печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14040/20-ц
29 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
вирішивши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Міністерства юстиції України Іванова Андрія Валерійовича про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та виконання зобов'язання в натурі,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року визнано дійсним правочин - договір зберігання грошових коштів у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США та 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро - укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 грудня 2019 року . Зобов'язано ОСОБА_2 - зберігача за договором зберігання від 23.12.2019року - повернути ОСОБА_1 - поклажедавцю за договором зберігання від 23.12.2019 року - майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) доларів США (1190 купюр номіналом по 100 доларів США) та грошові кошти у готівковій формі у розмірі 102 000 (сто дві тисячі) Євро (768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро), які було передано ОСОБА_1 ОСОБА_2 23.12.2019року на зберігання.
Від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Міністерства юстиції України Іванова Андрія Валерійовича надійшла заява, в якій він просить роз'яснити вказане рішення суду, які саме грошові кошти ОСОБА_2 зобов'язаний повернути ОСОБА_1 .
За приписами частин першої, другої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що роз'ясненню підлягають судові рішення, які набрали законної сили та які підлягають виконанню, а також судові рішення, що ще не виконані або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Під час розгляду справи № 757/14040/20-ц судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини.
23 грудня 2019 року Позивач передав на зберігання Відповідачу грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США та 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро (надалі - готівка) без оформлення правочину у будь-якій письмовій формі (без укладення договору зберігання у письмовій формі).
27.12.2019 року готівка, передана Відповідачу на зберігання Позивачем, була вилучена під час обшуку здійснюваного детективами НАБУ в рамках кримінального провадження №52019000000000348 від 24.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 .
05.01.2020 року на усну вимогу Позивача Відповідачем не було повернуто готівку, передану йому на зберігання, що, як вважає Позивач, свідчить про порушення зобов'язань за укладеним договором зберігання між Позивачем та Відповідачем.
Відповідачем не виконано свого обов'язку із повернення готівки, що належить Позивачу, на першу вимогу Позивача, у зв'язку із тим що 27.12.2019 року саме ці готівкові кошти було вилучено під час обшуку.
Відносини, що склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відносинами зберігання, що регулюється положеннями статей 936 - 955 Цивільного кодексу України.
Відповідно до згаданих вище статей Цивільного кодексу України, слідує наступне.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. (частина 1 статті 936 ЦК України)
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. (частина 1 статті 949 ЦК України).
Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України - річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України - рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі
Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України - річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Відповідно до статті 192 ЦК України - законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Закону України «Про іноземну валюту», під іноземною валютою розуміється: а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті; в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.
Відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 25.09.2018 № 103, готівка - грошові знаки у вигляді банкнот і монет.
Відповідно до Правил визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валюти України, затверджених Постановою правління Національного Банку України від 03.12.2018 № 134, банкноти (справжні) - введені в обіг Національним банком як законний засіб платежу паперові грошові знаки, що мають установлені розміри, дизайн, елементи захисту та на яких зазначені реквізити (номінал, рік виготовлення, серійний номер).
З цього слідує, що банкноти - це введені в обіг центральними банками держав як законний засіб платежу паперові грошові знаки, що мають установлені розміри, дизайн, елементи захисту та на яких зазначені реквізити (номінал, рік виготовлення, серійний номер).
Відповідно до обставин справи та змісту рішення Печерського районного суду м. Києва, що потребує роз'яснення, речима, що були передані ОСОБА_1 ОСОБА_2 на зберігання за договором зберігання від 23.12.2019 року, є майно, а саме - грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) доларів США (1190 купюр номіналом по 100 доларів США) та грошові кошти у готівковій формі у розмірі 102 000 (сто дві тисячі) Євро (768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро).
Тобто, майном (речима), переданим на зберігання за вищевказаним договором, є визначена поклажедавцем, власником цього майна, кількість грошових знаків грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот (іноземна валюта в готівці) із зазначенням їх номіналу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Виходячи з наведених вище норм цивільного законодавства вбачається, що під час укладення договору зберігання сторони наділені правом та можуть за взаємною згодою шляхом індивідуалізації речей, що передаються на зберігання, змінювати приналежність речей і, залишаючись у певному роді, речі набувають індивідуально визначених ознак.
Змінити статус речі з родової на індивідуально-визначену може здійснити і сам власник речі, оскільки індивідуалізація сприятиме здійсненню і захисту його прав та інтересів. (свобода договору передбачена статтею 625 ЦК України). Зокрема, таким чином поклажедавець застерігає зберігача від змішування речей одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. (частина 1 статті 941 ЦК України)
За договором зберігання можуть бути передані речі як із індивідуальними ознаками, так і з родовими ознаками.
Якщо за договором зберігання передано річ із індивідуальними ознаками, то поверненню підлягає саме та річ (речі), яка і була передана на зберігання власником такої речі (речей) (покалажедавцем). Якщо ж за договором зберігання були передані речі із родовими ознаками, то поверненню підлягають саме ці речі, або речі, у відповідній кількості такого самого роду та такої самої якості.
Під час розгляду справи №757/14040/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та зобов'язання виконання зобов'язання в натурі судом встановлено, що за договором зберігання від 23.12.2019 року ОСОБА_1 було передано на зберігання ОСОБА_2 речі із індивідуальними ознаками, а саме грошові знаки у вигляді банкнот іноземної валюти, зокрема - 1 190 купюр номіналом по 100 доларів США, 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюру номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро.
З обставин справи вбачається, що визначена кількість банкнот відповідних номіналів іноземної валюти була передана 23.12.2019 року особисто ОСОБА_1 , як власником, ОСОБА_2 , як зберігачу, на зберігання у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , в спеціально облаштовану місці (сейфі).
27.12.2019 року в ході обшуку будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що було місцем зберігання переданих ОСОБА_1 грошових коштів у готівці в іноземній валюті, детективами НАБУ було виявлено та вилучено грошові кошти у готівці в ті ж іноземній валюті, тих же номіналів та у тій же кількості, що і були передані ОСОБА_1 раніше на зберігання ОСОБА_2 . При цьому, будь-яких інших грошових коштів у готівці у національній валюті чи іноземній валюті детективами НАБУ за місцем зберігання майна ОСОБА_1 не було виявлено.
Таким чином, судом встановлено, що за договором зберігання від 23.12.2019 року ОСОБА_1 було передано на зберігання ОСОБА_2 речі із індивідуальними ознаками, а саме грошові знаки у вигляді банкнот іноземної валюти, зокрема - 1 190 купюр номіналом по 100 доларів США, 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюру номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро, які 27.12.2019 року вилучені Національним антикорупційним бюро України в ході обшуку будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 здійснюваного в рамках кримінального провадження № 52019000000000348 від 24.04.2019 (справа №991/908/19).
Виходячи із наведеного вище, беручи до уваги суть правовідносин зберігання, обставини, встановлені судом у справі № 757/14040/20-ц, суд приходить до висновку, що заява приватного виконавця про роз'яснення рішення Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 року у справі № 757/14040/20-ц підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 271, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Міністерства юстиції України Іванова Андрія Валерійовича про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та виконання зобов'язання в натурі - задовольнити.
Роз'яснити резолютивну частину рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року суду в частині «зобов'язати ОСОБА_2 - зберігача за договором зберігання від 23.12.2019року - повернути ОСОБА_1 - поклажедавцю за договором зберігання від 23.12.2019 року - майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) доларів США (1190 купюр номіналом по 100 доларів США) та грошові кошти у готівковій формі у розмірі 102 000 (сто дві тисячі) Євро (768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро), які було передано ОСОБА_1 ОСОБА_2 23.12.2019року на зберігання» наступним чином: ОСОБА_2 - зберігача за договором зберігання від 23.12.2019 року зобов'язаний повернути ОСОБА_1 - поклажедавцю за договором зберігання від 23.12.2019 року - майно, що належить ОСОБА_1 та яке було передано 23.12.2019 року ОСОБА_1 , як власником цих коштів, ОСОБА_2 , як зберігачу, на зберігання у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , в спеціально облаштовану місці (сейфі), а саме: грошові кошти у вигляді банкнот відповідних номіналів іноземної валюти, а саме: 1 190 купюр номіналом по 100 доларів США на загальну суму 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) доларів США, 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюру номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро на зальну суму 102 000 (сто дві тисячі) Євро, які станом на 27.12.2019 року зберігались в спеціально облаштовану місці (сейфі), розташованому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та які були вилучені в ході обшуку, проведеного 27.12.2019 року детективами Національного антикорупційного бюро України в рамках кримінального провадження №52019000000000348 від 24.04.2019.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С. В. Вовк