"27" травня 2021 р. Справа №914/1194/16
М.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів: Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
За участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.
За участю представників учасників у справі від:
ГУ ДПС у Львівській області: Підгайний О.І. (діє в порядку самопредставництва);
ГУ ДПС в Івано-Франківській області: Довган О.В. (діє в порядку самопредставництва);
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів б/н від 19.02.2021 (вх. ЗАГС №01-05/678/21 від 22.02.2021)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.11.2020 (суддя В.М. Артимович)
у справі №914/1194/16
за заявою Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-2”, м. Львів
Суть спору та фактичні обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-2»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою суду від 19.12.2016 ТОВ «БК «Комфортбуд-2» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
19.12.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про визнання боржника ТОВ «БК «Комфортбуд-2» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
03.07.2020 до Господарського суду Львівської області від ГУ ДПС України у Львівській області надійшла заява, в якій просить визнати грошові вимоги до ТОВ «БК «Комфортбуд-2» в сумі 978 916,76 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2020 відхилено грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області в сумі 978 916,76 грн до боржника ТОВ «БК «Комфортбуд-2».
Ухвалу суду першої інстанції мотивована тим, що до вказаної заяви, крім інтегрованих карток платника податків, заявником не долучено жодних документів, які свідчать про податковий борг, за невчасні сплати платежів, по яких нараховано пеню по податку на додану вартість та податку на прибуток. Також заявником не надано обґрунтованого розрахунку пені, який би містив суми виникнення і погашення податкових зобов'язань, та періоди, протягом яких на ці суми нараховувалась пеня.
Окрім цього суд зазначив, що згідно з ч.1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутств (КУзПБ) із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
ГУ ДПС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким кредиторські вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «БК «Комфортбуд-2» у розмірі 978 916,76 грн визнати в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не долучення до матеріалів справи документів на підтвердження суми податкового боргу та не подання доказів, з яких вбачаються періоди нарахування пені. Зазначає, що до заяви про кредиторські вимоги долучено інтегровані картки платника податків по вказаних платежах, які відображають суми пені та періоди, за які така нарахована. Крім цього, покликається на існування довідки про податкову заборгованість ТОВ «БК «Комфортбуд 2» в розрізі платежів. Відтак вважає, що долучені документи, в т.ч. інтегровані картки платника податків, є належними та допустимими доказами, з яких вбачається, на яку суму податкового боргу та за які періоди нараховано пеню на податок на додану вартість у сумі 623 805, 93 грн та на податок на прибуток у сумі 355 110, 83 грн.
Ліквідатором Глеваським В.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні. У поданому відзиві ліквідатор зазначає, що з наданих інтегрованих карток платника податків вбачається, що датами операцій (нарахування пені) є 31.12.20216, 31.07.20217 та 28.02.20217, тобто такі вчинені після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, та покликається на ст. 59 КУзПБ. Окрім цього зазначає, що у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2021 у справі №805/5017/15-а, Верховний Суд дійшов висновку, що будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону. А тому вважає, що інтегровані картки платника податків не є належними доказами правомірності нарахування пені.
27.05.2021 в судове засідання з'явилися представники апелянта та ГУ ДПС в Івано-Франківській області, які надали пояснення по суті апеляційної скарги. Просили задоволити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.
Оцінка суду.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, у заяві про визнання грошових вимог ГУ ДПС України у Львівській області зазначає, що заборгованість ТОВ «БК «Комфортбуд-2» збільшилась перед бюджетом на суму 978 916,76 грн в результаті нарахування пені по податку на додану вартість (623 805,93 грн) та податку на прибуток (355 110,83 грн), нарахованої у відповідності до п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України
До вказаної заяви в обґрунтування заявлених вимог заявником долучено довідку про податкову заборгованість ТОВ «БК «Комфортбуд-2» від 03.04.2020 за № 3365/9/54-08 станом на 03.04.2020 та інтегровані картки платника податків по вказаних платежах.
У зв'язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 та згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З урахуванням вищенаведеного при розгляді даної справи застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно зі ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 3 ст. 59 КУзПБ з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України. Аналогічна норма містилась і в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 3 ст. 38).
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про визнання грошових вимог, у зв'язку із нарахуванням пені на податковий борг, після опублікування на веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Разом з тим, у ч.1 ст. 59 КУзПБ, яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, визначено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Аналогічні положення містила стаття 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного в період нарахування штрафних санкцій.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно положень пункту 1.3 статті 1 Податкового Кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відповідно до ст. 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Так, станом на момент звернення апелянта із заявою про визнання грошових вимог, щодо боржника ТОВ «БК «Комфортбуд-2» було введено процедуру ліквідації.
Аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, дає підстави дійти висновку, що з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється КУзПБ, а у банкрута не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
У межах повноважень, визначених статтею 61 КУзПБ ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими.
Таким чином, у ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КуЗПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.
Водночас звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (ч. 1 ст. 59 КУзПБ), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 15/293-б.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з наданих інтегрованих карток платника податків вбачається, що датами операцій (нарахування пені) є 31.12.20216, 31.07.20217 та 28.02.20217, тобто пеню нараховано після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Зазначене, в силу ст. 59 КУзПБ, не породжує у боржника обов'язку із сплати таких штрафних санкцій, оскільки останні нараховано не у відповідності до КУзПБ.
Поряд з цим, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що до заяви про визнання грошових вимог заявником не долучено, крім інтегрованих карток платника податків, жодних первинних документів (як от податкові повідомлення-рішення), які свідчать про податковий борг за невчасні сплати платежів, по яких нараховано пеню по податку на додану вартість на суму 623 805,93 грн. та податку на прибуток на суму 355 110,83 грн.
Окрім цього, заявником не надано обґрунтованого розрахунку пені, який би містив суми виникнення та погашення податкових зобов'язань, періоди протягом якого на ці суми нараховувалась пеня. За таких обставин суд апеляційної інстанції, як і місцевий господарський суд, позбавлений можливості за наявними матеріалами перевірити правомірність застосування таких сум і періодів нарахування пені (в т.ч. унеможливлює визначити категорію заборгованості (конкурсної/поточної), а також можливості перевірити математичні розрахунки цієї пені або самостійно їх перерахувати.
Щодо покликання апелянта на належність та допустимість таких доказів, як інтегровані картки платника податків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно п. 2 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).
Відповідно до п. 1 розділу ІI вказаного вище Порядку «Інтегрована картка платника» з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Наведені положення Порядку свідчать, що інтегрована картка платника відкривається лише для здійснення обліку щодо податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу, та з яких вбачається стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, долучені до матеріалів справи інтегровані картки платника податків, які є єдиним доказом заявника, що свідчили б про наявну заборгованість банкрута перед бюджетом, не є первинним бухгалтерським документом, оскільки картка не містить усіх необхідних відомостей (суми, на яку нараховано, періоду нарахування, формули нарахування тощо) для перевірки правильності здійсненого розрахунку пені, використовувані при розрахунках і звірці розрахунків картки обліку мають різні дані щодо певних операцій.
Ведення інтегрованих карток платників податків є дискреційним повноваженням адміністративного органу. Інтегрована картка платників податків призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення службової діяльності структурних підрозділів податкових органів, а тому будь-які дані, внесені контролюючим органом до інтегрованих карток, не мають юридичної значимості та не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань. Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2021 у справі №805/5017/15-а.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що інтегровані картки платника податків не є належними доказами правомірності нарахування пені.
Згідно ч.4 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Згідно положень КУзПБ у процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, суд встановлює розмір грошових вимог кредиторів та вчиняє інші дії, передбачені вказаним Законом. Тому суд, при розгляді кредиторських вимог може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги на підставі норм чинного законодавства.
Враховуючи зазначене, доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що заявником не доведено та належним чином не обґрунтовано заявлені грошові вимоги до боржника, у зв'язку з чим вони не підлягають визнанню.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст.129 ГПК України).
З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.11.2020 у справі №914/1194/16 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови підписано 03.06.2021.
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець