Справа №949/628/21
про залишення позовної заяви без руху
01 червня 2021 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Сидоренко З.С., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Дубровицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західого міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки і піклування Дубровицької міської ради про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Дубровицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західого міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Органу опіки і піклування Дубровицької міської ради та просить:
- визнати, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- змінити прізвище дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з "Мозоль" на "Літовська";
- зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису за №36, здійсненого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області в книзі записів актів громадянського стану про народження від 07 квітня 2009 року про народження ОСОБА_2 та змінити прізвище дитини з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ", в розділі відомостей про батька дитини вказати " ОСОБА_1 " та видати свідоцтво про народження дитини з урахуванням вказаних змін.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не в повному обсязі відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Так, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Так, з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, чи подавав ОСОБА_1 заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення походження дитини від нього, а також відсутні докази, що запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень здійснено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (в порядку ч. 1 ст. 135 СК України), що можливо підтвердити лише відомостями, які містяться у актовому записі про народження дитини
Однак позивачем не зазначено у позовній заяві, чи звертався він за видачею такого актового запису до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, позивачу необхідно обґрунтувати з наведенням доказів неможливість оформлення батьківства через державний орган реєстрації актів цивільного стану, надати докази про те, що актовий запис про батька дитини було зроблено за заявою матері.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 року № 2398-VI, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 22 вказаного Закону, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Отже, чинним законодавством визначений порядок внесення змін до актових записів цивільного стану, що свідчить про надану можливість досудового врегулювання спору, яким позивачем не скористався, оскільки доказів протилежного позивачем не надано.
Крім того, ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, позивачем заявляючи позовні вимоги про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини, судовий збір сплачено лише за одну з позовних вимог про що додано квитанцію на суму 908 грн.
Тому, згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п'ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Дубровицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західого міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки і піклування Дубровицької міської ради про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду: Сидоренко З.С.