Постанова від 01.06.2021 по справі 905/1965/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. Справа № 905/1965/19 (905/654/20)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального концерну “Центр комунального сервісу” (вх. №1400Д) на рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 (рішення ухвалено суддею Зекуновим Е.В. 10.09.2020 у приміщенні господарського суду Донецької області, повний текст рішення складено та підписано 14.09.2020) у справі №905/1965/19 (905/654/20)

за позовом Комунального концерну “Центр комунального сервісу”, м. Київ,

до Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО”, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове,

про стягнення 500000,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/1965/19 (905/654/20) у задоволенні позову Комунального концерну “Центр комунального сервісу” до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення 500000,00 грн. відмовлено повністю.

Комунальний концерн “Центр комунального сервісу” звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 року у справі №905/1965/19 (905/654/20) повністю та прийняти нове рішення, яким позовну заяву Комунального концерну “Центр комунального сервісу” до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає таке:

- висновки суду про те, що акт надання послуг №3 від 07.02.2020 не містить жодного виду послуг, передбачених п. 2.1 договору доручення, а тому він не може підтверджувати їх надання є необґрунтованими, оскільки договором доручення не передбачено, що повірений зобов'язаний вказувати в акті надання послуг перелік виконаних доручень;

- судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст. 244 ЦК України, оскільки закінчення строку довіреності ніяким чином не вплинуло на дію договору та виконання позивачем обов'язків, які передбачені п. 2.1 доручення;

- дійсно, відповідач з 29.10.2019 обмежив права доступу позивача до програмних продуктів АТ “К.ЕНЕРГО”, проте зазначені обставини лише частково обмежували концерн у виконанні умов договору. Крім того, обмеження права доступу до програмних продуктів відповідача почали діяти з 29.10.2019, при цьому акти надання послуг, які видавалися позивачем в жовтні, листопаді та грудні були підписані без зауважень;

- додатковою угодою № 6 від 20.01.2020 відповідач підтвердив, що не має претензій до позивача стосовно виконаних робіт по січень включно та взяв на себе зобов'язання здійснити розрахунок з позивачем за період виконання зобов'язання за договором доручення №123-КЕ від 25.05.2018;

- судом при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 апеляційну скаргу Комунального концерну “Центр комунального сервісу” було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 року у справі №905/1965/19 (905/654/20) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2021 у справі №905/1965/19 (905/654/20) касаційну скаргу Комунального концерну “Центр комунального сервісу” задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі 905/1965/19 (905/654/20) скасовано; справу 905/1965/19 (905/654/20) в скасованій частині передано на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд при прийнятті постанови дійшов, зокрема, таких висновків:

- даючи оцінку неможливості надання послуг у спірному періоді з підстав встановлених обставин щодо відсутності довіреності у повіреного, суди попередніх інстанцій не врахували та не дали належної правової оцінки вимогам статті 1007 ЦК України (яка повністю узгоджується із пунктом 3.2.4. договору доручення від 25.05.2018 № 123-КЕ в його редакції згідно додаткової угоди №3 від 01.07.2019), частиною першою якої визначено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення;

- встановивши обставини того, що листом (у відповідь на лист Концерну №02/78 від 08.01.2020) товариство зазначило причини обмеження доступу до баз даних, а також повідомило, зокрема, про відмову довірителя від договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018 та його припинення на підставі пункту 1 частини першої статті 1008 ЦК України, судами попередніх інстанцій не надано належної юридичної оцінки щодо відповідності таких дій умовам договору доручення та вимогам вказаної статті 1008 ЦК України, частина третя якої передбачає порядок відмови від договору доручення (якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором);

- судами без належної правової оцінки залишено обставини укладення сторонами додаткової угоди № 6 від 20.01.2020 до Договору доручення, якою визначено припинення дії цього договору в частині виконання доручення з 01.02.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального концерну “Центр комунального сервісу” на рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/1965/19(905/654/20); повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 01.06.2021.

24.05.2021 від АТ “К.ЕНЕРГО” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін (вх.№5846).

У судовому засіданні представники Комунального концерну “Центр комунального сервісу” підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник АТ “К.ЕНЕРГО” проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

25.05.2018 між АТ "Київенерго" (довіритель) та Комунальним концерном “Центр комунального сервісу” (повірений) укладено договір доручення №123-КЕ (в редакції додаткової угоди №3 від 01.07.2019) (далі - договір).

Згідно відомостей, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач змінив повне та скорочене найменування, за кодом 00131305 значиться Акціонерне товариство "К.Енерго".

Пунктом 2.1 договору передбачено, що довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання вчинити від імені та на користь довірителя (з урахуванням вимог регламентів та/або додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємними частинами) наступні дії:

2.1.1. Прийом споживачів;

2.1.2. Обробка звернень споживачів та надання відповідей;

2.1.3. Проведення звіряння взаєморозрахунків споживачами за відпущену теплову енергію/комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з подальшим підписанням документів від імені довірителя;

2.1.4. Врегулювання взаємовідносин зі споживачами, які мають дебіторську заборгованість;

2.1.5. Врегулювання взаємовідносин із споживачами, які одночасно мають дебіторську та кредиторську заборгованість за визначеним довірителем алгоритмом;

2.1.6. Прийняття від споживачів заяв, які мають переплату (кредиторську заборгованість);

2.1.7. Проведення досудової роботи з боржниками довірителя яка супроводжується підготовкою та направленням боржникам претензій, інформаційних повідомлень, контактом із боржниками за допомогою засобів телефонного зв'язку, мережі Інтернет (за допомогою веб-сайту, електронних розсипок тощо), особистим контактом (у разі потреби);

2.1.8. Укладення із боржниками від імені довірителя договорів реструктуризації (розстрочки) заборгованості, договорів поруки, договорів переведення боргу, та здійснення контролю за їх виконанням відповідно до розроблених довірителем та наданих повіреному критеріїв та опису взаємодії сторін при прийнятті рішення, викладених в регламентах та/або додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами;

2.1.9. Здійснення всіх типів коригувань в базах даних білінгових систем відповідно до розроблених довірителем та наданих повіреному критеріїв та опису взаємодії сторін при прийнятті рішення щодо проведення коригувань та під час їх проведення, викладених в регламентах та/або додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами;

2.1.10. Внесення інформації в бази даних програмних продуктів по всім типам договорів споживачів;

2.1.11. Виконання комплексу доручень з обробки інформації про споживачів для проведення обліку особових рахунків, договорів, коригувань, оплат, заборгованості споживачів і т.і. відповідно до розроблених довірителем та наданих повіреному критеріїв та опису взаємодії сторін при прийнятті рішення, викладених в регламентах та/або додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами;

2.1.12. Підготовка проектів відповідей на запити довірителя згідно із законодавством з питань, які потребують опрацювання у відповідних структурних підрозділах довірителя;

2.1.13. Формування звітів та розрахункових і звітних документів для бухгалтерського та податкового обліку, визначених в регламентах та/або додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами;

2.1.14. Вносити в базу даних білінгових систем інформацію щодо прийнятих платежів споживачів на рахунки довірителя;

2.1.15. Виконувати підготування реєстрів здійснення перерахунків, прийнятих платежів, що надійшли на рахунки довірителя за відпущені споживачам теплову енергію, комунальні послуги централізованого опалення/гарячого водопостачання в розрізі адміністративних районів.

Відповідно до п. 3.2.2 договору довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду за виконання доручень згідно з п. 4.3 цього договору; видати повіреному довіреність на вчинення дій, визначених у п. 2.1 цього договору (п. 3.2.4 договору). розглянути надані повіреним акти, звіти повіреного та, у разі відсутності заперечень, своєчасно повернути підписаний другий примірник актів повіреному (п. 3.2.5 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору доручення винагорода повіреного за представництво інтересів довірителя на умовах цього договору за кожен календарний місяць виконання доручень довірителя, 500000,00 (п'ятсот тисяч гривень) грн., враховуючи ПДВ.

За результатами виконання доручень довірителя, повірений до 8 (восьмого) числа місяця, наступного за місцем, в якому виконувались доручення, оформляє та передає на підписання довірителю акти (п.4.5 договору).

Протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання актів, довіритель, у разі відсутності заперечень, підписує акти, після чого один примірник акту повертає повіреному або у цей же строк направляє повіреному письмову вмотивовану відмову від їх підписання. Після усунення зауважень повірений повторно надає акти на підписання довірителю (п.4.6 договору).

У випадку не підписання довірителем актів у встановлений цим пунктом строк та не направлення у вищевказаний строк мотивованої відмови, акти вважаються погодженими довірителем без зауважень, що є підставою для виплати повіреному винагороди (п.4.7 договору).

Оплата винагороди та відшкодування витрат повіреного здійснюється шляхом щомісячного перерахування довірителем грошових коштів в безготівковій формі на рахунок повіреного у 10-денний строк з дати підписання сторонами актів (п.4.8 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п.9.1 договору). У разі, якщо за 30 днів до моменту припинення дії даного договору жодна із сторін не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгованим щоразу на кожний наступний рік (п.9.2 договору). Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.9.3 договору). Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 9.4 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

20.01.2020 між АТ “К.Енерго” та Комунальним концерном "Центр комунального сервісу" укладено додаткову угоду №6 до договору доручення від 25.05.2018 №123-КЕ, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди припинити дію договору доручення від 25.05.2018 №123-КЕ в частині виконання доручення з 01.02.2020. В частині проведення розрахунків договір доручення від 25.05.2018 №123-КЕ продовжує діяти до повного їх виконання.

20.02.2020 відповідач направив на адресу позивача лист з актом надання послуг №3 від 07.02.2020.

Позивач зазначає, що відповідач, отримавши вказаний акт надання послуг №3 від 07.02.2020, у строк встановлений договором його не підписав та вмотивованої відмови від його підписання також не надав. Тому позивачем 20.03.2020 було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за актом надання послуг від 07.02.2020 №3. Проте, відповідач і вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження виконання умов договору - представництва інтересів довірителя згідно договору-доручення №123-КЕ від 25.05.2018 за січень 2020 року.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору доручення.

Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (ч. 1 ст. 1004 ЦК України).

Відповідно до ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:1) відмови довірителя або повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

Позивач зазначає, що ним у січні 2020 виконувались зобов'язання за договором доручення відповідно до п. 2.1 договору. У зв'язку з виконанням вимог договору у спірний період ним на підставі розділу 4 договору направлено відповідачу акт надання послуг №3 від 07.02.2020 на суму 500000,00 грн.

Так, у вказаному акті №3 від 07.02.2020 зазначено, що виконавцем на підставі договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018 були виконані наступні роботи (надані такі послуги): «винагорода повіреного за представництво інтересів довірителя згідно договору - доручення №123 - КЕ від 25.05.2018 за січень 2020» складає 500000,00 грн.

В свою чергу, відповідач заперечує обставини надання послуг у січні 2020 з підстав закінчення 31.12.2019 строку довіреності від 01.07.2019, яку він видав позивачу на підставі п. 3.2.4 договору, а тому останній, як повірений, в січні 2020 не міг вчиняти жодних дій від імені та в інтересах відповідача.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на положення ст. 244 ЦК України, з аналізу якої вбачається, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю, однак не є виключенням, оскільки договір доручення сам по собі є самостійним документом, яким визначається як перелік прав, так і перелік обов'язків, які бере на себе сторона щодо виду представництва.

Крім того, колегія суддів враховує вимоги ст. 1007 ЦК України, яка повністю узгоджується із п. 3.2.4. договору доручення від 25.05.2018 № 123-КЕ в його редакції згідно додаткової угоди №3 від 01.07.2019, відповідно до якої довіритель зобов'язаний був видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, проте таких дій не здійснив всупереч умов договору.

Також, відповідач посилається на те, що з акту №3 від 07.02.2020 не можливо встановити, які саме доручення виконував позивач, як повірений, оскільки відповідний акт не містить жодного виду послуг, передбачених п. 2.1 договору, а тому відповідний акт не може підтверджувати надання послуг.

Разом з цим, в матеріалах справи містяться надані позивачем акти надання послуг, які були підписані відповідачем без зауважень: №530 від 07.08.2019 на суму 500000,00 грн., № 531 від 07.08.2019 на суму 3734,40 грн., № 603 від 04.09.2019 на суму 500000,00 грн., №650 від 01.10.2019 на суму 500000,00 грн., №668 від 01.10.2019 на суму 2838,00 грн., №740 від 31.10.2019 на суму 500000,00 грн., №874 від 29.11.2019 на суму 500000,00 грн., №926 від 27.12.2019 на суму 500000,00 грн. Вказані акти, зокрема, містять найменування робіт, послуг, а саме: винагорода повіреного за представництво інтересів довірителя згідно договору - доручення №123-КЕ від 25.05.2018 за відповідні місяці та так само не містять конкретного переліку послуг, передбачених п. 2.1 договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 ЦК України, відповідно до частин першої - четвертої якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, відповідач без зауважень підписав акти надання послуг за серпень - грудень 2019, які містять найменування послуг без конкретного визначення виду робіт, тобто вчиняв дії, направлені на визнання зобов'язання у вказаний період. Проте, у січні 2020 відповідач зайняв протилежну позицію та відмовився підписувати акт №3 від 07.02.2020, який містить таке ж саме найменування послуг без визначення виду робіт. Такі дії відповідача суперечать його попередній поведінці та не можуть вважатися добросовісними, а тому трактуються судом на користь іншої сторони. У зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку не зазначення в акті №3 від 07.02.2020 конкретного переліку наданих послуг (робіт) не може бути підставою для визнання відповідних доводів відповідача обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд також зазначає, що доводам відповідача про необхідність застосування у даних правовідносинах правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у справі №927/986/17, в якій висловлено позицію щодо недостатності первинних документів для підтвердження факту надання послуг, а отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності) було надано оцінку в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у даній справі № 905/1965/19 (905/654/20) та зазначено, що спірні правовідносини та їх правове регулювання не є подібними правовим висновкам Верховного Суду у справі №927/986/17.

В свою чергу, відповідач посилається на неможливість надання позивачем послуг у спірному періоді з підстав того, що довіритель обмежив права доступу повіреному до своїх баз даних/програмних продуктів щодо інформації про споживачів, які мають заборгованість/переплату за послуги довірителя, тому у січні 2020 року повірений не міг надати послугу, що передбачена пунктом 2.1. договору доручення, оскільки у повіреного не було доступу до відповідних баз даних/програмних продуктів довірителя.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2020 Комунальний концерн "Центр комунального сервісу" звернувся до АТ “К.Енерго”, в якому повідомив, що в порушення умов договору відповідач без попередження з 29.10.2019 обмежив повіреного у праві доступу до програмних продуктів довірителя, а також звернув увагу на закінчення строку дії довіреності 31.12.2019 та про відсутність у повіреного необхідних умов та повноважень для належного виконання умов договору доручення.

На зазначений лист відповідач направив позивачу відповідь від 16.01.2020, в якому зазначив, що відповідачем було зафіксовано непоодинокі порушення позивачем умов розділу 8 договору доручення, які виражаються у розголошенні конфіденційної інформації, що розміщена у відповідних програмних продуктах товариства, третім особам, неналежному виконанні умов договору. Цим же листом відповідач повідомив позивача про те, що не вважає за необхідне продовжувати дію договору доручення, а тому припинив надавати доручення позивачу як довіреному і повідомив його про відмову довірителя від договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018 та його припинення на підставі пункту 1 частини першої 1 статті 1008 ЦК України.

Таким чином, самим відповідачем визнаються обставини не надання позивачу інформації, необхідної для виконання покладених на останнього договором обов'язків, тобто фактичного перешкоджання позивачу у здійсненні його діяльності.

Окрім того, відповідно до п. 3.2.3 договору довіритель зобов'язаний надати повіреному наявну інформацію, необхідну для здійснення дій, зазначених у п. 2.1 цього договору, в тому числі інформацію про споживачів, які мають заборгованість/переплату за послуги довірителя та з якими повірений проводить роботу на підставі цього договору. Надання інформації здійснюється, в тому числі, шляхом надання довірителем повіреному відповідних баз даних/програмних продуктів довірите.

Тобто, умовами договору передбачено надання інформації не виключно, а в тому числі, шляхом надання довірителем повіреному відповідних баз даних/програмних продуктів довірителя.

Як свідчать положення договору, зокрема його пункту 2.1., вчинення повірителем від імені та на користь довірителя не всіх дій було пов'язано із необхідністю мати доступ до баз даних відповідача. Зокрема, такі дії, як прийом споживачів (пп. 2.1.1.); прийняття від споживачів заяв, які мають переплату (кредиторську заборгованість) (пп. 2.1.6.); підготовка проектів відповідей на запити довірителя згідно із законодавством з питань, які потребують опрацювання у відповідних структурних підрозділах довірителя (пп. 2.1.12) тощо могли здійснюватися і без доступу до відповідних баз даних.

А тому, доводи відповідача про те, що він не міг отримати послуги, оскільки у позивача був відсутній доступ до баз даних/програмних продуктів відповідача щодо інформації про споживачів, не спростовують доводи позивача про те, що такими діями відповідач лише частково обмежив його як повіреного, що не завадило останньому виконувати умови договору.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача у листі від 16.01.2020 на припинення дії договору на підставі пункту 1 частини першої статті 1008 ЦК України, оскільки частина третя даної статті передбачає порядок відмови від договору доручення, а саме необхідність повідомлення другої сторони про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором. Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про відмову від договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018 та його припинення в порядку передбаченому ст. 1008 ЦК України.

Водночас, сторонами укладено додаткову угоду № 6 від 20.01.2020 до договору доручення від 25.05.2018 №123-КЕ, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди припинити дію договору доручення від 25.05.2018 №123-КЕ в частині виконання доручення з 01.02.2020, а в частині проведення розрахунків договір доручення від 25.05.2018 №123-КЕ продовжує діяти до повного їх виконання.

Тобто, фактично відповідач підтвердив, що він немає претензій до позивача (скаржника) стосовно виконаних робіт за договором доручення за січень 2020 та взяв на себе зобов'язання здійснити розрахунок з позивачем за період виконання останнім взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем належним чином виконано умови договору та надано послуги згідно акту наданих послуг №3 до договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018 на суму 500000, 00 грн., проте відповідачем не виконано вимоги договору щодо оплати їх вартості, а також не спростовано надання таких послуг позивачем, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також нез'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з прийняттям нового про задоволення позову.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального концерну “Центр комунального сервісу” задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/1965/19 (905/654/20) скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Комунального концерну “Центр комунального сервісу” задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО” (85612, Донецька обл.,м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального концерну “Центр комунального сервісу” (03179, м. Київ, вул. Львівська, 57-А, код ЄДРПОУ 39946227) заборгованість за актом наданих послуг №3 від 07.02.2020 до договору доручення №123-КЕ від 25.05.2018 у сумі 500000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО” (85612, Донецька обл.,м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального концерну “Центр комунального сервісу” (03179, м. Київ, вул. Львівська, 57-А, код ЄДРПОУ 39946227) 7500,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 11250,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.06.2021.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова