Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1130/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест", м. Запоріжжя
до Концерну "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії "Військторгсервіс", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 197222,41 грн.
за участю представників:
позивача - Примак О.М., адвокат;
відповідача - не з'явився.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест", м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Концерну "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії "Військторгсервіс", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020 в розмірі 197222,41 грн., з яких: 178514,76 грн. - основна заборгованість; 8457,67 грн. - пеня; 2081,40 грн. - 3% річних; 8168,58 грн. - інфляційні втрати. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.04.2021 об 11:00 год.
27.04.2021 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 9658), в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив про недоведеність та необґрунтованість наявності боргу відповідача за видатковою накладною № 272 від 19.10.2020. А також вказує, що заборгованість за даною накладною була сплачена відповідачем.
05.05.2021 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив на позов (вх. № 10085), в якій позивач наголошує, що відповідач протиправно не виконує умови договору в частині розрахунків, не сплачує заборгованість за договором, а актом звірки взаємних розрахунків, що наданий до суду та відповідачу, підтверджується стан заборгованості Концерну "Військторгсервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест". Таким чином, вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.
У судовому засіданні 26.05.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання 26.05.2021 не з явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 26.05.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
30.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росторг-Інвест», (позивач, постачальник) та Концерном «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Східна» Полончука Р.П. який діяв на підставі положення та довіреності від 24.03.2020 № 35, укладений договір поставки №1/П-2020, за умовами якого:
- п. 1.1, постачальник зобов'язується на умовах, передбачених договором постачати в асортименті продукти харчування покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар.
- п.1.2, найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки товару вказується в замовленнях покупця, погоджених з постачальником, які є невід'ємними частинами цього договору.
- п. 2.1, поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Замовлення подається покупцем не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до передбачуваної дати поставки на електронну адресу постачальника rostorg.invest2020@gmail.com.
- п.2.4, право власності на товар переходить до покупця з дня поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, (далі по тексту - ТТН), які складаються у двох примірниках: один для покупця, один - постачальнику.
- п.3.2, загальна вартість цього договору складається з вартостей товару, зазначених у всіх ТТН, за якими здійснювалася поставка протягом терміну дії цього договору.
- п. 3.3, всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.
- п. 6.2, за прострочення оплати покупцем вартості поставленого товару, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
- п.9.1, договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
На виконання умов договору №1/П-2020, позивачем в період з 05.05.2020 по 24.10.2020 поставлено відповідачу продуктів харчування, згідно видаткових накладних, на загальну суму 12155048,72 грн.
Зокрема, за видатковою накладною № 272 від 19.10.2020 позивачем поставлено товар на суму 178514,76 грн. Поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною від 19.10.2020.
Вказаний товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без зауважень, видаткова накладна № 272 від 19.10.2020 та товаро-транспортна накладна від 19.10.2020 підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.
Як зазначає позивач, в порушення умов договору поставки №1/П-2020, станом на 31.03.2021 заборгованість за вказаною видатковою накладною відповідачем не сплачена та становить 178514,76 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, відповідно до наданої до матеріалів справи видаткової накладної № 272 від 19.10.2020, відповідач (покупець) отримав від позивача товар на загальну суму 178514,76 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 30.04.2020, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу за вказаною накладною в розмірі 178514,76 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за видатковою накладною № 272 від 19.10.2020 до договору поставки від 30.04.2020.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 30.04.2020 в сумі 178514,76 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача щодо того, що видаткові накладні, стосовно яких подано позов, були сплачені Концерном, спростовуються матеріалами справи, адже, з наданих до суду позивачем документів вбачається, що дані накладні не були сплачені. А зарахованими платежами від Концерну (відповідача) було погашено попередні суми заборгованості, адже відповідач сплачував за поставлений товар частково та несвоєчасно (що останнім не заперечувалось), у зв'язку з чим і виникла заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 30.04.2020.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як передбачено п. 6.2. договору поставки, за прострочення оплати покупцем вартості поставленого товару, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 30.04.2020, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 31.03.2021, складає 8457,67 грн.
Судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення позивачем суми пені.
Сума заявленої до стягнення пені в розмірі 8457,67 грн., відповідачем не оспорюється, контррозрахунку суми пені відповідачем суду також не надано.
Таким чином, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 8457,67 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем, заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2081,40 грн. та 8168,58 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Контррозрахунку заявлених позивачем до стягнення сум, відповідачем суду не надано.
Судом перевірено заявлений позивачем до стягнення розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат.
Так, суд зазначає, що при розрахунку 3% річних в сумі 2081,40 грн., позивач припустився арифметичної помилки, у зв'язку з чим, вірною є сума 3% річних в розмірі 1802,62 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача. В іншій частині заявленої до стягнення суми 3% річних, суд відмовляє, як в безпідставно заявленій.
Сума інфляційних втрат в розмірі 8168,58 грн., розрахована позивачем вірно, у зв'язку з чим, дана сума підлягає стягнення з відповідача на користь позивача, як правомірно заявлена.
Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 11444,45 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Факт надання виконавцем Товариству з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" (замовнику) правової допомоги підтверджується, зокрема:
- договором № 709/м про надання правової допомоги від 06.07.2020 із додатком (узгоджена вартість адвокатських послуг);
- розрахунком витрат на правову допомогу;
- актом надання послуг від 29.03.2021 за договором № 709/м про надання правової допомоги від 06.07.2020.
Як вбачається зі змісту договору № 709/м про надання правової допомоги від 06.07.2020, укладеним між адвокатським об'єднанням "Компанія "Довіра" в особі партнера адвоката Марцих Ярослава Олександровича (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" (замовник), замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику, у відповідності до умов договору, правничої допомоги з юридичних питань, які цікавлять замовника, а замовник зі свого боку зобов'язаний прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити.
В додатку № 1 до договору, сторонами узгоджена вартість адвокатських послуг, до якого включена також разова винагорода адвокату, яка складає 2% від суми позову.
Відповідно до розрахунку витрат ТОВ "Росторг-Інвест" на правову допомогу, загальна сума понесених витрат на правничу допомогу становить 11444,45 грн.
В підтвердження наданих послуг за договором № 709/м про надання правової допомоги від 06.07.2020, в розмірі 11444,45 грн., між замовником та виконавцем складено акт надання послуг № 42 від 29.03.2021, підписаний сторонами даного договору, без зауважень.
Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначив Касаційний господарський суд у Постанові від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів п. п. 5, 6 ст. 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача на правничу допомогу.
Отже, матеріалами справи підтверджується фактичне понесення позивачем вказаних у заяві судових витрат на професійну правничу допомогу в суму 11444,45 грн., у зв'язку з розглядом справи № 922/1130/21 та покладення даних витрат на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, та те, що позов у справі було задоволено частково, суд дійшов висновку про покладення на обидві сторони понесених позивачем судових витрат, які складаються з суми сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії "Східна" (61034, м. Харків, вул. Переможців, 6-А, код ЄДРПОУ 38746882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 29, код ЄДРПОУ 43591006) заборгованість у розмірі 178514,76 грн., 3% річних у розмірі 1802,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 8168,58 грн., пеню у розмірі 8457,67 грн., судовий збір в розмірі 2954,16 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 11428,43 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 29, код ЄДРПОУ 43591006);
Відповідач - Концерн "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії "Східна" (61034, м. Харків, вул. Переможців, 6-А, код ЄДРПОУ 38746882).
Повне рішення складено 31.05.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/1130/21