25.05.2021 року м.Дніпро
Справа № 904/166/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Михайловій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2021 (прийняту суддею Камша Н.М.) у справі № 904/166/21
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. Короткий зміст заявлених вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства з вимогою відкрити провадження з приводу банкрутства фізичної особи.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2021 у цій справі, повернуто заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і додані до неї документи на 96-ти аркушах без розгляду.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що 14.01.2021 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою: відхилено клопотання ОСОБА_1 № б/н від 11.01.2021 про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому та клопотання № б/н від 11.01.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому; залишено без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; зобов'язано ОСОБА_1 протягом 7-ми днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху подати до суду: оригінал заяви № б/н від 11.01.2021 про неплатоспроможність боржника разом з додатками, які були надані через систему "Електронний суд"; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень - 34 050, 00 грн. Станом на 03.02.2021 від ОСОБА_1 доказів усунення недоліків заяви не надійшло.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що вимоги суду, зазначені у ухвалі від 14.01.2021 не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема такі формулювання як: "Крім того, слід звернути увагу заявника на те, що частиною 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Всупереч вимогам наведеної статті, заявником подано заяву про неплатоспроможність боржника в електронному вигляді за допомогою системи "Електронний суд".
Апелянт вказує, що Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, зазначив наступне: Альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо.
Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису.
За доводами скаржника, така вимога суду позбавлена будь-якого правового підґрунтя та свідчить про неналежне вивчення судом нормативно-правової бази, що стосується порядку звернення до суду у підсистемі "Електронний суд", адже будь-які висловлювання суду, щодо необхідності дотримання саме письмової форми і підписання позивачем або його представником або іншою особою не відповідають чинним нормативним вимогам, у випадку звернення особи до суду через підсистему "Електронний суд".
Крім того формулювання суду: "Експлуатація підсистеми "Електронний суд" здійснюється у тестовому режимі, що унеможливлює здійснення розгляду справ в електронній формі, а отже, і подання заяв в електронному вигляді", не відповідає дійсності у повному розмірі.
Також скаржник зазначає, що станом на листопад 2020 року в Україні діють зміни до КУзПБ в частині вибору боржником АК, який може навіть згодитись на відстрочку або розстрочку платежу у вигляді винагороди (це перш за все його право), тому вимога суду саме зараз такої вимоги про сплату одноразово є неправильною і треба пам'ятати, що кожних півроку, а саме: з 01 січня сума винагороди дорівнює 31 530, 00 грн, з 01 липня сума винагороди дорівнює 32 955, 00 грн, тобто кожних 6 місяців - винагорода збільшується на користь АК, а зарплата ні.
Отже, винагорода арбітражному керуючому, як передбачено статтею 30 КУПБ, це плата арбітражному керуючому за виконання ним своїх повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 114 КУзПБ кредитори мають право за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду.
Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Апелянт зазначає, що йому не відома позиція кредиторів (можливо саме вони можуть добровільно доброзичливо поблажливо і благородно скасувати ряд штрафів, комісій, пеню і навіть частину тіла кредиту - адже їм теж потрібен такий прецедент, оскільки є вимоги НБУ, податкових органів тощо).
На думку скаржника, надмірний формалізм і тлумачення Кодексу з процедур банкрутства на власний розсуд - використання своїх повноважень вибірково в залежності від особи, порушує право на справедливий судовий захист прав боржника у зв'язку з відсутністю у нього грошових коштів на рахунках, а також право на справедливий судовий захист інтересів саме кредиторів, які не наділені правом звернення до суду з заявою про визнання фізичної особи неплатоспроможною говорить саме за себе, тобто зволікання справедливого права на судовий розгляд саме судом.
За доводами скаржника, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв'язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, що не заборонено КУзПБ.
З огляду на те, що у боржника на сьогодні відсутня реальна можливість сплати такого авансового внеску одноразово на дату звернення з заявою, без отримання коштів у фінансових установ, що додатково збільшить суму заборгованості, боржник був змушений просити суд звільнити його від сплати винагороди АК на момент подання заяви і клопотання.
Крім того. скаржник звертає увагу, що існує судова практика як національна, так і міжнародна у ЄСПЛ щодо обов'язкової сплати судового збору.
Однак питання щодо звільнення від авансування щодо винагороди арбітражного керуючого, керуючого реструктуризацією тощо у справах про неплатоспроможність фізичних осіб на національному рівні ще не вирішене, що є прогалиною у законодавстві.
Судовий збір, як і винагорода арбітражному керуючому, надсилається на один і той же розрахунковий рахунок суду, тому за аналогією права, скаржник вважає за можливе керуватися практикою, яка сформувалася на сьогоднішній день, щодо сплати судового збору.
На думку скаржника, відсутність грошових коштів у боржника не може бути перешкодою для здійснення правосуддя.
Зокрема, незадовільний майновий стан боржника, його фінансове становище, відсутність грошових коштів на момент подання заяви про неплатоспроможність фізичними особами боржниками не може бути бар'єром щодо доступу до процедур банкрутства.
Суттю права сторони при зверненні до суду є доступ до правосуддя, а метою - досягнення справедливого вирішення справи.
Якщо у боржника наявні ліквідні активи, але грошові кошти відсутні, таке становище боржника не може бути перешкодою доступу до правосуддя.
В країнах з розвиненою ринковою економікою саме боржники переважно звертаються до суду із заявами про порушення справи про банкрутство, оскільки судові процедури банкрутства надають дієвий захист інтересам боржника, максимально захищаючи при цьому права кредиторів.
Одночасно скаржник наголошує, що частини 4 статті 1 ГПК України і статті 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до статті 9 Конституції України.
У пункті 55 рішення у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz vs. Poland") від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави.
Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити своє скрутне фінансове положення (пункт 111 Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov vs. Russia") від 20 лютого 2014 року).
Разом з тим, КУзПБ передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого, в тому числі, і за рахунок коштів кредиторів.
Скаржник вказує, що в кожному конкретному випадку суд повинен встановлювати можливість особи сплатити судовий збір (або в цьому випадку - надати докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією) на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Апелянт зауважує, що невиправдано великий розмір обов'язкових судових платежів, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс та власне зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести своє скрутне фінансове становище.
Крім того, на переконання ЄСПЛ при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (пункт 44 Рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Kniat vs. Poland"; пункт 63-64 Рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jadamska vs. Poland").
Зокрема, у справі "ФК Мретебі проти Грузії" ЄСПЛ, розглядаючи питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольного клубу), відмітив, що Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало.
ЄСПЛ назвав відмову Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору без відповідного обґрунтування "безпідставним" обмеженням прав останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет.
Практика ЄСПЛ у справах проти інших держав є джерелом права в Україні та має застосовуватись органами державної влади, у тому числі й судами.
Скаржник зазначає, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.
Крім того, у випадку відсутності грошових коштів на рахунках або коштів, отриманих від реалізації майна у боржника, відшкодування суми грошової винагороди може бути здійснене за рахунок кредиторів.
Одночасно скаржник наголошує, що Кодекс України з процедур банкрутства є для всіх рівним, але беззаперечна вимога суду про попередню сплату одноразово авансового внеску для винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень принижує боржника та обмежує право на звернення до суду, стимулює брати ще один кредит на зазначену суму і дає всі підстави вважати, що вказаний Кодекс є формальним та позбавляє реального ініціювання проведення процедури банкрутства фізичної особи, а також передбачений лише для багатих боржників.
На думку скаржника, відсутність доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень не може бути підставою для залишення заяви ОСОБА_1 про визнання його неплатоспроможним без розгляду та суперечать практиці Верховного Суду та рішенням Європейського Суду з прав людини.
Крім того, в апеляційний скарзі апелянт посилається на пункт 37 Постанови ВСУ у справі № 910/726/20 від 19 листопада 2020 року в якому вказано, що зазначене питання з приводу винагороди не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
На стадії дослідження заяви про визнання фізичної особи - ОСОБА_1 неплатоспроможним, поданої у зв'язку з відсутністю у нього грошових коштів та наявністю великої суми заборгованості перед фінансовими установами, необхідність внесення на депозитний рахунок доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, свідчить про встановлення судом обмеження заявника доступу до правосуддя та нівелює взагалі реальність процедури банкрутства, передбаченої КУПБ.
За доводами скаржника, питання щодо авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень повинно вирішуватися в окремому судовому засідання під час заслуховування думки усіх учасників провадження у справі про банкрутство фізичної особи вже після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Зокрема, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.
5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2021 у справі № 904/166/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.03.2021 о 15:30 год.
Судове засідання, призначене на 30.03.2021 о 15:30 год. не відбулося у зв'язку з лікарняним члена колегії у справі судді Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2021 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.05.2021 о 15:00 год.
У судовому засіданні 25.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
6. Встановлені судом обставини справи.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства з вимогою відкрити провадження з приводу банкрутства фізичної особи.
Також до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником додано клопотання №б/н від 11.01.2021 про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому та клопотання №б/н від 11.01.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому.
Клопотання ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що боржник наразі не має достатніх коштів на виплату одноразової суми авансування грошової винагороди арбітражному керуючому, а кожен кредитор може долучитися до створення фонду і розпочати провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 відхилено клопотання ОСОБА_1 №б/н від 11.01.2021 про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому та клопотання №б/н від 11.01.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому; залишено без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; зобов'язано ОСОБА_1 протягом 7 - ми днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху подати до суду:
- оригінал заяви №б/н від 11.01.2021 про неплатоспроможність боржника разом з додатками, які були надані через систему "Електронний суд";
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень - 34 050,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2021 у цій справі, повернуто заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і додані до неї документи на 96-ти аркушах без розгляду.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (стаття 113 КУзПБ).
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 КУзПБ.
В частині першій статті 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 КУзПБ.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
В частині другій та четвертій статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 відхилено клопотання ОСОБА_1 №б/н від 11.01.2021 про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому та клопотання №б/н від 11.01.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому; залишено без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; зобов'язано ОСОБА_1 протягом 7 - ми днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху подати до суду:
- оригінал заяви №б/н від 11.01.2021 про неплатоспроможність боржника разом з додатками, які були надані через систему "Електронний суд";
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень - 34 050,00 грн.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №4930013579506, що повернулося на адресу суду 01.02.2021, гр. ОСОБА_1 отримав ухвалу про залишення заяви без руху 16.01.2021.
Таким чином, останнім днем строку, визначеного судом для усунення недоліків заяви, є 26.01.2021.
Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції було враховано, що відповідно до ч. 1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України від 28.11.13р. №958) ці Нормативи і нормативні строки розроблено відповідно до Закону України "Про поштовий зв'язок", актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку.
Оскільки днем отримання заявником ухвали суду від 14.01.2021 є 16.01.2021, то заявник повинен був усунути недоліки, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, у строк до 28.01.2021 включно. Проте, станом на 03.02.2021 недоліки заяви заявником не були усунуті.
Згідно довідки №07-49/163/21 від 03.02.2021 фінансового відділу Господарського суду Дніпропетровської області встановлено, що за даними банківських виписок грошових коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ДКСУ у м. Київ для проведення операцій авансування та сплати винагороди арбітражним керуючим, від ОСОБА_1 станом на 02.02.2021 відсутні надходження на депозитний рахунок суду сум авансування винагороди арбітражного керуючого.
Враховуючи те, що заявником вказані в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 недоліки, у визначений судом строк усунуто не було, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з доданими до неї додатками.
Щодо доводів апелянта, зокрема з приводу того, що відсутність доказів авансування винагороди арбітражному керуючому не може бути підставою для повернення заяви про неплатоспроможність фізичної особи, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
В пункті 3 частини першої статті 12 КУзПБ передбачено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої та другої статті 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
З урахуванням встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на місяць з 01.01.2021, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 34 050,00 грн.
Заявником - фізичною особою ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не було додано доказів авансування винагороди арбітражному керуючому, у зв'язку з чим судом першої інстанції ухвалою від 14.01.2021 залишено заяву без руху із наданням заявнику строку на усунення недоліків.
Заявником не було усунуто недоліки поданої заяви у строк встановлений судом, у зв'язку з чим, подану заяву було повернуто заявнику.
Залишаючи подану заяву без руху суд першої інстанції вказав, що заявнику необхідно усунути недоліки поданої заяви, а саме:
- подати до суду оригінал заяви №б/н від 11.01.2021 про неплатоспроможність боржника разом з додатками, які були надані через систему "Електронний суд";
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень - 34 050,00 грн.
Обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу.
При цьому, ані названий Кодекс, ані інші чинні норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому, що не спростовано скаржником.
Колегія суддів відхиляє як помилкові доводи скаржника про застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору, оскільки авансування винагороди керуючому реструктуризацією та сплата судового збору мають різну правову природу, регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різну сферу застосування та кінцеву мету (висновок у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 19.11.2020 у справі № 910/726/20).
Обов'язок заявника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень врегульований положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та до такого обов'язку не підлягають застосуванню положення Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення заявника від авансування (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20).
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на розподілення авансування винагороди керуючому реструктуризацією між кредиторами, оскільки норми статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства не містять положення про можливість здійснити розподіл між кредиторами зобов'язань по сплаті коштів на відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень у справі.
В статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому.
Таким чином, відсутні підстави для звільнення боржника від здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, з покладенням такого обов'язку на кредиторів на стадії прийняття до розгляду заяви про неплатоспроможність.
Доводи апеляційної скарги про те, що повернення без розгляду заяви у зв'язку з не усуненням недоліків, порушує право скаржника на справедливий судовий розгляд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечить судовій практиці ЄСПЛ (рішення ЕСПЛ у справах "Kniat vs. Роlаnd"; "Jedamski and Jedamska vs. Poland", "ФК Мретебі проти Грузії", "Шишков проти Росії"), як такі, що є надмірним формалізмом та обмежують право скаржника на доступ до суду, апеляційний суд вважає необґрунтованими. У зазначених справах ЄСПЛ дійшов висновків про те, що непропорційність покладеного на сторону судового збору може мати наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд для заявника. Натомість правове регулювання державою процедури авансування витрат на оплату праці керуючого реструктуризацією у процедурі банкрутства у вказаних справах ЄСПЛ не аналізувалося, тому посилання на зазначені рішення ЄСПЛ колегія суддів вважає нерелевантними до обставин справи № 904/166/21.
Також апеляційний суд не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 910/726/20, оскільки в цій постанові Верховний Суд також дійшов висновку про те, що Кодексом України з процедур банкрутства не перебачено можливості розподілу авансування грошової винагороди арбітражного керуючого між кредиторами. Стосовно укладення між боржником та арбітражним керуючим угоди про відстрочення оплати послуг до реалізації майна боржника у цій постанові Верховний Суд вказує виключно про право суду розглянути таку угоду та можливість її задоволення лише після дослідження сукупності всіх наданих доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що таких документів до суду першої інстанції заявником не було подано.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, у зв'язку з чим право скаржника на доступ до правосуддя оскаржуваним судовим рішенням у цій справі не порушується та не обмежується, чим спростовуються доводи скаржника щодо не забезпечення йому гарантій справедливого судового розгляду згідно із статтею 6 Конвенції.
Щодо подання оригіналів заяви № б/н від 11.01.2021 про неплатоспроможність боржника разом з додатками, які були надані через систему "Електронний суд" апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відповідно до пункту 17.1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Разом з цим, абзацом другим пункту 17.15 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" № 229 (6984) 01.12.2018.
У подальшому, у газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01.03.2019) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), повідомлено про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01.12.2018).
Разом з тим, наказом Державної судової адміністрації України № 628 від 22.12.2018 "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах" вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах України, Касаційному адміністративному суді (пілотних судах).
Пунктом 2 цього наказу передбачено, що місцевим та апеляційним судам, Касаційному адміністративному суду у ході тестового режиму експлуатації підсистеми "Електронний суд" слід керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (із змінами і доповненнями), у частині функціонування підсистеми "Електронний суд" (далі - Положення).
Згідно з пунктом 2.3 рішення Ради суддів України від 12.04.2018 № 16 ряд норм Положення, в тому числі і розділ XI (Підсистема "Електронний суд"), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом Державної судової адміністрації України.
Пунктами 4, 3 Розділу ІІ Положення передбачено, що авторизація користувача - процедура отримання користувачем прав на здійснення операцій з інформаційними ресурсами, в межах його повноважень та компетенції, за допомогою власного електронного цифрового підпису користувача, який прирівнюється за правовим статусом до його власноручного підпису; автор електронного документа особа (особи), що підписала (підписали) електронний документ власним ЕЦП.
Пунктом 2 Розділу ХІ Положення визначено, що учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.
Таким чином, надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд" за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням такою особою власного електронного цифрового підпису.
Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через Електронний кабінет.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19, від 21 грудня 2019 року у справі № 910/12245/19, від 17 червня 2020 у справі № 910/8423/19.
Таким чином, звернення боржника до Господарського суду Дніпропетровської області, який відповідно до наказу Державної судової адміністрації України № 628 від 22.12.2018 віднесено до пілотних судів у яких запроваджено тестовий режим експлуатації підсистеми "Електронний суд", з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в електронній формі через підсистему "Електронний суд" з використанням електронного цифрового підпису відповідає вимогам частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, щодо подання позовної заяви в письмовій формі.
При цьому, суд вправі витребувати у заявника оригінали поданих документів для огляду.
В той же час, наведене вище не призвело до прийняття помилкової ухвали, оскільки боржник протягом тривалого строку не має наміру та не виконує вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 у встановлений законодавством спосіб - не здійснює авансування винагороди арбітражного керуючого.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених вище обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2021 у справі № 904/166/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2021 у справі № 904/166/21 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.06.2021.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко