ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24832/18
провадження № 4-с/753/22/21
"22" лютого 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Лободі О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича, заінтересована особа ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,
В грудні 2018 року до суду надійшла скарга ПАТ «РОДОВІД БАНК» на бездіяльність державного виконавця, вимогами якої є скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 09.11.2018 р. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП №49492524. Скарга мотивована тим, що 20.05.2013 року на підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим по цивільній справі №2-122/565/13 за позовом ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, видано виконавчий лист, який було подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, внаслідок чого було відкрито виконавче провадження №49492524. Однак, 19.11.2018 року АТ «РОДОВІД БАНК» отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.11.2018 року, яка винесена суб'єктом оскарження у виконавчому провадженні №49492524. Скаржник вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, оскільки державним виконавцем не було здійснено всіх своїх прав та повноважень задля виконання рішення суду, а тому скаржник просить суд скасувати спірну постанову від 09.11.2018 року.
В судове засідання представник скаржника не з'явився, про час і місце розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій вказав, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Суб'єкт оскарження повторно в судове засідання не з'явився, про дату та час місце розгляду справи повідомлений належним чином, з заявами про неможливість розгляду справи у його відсутність до суду не звертався.
Оскільки неявка сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд в порядку, визначеному ст. 450 ЦПК України вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ч. 1 ст. 447 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що 20.05.2013 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим на підставі рішення від 27.03.2013 року по цивільній справі №2-122/565/13 за позовом ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором №36/ІЖ-099.07.1 від 22.03.2007 року станом на 04.10.2012 року, яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 267 361,00 доларів США, заборгованості по прострочених процентах у розмірі 90 185,67 доларів США, пені у розмірі 5 952 331,64 доларів США, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 31 046,02 доларів США, а всього у сумі 6 340 924,33 доларів США. що еквівалентно 50 683 008,17 грн. (а.с.12).
На підставі вказаного виконавчого листа Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №49492524.
Однак, 19.11.2018 року AT «РОДОВІД БАНК» отримав Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.11.2018 року, яка винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. у виконавчому провадженні ВП №49492524 (а.с.13-15).
Повернення виконавчого документа стягувачу здійснено державним виконавцем підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, основними принципами діяльності органів Державної влади, їх посадових осіб є обов'язок діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
У відповідності до норми частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч. 1-2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Законом України «Про виконавче провадження» визначаються умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи з вищевикладеного. первинним в процесі виконавчого провадження є здійснення функції ефективного та своєчасного здійснення заходів примусового виконання рішень.
Частиною 3 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувана; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувана; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною 5 цієї ж статті Закону передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Крім того, згідно з ч. 8 ст. 48 Закону, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 p. N 512 5 (розробленої відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження"), виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Однак, як стверджує скаржник у своїй скарзі на бездіяльність державного виконавця, дій, які б сприяли повному, ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішень державним виконавцем не здійснено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що суб'єктом оскарження не надано суду заперечень та доказів, які б спростовували твердження скаржника, винесення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. оскаржуваної постанови від 09.11.2018 року у виконавчому провадженні ВП №49492524 є протиправним, з огляду на порушення державним виконавцем норм матеріального права, чим суттєво перешкоджено процесу виконання рішення суду та порушено права AT «РОДОВІД БАНК», з огляду на що вищезазначена постанова має бути скасована.
Відповідно до вимог ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Керуючись ст. ст.ст. 81, 260, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу задовольнити.
Визнати бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні ВП №49492524 незаконною.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 09.11.2018 р. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП №49492524.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь держави 1 816 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя : О.М. Колесник