Справа № 405/1328/20
провадження № 1-кп/405/50/20
02.06.2021 м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019120020009517 від 24.12.2019, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, який не має утриманців, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неоднаразово судимого, останній раз 12.02.2019 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням строком на 2 роки, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
прокурором заявлено клопотання щодо продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб. Прокурор у клопотанні посилається на те, що на даний час ризики, враховані судом при обранні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, до цього часу не зменшилися та не перестали існувати. В обґрунтування зазначив, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення та вчиняти інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини по кримінальному провадженню, існує необхідність у продовженні строку тримання останнього під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 , думку якого підтримав захисник ОСОБА_5 , заперечив щодо продовження строку тримання під вартою. Не погоджується з доводами прокурора щодо обґрунтованості ризиків. Вказавши, що до затримання проживав з матір'ю, працював, також, додав, що при кваліфікації його дій було невірно кваліфіковано за ч.3 ст.186 КК України, тому вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд відзначає наступне.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 07.04.2021 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.06.2021.
Відповідно до ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).
Вирішуючи питання продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 06.04.2000р. у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років, вчинені в період іспитового строку, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, суспільно-корисною працею не займається, неодружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, раніше багаторазового судимий за аналогічні злочини проти власності .
За таких обставин суд прийшов до переконання про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи зазначене, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.
Суду не було надано будь-яких даних стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, відтак підстави для зміни запобіжного заходу не пов'язаний з триманням під вартою відсутні.
З метою виконання забезпечення належної поведінки та покладених процесуальних обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою на строк шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 369, 376 КПК України, суд,
постановив:
запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто з 02 червня 2021 року до 31 липня 2021 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_6