м. Вінниця
28 травня 2021 р. Справа № 120/438/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогами визнати протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що наказом начальника Головного управління персоналу-заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №205 позивача звільнено з військової служби у запас.
У зв'язку із цим, наказом військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка від 26 грудня 2017 року №119 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу установи та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Жмеринського об'єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.
Проте, на день виключення зі списків особового складу комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка позивачу не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року, у зв'язку із чим представник позивача звернулася із адвокатським запитом від 02 листопада 2020 року до комендатури щодо надання інформації про орган, який здійснював її фінансове забезпечення.
Листом вих. №296 від 03 листопада 2020 року комендатура військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка надіслала на адресу представника позивача історичну довідку, відповідно до якої така з 01 червня 1997 року перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому, 09 листопада 2020 року представником позивача направлено адвокатський запит на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема й щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення у період з 01 листопада 2013 року по 26 грудня 2017 року.
Листом вих. №10/55/815 від 17 листопада 2020 року Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив про те, що виплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року не здійснювалася у зв'язку із нефінансуванням таких витрат Міністерством оборони України.
Представник позивача вважає, що невиплата індексації грошового забезпечення вказує на протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із чим звернулася з позовною заявою до суду, у якій просить визнати протиправною бездіяльність обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати у період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року індексації грошового забезпечення, а також визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у нездійсненні фінансування ІНФОРМАЦІЯ_1 для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Крім того, просить зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування для нарахування та виплати позивачеві протиправно невиплаченої суми індексації в розмірі 21102,99 гривень, а Вінницький обласний військовий комісаріат - нарахувати та виплатити таку суму індексації.
Ухвалою від 26 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23 лютого 2021 року представником Міністерства оборони України подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що пункт 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира. Позивач на грошовому забезпеченні у Міністерстві оборони України не перебував, а тому правових підстав для виплати індексації грошового забезпечення за рахунок Міністерства оборони України немає. Крім того, відповідач вказує на те, що матеріали справи не містять доказів бездіяльності Міністерства оборони України щодо нездійснення фінансування для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Також у відзиві йдеться про те, що згідно з Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України, що затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280, ІНФОРМАЦІЯ_2 відноситься до розпорядників коштів третього рівня. Забезпечувальним фінансовим органом такого є розпорядник коштів другого рівня (у даному випадку Командування Сухопутних військ Збройних Сил України). Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
Щодо застосування базового місяця листопад 2013 року при обрахунку індексації та виплати індексації у конкретному розмірі, то представник Міністерства оборони України звертає увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не вчинялось будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача, тому відсутні підстави вважати, що має місце порушення прав позивача, пов'язаних із визначенням базового місяця для проведення індексації, а відтак така вимога є передчасною.
03 березня 2021 року представником позивача подано відповідь на відзив Міністерства оборони України, у якій навів свої аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, а також вказав на відсутність жодних доданих доказів на підтвердження викладених у відповіді висновків.
Відзив на позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду в строки, визначені ухвалою від 26 січня 2021 року, не надійшов.
Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 26 січня 2021 року разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами отримана Вінницьким обласним військовим комісаріатом 02 лютого 2021 року, що підтверджується розпискою про одержання таких.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства Україну разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, суд встановив такі обставини.
Наказом начальника Головного управління персоналу-заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 08 грудня 2017 року №205 позивача звільнено з військової служби у запас.
На реалізацію вказаного наказу військовим комендантом комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка від 26 грудня 2017 року №119 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу установи та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Жмеринського об'єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.
02 листопада 2020 року представник позивача звернулася із адвокатським запитом до комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка щодо надання інформації про орган, який здійснював її фінансове забезпечення.
На вказаний запит комендатура повідомила про те, що з 01 червня 1997 року така перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09 листопада 2020 року представник позивача звернулася із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання інформації про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2013 року по 26 грудня 2017 року.
Листом вих. №10/55/815 від 17 листопада 2020 року обласний військовий комісаріат повідомив про те, що виплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року не здійснювалася, оскільки Міністерством оборони України не фінансувалися такі витрати. Крім того, разом із листом надано довідку вих. №10/55/814 від 17 листопада 2020 року, відповідно до якої у період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, і грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).
При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відтак, аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку, що індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Разом із тим, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати перевищить суму індексації.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у комендатурі військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка, яка з 01 червня 1997 року перебуває на фінансовому забезпеченні у Вінницькому обласному військовому комісаріаті.
При цьому, обласним військовим комісаріатом не нараховувалась та не виплачувалась позивачеві індексація грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року, що підтверджується довідкою Вінницького обласного військового комісаріату вих. №10/55/814 від 17 листопада 2020 року.
За наведених обставин ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року включно, а тому наявні підстави для задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у непроведенні нарахування та виплати позивачеві у період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року включно індексації грошового забезпечення.
З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача слід задовольнити й вимогу щодо зобов'язання обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року включно.
Водночас, вимога щодо зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в сумі 21102,99 гривень, враховуючи базовий місяць листопад 2013 року, не підлягає задоволенню, адже нарахування та виплата індексації грошового забезпечення належить до виключної компетенції Вінницького обласного військового комісаріату, який ОСОБА_1 виплачував грошове забезпечення.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта.
Відтак, оскільки індексація грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась позивачеві, тому питання про те, який базовий місяць має застосовуватись під час нарахування індексації (тим паче визначення конкретного розміру індексації) є передчасним, адже права та інтереси ОСОБА_1 в цій частині ще не порушені.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19; до таких висновків дійшов і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 25 березня 2021 року у справі №120/4001/20-а, від 05 квітня 2021 року у справі №120/4377/20-а та ряду інших.
Щодо позовних вимог, які адресовані Міністерству оборони України, то такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 (у редакції наказу Мінооборони від 14 лютого 2020 року №44) затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України (далі - Правила). Ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 1.2 Правил для цих Правил терміни використовуються в такому значенні:
забезпечувальний фінансовий орган - фінансовий орган головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, до мережі якого належать розпорядники коштів третього рівня;
начальник фінансового органу - начальник фінансово-економічної служби (управління, відділу тощо) військової частини, начальник відділу фінансового забезпечення військкомату, а також головний бухгалтер військової частини;
фінансове господарство військової частини - сукупність процесів щодо управління фінансовими ресурсами, які є в розпорядженні військової частини, з метою виконання покладених на неї завдань;
фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань;
фінансовий орган - фінансово-економічна служба (управління, відділ тощо) військової частини, відділ фінансового забезпечення військового комісаріату.
Пунктом 1.3 Правил визначено, що розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України - головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, фінансово-економічні відділи територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь;
розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Згідно з пунктом 1.4 Правил забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
Таким чином, з огляду на наведені приписи Вінницький обласний військовий комісаріат відноситься до розпорядників коштів третього рівня, а забезпечувальним фінансовим органом такого є розпорядник коштів другого рівня, тобто відповідне командування Збройних Сил України.
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_2 не має права отримувати бюджетні асигнування на утримання від декількох забезпечувальних фінансових органів.
Водночас, пункт 1.7 Правил передбачає фінансову дисципліну - це обов'язкове для всіх посадових осіб військової частини дотримання встановлених і діючих правил і норм ведення військового і фінансового господарства.
Складовими елементами фінансової дисципліни є бюджетна, авансова, штатно-тарифна, платіжно-розрахункова, кошторисна та касова дисципліна.
Кошторисна дисципліна - дотримання правил витребування коштів і складання кошторису та використання бюджетних асигнувань.
Командир військової частини зобов'язаний, зокрема, організувати фінансове забезпечення згідно з вимогами чинного законодавства України та цих Правил, забезпечити своєчасне витребування і одержання від забезпечувального фінансового органу належних військовій частині коштів, їх облік і подання фінансової звітності (пункт 1.8 Правил).
Пунктом 1.10 Правил визначено, що начальник фінансового органу зобов'язаний, зокрема, разом з іншими посадовими особами військової частини забезпечувати своєчасне і правильне планування та витребування коштів на потреби військової частини та інших частин, зарахованих до неї на фінансове забезпечення; забезпечувати своєчасну виплату грошового забезпечення, заробітної плати, інших виплат особовому складу частини, передбачених чинним законодавством України.
Поряд з цим, пунктом 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 №260 (далі - Порядок), передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.
Вищевикладене свідчить, що Вінницький обласний військовий комісаріат повинен був забезпечити нарахування та виплату грошового забезпечення усіх військовослужбовців, що перебувають на його фінансовому утриманні.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів подання Вінницьким обласним військовим комісаріатом відповідних заявок на виділення коштів для виплати індексації, зокрема й позивачу.
Відтак, позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, а також надані ними докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року включно індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідачі:
Вінницький обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08362793)
Міністерство оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ-168, пр-т Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022)
Повний текст рішення складено 28.05.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович