ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2093/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
за участю представників сторін:
від ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» - адвокат Пирожок О.С., довіреність № 21/р8-21-003 від 02.01.2021;
від Головного управління ДПС в Одеській області - Тарановський Р.В., Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № б/н від 31.07.19
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020
у справі №916/2093/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ»
до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
про стягнення 211 339,57 грн
суддя суду першої інстанції - Невінгловська Ю.М.
місце ухвалення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області
повний текст складено 05.11.2020
20.07.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій просить суд стягнути з відповідача 211339,57 грн. заборгованості за газ, спожитий поза межами дії договору №001457-БТ (19) від 10.05.2019 року, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3170,09 грн. та витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості за поставлений газ у лютому 2020 року поза межами дії договору від 10.05.2019 року, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» заборгованість за газ на суму 211 339,5 грн. та судовий збір у розмірі 3 170,09 грн.
Відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Рішення суду обґрунтовано наступним.
Місцевим господарським судом встановлено, що в порушення правил, відповідач не виконав обов'язку щодо обмеження та припинення споживання природного газу, коли закінчилась дія договору №001457-БТ від 10.05.2019р., більш того, всупереч визначеному, прийняв та спожив поставлений позивачем природний газ, що підтверджується підписаними з боку об'єктів відповідача актами приймання-передачі газу.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем природного газу поза межами договору у лютому 2020р. на суму 211 39, 57 грн., в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з чим, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 211 339,57 грн. за послуги постачання природного газу підлягає задоволенню.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головного управління ДПС в Одеській області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 по справі №916/2093/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Крім того, відповідачем подано клопотання про заміну сторони, у якому просить замінити відповідача по справі №916/2093/20 - ГУ ДФС в Одеській області на правонаступника - ГУ ДПС в Одеській області.
Узагальнені доводи апеляційної скарги:
Скаржник зазначає, що термін дії договору № 001457-БТ(19) від 10.05.2019 на постачання природного газу сплив 31.12.2019, всі фінансові зобов'язання по узгодженим Актам надання послуг з прийому - передачі природного газу на загальну суму 1 116 069,35 грн. контролюючим органом виконано в повному обсязі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.
23.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 без змін.
Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Богатиря К.В., Бєляновського В.В. що підтверджується витягом з протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 поновлено Головному управлінню ДПС в Одеській області процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 у справі № 916/2093/20.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 у справі № 916/2093/20.
Призначено справу № 916/2093/20 до розгляду на 01.06.2021 об 11:00 год.
В судовому засіданні 01.06.2021 представник Головного управління ДПС в Одеській області підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів в судовому засіданні 01.06.2021 задоволено клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про зміну назви відповідача з Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
10.05.2019 між ТОВ «Одесагаз-Постачання» (постачальник) та Головного управління ДФС в Одеській області (замовник) було укладено договір №001457-БТ(19), відповідно до п.2.1 якого постачальник постачає замовнику наступний предмет закупівлі: за кодом ДК 021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Замовника, а Замовник оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 2.2 Договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів замовника відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу.
У п.2.4 Договору визначено місце поставки газу Замовнику: за відповідними адресами об'єктів постачання. Загальний об'єм - 250 000 куб. м.
Згідно з п. 3.6 Договору, обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами акту наданих послуг з прийому-передачі природного газу (далі - акт), що оформлюється на підставі даних кожного комерційного вузла обліку, вказаного в п. 2.4. даного Договору.
Положенням п. 3.7 Договору, постачальник до 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає Замовнику два примірники оригіналу акта за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником Газорозподільного підприємства, погоджені Постачальником та скріплені печатками.
Замовник протягом двох днів з дня одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника (при наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. У випадку відмови від підписання акта розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг спожитого природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання природного газу установлюються відповідно до даних Газорозподільного підприємства. (п.3.8 Договору).
Відповідно до п.3.9 Договору, акти наданих послуг з прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків замовника з постачальником.
У п.3.12 Договору сторонами узгоджено строк надання послуг до 31.12.2019 року.
Згідно до п.5.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за умови оплати після розрахункового періоду постачання газу.
Відповідно до п.5.5.1 Договору, у разі оплати замовлених обсягів газу до початку місяця поставки, Замовник зобов'язується сплатити вартість запланованого обсягу природного газу (номінації) не пізніше ніж за 5 (п'ять) діб до початку розрахункового періоду. Попередня оплата за природний газ здійснюється Замовником грошовими коштами, шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі, що не перевищує 100 тис.грн. запланованих обсягів газу на підставі рахунку/рахунку-фактури, та паприки: її. місяця Постачальник має надати Акт наданих послуг з приймання - передачі природного газу Споживачу. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку-фактури та акту наданих послуг з приймання- передачі природного газу. У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати повертається па поточний рахунок Замовника за його письмовою вимогою.
Згідно п.5.5.2 Договору, у разі оплати протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу, замовник здійснює розрахунок шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості спожитих обсягів газу на підставі рахунку/рахунку-фактури та Акту наданих послуг з приймання - передачі природного газу. У випадку недоплати вартості спожитого у розрахунковому періоді природного газу. Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного п розрахунковим на підставі рахунку-фактури та акту наданих послуг з приймання передачі природного газу.
Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31.12.2019 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. (п.12.1 Договору).
04.07.2019 року між ТОВ «Одесагаз-Постачання» та ГУ ДФС в Одеській області було укладено додаткову угоду №1 до Договору №001457-БТ(19) від 10.05.2019 року, відповідно до якої сторонами змінено п.2.4, п. 3.10 Договору, а саме визначено загальний об'єм - 227272, 727 куб.м. та погоджено, що постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях 227272, 727 куб.м.
27.12.2019 року між ТОВ «Одесагаз-Постачання» та ГУ ДФС в Одеській області було укладено додаткову угоду №2 до Договору №001457-БТ(19) від 10.05.2019 року, згідно п.1 якого зазначено, що сторони, за взаємною згодою домовились внести зміни у п. 2.4 розділу ІІ «Предмет договору та п.3.10 розділу ІІІ «Обсяги та умови постачання природного газу», а також п. 5.4 розділу V «Сума договору та порядок розрахунків», а саме визначили загальний об'єм - 194377, 106 куб.м. та зазначили, що постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях:194377, 106 куб.м. Також, сторони узгодили, що сума договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу і орієнтовно складає 1 366 276,68 грн., в т.ч. ПДВ 227 712, 78 грн., КЕКВ 2274, із них: 1 068 395.39 грн. в т.ч ПДВ 178 065.90 гри - кошти ГУ ДФС в Одеській області, 297 881,29 у т ч. ПДВ 49 646.88 гри - кошти відшкодовані орендарями, які знаходяться на території ГУ ДФС в Одеській області.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №001457-БТ(19) від 10.05.2019, у листопаді 2019 року ТОВ «Одесагаз-Постачання» згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2019 року поставило ГУ ДФС в Одеській області газ кубічний в обсязі 4, 123 тис. м3 на суму 31 132, 78 грн; у грудні 2019 року, згідно акту приймання-передачі від 31.12.2019 року - в обсязі 34 708 м3 на суму 267 273, 82 грн.
Також, у січні 2020 року, згідно акту приймання-передачі від 31.01.2020 року, ТОВ «Одесагаз-Постачання» поставило природний газ поза межами укладеного між сторонами договору ГУ ДФС в Одеській області в обсязі 37 004 м3 на суму 277 641, 01 грн.
Як встановлено судом, ГУ ДФС в Одеській області, 27.12.2019 року перерахувало на рахунок позивача 604 080 грн., які позивачем були зараховані у якості проплат за поставлений газ у період листопад 2019 року - січень 2020 року та частково лютий 2020 року, дані проплати підтверджуються випискою банку за період з 01.12.2019 по 14.07.2020.
В наступному, відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 у лютому 2020 року позивачем поза межами дії Договору було поставлено ГУ ДФС в Одеській області природний газ в обсязі 34, 200 м3 на суму 239 371, 96 грн., за який було зараховано проплату у розмірі 28032, 39 грн., що не заперечується відповідачем.
Як встановлено місцевим господарським судом, отримання поставленого за Договором №01457-БТ(19) від 10.05.2019 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, підписаними між позивачем та об'єктами відповідача (а.с.85-98).
При цьому суд враховує, що за результатом здійснених відповідачем 27.12.2019 перерахувань на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів утворилась переплата за поверненням якої відповідач не звертався та щодо зарахування якої в рахунок оплати за поставлений у січні, лютому 2020 року газ, відповідач не заперечував.
З огляду на те, що поставлений газ згідно акту приймання-передачі від 29.02.2020 року відповідачем сплачено не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ГУ ДФС в Одеській області заборгованості у сумі 211 339, 57 грн. за поставлений у лютому 2020 року природний газ поза межами договору.
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Спір у справі стосується питання, про стягнення з ГУ ДФС в Одеській області заборгованості у сумі 211 339, 57 грн. за поставлений у лютому 2020 року природний газ поза межами договору.
Пунктом 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затвердженого Постановою №2496 Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015, відповідно до якого, споживач зобов'язується, зокрема, дотримуватись вимог цих правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; відсутності споживача у розрахунковому періоді в Реєстрі будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.
Колегією суддів встановлено, що за лютий 2020 року позивач поза межами дії договору поставив до об'єктів споживання відповідача природний газ на суму 239 371,96 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними між позивачем та об'єктами відповідача.
Так, судом встановлено, та не заперечене відповідачем, що в порушення правил, відповідач не виконав обов'язку щодо обмеження та припинення споживання природного газу, коли закінчилась дія договору №001457-БТ від 10.05.2019р., більш того, всупереч визначеному, прийняв та спожив поставлений позивачем природний газ, що підтверджується підписаними з боку об'єктів відповідача актами приймання-передачі газу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата вартості спожитого природного газу у повному обсязі здійснена не була, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 211 339, 57 грн.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем природного газу поза межами договору у лютому 2020р. на суму 211 339, 57 грн., в матеріалах справи відсутні.
Місцевий господарський суд з посиланням на статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного Кодексу України та умови Договору поставки від №001457-БТ від 10.05.2019, задоволено позовні вимоги. Водночас, визначаючи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у цій справі, колегія суду звертає увагу на наступне.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Як зазначено вище, позивач звернувся з позовом про стягнення з ГУ ДФС в Одеській області заборгованості у сумі 211 339, 57 грн. за поставлений у лютому 2020 року природний газ поза межами договору.
Колегією суддів встановлено, а також позивач у позові зазначає, що термін дії договору № 001457-БТ(19) від 10.05.2019 на постачання природного газу закінчився 31.12.2019.
Проте, позивач в позовній заяві посилається на умови договору, правовими підставами позову визначено положення 525, 526, 692 Цивільного Кодексу, без посилань на ст.1212-1214 Цивільного Кодексу України, тобто не зазначає про безпідставне набуття відповідачем природного газу, водночас просить стягнути заборгованість поза межами договору № 001457-БТ(19) від 10.05.2019, оскільки останній припинив свою дію.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Так, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Судова колегія зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, відсутність яких є обов'язковою умовою застосування приписів ст. 1212 ЦК України.
У пунктах 1- 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 211 339, 57 грн. за поставлений у лютому 2020 року природний газ поза межами договору, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема не застосував норми ст. ст.1212-1214 Цивільного Кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно із ч.ч.1, 4 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення від 26.10.2020 підлягає зміні із задоволенням позовних вимог з мотивів, викладених у постанові апеляційного господарського у цій справі, із залишенням без змін резолютивної частини цього рішення.
Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 28.01.2021), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про зміну назви відповідача з Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області - задовольнити.
Змінити назву відповідача з Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 у справі №916/2093/20 змінити, задовольнивши позов з мотивів, викладених у постанові апеляційного господарського суду.
Резолютивну частину рішення від 26.10.2021 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.06.2021.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя К.В. Богатир
Суддя В.В. Бєляновський