Справа № 569/10503/19
1-кп/569/329/21
02 червня 2021 рокум. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області, в особі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 (далі - прокурор), обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час розгляду кримінального провадження №12019180010001329 від 05.03.2019 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.121 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -
Рівненським міським судом Рівненської області розглядається обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурор подала клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . Вказала, що наявність ризиків, які були підставою для застосування останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не перестали існувати. Враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 121 КК України, їх тяжкість, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вищевказаним ризикам та відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, просила клопотання задоволити.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання та просила задоволити його з підстав у ньому наведених.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання.
Потерпілий ОСОБА_9 підтримав позицію прокурора.
За положенням ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Прокурором не доведено про продовження існування ризиків передбачених п.п.3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає такі дії вірогідними, з огляду на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає до 10 років позбавлення волі, обставини вчинення кримінальних правопорушень, відсутність доказів про існування у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
З огляду на існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх суспільну небезпечність, тяжкість кримінального правопорушення, відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків та стримуючих факторів, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів суд не вбачає, а тому враховуючи також думку сторони захисту, які щодо задоволення клопотання не заперечували, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Донецьк, раніше судимому, строк тримання під вартою до 01.08.2021 без визначення розміру застави.
Обвинуваченого утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, можна оскаржити до апеляційного суду - протягом п'яти днів з дня її оголошення;
Суддя ОСОБА_1