Справа № 638/8172/21
Провадження № 2-з/638/295/21
02 червня 2021 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Щепіхіна В.В. розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову про поділ майна подружжя шляхом накладення арешту на квартиру, -
До Дзержинського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Одночасно з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої представник позивача просить суд забезпечити позов про поділ майна подружжя, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 17 лютого 2012 року по 13 квітня 2021 року. Шлюб було розірвано за рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 по справі № 646/6259/20. Рішення набрало законної сили 14 травня 2021 року. За час шлюбу в 2017 році сторони придбали майно - 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею АДРЕСА_3 . Згідно з відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно власником квартири зазначено відповідача ОСОБА_3 .
Вартість квартири станом на 19.05.2021 відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем, становить 2 486 700, 00 грн. Оскільки квартира є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_1 має право отримати у спільну часткову власність 1/2 частину даного майна, у зв'язку з чим звертається до суду з позовом про поділ майна подружжя. Заявник зазначає, що після розлучення відносини з ОСОБА_3 стали ще напруженішими і існує реальний ризик того, що останній може відчужити їх спільне сумісне майно без її згоди.
Відповідно до положень ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред'явленням позову до суду, до якого подається позов, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Положення частини 2 цієї статті передбачають, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, зміст та вимоги позовної заяви дійшов наступного висновку.
В постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В заяві про забезпечення позову заявник просить застосувати вид забезпечення шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Такий вид забезпечення передбачений положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України, проте суду необхідно з'ясувати відповідність заявлених видів забезпечення позову позовним вимогам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, заявник разом з заявою про забезпечення позову подав до суду позовну заяву про поділ майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 . Вартість квартири відповідно до звіту, наданого позивачем, становить 2 486 700, 00 грн. Заявник зазначає, що мирно вирішити долю спільного сумісного майна у сторін не виходить. Тому, у неї є побоювання, що невжиття заходів забезпечення позову може стати на заваді чи унеможливити виконання рішення суду про поділ зазначеного майна.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконанняабо невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що станом на 17.05.2021 року квартира загальною площею 71,4 кв.м. (реєстраційний номер 1333710163101) за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
З огляду на те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу поділу та визнання права власності на частину спірної квартири, власником якої на теперішній час зареєстрований колишній чоловік заявника, суд дійшов висновку про наявність реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разу відчуження ОСОБА_3 нерухомого майна на користь третіх осіб.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заявник просить застосувати вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , що є спільною сумісною власністю подружжя. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача.
Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна (квартири) не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою, на думку суду, може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Предметом спору між заявником та ОСОБА_3 є спірна квартира, між сторонами виник майновий спір, тому невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено, у зв'язку з цим суд дійшов висновку, що даний вид забезпечення є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.
При цьому, суд вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. При цьому майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у вказаний вище спосіб.
Крім того, вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що на час вирішення клопотання про забезпечення позову відсутні будь-які відомості існування визначених ч.3 ст.154 ЦПК України обставин, за наявності яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову про поділ майна подружжя шляхом накладення арешту на квартиру - задовольнити частково.
Забезпечити позов, а саме заборонити вчиняти дії щодо відчуження майна - 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_5 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя В. В. Щепіхіна