"24" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/294/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Лісовіченко Є.О. /керівник/;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Української міжрегіональної товарної біржі „Відродження” до приватного підприємства „Фортуна-Ка” про стягнення 26 000,00 грн., -
Українська міжрегіональна товарна біржа „Відродження” (далі по тексту - Товарна біржа) звернулась до господарського суду із позовною заявою до приватного підприємства „Фортуна-Ка” (далі по тексту - ПП „Фортуна-Ка”) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 26 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом відмови відповідача повернути безпідставно набуті грошові кошти, які були перераховані на рахунок ПП „Фортуна-Ка” з рахунку Товарної біржі в результаті протиправних дій невідомих осіб.
ПП „Фортуна-Ка” жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явилось, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на його адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 90. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору, були повернуті до суду у зв'язку із відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ПП „Фортуна-Ка” про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
З довідки АТ КБ „Приватбанк” №160919SU15255125 від 19.09.2016р. вбачається, що у 19.09.2016р. Товарній біржі було відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 .
На підставі платіжних доручень №131 від 17.01.2018р. та №133 від 17.01.2018р. з рахунку Товарної біржі на рахунок ПП „Фортуна-Ка” було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 26 000,00 грн. При цьому, у графі призначення вказаних платіжних доручень зазначено: повернення лоту; повернення гарантованого лоту.
20.01.2018р. за заявою директора Товарної біржі про протиправне перерахування коштів із рахунку позивача до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено інформацію про вчинення кримінального правопорушення, органом досудового розслідування якого є Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
02.10.2020р. Товарна біржа звернулась до ПП „Фортуна-Ка” із претензією про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у загальному розмірі 26 000,00 грн., перерахованих на рахунок відповідача згідно платіжних доручень №131 від 17.01.2018р. та №133 від 17.01.2018р. Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПП „Фортуна-Ка” про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 26 000,00 грн. позивачем було наголошено про відсутність будь-яких підстав для перерахування грошових коштів, а, отже, про наявність у відповідача обов'язку їх повернути у відповідності до приписів ст. 1212 ЦК України.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі №911/1317/19.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 17.01.2018р. із рахунку Товарної біржі на рахунок ПП „Фортуна-Ка” було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 26 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: повернення лоту. Проте, будь-які докази на підтвердження існування між сторонами правовідносин, або наявності у позивача обов'язку перерахувати кошти відповідачу в матеріалах справи відсутні. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про безпідставне набуття ПП „Фортуна-Ка” грошових коштів у розмірі 26 000,00 грн., які мають бути повернуті Товарній біржі в силу вимог ст. 1212 ЦК України. Викладене дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого Товарною біржею позову шляхом присудження до стягнення із відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 26 000,00 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Українською міжрегіональною товарною біржею „Відродження” позовних вимог до приватного підприємства „Фортуна-Ка” шляхом присудження до стягнення на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 26 000,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства „Фортуна-Ка” /65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 90; ідентифікаційний код 38018480/ на користь Української міжрегіональної товарної біржі „Відродження” /03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 10, кв. 3; ідентифікаційний код 31815954/ безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн. /двадцять шість тисяч грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. /дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 01 червня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна