24 травня 2021 року Справа № 926/565/21
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3086,24 грн, інфляційних втрат 144,45 грн, пені 156,14 грн та трьох процентів річних 60,20 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Дроздек А.Я.
Представники:
від позивача - Сопко С.П.
від відповідача - Любка-Труфіна Л.О., Бабійчук А.С.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3086,24 грн, інфляційних втрат 144,45 грн, пені 156,14 грн та трьох процентів річних 60,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору № 347 від 16 листопада 2011 року про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових вбудованих приміщень підвалу (фактично цоколь) будівлі гуртожитку (літ.А) загальною площею 32,2 кв.м. (в.т.ч. приміщення (8-4) - 14,9 кв.м., (8-5) - 7,0 кв.м., (8-6) - 2,7 кв.м., (8-7) - 7,6 кв.м, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на балансі ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», в частині сплати орендної плати, яка згідно рішення (протокол №9 від 07.08.2020 року) комісії з розгляду питань звільнення Орендарів від сплати орендної плати за користування державним майном на період карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України, встановлено в розмірі 50% від суми орендної плати.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 лютого 2021 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 03 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 03 березня 2021 року відкладено підготовче засідання на 24 березня 2021 року.
24 березня 2021 року відповідач надала суду відзив на позов.
Згідно поданого відзиву відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що на підставі постанови КМУ № 611 від 15 липня 2020 року «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», її повинні були повністю звільнити від сплати орендної плати за орендований об'єкт, який знаходиться в приміщенні закладу освіти, що визначено п. 1.2. договору оренди від 16 листопада 2011 року.
Ухвалою від 24 березня 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12 квітня 2021 року. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до початку розгляду справи по суті.
05 квітня 2021 року позивачем подано суду відповідь на відзив.
09 квітня 2021 року відповідачем подано суду заяву про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням суду у справі № 926/1354/21 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про визнання неправомірним та скасування наказу.
Ухвалою від 12 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі та відкладено розгляд справи по суті на 12 травня 2021 року.
22 квітня 2021 року відповідачем подано суду клопотання про повернення справи до стадії підготовчого провадження.
11 травня 2021 року відповідачем подано суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному через гостре респіраторне захворювання, підозра на COVID-19 та очікування результатів ПЛР тесту, у підтвердження чого надано довідку лікаря.
Ухвалою від 12 травня 2021року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення справи до підготовчого провадження. Відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 24 травня 2021 року.
У судовому засідання 24 травня 2021 року представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, посилаючись на викладене у позові.
Відповідач та її представник у судовому засідання 24 травня 2021 року просили відмовити в задоволенні позову посилаючись на викладене у відзиві.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
16 листопада 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди № 347 нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових вбудованих приміщень підвалу (фактично цоколь) будівлі гуртожитку (літ.А) загальною площею 32,2 кв.м. (в.т.ч. приміщення (8-4) - 14,9 кв.м., (8-5) - 7,0 кв.м., (8-6) - 2,7 кв.м., (8-7) - 7,6 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір оренди).
На підставі Договору оренди по акту приймання-передавання від 16 листопада 2011 року відповідачу передано в строкове платне користування вбудовані приміщення підвалу (фактично цоколь) будівлі гуртожитку (літ.А) загальною площею 32,2 кв.м. (в.т.ч. приміщення (8-4) - 14,9 кв.м., (8-5) - 7,0 кв.м., (8-6) - 2,7 кв.м., (8-7) - 7,6 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають на балансі Буковинського державного медичного університету (Балансоутримувач), з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.
За умовами Договору оренди, зокрема:
- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць (серпень 2011р.) місяць розрахунку - 240,06 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди листопад визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень, листопад місяці (п. 3.1);
- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.2);
- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.п. 3.3, 3.4);
- орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.5);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з Орендаря до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7);
- зобов'язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди (пункт 3.10);
- у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.11).
Пунктами 5.2 та 5.14 Договору оренди передбачено зобов'язання Орендаря (відповідача) своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, а в разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені за весь період оренди по день фактичного повернення майна Балансоутримувачу по акту приймання-передачі.
Згідно з пунктом 10.1 Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців: з 16 листопада 2011 року по 15 жовтня 2014 року включно.
Реорганізація Орендодавця не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору (п. 10.6).
15 жовтня 2014 року укладеного додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.11.2011 року № 347, відповідно до умов пункту 1 продовжено термін дії оренди на 2 роки 11 місяців, а саме з 16.10.2014 року по 15.09.2017 року включно.
13 жовтня 2017 року укладеного додатковий договір до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.11.2011 року № 347, відповідно до умов пункту 1 продовжено термін дії оренди на 2 роки 11 місяців, а саме з 16.09.2017 року по 15.08.2020 року включно.
Пункт 3.1. розділу 3 Договору доповнено абзацами 5,6 такого змісту: Починаючи з 16 вересня 2017 року орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий (липень 2017 року) місяць розрахунку - 1775,05 грн.
Орендна плата за вересень місяць 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень, вересень, жовтень місяці 2017 року.
Пункт 3.7. розділу 3 Договору викладено в наступній редакції: 3.7. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з Орендаря до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пункт 10.6. розділу 10 Договору викладено в наступній редакції: 10.6. Реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване Майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників).
Судом встановлено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 231 від 06.03.2019 р. "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як юридичну особу публічного права шляхом злиття Регіональних відділень Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Цим же наказом (п. 2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено правонаступником майна, прав та обов'язків РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, РВ ФДМУ по Чернівецькій області та РВ ФДМУ по Тернопільській області.
Також установлено, що регіональні відділення Фонду держмайна, які реорганізовуються шляхом злиття, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях здійснення повноважень та виконання функцій.
Наказом Фонду державного майна України від 14.03.2019 р. № 255 затверджено Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, а наказом від 11.06.2019 р. № 555 затверджено зміни до названого Положення, відповідно до яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 18.06.2019 р. № 578 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено 20 червня 2019 року.
Державна реєстрація новоутвореної юридичної особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях проведена 18.03.2019 року.
Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях відкрито рахунки в Державній казначейській службі.
Натомість, наказом Фонду державного майна України від 20.06.2019 р. № 596 визнано таким, що втратило чинність, зокрема, Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, затверджене наказом ФДМУ від 02.10.2012 р. № 3607.
Разом з тим, Фондом державного майна України, якому відповідно до статті 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" підпорядковуються регіональні відділення Фонду, визначено, що майно, права та обов'язки РВ ФДМУ по Чернівецькій області перейшли в установленому порядку до правонаступника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19» запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року, заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами; заборонено роботу закладів громадського харчування (за виключенням адресної доставки замовлень).
Наказами ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» від 12.03.2020 року №129-Адм, від 25.03.2020 року №150-Адм, від 22.04.2020 року №173-Адм запроваджено карантин у закладі освіти, заборонено відвідування навчальних корпусів університету усім здобувачам освіти до 11.05.2020 року та прийнято рішення про дистанційне навчання в режимі онлайн. В подальшому, наказами ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» від 08.05.2020 року №181-Адм, від 21.05.2020 року №203-Адм, від 19.06.2020 року№229-Адм в університеті продовжено карантин до 31.07.2020 року.
26 березня 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях із заявою (вх.№18/00506 від 26.03.2020 року) про звільнення від сплати орендної плати за договором №347 у зв'язку із неможливістю використовувати орендоване майно (кафетерій) через запровадження карантину.
Згідно роз'яснень Фонду державного майна України від 30.04.2020 №10-16-8306 «Щодо деяких питань реалізації Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у випадку надходження на адресу органів приватизації звернень орендарів щодо звільнення від сплати орендної плати, для можливості прийняття в подальшому відповідного рішення орендодавцем з цього питання, орендодавцям та балансоутримувачам державного майна належить здійснити комісійний огляд об'єкта оренди, зафіксувати факт невикористання орендованих приміщень. При цьому, огляд об'єктів оренди належить здійснити без попереднього повідомлення орендаря.
04 травня 2020 року актом комісійного огляду нерухомого майна, що слугує предметом договору оренди № 347 від 16.11.2011 року, за участю представників Орендодавця та Балансоутримувача, встановлено, що на момент обстеження об'єкт оренди зачинений, будь-яких ознак функціонування буфету Комісією не зафіксовано.
08 липня 2020 року Буковинський державний медичний університет листом від №01.12/3-1076 підтвердив факт невикористання Орендарем ФОП ОСОБА_1 орендованого майна за договором оренди №347 від 13 жовтня 2017 року в період карантину.
15 липня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», яка набрала чинності 17 липня 2020 року, визначено правовий механізм звільнення від орендної плати та зменшення розміру орендної плати за користуванням державним нерухомим майном.
Згідно підпункту 2 пункту 1 вищевказаної постанови нарахування орендної плати за користування державним майном, розрахованої відповідно до постанови КМ України №786 від 04.10.1992 року (із змінами), здійснюється у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2, до яких, зокрема, належать Орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 року визначено, що нарахування орендної плати за користування державним майном в порядку, визначеному абзацом 2 підпункту 2 цього пункту, здійснюється на період дії карантину, встановленого Урядом. Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що Орендодавцям державного майна слід забезпечити нарахування орендної плати згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
07 серпня 2020 року Комісією з розгляду питань звільнення Орендарів (виключно за їх заявами, зверненнями) від сплати орендної плати за користування державним майном на період карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України Регіонального відділення ФДМУ, за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 26.03.2020 року вирішено: доцільно встановлення орендну плати в розмірі 50% від суми, розрахованої згідно постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1992 (із змінами), на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з 12 березня 2020 року, у зв'язку із неможливістю використання нею у вказаний період об'єкта оренди в повному обсязі через встановлені заборони (підпункт 3, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №211, із змінами) (оформлено протоколом № 9 від 07 серпня 2020 року.
10 серпня 2021 року Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях видано наказ № 106, відповідно до якого: зменшити розмір орендної плати та визначити її на рівні 50% від суми, розрахованої згідно постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1992 (із змінами), на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з 12 березня 2020 року. Здійснити перерахунок орендної плати по договору оренди № 347 від 16 листопада 2017 року та про прийняте рішення повідомити Орендаря та Балансоутримувача.
13 серпня 2020 року листом №18-122-01423 позивач повідомив ФОП ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо визначення розміру орендної плати по договору №347 на рівні 50 % (з дня запровадження карантину). Також у листі зазначено, що з урахуванням прийнятого рішення Управлінням здійснено перерахунок орендної плати за період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2020 року, в результаті якого заборгованість з орендної плати до Державного бюджету становить 2353,11 грн. Розмір нарахованої орендної плати за липень 2020 року до державного бюджету становить 540,15 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 10.10. договору Оренди передбачено, що у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем протягом 3-х (трьох) робочих днів Балансоутримувачу за актом приймання-передання. Орендар у триденний термін з моменту підписання акту приймання-передавання (при поверненні майна) повинен надати Орендодавцю один примірник акту приймання-передавання, підписаного Балансоутримувачем (зміни від 13.10.2017року).
18 серпня 2020 року відповідач на виконання вимог вищевказаних закону та умов договору у зв'язку з закінченням строку дії договору, по акту приймання-передавання передала, а Балансоутримувач отримав орендоване майно - вбудовані приміщення підвалу будівлі гуртожитку (літ.А) загальною площею 32,2 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 .
07 вересня 2020 року відповідачу надіслано лист № 18-122-01539 з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати, яка станом на 07 вересня 2020 року становить 3084,99 грн. Повідомлено про нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати, яка станом на 20.02.2020 р. становить 303,38 грн.
Однак вимоги викладенні в листах №18-122-01423 від 13 серпня 2020 року та № 18-122-01539 від 07 вересня 2020 року відповідачем не виконано та залишенні без реагування.
Однак, відповідач всупереч умовам договору оренди № 347 від 16 листопада 2011 року, Наказу РВ Фонду держмайна України № 106 від 10 серпня 2020 року та вимог закону, допустила заборгованість з орендної плати за період часу з лютого 2020 року по 18 серпня 2020 року (акт приймання-передавання майна).
Заборгованість Відповідача з орендної плати по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 347 від 16 листопада 2011 року, станом на 20 січня 2021 року становить 3086,24 грн.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (стаття 762 ЦК України).
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Дослідивши наявні у справі докази, зокрема, Договір оренди та додаткові договори до Договору оренди, протокол № 9 засідання комісії з розгляду питань звільнення Орендарів (виключно за їх заявами, зверненнями) від сплати орендної плати за користування державним майном на період карантину, запровадженого КМ України від 07 серпня 2020 року, Наказ РВ Фонду Держмайна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях № 106 від 10 серпня 2020 року, розрахунки позивача, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо сплати заборгованості, стягнення якої є предметом спору у даній справі, суд встановив, що заборгованість відповідача з орендної плати, яка підлягала внесенню до державного бюджету (50% місячного платежу, п. 3.5 Договору оренди) за визначений позивачем період з лютого 2020 року по 18 серпня 2020 року складає 3086,24 грн.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а згідно статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Пунктом 3.7 Договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з Орендаря до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Так, згідно з розрахунком позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 156,14 грн. за прострочення сплати орендної плати за період з 16 серпня 2020 року по 20 січня 2021 року.
Суд здійснив перевірку нарахованої позивачем пені за період з 16 серпня 2020 року по 20 січня 2021 року у сумі 156,14 грн та встановив, що визначена позивачем сума, не перевищує суму, обчислену за цей же період судом.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перевірку нарахованих позивачем 3% річних, за період з 16 лютого 2020 року по 20 січня 2021 року, та інфляційних втрат за період з квітня 2020 року по 20 січня 2021 року та встановив, що визначені позивачем суми - 60,20 грн. 3% річних та 144,45 грн. інфляційних втрат, не перевищують сум, обчислених за цей же період судом.
Щодо заперечень відповідача, зазначених у відзиві, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно ч. 2 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами є карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, який встановлено з 12 березня 2020 року.
Пунктом 14 Розділу «Перехідні положення» Цивільного кодексу України, визначено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Однак, суд зазначає, що підставою позову у справі є невиконання відповідачем, як орендарем своїх обов'язків зі сплати позивачу орендної плати, тому суд не може давати правову оцінку прийнятому Комісією з розгляду питань звільнення Орендарів (виключно за їх заявами, зверненнями) від сплати орендної плати за користування державним майном на період карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України Регіонального відділення ФДМУ щодо доцільності встановлення орендної плати в розмірі 50 % від суми, розрахованої згідно постанови КМУ № 786 від 04 жовтня 1992 року (із змінами), на період дії карантину.
Оскільки вищевказане рішення щодо встановлення відповідачу орендної плати в розмірі 50 % від суми, розрахованої згідно постанови КМУ № 786 від 04 жовтня 1992 року (із змінами), є чинним, а зобов'язання взяті відповідачем повинні виконуватись належним чином (ст.ст. 526,530 ЦК України), тому заявлена позивачем сума підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 13, 73-74, 76, 86, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код 42891875) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3086,24 грн, інфляційних втрат 144,45 грн, пені 156,14 грн та трьох процентів річних 60,20 грн - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код 42891875) заборгованість з орендної плати в сумі 3086,24 грн, інфляційні втрати в сумі 144,45 грн, пеню в сумі 156,14 грн та три проценти річних в сумі 60,20 грн в дохід Державного бюджету України, за наступними реквізитами: Чернівецьке ГУК/Чернівецький район, 22080200, код ЄДРПОУ 37836095, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UА668999980313080093000024407.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код 42891875) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2270,00 грн за наступними реквізитами: отримувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Код 42891875, Банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UА338201720343140002000142097, МФО 820172.
У судовому засіданні 24 травня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 02 червня 2021 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя О.С. Тинок