Справа № 419/494/21
Провадження № 2-а/419/3/2021
01 червня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Мартинюка В. Б.,
за участю: секретаря - Московченко О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Щастинського РВН ГУНП в Луганській області Кудінова Івана Васильовича та Головного управління національної поліції в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови БАВ № 009586 від 12.03.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову БАВ № 009586 від 13.03.2021 року у справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а також стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позову вказав, що 08.03.2021 року о 12 год. 10 хв. на блок-посту смт Новоайдар, вул. Великий шлях, транспортний засіб ВАЗ 2109, д/н НОМЕР_1 , яким він керував зупинили працівники поліції. У відповідь на запитання про причину зупинки автомобіля, йому пояснили, що нею є перевірка документів громадян. Після цього у ході спілкування працівники поліції висловили вимоги пред'явити посвідчення водія відповідної категорії, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та реєстраційні документи на ТЗ. Він надав всі документи для ознайомлення, далі працівник поліції, який не представився, висловив вимогу відкрити багажне відділення та помітив, що наданих документах на транспортний засіб немає відмітки про встановлення газобалонного обладнання. Далі він обмежив подальше пресування і викликав наряд поліції. Через деякий час приїхав автомобіль Рено, підійшов поліцейський, надав документи на ім'я ОСОБА_2 і повідомив, що приїхав за викликом. В процесі спілкування та перевірки документів з'ясувалось, що в реєстраційних документах на ТЗ, на думку поліцейського не має відміток про встановлення газобалонного обладнання та буде розглянута адміністративна справа стосовно нього за ч. 1 ст. 121 КУпАП. На це ним було заявлено клопотання про призначення розгляду на інший термін для можливості скористатися юридичною допомогою. Розгляд справи був призначений на 12.03.2021 року о 12 год. 00 хв. Під час розгляду він надав свої доводи, що порушення не було, переобладнання не здійснював, транспортний засіб використовується виключно на бензині, хоча на бампері присутня пробка, схожа на заправний пристрій ГБО. Незважаючи на це відповідач виніс постанову. Вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки він не вчинив адміністративного правопорушення, до постанови не було додано жодних доказів на підтвердження вчинення ним правопорушення, в постанові зазначений інший транспортний засіб ВАЗ 2108, в графі належність вказано ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності, вказано порушення п.31.3 «в», але потім виправлено на «а»
Ухвалою судді від 22 березня 2021 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 31 березня 2021 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків
Ухвалою судді від 16.04.2021 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити позов та скасувати оскаржувану постанову.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача Головного управління ГУНП в Луганській області в судове засідання не з'явився надав відзив на позовну заяву в якому проси у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю посилаючись на наступне. Факт скоєння позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП підтверджується постановою серії БАВ № 009586 від 12.03.2021 року, рапортом поліцейського від 08.03.2021 року, поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відеозаписом, який є додатком до адміністративної справи. Окрім цього надано диск з записом.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, ознайомившись з наданим відеозаписом, дійшов такого висновку.
12.03.2021 інспектором СРПП Щастинського РВП ГУНП у Луганській області Кудіновим І.В. винесена оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАВ №009586.
За змістом вказаної постанови 08.03.2021 року о 12 год. 10хв. на вул. Великий Шлях смт Новоайдар вод ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2108, д/з НОМЕР_1 з встановленим на нього газобалонним обладнанням, без відповідного дозволу, чим порушив п. 31.3 (мається виправлення з в на а) ЗУ Про дорожній рух, ст. 32, а саме переобладнання ТЗ з порушенням відповідних норм і стандартів та скоїв адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП (а.с. 12).
За приписами ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справ суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями ч.1 ст.9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за як законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено вище, оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності складена на підставі висновків поліцейського про порушення позивачем вимог пп. «а» п. 31.3 Правил дорожнього руху та, як наслідок, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
За приписами ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами пп. «а» п.31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Підпунктом «б» п. 32.2 ПДР України визначено, що переобладнання транспортних засобів узгоджуються з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС.
Пункт 5.2 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» визначає, що не дозволено вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.
Згідно із ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.
Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.
Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Відповідно до п.1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року №607 (далі - Порядок), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).
Пунктом 3 Порядку вказано, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку.
Згідно з п. 5 Порядку для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу (далі - заява про погодження), в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.
Пунктом 6 Порядку визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.7 Порядку, за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.
Отже, переобладнанням транспортних засобів, серед іншого, також є установка спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.
Оскільки установка в транспортному засобі газобалонного обладнання (спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб) призводить до зміни роботи паливної системи та потужності двигуна, передбачає експлуатацію транспортного засобу на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива, така установка у розумінні норм чинного законодавства є переобладнання транспортного засобу.
Не дозволяється без погодження з уповноваженою на це Кабінетом Міністрів України організацією переобладнання транспортних засобів, а також застосування додаткового обладнання, експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.
Обов'язок власників транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах, зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів, передбачений ч. 10 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух».
Постанова щодо притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що перебувають у нерівному положенні стосовно суб'єкта владних повноважень.
Оскаржувана постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Порядок розгляду (відповідачем) справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, працівника поліції, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Правила дорожнього руху (п.2.2) встановлюють, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відповідно до п. 2.4 «в» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) …. перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Отже, відповідач інспектор ОСОБА_2 оглядаючи автомобіль моделі ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача, діяв з дотриманням вимог чинного законодавства України про безпеку дорожнього руху.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі Порядок) затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388.
З доданої позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_5 , вбачається, що свідоцтво не містить відмітки про встановлення газобалонного обладнання, а має особливу відмітку про те, що має право користування ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 11).
При цьому, поданим до суду представником відповідача відеозаписом, що фіксувався на бодікамеру поліцейським, та про який також зазначено у оскаржуваній постанові, підтверджується факт переобладнання та встановлення газобалонного обладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху на транспортному засобі - автомобілі ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким 08.03.2021 керував позивач ОСОБА_1 . Окрім цього на місці позивач визнав, що транспортний засіб переобладнаний.
Відтак, спростовується твердження позивача про те, що відсутні будь-які докази переобладнання автомобіля під газобалонне обладнання, оскільки про наявність відповідного відеозапису правопорушення працівником поліції було зазначено в оскаржуваній постанові серії БАВ № 009586 від 13.08.2021 року.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Виносячи оскаржувану постанову, відповідач вказував на те, що водій-позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що був переобладнаний без відповідного дозволу поліції, а саме встановлено газобалонне обладнання, чим порушив п.31.3.а ПДР України. Позивача у позовній заяві не спростовує того, що в транспортному засобі таке газобалонне обладнання встановлено, пославшись лише на те, що переобладнання не здійснював, транспортний засіб використовується виключно на бензині, хоча на бампері присутня пробка, схожа на заправний пристрій.
Враховуючи вищевказане, твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, відтак, розцінюються судом як такі, що спрямовані на побудову позиції захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з метою уникнення відповідальності.
Будь-яких інших доказів на спростування обставин, покладених в основу прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, а також його правомірності, суду надано не було. Суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем було дотримано вимог ст.ст.33, 280 КУпАП.
Враховуючи вказане, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача факту невиконання вимог п.31.3.а ПДР України, а відтак і події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому спірна постанова серії ЕАМ № 3360999 від 30 жовтня 2020 року є законною.
Посилання позивача в позовній заяві на те, що відповідач під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не здійснив всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, склав постанову з порушенням порядку складання (оформлення) постанови, що призвело до неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в суді.
Крім того, обставини на які посилається позивач, про внесені виправлення в постанові щодо пункту статті, зазначення неправильної моделі та власника транспортного засобу не можуть слугувати правовою підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови працівника поліції за умови наявності в діях особи складу правопорушення. Оскільки транспортний засіб зафіксовано на відеозаписі на місці зупинки на території блокпосту, з фіксацією номерів. Невірне зазначення підпункту пункту статті не спростовує порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 31.3 Правил Дорожнього руху, та є опискою.
Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18), .
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правильно встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, відтак позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 14, 72-77, 90, 139, 241-243, 245-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора СРПП Щастинського РВН ГУНП в Луганській області Кудінова Івана Васильовича та Головного управління національної поліції в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови БАВ № 009586 від 12.03.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності- відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною другою статті 299 КАС України.
Головуючий В. Б. Мартинюк