вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2021 р. Справа№ 910/16833/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» та Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021
у справі № 910/16833/20 (суддя Бондаренко - Легких Г. П.)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7»
про стягнення 2 600 057,84 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (далі - ТОВ «Авантаж 7», відповідач) про стягнення 2 600 057, 84 грн пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати штрафу, накладеного на нього рішенням АМКУ «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 315-р від 21.06.2018 (далі - Рішення АМКУ).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/16833/20 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Авантаж 7» в дохід загального фонду Державного бюджету України пеню у сумі 2 551 000,14 грн, стягнуто з ТОВ «Авантаж 7» на користь АМКУ судовий збір у сумі 38 265,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення 49 057,70 грн пені відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд погодився з доводами відповідача про те, що позивачем невірно обрахований початок періоду прострочення, оскільки з огляду на положення ст. 253 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу за Рішенням АМКУ, яке отримано останнім 17.07.2018, є саме 18.09.2018, а не 17.09.2018, як помилково визначив позивач. Водночас, доводи відповідача щодо тривалості розгляду справи №910/12507/18 в першій інстанції, на період якого зупинялося нарахування пені, до 09.04.2019 (дата складання повного тексту рішення), відхилені судом з огляду на положення ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошене - повне чи скорочене).
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Авантаж 7» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, вказуючи на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені в сумі 2 551 000,14 грн та судових витрат в сумі 38 265,00 грн, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував на помилковість висновку суду про те, що періодом розгляду справи №910/12507/18 у суді першої інстанції є час з 24.09.2018 (надходження позову до суду) по 03.04.2019 (дата оголошення судом рішення) у вказаній справі, оскільки розгляд справи № 910/12507/18 щодо визнання недійсним Рішення АМКУ у відповідній частині судом першої інстанції здійснювався з 24.09.2018 (дата постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху) по 09.04.2019 (дата складання повного тексту рішення суду); період з дня проголошення рішення (03.04.2019), в даному випадку його вступної та резолютивної частини, по день складення повного судового рішення (09.04.2019), є часом, в який розгляд справи № 910/12507/18 в Господарському суду м. Києва продовжувався, оскільки в цей час відповідач не мав змоги ознайомитися з повним текстом рішення, пересвідчитися в його законності та обґрунтованості, на підставі встановлених судом обставин та доказів і мотивів визнання чи відхилення тих чи інших доказів, норм права які застосував суд, та мотиви їх застосування, тощо, та у зв'язку із цим прийняти для себе рішення щодо виконання такого судового рішення або його оскарження в апеляційному порядку; посилання суду першої інстанції на ч. 5 ст. 240 ГПК України в даному випадку є помилковим, оскільки застосована норма не визначає часу розгляду справи в суді, а відтак, нарахування пені з 04.04.2019 по 20.05.2019 включно є неправомірним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 поновлено ТОВ «Авантаж 7» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/16833/20, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.05.2021, встановлено АМКУ строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/16833/20.
Водночас АМКУ, не погоджуючись із рішенням суду, також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом законодавства про захист економічної конкуренції, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні стягнення пені в розмірі 49057,70 грн та постановити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач наголошував на правомірності здійсненого ним розрахунку пені за період з 18.09.2018 (наступний день після спливу двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ) по 23.09.2018 включно (день, який передував винесенню ухвали судом першої інстанції у справі № 910/12507/18) та з 04.04.2019 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/12507/18) по 20.05.2019 включно, посилаючись на те, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок; з аналогічним розрахунком погодився Верховний Суд у постанові від 04.07.2019 у справі № 910/14288/18; з огляду на положення статей 56 та 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» АМКУ належним чином визначив останній день для сплати штрафу саме 17.09.2018.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АМКУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/16833/20, спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 12.05.2021, встановлено ТОВ «Авантаж 7» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу АМКУ.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Авантаж 7», в якому просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі №910/1918/19 в частині, якою задоволено позовні вимоги АМКУ до ТОВ «Авантаж 7» про стягнення пені у розмірі 2 551 000, 14 грн - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ, зупинялось з 24.09.2018 до 03.04.2019 (розгляд справи № 910/12507/18 Господарським судом міста Києва) та з 21.05.2019 до 02.09.2019 (розгляд справи №910/12507/18 Північним апеляційним господарським судом); тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються; доводи скаржника щодо необхідності зупинення нарахування пені по 09.04.2019 (дата складання повного тексту рішення Господарським судом міста Києва) є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.
11.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просив продовжити ТОВ «Авантаж 7» строк для надання відзиву на апеляційну скаргу АМКУ та відкласти призначений на 12.05.2021 розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неотриманням апеляційної скарги позивача, що виключає можливість надати відзив на зазначену апеляційну скаргу у встановлений строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 розгляд апеляційних скарг відкладено на 02.06.2021.
20.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу АМКУ, в якому відповідач просив залишити останню без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача щодо нарахування пені з 18.09.2018 за 53 дні прострочення сплати штрафу.
У судовому засіданні 02.06.2021 представник позивача підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення пені в розмірі 49057,70 грн та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. При цьому, представник позивача вимоги апеляційної скарги відповідача не визнав, доводи, на яких вона ґрунтуються вважає безпідставними, а оскаржуване судове рішення в частині, якою задоволено позовні вимоги АМКУ до ТОВ «Авантаж 7» про стягнення пені у розмірі 2 551 000, 14 грн - законним, у зв'язку з чим просив залишити скаргу відповідача без задоволення.
Представник відповідача підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її вимоги задовольнити, оскаржуване рішення в частині стягнення пені в сумі 2 551 000,14 грн та судових витрат в сумі 38 265,00 грн скасувати, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Водночас, представник відповідача вимоги апеляційної скарги позивача не визнав, доводи, на яких вона ґрунтуються вважає безпідставними, а оскаржуване судове рішення в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог АМКУ - законним, у зв'язку з чим просив залишити скаргу позивача без задоволення.
02.06.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційну скарга позивача необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами розгляду справи № 128-26.13/102-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» АМКУ прийнято рішення № 315-р від 21.06.2018, яким визнано, що ТОВ «Авантаж 7» вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ (скраплений вуглеводневий газ) при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року; при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення Операторами у Справі таких дій, що призвели до обмеження конкуренції (п. 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення).
За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на ТОВ «Авантаж 7» накладено штраф у розмірі 3 270 513,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим АМКУ, головою територіального відділення АМКУ України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів АМКУ, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Рішення АМКУ № 315-р від 21.06.2018 було направлено відповідачеві супровідним листом від 12.07.2018 № 143-26.13/06-8528 та отримано останнім 17.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303507869060.
За розрахунком позивача, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 17.09.2018.
Не погодившись з Рішенням АМКУ, 19.09.2018 ТОВ «Авантаж 7» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АМКУ про визнання недійсним зазначеного рішення.
Господарським судом міста Києва 24.09.2018 вказана позовна заява була залишена без руху, а 16.10.2018 відкрито провадження у справі №910/12507/18 за позовом ТОВ «Авантаж 7» до АМКУ про визнання недійсним Рішення АМКУ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 у справі №910/12507/18, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Авантаж 7» відмовлено повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, накладений Рішенням АМКУ на ТОВ «Авантаж 7» штраф було сплачено останнім 03.09.2019.
У зв'язку зі сплатою штрафу поза межами двомісячного строку з моменту отримання рішення, визначеного чинним законодавством, позивачем нараховано пеню за кожен день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за періоди з 18.09.2018 до 23.09.2018 та з 04.04.2019 до 20.05.2019 - 53 дні в сумі 2 600 057,84 грн (3 270 513, 00 *1,5%) * 53).
Посилаючись на наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені за порушення двомісячного строку сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» АМКУ є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу АМКУ обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМКУ має повноваження, в тому числі:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимоги уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимог уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання АМКУ, територіальні відділення АМКУ у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів АМКУ, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим АМКУ, головою територіального відділення АМКУ інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів АМКУ, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Як було зазначено вище, копію рішення АМКУ № 315-р від 21.06.2018 відповідачем отримано 17.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303507869060 (а.с. 66).
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.
Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач був зобов'язаний оплатити штраф у двомісячний строк з моменту отримання копії Рішення АМКУ, тобто до 17.09.2018, а відтак, доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та узгоджуються з наведеними нормами спеціального Закону, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, а посилання суду в оскаржуваному рішенні на ст. 253 ЦК України є безпідставним.
Аналогічний розрахунок пені, здійснений АМКУ, визнано обґрунтованим Верховним Судом у постанові від 04.07.2019 у справі №910/14288/18.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу за Рішенням АМКУ є саме 17.09.2018, а не 18.09.2018, як помилково встановлено судом першої інстанції.
Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до АМКУ або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив штраф в повному обсязі 03.09.2019 згідно платіжного доручення №1874 від 03.09.2019 (а.с. 102).
Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від сплати накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарського кодексу України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом АМКУ заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Як було зазначено вище, рішення АМКУ оскаржувалося в судовому порядку ТОВ «Авантаж 7», а відтак, нарахування пені зупинялося, в силу положень закону, з 24.09.2018 до 03.04.2019 (період розгляду судом першої інстанції справи № 910/12507/18) та з 21.05.2019 до 02.09.2019 (період розгляду судом апеляційної інстанції справи № 910/12507/18).
При цьому, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно відхилені доводи відповідача щодо тривалості розгляду справи №910/12507/18 в першій інстанції до 09.04.2019 (дата складання повного тексту рішення) з огляду на те, що згідно з ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошене - повне чи скорочене).
При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції наведеної норми, оскільки така, на думку скаржника, не визначає часу розгляду справи в суді, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, адже відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
Крім того, у застосуванні приписів статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке. Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 04.07.2019 у справі № 910/14288/18 та від 11.11.2019 у справі № 911/9/19.
Отже, доводи відповідача щодо необхідності зупинення нарахування пені по 09.04.2019 (дата складання повного тексту рішення Господарським судом міста Києва) є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.
Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ, правомірно зупинялось з 24.09.2018 до 03.04.2019 (розгляд справи №910/12507/18 Господарським судом міста Києва) та з 21.05.2019 до 02.09.2019 (розгляд справи №910/12507/18 Північним апеляційним господарським судом).
Враховуючи правильно визначений позивачем початок періоду прострочення відповідача, перевіривши здійснений ним розрахунок пені за період з 18.09.2018 до 23.09.2018 та з 10.04.2019 до 20.05.2019 (загалом 52 дні), апеляційним господарським судом встановлено, що такий відповідає вимогам законодавства та є арифметично вірним, у зв'язку з чим розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 2 600 057,84 грн.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду спору відповідачем пеня за прострочення строку сплати штрафу не сплачена, доказів на підтвердження її оплати не надано.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме, з ТОВ «Авантаж 7» в дохід загального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню пеня в сумі 2 600 057,84 грн.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є обґрунтованими, водночас, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи, та одночасно обґрунтованість висновків щодо задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Авантаж 7» необхідно відмовити, а апеляційну скаргу АМКУ - задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/16833/20 - скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 49 057,70 грн пені, з постановленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаної вимоги повністю.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг, у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/16833/20 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/16833/20 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/16833/20 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» про стягнення 2 600 057,84 грн пені задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (вул. Івана Кудрі, буд. 18/2, кв.13, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 33831847) в дохід загального фонду Державного бюджету України пеню у сумі 2 600 057 (два мільйони шістсот тисяч п'ятдесят сім) грн 84 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (вул. Івана Кудрі, буд. 18/2, кв.13, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 33831847) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 00032767) 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) грн 87 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (вул. Івана Кудрі, буд. 18/2, кв.13, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 33831847) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 00032767) 1 103 (одну тисячу сто три) грн 81 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.
6. Матеріали справи №910/16833/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.06.2021.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз