.2020р. та про неналежність повідомлення про розірвання договору суборенди.

12.06.2020р. позивачем направлену відповідачу лист, у якому зазначалось про отримання 11.06.2020р. рекомендованого листа №729 від 04.05.2020р., повністю ідентичного за своїм змістом електронному листу від 04.05.2020р., на який було надано лист-відповідь 02.06.2020р. за вих. №242/06-20. В доповнення до викладеного, позивач повідомив, що одержаний лист не може вважатися та не є повідомленням про дострокове розірвання договору, оскільки відповідно до п. 4.2. діючого договору Суборендар має право відмовитися від даного Договору до закінчення строку його дії (т. б. достроково), попередивши письмово про це Орендаря за 100 днів до моменту майбутнього розірвання Договору. За таких обставин, незалежно від дати направлення та дати отримання, даний лист не тягне для ПП "ЕН" жодних правових наслідків. Лише з дати отримання повідомлення про дострокове розірвання договору, направленого в порядку згідно п. 4.2. та 7.2. Договору, може бути розпочато відлік 100-денного терміну для визначення моменту майбутнього дострокового розірвання Договору. Враховуючи, що такого повідомлення не надходило, підстави для визначення дати дострокового розірвання згідно Договору відсутні.

Відповідач у листах від 09.07.2020р. та від 29.07.2020р., адресованих позивачу, просив вважати лист від 04 травня 2020 року вих. №729 направлений на електронну адресу 05.05.2020 року, офіційним та належним повідомленням про дострокове припинення строку дії Договору; вважати останнім днем дії Договору, з урахуванням листа про дострокове припинення від 04.05.2020 року наступний день, після сплину 100 денного терміну; не нараховувати орендну плату за період з 17 березня 2020 року по 10 травня 2020 року (термін, протягом якого робота ТРЦ була заборонена законодавством); зарахувати надлишково сплачену орендну платню за період з 17 березня 2020 року по 31 березня 2020 року в якості орендної платні за частину липня 2020 року; зарахувати сплачений відповідно до п. 2.4. Договору платіж в якості орендної платні за останній та передостанній місяці в якості оплати орендної платні за період з 11 травня 2020 року по 11 липня 2020 року включно. Повідомив про те, що буде чекати представника позивача 12 серпня 2020 року о 10:00 годині у приміщенні, яке орендувало ТОВ "АЛЛО" у ПП "ЕН" відповідно Договору суборенди частини нежитлового приміщення №П/45-10/18 від 10.10.2018 року за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19/1-А в ТГРК "Либідь Плаза" для підписання Акту прийому-передачі (повернення) приміщення.

У листах від 23.07.2020р. та від 30.07.2020р. позивач повідомив відповідача, що ТОВ "Алло" не забезпечило належного повідомлення (попередження) ПП "ЕН" про дострокове розірвання Договору. 12.08.2020 року не може вважатися датою дострокового припинення дії Договору №П/45-10/18 суборенди частини нежитлового приміщення від 10.10.2018 року.

Відповідач у листі від 12.08.2020р., направленому позивачу, повідомив про те, що 12 серпня 2020 року, відповідно до листа №1240 від 29 липня 2020 року, повноважний представник ТОВ "АЛЛО" чекав представника об 10:00 годині у приміщенні, яке орендувало ТОВ "АЛЛО" у ПП "ЕН" відповідно Договору суборенди частини нежитлового приміщення №П/45-10/18 від 10.10.2018 року за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19/1-А в ТГРК "Либідь Плаза" для підписання Акту прийому-передачі (повернення) приміщення. Представник ПП "ЕН" (Сівуліцька Т.) на запрошення 12 серпня 2020 року на зазначену адресу з'явився, але відмовився від підписання Акту прийому-передачі (повернення) приміщення, про що був складений відповідний Акт неявки (ухилення) для підписання акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 12 серпня 2020 року. У зв'язку з ухиленням ПП "ЕН" від обов'язку орендаря прийняти приміщення, направив на адресу позивача підписаний з боку ТОВ "АЛЛО" Акт прийому-передачі (повернення) приміщення від 12.08.2020 року та ключі від приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19/1-А в ТГРК "Либідь Плаза". Просив підписати вказані документи та один екземпляр повернути на адресу відповідача. Серед додатків до листа вказано акт прийому-передачі (повернення) приміщення від 12.08.2020 року 2 екз. (оригінал), акт неявки (ухилення) для підписання акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 12 серпня 2020 року, три комплекти ключів, довіреність №211 від 10 серпня 2020 року.

Відповідач у листі від 24.12.2020р. та відповіді на претензію від 24.12.2020р., направлених позивачу, повідомив про те, що договір оренди закінчив свою дію 12.08.2020р.

Відповідач сплатив позивачу 262625,00 грн. згідно платіжних доручень: №224297 від 02.11.2018р. на суму 119375,00 грн. з призначенням платежу "за передостанній місяць згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р." та №224298 від 02.11.2018р. на суму 119375,00 грн. з призначенням платежу "за останній місяць згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", №264632 від 15.11.2019р. на суму 11937,50 грн. з призначенням платежу "за передостанній місяць згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", №264631 від 15.11.2019р. на суму 11937,50 грн. з призначенням платежу "за останній місяць згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.".

Відповідач сплатив позивачу за виписками по рахунку: 03.01.2020р. - 131313,00 грн. з призначенням платежу "оренда січень 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 29.01.2020р. - 131313,00 грн. з призначенням платежу "оренда лютий 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 02.03.2020р. - 131313,00 грн. з призначенням платежу "оренда березень 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 04.09.2020р. - 25415,42 грн. з призначенням платежу "оренда травень 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 04.09.2020р. - 50830,84 грн. з призначенням платежу "оренда серпень 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р."

Відповідач сплатив позивачу за виписками по рахунку: 03.01.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2019 грудень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 31.01.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 січень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 31.01.2020р. - 16961,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг електроенергія 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 04.03.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 лютий згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 04.03.2020р. - 12241,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг електроенергія 2020 лютий згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 22.04.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 березень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 22.04.2020р. - 6135,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг електроенергія 2020 березень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 17.06.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 квітень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 17.06.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 травень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.".

Позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури: від 29.05.2020р. на суму 8080,00 грн. (7640,00 грн. компенсаційний платіж за травень та 440,00 грн. - відшкодування за телеком. мережі), від 03.07.2020р. на суму 8080,00 грн. (7640,00 грн. компенсаційний платіж за червень та 440,00 грн. - відшкодування за телеком. мережі), від 29.07.2020р. на суму 8080,00 грн. (7640,00 грн. компенсаційний платіж за липень та 440,00 грн. - відшкодування за телеком. мережі), від 28.08.2020р. на суму 8080,00 грн. (7640,00 грн. компенсаційний платіж за серпень та 440,00 грн. - відшкодування за телеком. мережі), від 02.10.2020р. на суму 8080,00 грн. (7640,00 грн. компенсаційний платіж за вересень та 440,00 грн. - відшкодування за телеком. мережі), від 03.11.2020р. на суму 8080,00 грн. (7640,00 грн. компенсаційний платіж за жовтень та 440,00 грн. - відшкодування за телеком. мережі), від 03.12.2020р. на суму 8080,00 грн. (7640,00 грн. компенсаційний платіж за листопад та 440,00 грн. - відшкодування за телеком. мережі).

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Щодо поданої позивачем заяви від 25.05.2021р. про відмову від позову в частині, судом враховується, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У відповідності до ч.3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд приймає до уваги, що заява про відмову від позову в частині вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" передати на користь Приватного підприємства "ЕН" суборендоване приміщення з суборенди по акту приймання-передачі (повернення) підписана уповноваженою особою - директором ПП "ЕН" В. Антуф'єв. Зважаючи на те, що дії представника позивача не суперечать інтересам особи, яку він представляє, то вказана відмова приймається судом.

Таким чином, оскільки позивач відмовився від позову в частині, і така заява позивача прийнята судом, провадження у справі №924/1435/20 підлягає закриттю відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Приватного підприємства "ЕН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" передати на користь Приватного підприємство "ЕН" суборендоване приміщення з суборенди по акту приймання-передачі (повернення), а в решті вимог підлягає розгляду по суті.

Враховуючи викладене, в подальшому предмет позову у справі №924/1435/20 складають позовні вимоги Приватного підприємства "ЕН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" про стягнення 711631,74 грн. заборгованості по суборендній платі, 48480,00 грн. комунальних та компенсаційних витрат, 42270,59 грн. пені, 9723,57 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р., який за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст.760 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 2 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, як вбачається зі змісту договору, сторони погодили у п. 3.3.2 договору, що суборендар зобов'язується, зокрема, своєчасно здійснювати плату за суборенду та інші платежі визначені в договорі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач при здійсненні розрахунків вказує період, за який виникла у відповідача заборгованість з квітня по листопад 2020 року (з врахуванням того, що гарантійні платежі за листопад 2018р. та листопад 2019р. покрили заборгованість за останні два місяці оренди).

При цьому, як вже зазначалось, відповідачу передано в оренду приміщення, яке знаходилось в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 19/1-А.

Судом враховується, що у період з 17.03.2020р. до 03.04.2020р. призупинено роботу ТГРК "Либідь Плаза", що не заперечується позивачем та підтверджується повідомленням, яке розміщено на сайті lybid-plaza.ua за електронним посиланням https://lybid-plaza.ua/призупинення-роботи-тгрк-либідь-плаз/. Факт публікації повідомлення також позивачем не заперечується.

Однак, позивач вважає, що обставина призупинення з 17.03.2020р. до 03.04.2020р. роботи ТГРК "Либідь Плаза" не призвела до неможливості використання відповідачем приміщення за призначенням з огляду на наявність у відповідача додаткового входу.

Щодо вищезазначеного, судом враховується встановлений факт зупинення роботи ТГРК "Либідь Плаза" у період з 17.03.2020р. до 03.04.2020р., а також те, що за п. 3.4.3 договору відповідач мав право використовувати додатковий вхід/вихід з магазину (зі сторони ТЦ "Дитячий світ") при умові постійної роботи входу/виходу з магазину в пасажі ТГРК "Либідь Плаза".

Оскільки можливість використання відповідачем додаткового входу/виходу з магазину (зі сторони ТЦ "Дитячий світ") поставлено в пряму залежність від постійної роботи входу/виходу з магазину в пасажі ТГРК "Либідь Плаза", а роботу ТГРК "Либідь Плаза" було призупинено у період з 17.03.2020р. до 03.04.2020р., суд приходить до висновку, що у період з 17.03.2020р. до 03.04.2020р. відповідач не мав можливості в межах умов договору використовувати орендоване майно в зазначений період.

В свою чергу, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що орендна плата не повинна нараховуватись по 11.05.2020р. з огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у редакції від 31.03.2020р., відповідно до якої заборонено до 24 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім: торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, засобами зв'язку за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Тобто, з врахуванням положень вказаної Постанови, відповідач мав можливість здійснювати свою діяльність за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів з 04.04.2020р.

Таким чином, правомірними будуть нарахування орендної плати за березень-квітень 2020 року за період з 01.03.2020р. по 16.03.2020р. (16 днів березня 2020р., що складає: 131312,50 грн. / 31 * 16 = 67774,19 грн.) та з 04.04.2020р. по 30.04.2020р. (27 днів квітня 2020р., що складає: 131312,50 грн. / 30 * 27 = 118181,25 грн.).

З огляду на сплату відповідачем орендної плати у березні 2020 року в сумі 131313,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 02.03.2020р., така проплата частково зараховується як орендна плата за березень 2020р. в розмірі 67774,19 грн. (за період з 01.03.2020р. по 16.03.2020р. - 16 днів березня 2020р., що складає: 131312,50 грн. / 31 * 16), а також як часткова оплата орендної плати за квітень 2020р. в розмірі 63538,81 грн. (як залишок проплати за 02.03.2020р.).

Таким чином, залишок заборгованості за квітень 2020р. склав 54642,44 грн. (118181,25 грн. як борг за квітень 2020р. - 63538,81 грн. як залишок проплати за 02.03.2020р.).

З огляду на позиції представників сторін, відповідач вважає, що договір припинив свою дію з 13.08.2020р. по закінченню стоденного терміну з дати листа від 04.05.2020р. №729, а позивач вважає, що договір припинив свою дію внаслідок його закінчення 30.11.2020р.

Судом враховується, що у п. 4.1 договору визначено строк суборенди: з 01.12.2018р. по 30.11.2019р. включно, а додатковим договором №2 від 23.10.2019р. до договору суборенди сторонами визначено строк суборенди: з 01.12.2018р. по 30.11.2020р.

У листі №729 від 04.05.2020р. відповідач повідомив про дострокове розірвання 31.05.2020р. договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.

При цьому, сторонами у договорі погоджено порядок розірвання договору у п. 4.2, відповідно до якого суборендар має право відмовитися від даного договору до закінчення строку його дії (т. б. достроково), попередивши письмово про це орендаря за 100 днів до моменту майбутнього розірвання договору. При цьому орендна плата, та інші платежі сплачені суборендарем, поверненню не підлягають, а плата за суборенду, сплачена за два останні місяці суборенди (гарантійні платежі) згідно п. 2.4 цього договору, зараховується за останні фактичні місяці суборенди.

У п. 7.2 договору сторони передбачили, що надіслання електронною поштою повідомлення не застосовується у випадках необхідності передачі повідомлень, що стосуються припинення (розірвання) договору.

Таким чином, доводи відповідача щодо того, що стоденний строк розпочинає відлік з наступного дня після дати листа №729 від 04.05.2020р. судом до уваги не приймаються з огляду на відсутність доказів отримання такого листа позивачем 04.05.2020р. під підпис особисто керівнику позивача, його уповноваженому представникові або шляхом надіслання цінним листом з описом вкладення.

В свою чергу, про отримання позивачем 11.06.2020р. рекомендованого листа відповідача №729 від 04.05.2020р. позивач зазначав у своєму листі від 12.06.2020р. При цьому, на листі №729 від 04.05.2020р. міститься відмітка "лист отримано та зареєстровано 11.06.2020р.".

Аналогічним чином, про отримання 11.06.2020р. "письмового оригінала листа ТОВ "АЛЛО" №729 від 04.05.2020р. про дострокове розірвання договору" позивач зазначав у відповіді на відзив від 11.03.2021р. (ст. 166 справи).

Таким чином, суд приходить до висновку, що з дати отримання письмового оригінала листа ТОВ "АЛЛО" №729 від 04.05.2020р. про дострокове розірвання договору відповідач належним чином повідомив позивача про свій намір розірвати договір оренди та саме з дати 11.06.2020р. слід розпочинати відлік стоденного строку, який закінчився 19.09.2020р. (останній день дії договору). Відповідно, суд приходить до висновку, що з 20.09.2020р. договір суборенди частини нежитлового приміщення №П/45-10/18 від 10.10.2018р. припинив свою дію.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

При цьому судом враховується, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків та здійсненні своїх суб'єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019р. по справі №910/20370/17.

Вказівка відповідачем датою розірвання договору 31.05.2020р. не спростовує ту обставину, що сторони у договорі погодили, що договір вважається розірваним через 100 днів з моменту повідомлення відповідачем позивача про волевиявлення, спрямоване на розірвання договору.

Доводи позивача щодо того, що лист №729 від 04.05.2020р. "за своїм змістом був повідомленням про дострокове розірвання договору саме з конкретної дати - з 31 травня 2020 року, чим і вичерпувався" судом до уваги не приймаються, оскільки у листі №729 від 04.05.2020р. відповідач чітко сформулював своє бажання розірвати договір. Та обставина, що відповідач вказав дату розірвання договору раніше стоденного терміну може свідчити про бажання відповідача розірвати договір раніше визначеного строку, однак не спростовує спрямованість волі відповідача на розірвання договору.

Позивач вважає, що дострокове розірвання договору суборенди на запропонованих відповідачем умовах сторонами погоджено не було.

Однак, з огляду на положення договору, дострокове розірвання договору суборенди не вимагає погодження сторонами за умови дотримання вимоги про повідомлення у відповідності до п. 7.2 договору позивача за 100 днів до моменту майбутнього розірвання договору.

Відповідно, таке розірвання може бути вчинене відповідачем односторонньо та не вимагає погодження сторонами.

Оскільки договором суборенди №П/45-10/18 від 10.10.2018р. передбачено, що плата за суборенду, сплачена за два останні місяці суборенди (гарантійні платежі) згідно п. 2.4. цього договору, зараховується за останні фактичні місяці суборенди, а останнім днем дії договору, як встановлено судом, була дата 19.09.2020р., то суд приходить до висновку, що в силу умов договору сплачені відповідачем кошти в розмірі 262625,00 грн. зараховуються як орендна плата за останні два місяці: за період з 20.08.2020р. по 19.09.2020р. та за період з 20.07.2020р. по 19.08.2020р.

При цьому, так як відповідач сплатив 04.09.2020р. 50830,84 грн. з призначенням платежу "оренда серпень 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", то частина гарантованого платежу в розмірі 50830,84 грн. перекриває заборгованість за частину липня 2020р. Таким чином, заборгованість за липень 2020р. (за період з 01.07.2020р. по 19.07.2020р.) складає 29651,01 грн. (базова плата за місяць оренди 131312,50 грн. / 31 * 19 = 80481,85 грн. - 50830,84 грн.).

Сплата відповідачем 262625,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями: №224297 від 02.11.2018р. на суму 119375,00 грн. з призначенням платежу "за передостанній місяць згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р." та №224298 від 02.11.2018р. на суму 119375,00 грн. з призначенням платежу "за останній місяць згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", №264632 від 15.11.2019р. на суму 11937,50 грн. з призначенням платежу "за передостанній місяць згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", №264631 від 15.11.2019р. на суму 11937,50 грн. з призначенням платежу "за останній місяць згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.".

Заборгованість за червень 2020р. (за період з 01.06.2020р. по 30.06.2020р.) складає 131312,50 грн., як базова плата за місяць оренди.

Також відповідач сплатив 04.09.2020р. 25415,42 грн. з призначенням платежу "оренда травень 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.". Відповідно, заборгованість по орендній платі за травень 2020р. склала 105897,08 грн.

Враховуючи вищеназначене, суд приходить до висновку, що обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 321503,03 грн. заборгованості по орендній платі, з яких: 54642,44 грн. за квітень 2020р., 105897,08 грн. за травень 2020р., 131312,50 грн. за червень 2020р. та 29651,01 грн. за липень 2020р.

У позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 390128,71 грн. заборгованості по суборендній платі належить відмовити.

Щодо заявлених в позові вимог про стягнення з відповідача 48480,00 грн. комунальних та компенсаційних витрат, нарахованих за період червень-листопад 2020р., судом враховується, що за п. 2.2 договору, з врахуванням змін, внесених додатковим договором №1 від 28.01.2019р., плата за суборенду не включає компенсацію за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, послуги телефонного зв'язку, користування мережею "Інтернет", тощо. Суборендар компенсує орендарю понесені ним витрати на експлуатаційні, комунальні та інші послуги шляхом оплати: 1) компенсаційного платежу, що включає: частину вартості експлуатаційних послуг, спожитих на утримання, експлуатацію, підтримання нормального стану та функціонування ТГРК "Либідь Плаза" (торгівельний комплекс) та прилеглої до нього території; частину вартості комунальних послуг (електропостачання, опалення/кондиціонування, водопостачання, водовідведення, вивіз побутового сміття), спожитих в місцях загального користування торгівельного комплексу; 2) вартості комунальних послуг (електропостачання, опалення/кондиціонування, вивіз побутового сміття), спожитих суборендарем в об'єкті суборенди. Розмір компенсаційного платежу визначається орендарем виходячи із загальної вартості експлуатаційних послуг і вартості комунальних послуг, спожитих в місцях загального користування торгівельного комплексу, отриманих протягом розрахункового періоду (місяця) з урахуванням відсоткового співвідношення загальної площі об'єкта суборенди та площ всіх нежитлових приміщень Торгівельного комплексу. Компенсація вартості комунальних послуг, спожитих суборендарем в об'єкті суборенди здійснюється в межах їх фактичного використання.

У п. 2.3 договору сторони передбачили, що понесені орендарем витрати по оплаті послуг, зазначених в п.2.2. цього Договору відшкодовуються суборендарем не пізніше 3-го числа кожного місяця наступного за розрахунковим, на підставі наданого орендарем рахунку.

Судом враховується, що відповідач сплатив позивачу за виписками по рахунку: 03.01.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2019 грудень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 31.01.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 січень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 31.01.2020р. - 16961,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг електроенергія 2020 згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 04.03.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 лютий згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 04.03.2020р. - 12241,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг електроенергія 2020 лютий згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 22.04.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 березень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 22.04.2020р. - 6135,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг електроенергія 2020 березень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 17.06.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 квітень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.", 17.06.2020р. - 8080,00 грн. з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні 2020 травень згідно договору №П/45-10/18 від 10.10.2018р.".

З вищезазначеного слідує, що відповідач системно сплачував кошти згідно виставлених рахунків, зокрема, по 8080,00 грн. в місяць з призначенням платежу "компенсація витрат ком. послуг інші експлуатаційні".

Таким чином, з огляду на положення п. 2.3 договору, позивач виставляв відповідачу рахунки, а відповідач відшкодовував такі витрати позивачу по травень 2020р. Доводи відповідача щодо того, що позивачем не підтверджені відповідні витрати судом до уваги не приймаються, так як договором, зокрема, п. 2.3, такого підтвердження при виставленні рахунків не вимагалося.

З огляду на встановлену судом дату закінчення дії договору, суд приходить до висновку, що обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 29357,33 грн. заборгованості по комунальних та компенсаційних витрат, з яких: 8080,00 грн. за червень 2020р., 8080,00 грн. за липень 2020р., 8080,00 грн. за серпень 2020р. та 5117,33 грн. за вересень 2020р. (8080,00 грн. / 30 * 19).

У позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 19122,67 грн. заборгованості по комунальних та компенсаційних витрат належить відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 9723,57 грн. 3% річних, судом враховується, що частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що правомірним буде нарахування 3% річних в розмірі 3830,04 грн. згідно розрахунку:

ВідсотокГраничний строкСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%03.04.202019.09.202016954642,44756.93

3%03.05.202003.09.2020123131312,51323.89

3%03.09.202019.09.202016105897,08138.88

3%03.06.202019.09.2020108131312,51162.44

3%03.07.202003.09.20206280481,85409.01

3%03.09.202019.09.20201629651,0138.89

Таким чином, у позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5893,53 грн. 3% річних належить відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 42270,59 грн. пені, судом враховується, що за положеннями ч.1 ст.199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, у п. 5.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених п. 2.1., п. 2.2. договору, суборендар зобов'язаний сплатити пеню за весь час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, включаючи день оплати. Сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

При перерахунку розміру пені судом враховувалося, що період, за який позивач здійснював нарахування пені з 04.04.2020р. по 30.11.2020р. Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що правомірним буде нарахування пені в розмірі 16526,13 грн. згідно розрахунку: