"26" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/43/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання - Петровій О.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Оксенчук С.С. (посвідчення УК №197573 від 29.03.2016р.);
від відповідача - Синько О.А. (ордер ОД №593990 від 17.02.2021р.);
від третьої особи - Єрємєєва К.С. (довіреність №48 від 16.04.2021р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/43/21
за позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
до відповідача - фізичної особи - підприємця Кожемякіна Геннадія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - концерн «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922)
про усунення перешкод у користуванні майном,
04.01.2021р. Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №44/21), в якій просить суд зобов'язати фізичну особу-підприємця Кожемякіна Геннадія Олексійовича усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем №4953 шляхом звільнення торгівельного місця, розміщеного по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базарна, 20, та стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном «Військторгсервіс» було укладено Договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого, за цим Договором Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вулиці Рожевій, триманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього Договору. Схема розташування 20-футових контейнерів не земельній ділянці на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вул. Рожевій наведена у Додатку №1 до цього Договору.
На підставі цього договору, 01.12.2016р. між Міністерством, від імені якого діє Концерн (сторона-1) на підставі договору доручення від 14.06.2016р., та ФОП Кожемякіним Г.О. (сторона-2) укладено договір № ВКС-1412 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно з пунктами 1.1 якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового торгового контейнеру (далі - Майно) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з розміщення Майна згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 1.2 договору, для встановлення Майна виділено відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ «Промтоварний ринок», вул. Рожева, торговельне місце № 4953, згідно з планом розташування, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір діє до 31.05.2019р. включно.
За умовами пункту 7.2, 7.3 договору, останній розривається в односторонньому порядку при заборгованості з оплати більше ніж 2 місяці. Дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.
06.03.2018р. між Міністерством і Концерном укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення від 14.06.2016 № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, що становить 16 925,40 грн. (з ПДВ) на місяць, та внесено інші зміни.
Листом від 29.03.2018р. за вих. № 406/28 філія «Одеське управління військової торгівлі» (далі - Філія) Концерну повідомила ФОП Кожемякіна Г.О. про укладення 06.03.2018р. між Міністерством і Концерном додаткової угоди до договору доручення № 1 та визначення мінімального розміру плати за надання права платного користування одним місцем за встановлення 20-футового контейнера у розмірі 16 925,40 грн. та просила протягом 15 днів після отримання повідомлення з'явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають право платного користування торговельним місяцем № 4953. У листі також зазначено, що в разі нез'явлення до Філії у зазначений термін дію укладеного з ФОП Кожемякіним Г.О. договору буде припинено відповідно до пункту 7.3 договору.
Листом № 747/25 від 04.06.2018р. Філія повідомила ФОП Кожемякіна Г.О. про припинення дії Договору № ВКС-1412 за ініціативою Міністерства в порядку, передбаченому пунктом 7.3 цього Договору, а листом №06/1305 від 22.06.2018р. про можливість звернення до філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну з заявою про укладання договору про надання права платного користування з орендною платою 16 925,40 грн. щомісячно.
У зв'язку із тим, що після вказаних звернень відповідач не звільнив торгівельне місце та продовжував його використовувати, Міністерством був поданий до Господарського суду Одеської області позов про зобов'язання ФОП Кожемякіна Г.О. усунути перешкоди у користуванні торгівельним місцем з підстав розірвання договору в односторонньому порядку.
Позивач звертає увагу, що рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р. у справі №916/1680/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2019р., відмовлено в задоволенні його позову, заявленого з вказаних підстав. Проте, судами встановлені певні преюдиційні обставини.
В подальшому, листом №228/12 від 22.02.2019р. відповідача було повідомлено про закінчення 31.05.2019р. терміну дії договору від 01.12.2016р. №ВКС-1412 та відсутність наміру продовжувати договірні відносини з відповідачем. Листом від 14.08.2019р. №03/1423/5 відповідача було повідомлено про необхідність звільнення торговельного місця та контейнерів від речей, який залишено відповідачем без реагування.
Оскільки жодних додаткових угод між Міністерством оборони України та ФОП Кожемякіним Г.О. про продовження терміну дії договору укладено не було, проте, відповідач продовжує використовувати зазначене торгове місце, що позбавляє позивача можливості вільно використовувати торгове місце та передавати його у користування з метою отримання коштів на рахунки спецфонду Міністерства оборони України, останній змушений звернутись до суду із вимогою про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні торговельним місцем.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2021р. позовну заяву Міністерства оборони України (вх.№44/21 від 04.01.2021р.) залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
25.01.2021р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №2132/21).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/43/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.02.2021р., а також залучено концерн «Військторгсервіс» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2021р. відкладено підготовче засідання у справі на 04.03.2021р.
19.02.2021р. до суду від концерну «Військторгсервіс» надійшли пояснення по справі (вх. №4757/21), в яких останній підтримує заявлені позивачем позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
23.02.2021р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про надання матеріалів справи на ознайомлення (вх. №5108/21), на виконання якого 23.02.2021р. сканкопію матеріалів справи №916/43/21 направлено на електронну адресу представника відповідача.
03.03.2021р. до суду від концерну «Військторгсервіс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 6070/21).
В судовому засіданні 04.03.2021р. представником відповідача надано відзив (вх.№6233/21), в якому останній проти позовних вимог заперечує, спростовує обставини дострокового розірвання договору за ініціативою Міністерства, вказуючи, що договір від 01.12.2016р. №ВКС-1412 є поновленим та продовженим на той же строк на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України, відповідач протягом всього часу сплачує на рахунки Міністерства оборони України орендні платежі, а останнім не вчинено дій щодо їх повернення.
Так, відповідач вказує, що договір найму продовжував діяти до 31.05.2019р. включно, після чого відповідач продовжував користуватись правом платного користування торговим місцем, а у період з 01.06.2019р. по 30.06.2019р. на адресу відповідача не надходило жодних заперечень Міністерства оборони України проти продовження такого користування, отже договір є поновленим на новий строк тривалістю у 2 роки 6 місяців з 01.06.2019р. по 30.11.2021р. на тих самих умовах.
Відповідач також вказує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки позивач не є власником наданого в оренду майна та не надав відповідних правовстановлюючих документів, а Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22.07.2009р. №132 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №683-р цілісний майновий комплекс ДП МО «Південь» передано зі сфери управління Міністерства оборони України до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Окрім цього, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні спірним торговим місцем.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 01.04.2021р., про що концерн «Військторгсервіс» повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України ухвалою суду.
31.03.2021р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.8935/21), в яких позивач вказує, що посилання відповідача на положення ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України щодо автоматичного поновлення договору є безпідставними, так як умови договору №ВКС-1412 від 01.12.2016р. не передбачають можливості автоматичного продовження цього договору, а доказів укладення нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії даного договору відповідно до п. 7.4. договору матеріали справи не містять.
Позивач також вказує, що право Міністерства оборони України на користування 50-ма торговими місцями на території ТОВ «Промтоварний ринок» встановлено численними рішеннями судів всіх інстанцій, зокрема в справі №916/1680/18, а жодного доказу щодо недійсності договору №181/9-83 від 21.02.2000р., укладеного між Міністерством та ТОВ «Промтоварний ринок», матеріали справи не містять, тому твердження відповідача про відсутність у Міністерства права на користування вказаним торговельним місцем є лише припущенням.
В судовому засіданні 01.04.2021р. представником відповідача надано письмові пояснення (вх. №9077/21), в яких останній, з-поміж іншого, вказує, що лист №228/12 від 22.02.2019р., підписаний начальником філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» Соловйовою О., однак матеріали справи не містять доказів на вчинення останньою таких дій.
Окрім цього, відповідач вказує про недоведення позивачем обставин направлення на адресу відповідача листа від 22.02.2019р. №228/12 у зв'язку з ненаданням розрахункового документа (касового чеку, квитанції тощо), який би підтверджував прийняття поштовим відділенням до пересилання поштового відправлення №6505809798581. За відсутності чеку видача накладної свідчить лише про попереднє оформлення відправлення поштовим відділенням, однак не про фактичне надання послуг поштового зв'язку, за фактом якого видається розрахунковий документ. Окрім цього, система відстеження реєстрованих відправлень АТ «Укрпошта» не містить інформації про поштове відправлення за №6505809798581.
Відповідач вважає, що орендодавець не виконав обов'язку щодо належного повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини, а лист №228/12 від 22.02.2019р. відповідач не отримував.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2021р. підготовче засідання у справі відкладено на 08.04.2021р.
В судовому засіданні 08.04.2021р. позивачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії довіреності від 01.02.2019р. №220/190/д, яке задоволено судом та зазначений документ долучено до матеріалів справи (вх. №9903/21).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2021р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу №916/43/21 до розгляду по суті в засіданні суду на 26.04.2021р.
В судовому засіданні 26.04.2021р. розпочато розгляд справи по суті, представник позивача та третьої особи виклали вступні слова, після чого оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи по суті до 26.05.2021р., про що ухвалою суду від 26.04.2021р. було повідомлено ФОП Кожемякіна Г.О. в порядку ст.120 ГПК України.
26.04.2021р. судом отримано клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 26.04.2021р., у зв'язку із хворобою представника відповідача (вх. №11662/21), яке судом залишено без розгляду, оскільки його отримано після судового засідання.
25.05.2021р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№14152/21), відповідно до якого останній просить суд поновити ФОП Кожемякіну Г.О. процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів, як пропущений з поважних причин, та витребувати у Міністерства оборони України належним чином завірену копію договору №181/9-83 від 21.02.2000р., укладеного між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою та ТОВ «Промтоварний ринок».
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що 31.03.2021р. на електронну адресу представника відповідача надійшли письмові пояснення Міністерства оброни України, у зв'язку з доводами якого, у відповідача виникла необхідність направлення адвокатського запиту до Міністерства оборони України з проханням надати належним чином завірену копію договору від 21.02.2000р. №181/9-83 з метою встановлення права Міністерства оборони України на користування 50-ма торговими місцями на території ТОВ “Промтоварний ринок”, проте, відповідь на зазначений адвокатський запит було отримано лише 07.05.2021р., тоді як законодавством встановлено 5-денний строк на їх надання, а підготовче засідання було закрито 08.04.2021р. Разом з тим, представник відповідача вказує, що отриманий на адвокатський запит договір №181/9-83 від 21.02.2000р. не засвідчений належним чином, а тому не є належним доказом, у зв'язку з чим виникла необхідність у його витребуванні судом.
Окрім цього, 25.05.2021р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№14154/21) про зупинення провадження у справі №916/43/21 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19.
В судовому засіданні 26.05.2021р. відповідачем було також заявлено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке обґрунтовано отриманням відповіді на адвокатський запит лише після закриття підготовчого провадження, а також заявлено клопотання про приєднання доказів до клопотання про витребування доказів від 25.05.2021р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2021р. у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі клопотання про витребування доказів (вх. №14152/21 від 25.05.2021р.) відмовлено.
Окрім цього, протокольною ухвалою суду від 26.05.2021р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі, з огляду на те, що згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті не зупиняється з підстави перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.
Окрім цього, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 207 ГПК України, протокольною ухвалою суду в порядку ч. 1 ст. 119 ГПК України, поновлено строк відповідачу на подання доказів та долучено до матеріалів справи надані в судовому засіданні представником відповідача докази - копію адвокатського запиту за вих. №46 від 20.03.2021р. та відповіді на адвокатський запит з АТ «Укрпошта».
В судовому засіданні 26.05.2021р. в заключних словах:
• представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити;
• представник третьої особи позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити;
• представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних в заявах по суті справи.
В судовому засіданні 26.05.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
Як встановлено Верховним Судом в постанові від 20.08.2019р. в справі №916/1680/18, Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області і ТОВ «Промтоварний ринок» укладено договір від 21.02.2000р. № 181/9-83р, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого, Міністерство надало згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га, вартість понесених витрат з його обладнання становить 264 661 грн.), що розташована на території військового містечка № 7 Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_2 , та передало зазначену земельну ділянку Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Рада приймає названу земельну ділянку площею 4,33 га для передачі у встановленому законодавством порядку в постійне користування ринку.
Відповідно до пункту 5.1 зазначеного договору Міністерство має право протягом 99 (дев'яноста дев'яти) років з дня підписання цього договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 (п'ятдесятьма) місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території Ринку по вулиці Рожевій, та розташованих на цих місцях названих контейнерів, а Ринок визнає таке право та зобов'язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.
25.04.2000р. між Міністерством, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Промтоварний ринок» підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком), розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги.
14.06.2016р. між Міністерством та Концерном «Військторгсервіс» укладено договір доручення № 1, за умовами пункту 1.1 якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість 50 місць) на території Ринку по вул. Рожевій, з отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору доручення, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019р. Договір вважається автоматично продовженим на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.
01.12.2016р. між Міністерством, від імені якого діє Концерн (сторона-1) на підставі договору доручення від 14.06.2016, та ФОП Кожемякіним Г.О. (сторона-2) укладено договір № ВКС-1412 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно з пунктами 1.1 якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового торгового контейнеру (далі - Майно) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з розміщення Майна згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 1.2 договору, для встановлення Майна виділено відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, територія ТОВ «Промтоварний ринок», вул. Рожева, торговельне місце № 4953, згідно з планом розташування, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).
Згідно з пунктами 2.4.2, 2.4.5, 3.1, 3.2, 3.3. договору, сторона-2 зобов'язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення Майна та інші платежі, передбачені умовами Договорів, вчасно і в повному обсязі. Протягом 2-х робочих днів з дня отримання акта виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в пунктах 3.1 Договорів, направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі неповернення оформленого акта виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийнятими стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі. Сторона-2 щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, зазначеної в пунктах 3.2 цих Договорів, на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо сторона-2 здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу сторони-1, то сума, яку вона повинна сплатити стороні-1, збільшується на 1 % (один відсоток). Сторона-2 зобов'язана самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт. Загальна вартість наданих послуг з розміщення 1 (одного) 20-футового контейнера на виділеній території за цими Договорами на місяць складає, з урахуванням ПДВ, - 2 680 грн. Вартість послуг за Договорами може бути переглянута у випадках, передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру плати оформлюється додатковою угодою сторін.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з 01.12.2016р. та діє до 31.05.2019р. включно.
За умовами пункту 7.2, договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості з оплати більше ніж 2 місяці.
У пункті 7.3 договору сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.
06.03.2018р. між Міністерством і Концерном укладено додаткову угода № 1 до договору доручення від 14.06.2016р. № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, що становить 16 925,40 грн. (з ПДВ) на місяць, та внесено інші зміни.
Листом від 29.03.2018р. за вих. № 406/28 філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну повідомила ФОП Кожемякіна Г.О. про укладення 06.03.2018р. між Міністерством і Концерном додаткової угоди до договору доручення № 1 та визначення мінімального розміру плати за надання права платного користування одним місцем за встановлення 20-футового контейнера у розмірі 16 925,40 грн. та просила протягом 15 днів після отримання повідомлень з'явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають право платного користування торговельним місяцем № 4953. У листі також зазначено, що в разі нез'явлення до Філії у зазначений термін дію укладеного з ФОП Кожемякіним Г.О. договору буде припинено відповідно до пункту 7.3 договору.
Листом від 04.06.2018р. № 747/35 Філія повідомила ФОП Кожемякіна Г.О. про припинення дії Договору № ВКС-1412 за ініціативою Міністерства в порядку, передбаченому пунктом 7.3 цього Договору. Крім того, в листі зазначено, що за наявності у ФОП Кожемякіна Г.О. бажання надалі користуватися торговельними місцями та за умови, що ці місця будуть вільні, останній може звернутися до Філії у термін до 06.08.2018р. із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість користування торговельним місцем становитиме 16 925,40грн. (з ПДВ) на місяць.
Позивачем надано опис вкладення на адресу відповідача про відправлення листа із повідомленнями і проектом договору у новій редакції, які повернулись на адресу відправника за закінченням встановленого строку зберігання.
Листом №06/1305 від 22.06.2018р. позивач повідомив відповідача про необхідність, в разі наявності бажання, звернення до філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну про намір укласти договір про надання права платного користування місцем під встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок», за яким мінімальна вартість за користування торгівельним місцем становить 16 925,40грн. щомісячно.
Посилаючись на те, що договір № ВКС-1412 припинив свою дію за ініціативою Міністерства відповідно до пунктів 7.3 цих Договорів, а відповідач відмовляється звільнити торговельне місце № 4953, чим створює перешкоди позивачу в користуванні ними, в серпні 2018 року Міністерство звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до ФОП Кожемякіна Г.О. про усунення перешкод у користуванні майном. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р. у справі №916/1680/18, залишеним в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2019р., в задоволенні позову відмовлено.
Під час вирішення справи суди дійшли висновку, що договір №ВКС-1412 на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не був припиненим у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку з ініціативи Міністерства, тобто згідно з п. 7.1 цього договору, та був чинним до 31.05.2019р. включно.
Листом №228/12 від 22.02.2019р. філія «Одеське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс» повідомила ФОП Кожемякіна Г.О. про те, що 31.05.2019р. закінчується термін дії договору №ВКС-1412 від 01.12.2016р., після чого Міністерство оборони України не має наміру продовжувати з ФОП Кожемякіним Г.О. договірні відносини, пов'язані з наданням права платного користування торговельним місцем. Додатково повідомлено, що у зв'язку із припиненням дії договору, ФОП Кожемякін Г.О. не матиме права використовувати торговельне місце на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій. У разі наявності на зазначеному торговельному місці контейнеру, що є його власністю, чи перебуває у його користуванні, необхідно звільнити торгівельне місце №4953 від наявного майна та не вчиняти будь-яких перешкод Міністерству оборони України в особі його уповноваженої особи у користуванні торговельним місцем.
На підтвердження направлення вказаного листа відповідачу позивачем надано копію опису вкладення до цінного листа №6505809798581, реєстру відправлення поштової кореспонденції від 22.02.2019р. та копію поштової накладної №6505809798581 від 26.02.2019р. Лист повернувся на адресу відправника із зазначенням причини: відмова адресата від отримання.
В матеріалах справи також міститься лист ФОП Кожемякіна Г.О. від 17.05.2019р., в якому останній звернувся до Міністерства оборони України та повідомив про намір скористатись переважним правом на укладання договору на новий строк з доданням проекту нового договору. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа.
На виконання розпорядження начальника Головного управління майна та ресурсів від 03.07.2019р. №153 «Про створення робочої групи з перевірки стану використання торгових місць на території ТОВ «Промтоварний ринок» та з метою встановлення фактичного використання торговельного місця № 4953, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, робочою групою проведено огляд зазначеного торговельного місця, за результатами якого складено акт від 09.07.2019р., в якому вказано, що торговельне місце зачинено на момент огляду, 20-футові контейнери знаходяться на торговельному місці.
Листом від 14.08.2019р. №03/1423/5 концерн «Військторгсервіс» повідомив ФОП Кожемякіна Г.О. про необхідність звільнення торговельного місця №4953 у строк не пізніше ніж 20.08.2019р.
В матеріалах справи також міститься запит ініціативної групи підприємців за вих.№ 5 від 17.02.2020р. до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з проханням надати реквізити рахунку Міністерства оборони України, відкритого в Казначействі України, для перерахунку коштів, як плати за договорами оренди. У відповідь на вказаний запит, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом №0290/93(з)63 від 19.02.2020р. надав інформацію щодо реквізитів Міністерства оборони для перерахування коштів від фізичних осіб -підприємців за право платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок».
На підтвердження здійснення оплати за користування місцем №4953 відповідачем надано ряд квитанцій з призначенням платежу: орендна плата за дог.№58/2009 від 03.07.2009р. та додаткової угоди від 30.11.2010р. за місце №4953 по вул. Рожевій, Промтоварний ринок 7км., сума оплати 4 432,00 грн.
Квитанціями від 05.06.2019р. та 23.07.2019р. засвідчується здійснення платежів за договором №ВКС-1412 від 01.12.2016р. за червень та липень 2019р. в сумі 2680,00 грн.
На виконання окремого доручення державного секретаря Міністерства оборони України від 19.06.2020р. №9444/з та наказу ТВО начальника Головного управління майна та ресурсів від 26.06.2020р. №107/нагп «Про створення робочої групи з перевірки стану використання торгових місць на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, робочою групою проведено огляд торговельного місця №4953, за результатами якого складено акт від 01.07.2020р., в якому вказано, що торговельне місце зачинено, на момент огляду, 20-футові контейнери знаходяться на торговельному місці.
Листом №248/8300 від 03.11.2020р. Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомило Департамент юридичного забезпечення Міністерства оборони України, що лист Департаменту від 19.02.2020р. №248/0290/93(з)63 про надання інформації щодо платіжних реквізитів Міністерства оборони України не є підставою для виникнення прав та обов'язків між Міністерством оборони України та третіми особами, а повноваження щодо вчинення від імені Міністерства оборони України юридичних дій, пов'язаних з використанням зазначених місць здійснюються концерном «Військторгсервіс» на підставі договору доручення №1 від 14.06.2016р., відповідно до умов якого, кошти за користування місцями перераховуються на рахунок концерну з подальшим перерахуванням на рахунок Міністерства оборони України.
Припинення договірних відносин між сторонами у справі та вчинення ФОП Кожемякіним Г.О. дій, які перешкоджають Міністерству у користуванні торговельним місцем по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок», стали підставою для звернення Міністерства до суду із відповідною позовною заявою.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до наступних висновків.
За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статей 6, 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 509 ЦК України і статтею 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У частинах 1, 2 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Положення частини 7 статті 193 ГК України і статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондує вимогам статті 629 ЦК про обов'язковість договору для виконання сторонами.
Особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, визначено у ГК України.
За положеннями частин 1, 6 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, якщо у ГК України не передбачено таких особливостей, застосовуються відповідні положення ЦК України.
За змістом частини 1 статті 759 і статті 761 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Суд доходить висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 01.12.2016р. № ВКС-1412 є договором найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень послідовно укладених: трьохстороннього договору від 21.02.2000р. № 181/9-83р, договору доручення від 14.06.2016р. № 1, якими опосередковано набуття позивачем майнового права користування асфальтованим майданчиком із розміщеними на ньому 50 торговельними місцями, та договору № ВКС-1412 від 01.12.2016р., за умовами якого відповідач набув право платного користування місцем для встановлення контейнеру.
Окрім цього, у справі, що розглядається, орендоване майно є державним, органом управління яким є Міністерство оборони України, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).
Судом також встановлено, що у серпні 2018 року Міністерство зверталось з позовом до Господарського суду Одеської області про зобов'язання ФОП Кожемякіна Г.О. усунути перешкоди в користуванні торговельним місцем №4953 шляхом його звільнення, посилаючись на розірвання договору за ініціативою Міністерства. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р. у справі №916/1680/18, залишеним в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 20.08.2019р., в задоволенні позову відмовлено.
Під час вирішення справи суди дійшли висновку, що, в тому числі, договір №ВКС-1412 від 01.12.2016р. на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не був припиненим у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку з ініціативи Міністерства, тобто згідно з п. 7.1 цього договору, та був чинним до 31.05.2019р. включно.
Так, обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі №916/1680/18, де брали участь ті ж самі особи, є преюдиційними та не підлягають доказуванню в даній справі в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Таким чином, не підлягають доказуванню обставини, що пункт 7.3 договору №ВКС-1412 від 01.12.2016р., яким сторони врегулювали питання можливості припинення вказаного договору, не містить спеціально визначених умов, які надавали б будь-якій із сторін право на односторонню відмову від даного договору, тож зазначений договір не було припинено у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою Міністерства відповідно до пункту 7.3 цього договору.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 статті 284 ГК України).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
У частині 1 статті 763 ЦК України, визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Аналогічні положення містять частини 1, 2 статті 17 Закону № 2269-XII, відповідно до яких, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відсутність такого заперечення, як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у “мовчазній згоді” і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Разом з тим, якщо на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
За встановлених у справі обставин, договір від 01.12.2016 № ВКС-1412, укладений між сторонами у справі, відповідно до його умов, а саме - пункту 7.1, набув чинності з 01.12.2016р. та діє до 31.05.2019р.. Цей договір припиняється у випадку, зокрема закінчення терміну, на який його було укладено (пункт 7.3).
Також судом встановлено, що до закінчення терміну дії договору листом №228/12 від 22.02.2019р., за підписом начальника філії «ОУВТ» концерну «Війькторгсервіс» Соловйової О.Є., відповідача повідомлено про закінчення 31.05.2019р. терміну дії договору № ВКС-1412 від 01.12.2016р. і відсутність наміру щодо подальшого продовження з відповідачем договірних відносин, пов'язаних з наданням права платного користування торговельним місцем №4953.
Наявність повноважень у начальника філії «ОУВТ» концерну «Війькторгсервіс» Соловйової О.Є. на вираження волі Міністерства оборони України щодо припинення договірних орендних відносин після спливу строку, на який було укладено №ВКС-1412 від 01.12.2016р., підтверджується наявною у справі копією довіреності від 01.02.2019р. №220/190/Д.
При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 03.06.2020р. в справі №916/1666/18, законодавством не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, тому така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у такому випадку має факт направлення відповідного повідомлення в межах певного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково має бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Разом із тим, з огляду на положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і протягом всього строку дії такого договору.
Заперечуючи проти належного повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини, останній вказує, що лист №228/12 від 22.02.2019р. він не отримував, тож договір вважається продовженим на той самий строк.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020р. у справі №910/719/19 дійшла висновку, що чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
Разом з тим, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб'єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Обов'язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб'єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб'єктів; відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб'єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов'язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов'язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Відповідно до частини першої статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.
З наявної в матеріалах справи копії конверту поштового відправлення №6505809798581 вбачається, що відправлення було здійснено за зазначеною в договорі оренди №ВКС-1412 від 01.12.2016р. та зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою: 65029, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 35, кв. 11. Однак, відправлення повернуто на адресу відправника із відміткою про відмову адресата від отримання кореспонденції.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що філією "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" належним чином виконано свій обов'язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України № 270 від 5 березня 2009 року. В свою чергу, негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря.
При цьому, суд не приймає до уваги, як доказ надсилання саме листа 228/12 від 22.02.2019р., копію експрес-накладної №59000402798200 від 25.02.2019р., виданої ТОВ “Нова пошта”, про надіслання відправлення (згідно опису: документи) на адресу відповідача, яке отримано адресатом 26.02.2019р., оскільки не вбачається можливим ідентифікувати, які саме документи прийнято до пересилання.
Окрім цього, суд вважає неспроможними доводи відповідача щодо недоведення позивачем належними доказами направлення на адресу ФОП Кожемякіна Г.О. листа №228/12 від 22.02.2019р. у зв'язку із ненаданням касового чеку на відправлення з посиланням на вимоги п. 3.1.3.1, 3.1.3.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом УДППЗ “Укрпошта” №211 від 12.05.2006р. та п. 1132 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. №578/5, з огляду на наявність в матеріалах справи копії опису вкладення до цінного листа №6505809798581, реєстру відправлення поштової кореспонденції від 22.02.2019р., поштової накладної №6505809798581 від 26.02.2019р., копії конверту від поштового відправлення №6505809798581 з відміткою про відмову адресата в його отриманні, які підтверджують проходження поштовим відправленням №6505809798581 повного циклу пересилання, з моменту прийняття відправлення до пересилання відділенням поштового зв'язку до повернення його відправнику з підстав відмови адресата від отримання.
Суд також відхиляє посилання відповідача на отримані ним відомості з автоматизованої системи Укрпошти про відсутність зареєстрованої інформації про поштове відправлення №6505809798581, з огляду на положення пунктів 121-124, 128 Правил надання послуг поштового зв'язку, згідно яких інформація в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом шести місяців.
Таким чином, помилковим є посилання відповідача на продовження договору №ВКС-1412 від 01.12.2016р. на той самий строк, оскільки матеріали справи не містять доказів, а судом не встановлено обставин, передбачених частиною 4 статті 284 ГК України і статтею 764 ЦК України, а відповідачем не спростовано факт направлення філією «Одеське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс» листа №228/12 від 22.02.2019р., в якому заявлено про відсутність наміру продовжувати договірні відносини.
Посилання ФОП Кожемякіна Г.О. на обставини продовження дії договору №ВКС-1412 від 01.12.2016р. у зв'язку з подальшою оплатою платежів за користування торговим місцем суд відхиляє, оскільки така оплата не є безумовною підставою для продовження дії зазначеного договору. Окрім цього, з наданих відповідачем доказів вбачається здійснення оплати за торгове місце №4953 на підставі договору №ВКС-1412 від 01.12.2016р. лише за червень та липень 2019р. В інших квитанціях міститься інформація щодо здійснення орендної плати за договором №58/2009 від 03.07.2009р. та додатковою угодою від 30.11.2010р. за місце №4953 по вул. Рожевій, Промтоварний ринок 7км., сума оплати 4 432,00 грн., у зв'язку з чим суд не приймає вказані докази як належні.
Надану відповідачем разом з відзивом копію договору №58/2009 від 03.06.2009р. суд не вважає належним доказом, оскільки спір між сторонами виник саме в процесі виконання договору №ВКС-1412 від 01.12.2016р. Окрім цього, вказаний договір не містить підпису Кожемякіна Г.О., а останній виступає стороною договору №58/2009 від 03.06.2009р. як фізична особа, а не фізична особа-підприємець. Окрім цього, з наданих відповідачем квитанцій про внесення орендної плати вбачається її внесення згідно договору №58/2009 від 03.07.2009р. та дод. угоди №29, тоді як до матеріалів справи додано копію договору №58/2009 від 03.06.2009р. без додаткової угоди.
Окрім цього, суд не бере до уваги доводи відповідача про неврахування Міністерством переважного права відповідача на укладення договору найму на новий строк, про намір скористатися яким відповідач повідомив Міністерство листом від 17.05.2019р., до якого було додано підписаний відповідачем проект договору, зважаючи на таке.
Надаючи належну оцінку положенням договору від 01.12.2016р. № ВКС-1412, у тому числі пункту 7.4, на предмет визначеного ним порядку реалізації переважного права відповідача на укладення договору на новий строк, суд встановив, що зазначене переважне право може набуватися шляхом укладення нового договору або шляхом внесення змін про продовження терміну дії цього договору, згідно вимог законодавства України. Проте, матеріали справи не містять доказів укладення нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії договору № ВКС-1412 від 01.12.2016р. відповідно до пункту 7.4 цього договору, також відсутні докази направлення листа від 17.05.2019р. на адресу позивача.
Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічні за змістом умови закріплено у договорі № ВКС-1412 від 01.12.2016р., а саме, за умовами пункту 2.4.7 при припиненні дії договору відповідач зобов'язаний звільнити виділену територію від майна, розміщеного на ній.
Проте, як встановлено судом, ФОП Кожемякін Г.О. не звільнив торговельне місце №4953 від розміщеного на ньому майна, визначеного в п. 1.1. договору, та заявляє про наявність у останнього речового права на платне користування вказаним торговельним місцем, чим чинить перешкоди у користуванні належним Міністерству майном, з огляду на відсутність правової підстави для такого користування.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як усунення перешкод у користуванні торговельним місцем № 4953 шляхом його звільнення.
Згідно зі статтею 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику чи титульному володільцю в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника чи володільця до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то відпадає і підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Як неодноразово зауважував Верховний Суд, передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником чи титульним володільцем майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Посилання відповідача на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами свого майнового права на торговельне місце № 4953 з причин ненадання позивачем належним чином засвідченої копії договору від 21.02.2000 № 181/9-83р, укладеного між Міністерством, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Промтоварний ринок», відхиляються судом, оскільки відповідно до фактичних обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, судами достеменно встановлено наявність у Міністерства правомочностей щодо користування торговельним місцем № 4953 на законній правовій підставі, а при розгляді аналогічних справ судами неодноразово встановлено наявність прав Міністерства оборони України на торгові місця по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок», зокрема і у справі 916/1680/18, встановлені обставини, які є преюдиційними при розгляді справи 916/43/21.
Окрім цього, надані відповідачем докази на підтвердження відсутності у Міністерства оборони прав на спірне торгове місце не мають жодного доказового значення та не відносяться до справи, оскільки Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22.07.2009р. №132 «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Південь» із сфери управління Міноборони до сфери управління Держкомпідприємництва» та актом приймання-передачі від 06.06.2009р. підтверджується передання цілісного майнового комплексу ДП «Південь», розташованого за адресою: вул. Базова, 21 (7-й км Овідіопольського шосе), смт. Авангард, Овідіопльський район, Одеська область, 67806, що належить Міністерству оборони України і передається згідно Розпорядження КМУ від 17.06.2009р. №683-р. Разом з тим, торгове місце №4953, що є предметом спору у цій справі, розміщене по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська обл., Овідіопльський р-н., смт. Авангард, вул. Базова, 20, докази щодо віднесення вказаного місця до цілісного майнового комплексу ДП «Південь» в матеріалах справи відсутні, тож спірний об'єкт є відмінним від об'єкту, зазначеного в наказі №132.
При цьому, наданий відповідачем договір доручення від 27.11.2008р., укладений між Міністерством оборони України та державним підприємством Міністерства оборони України «Південь», згідно п. 5.2 договору, діяв з 01.01.2009р. до 31.12.2009р., а доказів щодо продовження його дії матеріали справи не містять.
Як неодноразово зауважував Верховний Суд, передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником чи законним користувачем майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Як встановлено судом, договір № ВКС-1412 від 01.12.2016р. припинив свою дію з 01.06.2019р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, отже, з цього часу між сторонами у справі не існує договірних відносин щодо користування належним позивачу майном. В свою чергу, відповідач, вважаючи договір продовженим на той самий строк, заявляє про наявність у нього права платного користування місцем, на якому розташоване майно, визначене п. 1.1. договору, чим створює позивачу перешкоди щодо здійснення правомочностей стосовно такого майна, з огляду на що суд доходить обґрунтованого висновку про обрання позивачем належного та ефективного способу захисту права шляхом звернення до суду з негаторним позовом, що є підставою для задоволення позовних вимог та зобов'язання ФОП Кожемякіна Г.О. усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця №4953, яке розміщене по вул. Рожевій на території ТОВ “Промтоварний ринок” за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Авангард, вул. Базова, 20.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з ч. 3,4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши повно, всебічно та об'єктивно правовідносини, що виникли між сторонами, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам та обраному позивачем способу захисту порушеного права з точки зору його належності та ефективності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Кожемякіна Геннадія Олексійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) у користуванні торгівельним місцем шляхом звільнення торгівельного місця №4953, розміщеного по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Кожемякіна Геннадія Олексійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. - судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 01 червня 2021 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко