61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
27.05.2021 Справа № 905/419/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Юрлагіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА»
про: стягнення штрафу у розмірі 94185,00грн,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
04.03.2021, шляхом надіслання поштового відправлення Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (далі - ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА») про стягнення штрафу у розмірі 94185,00грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №51068914, що підтверджується комерційним актом №463003/91 від 07.10.2020, наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст.118 Статуту залізниць України.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.03.2021 у зв'язку з усуненням недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/419/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 27.04.2021.
Ухвалою суду від 27.04.2021 задоволено клопотання АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про поновлення строку для надання відповіді на відзив, заявлене у відповіді на відзив та оголошено перерву в судовому засіданні до 13.05.2021.
Ухвалою суду від 13.05.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.05.2021.
У судовому засіданні 25.05.2021 оголошено перерву на 27.05.2021 з огляду на обмежений строк розгляду справи, встановлений законом. У судовому засіданні 25.05.2021 був присутній представник позивача, який повідомлений про дату, час та місце слухання справи 27.05.2021.
Представники сторін у судове засідання 27.05.2021 не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 25.05.2021 на електронні адреси: представника позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та представника відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що містяться в матеріалах справи.
Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст.202 цього Кодексу).
Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція учасників процесу
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в обґрунтування заявлених вимог посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №51068914, що підтверджується комерційним актом №463003/91 від 07.10.2020.
Зокрема, на шляху прямування на попутній станції Пологи Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» при зважуванні виявлено розбіжності між даними, вказаними в накладній в сторону збільшення, про що складено акти загальної форми №1361/1П від 07.10.2020, №23286 від 07.10.2020.
07.10.2020 на станції Пологи Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №1361/1П від 07.10.2020, №23286 від 07.10.2020 проведено контрольне зважування вагону №62240742 на справних електронних вагонних вагах, прийнятих до обліку станції СП «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця залізниця» АТ «Укрзалізниця» під №089, повірка 03.09.2020. В результаті чого встановлено, що в залізничній накладній №51068914 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» у вагоні №62240742 складає 70000,00 кг, а маса вантажу за результати перевірки склала 72230,00 кг, що становить більше, ніж вказано відповідачем, на 2230 кг, у зв'язку з чим складено комерційний акт №463003/91 від 07.10.2020.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу в накладній №51068914 у розмірі 94185,00грн.
Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00грн.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: залізничної накладної №51068914 з витягом відомості вагонів; залізничної накладної №46869921 з витягом відомості вагонів; залізничної накладної №47087754; комерційного акту №463003/91/232 від 07.10.2020 із заповненим розділом «Є» ст. Миколаїв- Вантажний Одеської залізниці; актів загальної форми (Форми ГУ-23) №3022/В від 14.10.2020р, №1361/1П від 07.10.2020р, №3033/В від 15.10.2020р, №6339 від 07.10.2020р; акту з АРМ ПКО №30407 від 14.10.2020р, №23286 від 07.10.2020р; технічного паспорту на ваги №89 ст. Пологи; протоколу зважування вагонів ст. Пологи Придніпровської залізниці від 14.10.2020; протоколу від 07.10.2020, наказу №21 від 11.02.2020; робочої інструкції працівників станції Пологи; витягу з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (Форма ГУ-78) ст. Пологи Придніпровської залізниці; витягу з книги телеграм станції Пологи Придніпровської залізниці; звіту по перевантаженню; технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки ст. Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці; листа від 12.10.2020 №85/СТЛ-1040; довіреності №3 від 13.10.2020; Статуту Акціонерного товариства «Українська залізниця»; картотечних даних (СОСВАГ) ГІОЦ УЗ; оригінал комерційного акту № 463003/91 від 07.10.2020.
Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.28 «Правил приймання вантажів», статтю 10 Закону України «Про залізничний транспорт», ч.5 ст.307 Господарського кодексу України.
26.03.2021, шляхом надіслання поштового відправлення позивач надав до суду клопотання №13-04/157 від 25.03.2021 про долучення до матеріалів справи актуальної копії технічного паспорту на ваги №89.
05.04.2021, шляхом надіслання поштового відправлення відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивачем всупереч п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, спірний комерційний акт №463003/89 від 07.10.2020, підписаний неналежними особами та позивачем не подано штатного розпису станції Пологи, а тому наданий на підтвердження повноважень підписантів наказ №21 від 11.02.2020 не може бути прийнятий до уваги.
Також, у своєму відзиві відповідач посилається на ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» щодо зменшення розміру штрафу. В обґрунтування зазначеного відповідач просить суд прийняти до уваги, що підприємство відповідача здійснює свою господарську діяльність на території проведення операції об'єднаних сил (раніше - антитерористичної операції) на території Донецької області; ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» за результатами своєї господарської діяльності має збитки, прибуток відсутній, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2020 року; підприємство відповідача є містоутворюючим для міста Маріуполя; ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» станом на 30.06.2020 року ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» має дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом в розмірі 1777973,00 тис. грн; відсутність збитків у позивача.
За таких обставин, відповідач вважає, що неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачу.
Підставність своїх заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на ст.ст. 11, 626, 908, 909, 920, 921 Цивільного кодексу України, ст. 307 ГК України, Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів № 644 від 21.11.2000 року, Правил оформлення перевізних документів № 863/5084 від 24.11.2000 року, Правил приймання вантажів до перевезення № 861/5082 від 24.11.2000 року, Правил складання актів затверджених наказом Мінтрансу України № 334 від 28.05.2002р.
На підтвердження зазначених заперечень відповідач надав до суду копію звіту про фінансові результати ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» за 1 півріччя 2020 року.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечував, посилаючись, зокрема, на правову позицію викладену у роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002р. № 04-5/601 у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України, відповідно до якої штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежного від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Позивач також заперечив проти твердження відповідача що комерційний акт підписаний не уповноваженими особами, адже останній, зокрема, підписаний начальником станції Чистовим В.Є. (повноваження на підписанні комерційних актів прямо передбачене пунктом 10 Правил складання актів) та приймальником поїздів Куріловим М.В. (повноваження на підписання комерційних актів підтверджує наявна в матеріалах справи робоча (посадова) інструкція цього працівника), а отже комерційний акт підписаний уповноваженими особами. Крім того, у відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для надання відповіді на відзив.
На підтвердження зазначених заперечень позивач надав до суду належним чином засвідчені копії наказів: №76/Н від 26.02.2021, №165/Н від 29.04.2020.
Відповідач надав до суду заперечення, в яких проти доводів позивача викладених у відповіді на відзив заперечував, вказав, що правова позиція щодо складання комерційного акту, на яку посилається позивач, не передбачає покладання обов'язків начальника вантажного району (завідувач вантажною двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) на іншого працівника, а лише передбачає право у разі відсутності в штаті вказаної посади уповноважити іншого працівника залізниці на підписання від імені залізниці комерційних актів. Зокрема, неможливо покласти обов'язки неіснуючої за штатним розписом посади на іншого працівника. Окремо відповідач зауважив, що позивачем не подано до суду штатного розпису станції Пологи РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що не дозволяє повною мірою дослідити чи мали особи, які підписали комерційний акт таке право, а отже, неможливо повною мірою оцінити належність і допустимість комерційного акту № 463003/91 від 07.10.2020 як доказу на підтвердження позовних вимог. Крім того, у своїх запереченнях відповідач заперечував проти клопотання позивача про поновлення строку для надання відповіді на відзив та зауважив на право суду на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.
Підставність своїх заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 42, 46, 161, 167 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що в даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04,1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу. Таким чином, нарахований позивачем на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
Так, в даному випадку комерційним актом №463003/91 від 07.10.2020 року засвідчено саме факт навантаження понад вантажопідйомність вагону, що безпосередньо є загрозою безпеці руху та посилається на аналогічні висновки, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17, від 20.03.2018 у справі №925/1025/17 та від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Крім того, позивач зазначив, що він є таким самим господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, а сам факт знаходження підприємства відповідача в зоні проведення антитерористичної операції, так само як і збитковість його діяльності не є безумовними підставами для зменшення розміру штрафу, у зв'язку з чим заперечив проти зменшення розміру штрафу, за відсутністю правової підстави.
Також позивач надав до суду письмові пояснення щодо технічного паспорту на ваги, за допомогою яких здійснювалось перевантажування спірного вагону. Зокрема, позивач зазначив, що по станції Пологи Придніпровської залізниці експлуатуються електроні вагоні ваги, прийняті до обліку структурним підрозділом «Запорізька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» під №089. Дані ваги введені в експлуатацію 26.10.2007 року, та строк експлуатації яких подовжено до 19.10.2022 згідно проведеного 19.10.2017 технічного діагностування.
Залізницею при поданні подачі позовної заяви долучена копія технічного паспорту на ваги №089, який датований датою складання 22.05.2020 року, та має відмітку про проведену огляд-перевірку 03.09.2020 року. Проте, позивач зауважив, що після подання позовної заяви ним було встановлено, що технічний паспорт ваг датований 22.05.2020 року не є правомочним та вилученим з користування станції Пологи. Однак, з вини ревізора вагового господарства ОСОБА_1 факт вилучення із користування не був належним чином доведений до всіх працівників станції.
Так, перевіркою проведеною старшим ваговим ревізором служби комерційної роботи та маркетингу Придніпровської залізниці Кавармою О.В. на станції Пологи Придніпровської залізниці 03.09.2020, виявлено порушення при складанні технічних паспортів на вагонні ваги як власності дирекції так і сторонніх організацій, які буди допущені ревізором вагового господарства Брехером К.В. в частині виконання вимог пункту 2.3. Інструкції, в тому числі допущені порушення при складанні технічного паспорту на ваги за №089 датованого 22.05.2020. Вказано що ваги розташовані на під'їзній колі №25, тоді як на даний час дана колія є станційною, маються численні виправлення, що є недопустимим.
За результатами перевірки ревізора вагового господарева ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відповідно до наказу від 11.11.2020 №65 йому оголошено догану.
03.09.2020 старшим ваговим ревізором служби комерційної роботи та маркетингу Придніпровської залізниці Кавармою О.В. прийнято рішення про вилучення технічного паспорту на ваги №089 датованого 22.05.2020 та продовження експлуатації технічного паспорту на ваги №089, дата складання 16.11.2012 та зроблено відповідний запис 03.09.2020 про проведений огляд-перевірку, перевірені похибки у відповідності ДСТУ Е№45501:2017» визначена придатність ваг для зважування. Наступне проведення планового профілактично технічного обслуговування та повірки визначено 03.12.2020. 04.06.2020 здійснено профілактичне технічне обслуговування-повірка, якою визначено придатність ваг, про що свідчить відбиток клейма держповірителя.
На підтвердження зазначених пояснень позивач надав до суду належним чином засвідчену копію Протоколу повірки вагонних ваг ВТВ-ІСДР віл 03.09.2020.
В подальшому, позивач надав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №65 від 11.11.2020.
Виклад обставин справи, встановлених судом
У жовтні 2020 року зі станції Маруполь-Сортувальний Донецької залізниці ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на підставі залізничної накладної №51068914 у вагоні №62240742 відправило вантаж - чавун переробний рядовий на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці на ТОВ «Метінвест-Шиппинг».
Під час оформлення залізничної накладної №51068914 у вагоні №62240742 вантажовідправником вказано маса вантажу - 70000,00 кг. Відповідно до розділів 26 та 28 вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником шляхом зважування на вагонних вагах (150 т), заводський №160870072 тип: СВ-150000В/2 (тензо)(З).
Правильність внесених відомостей до залізничної накладної №51068914 підтвердив своїм підписом представник відправника у розділі 55 відповідної накладної шляхом накладення Електронного цифрового підпису - ОСОБА_2 за довіреністю №80 від 01.01.2020.
07.10.2020 на попутній станції Пологи Донецької залізниці складено акт загальної форми №1361/1п, відповідно до якого при огляді виявлено: погрузка відповідає документу, навалом, не рівномірна, нижче бортів. Відповідно повідомлення станції К.Зоря, подані на контрольне перевантаження по станції Пологи.
В подальшому на попутній станції Пологи Донецької залізниці складено акт загальної форми №23286 від 07.10.2020, відповідно до якого встановлена комерційна несправність (код - 7011003 - 9) вагон завантажено понад його вантажопідйомність. При переважуванні встановлено: брутто 95480 кг, тара 23250 кг, навантаження за документами - 70000 кг, навантаження фактичне - 72230 кг, що більше документу 2230 кг, що більше вантажопідйомності вагона 2230 кг, загрожує безпеці руху, затриманий на станції Пологи для усунення комерційної невідповідності, для складання комерційного акту за формою ГУ-22.
На станції Пологи Донецької залізниці складений комерційний акт №463003/91 від 07.10.2020, відповідно до розділу «Д» якого на підставі актів загальної форми №1361/1п, №23286 від 07.10.2020 станції Пологи, проведено контрольне зважування вагона №62240742, який прибув за груповою накладною вказаною на лицьовій стороні акту, на справних 150т. електронних вагах №89 ст.Пологи (повірка 03.09.2020).
Відповідно до розділу «Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» вказаного комерційного акту, фактична маса брутто вагона склала 95480 кг. тара вагона з перевізного документа 23250 кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 70000 кг. Фактична маса вантажу нетто 72230 кг. що більше документу на 2230 кг та понад вантажопідйомності вагона на 2230кг. При комерційному огляді вагона було виявлено навантаження відповідає документу п.5-5 гл.3 Приложения 3 к СМГС. Навантаження навалом, нерівномірне, нижче бортів. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення без порушень. Вагон прибув у супроводі провідника відправника ОСОБА_3 Розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм. Перекоса кузова немає, люка закриті. Вагон у технічному стані справний. Дано оперативне повідомлення.
Комерційний акт №463003/91 від 07.10.2020 підписали: Начальник станції Чистов В.Є., нач.вант р-ну Прокопенко Л.О., приймальник поїздів ОСОБА_4 .
На підтвердження повноважень підписантів позивачем надані до суду: наказ від 11.02.2020 №21 «Щодо визначення відповідальних працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів»; робоча інструкція від 25.02.2020 №9037 приймальника поїздів ОСОБА_4 .
Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), заводський №89 (вид ЗВВТ тензометричний, модифікація ЗВВТ-ВТВ-1СД) від 16.11.2012 станції Пологи Придніпровської залізниці, якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.10.2007, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 03.09.2020.
Позивачем також надано витяг із книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, що містять дані про результати проведеної перевірки маси вантажу у спірному вагоні та витяг із книги телеграм, що містить дані про оперативне повідомлення відповідача, позивачем подано до суду витяг з книги телеграм станції Пологи за 07.10.2020 та 14.10.2020.
Відповідно до протоколу зважування вагонів б/н від 14.10.2020 (сформовано о 14:00 год.) у вагоні №62240742 наявне перевантаження у розмірі 2230кг.
Вагон №62240742 було затримано на станції Пологи Придніпровської залізниці для усунення комерційної несправності шляхом перевантаження надлишку вантажу у вагон №64417306, що підтверджується актом загальної форми (ГУ-23) №3023/В від 14.10.2020, та відправлено на станцію відправлення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці за досилочною накладною №47087754. Відвантаження було здійснено відповідно до листа відповідача від 12.10.2020 №85/СТЛ-1040, відповідно до якого останній просив надати можливість здійснити перевантаження надлишків чавуну в інший вагон та відправити на станцію призначення згідно первинних документів.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі зважаючи на таке.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу вантажовідправником.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як встановлено частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Залізнична накладна №51068914 оформлена у встановленому законом порядку та за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Положеннями статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Судом встановлено, що завантаження вагону №62240742 та визначення маси вантажу за залізничною накладною №51068914 здійснено вантажовідправником, правильність відомостей щодо навантаження вагону підтвердив своїм підписом представник відправника у розділі 55 відповідної накладної шляхом накладення Електронного цифрового підпису - ОСОБА_2 за довіреністю №80 від 01.01.2020.
Таким чином, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до положень статті 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.
У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Таким чином, стаття 24 Статуту залізниць України передбачає саме право залізниці взагалі перевіряти правильність зазначених вантажовідправником у накладній відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Позивач скористався своїм правом на таку перевірку, разом з тим, стаття 52 Статуту залізниць України передбачає обов'язок для залізниці на перевірку таких відомостей у виключних випадках, які в ній визначені.
Відповідно до частини 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Актами загальної форми №1361/1п та №23286 від 07.10.2020, складеними на попутній станції Пологи Донецької залізниці, встановлено факт розбіжності між даними, вказаними в накладній в сторону збільшення.
Пунктом «а» частини 2 статті 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (ч.3 ст.129 Статуту).
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
З метою засвідчення обставин щодо невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу за залізничною накладною №51068914 у вагоні №62240742 на станції Пологи Донецької залізниці складено комерційний акт №463003/91 від 07.10.2020.
З матеріалів справи вбачається, що контрольне зважування вагону №62240742 на станції Пологи Донецької залізниці проводилось на підставі актів загальної форми №1361/1п та №23286 від 07.10.2020, складених на попутній станції Пологи Донецької залізниці, яким встановлено невідповідність фактичної маси вантажу вказаній відправником у перевізних документах.
Відповідно до розділу «Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» вказаного комерційного акту, контрольне зважування проведено приймальником поїздів ОСОБА_4 за груповою накладною вказаною на лицьовій стороні цього акту в присутності: начальника станції Чистов В.Є., нач.вант р-ну Прокопенко Л.О., приймальник поїздів Полій А.Ю. ст.ОВР Марковський провідник відправника ОСОБА_3 була проведена перевірка маси вантажу на справних 150т. електронних вага №89 ст.Пологи (повірка 03.09.2020). Фактична маса брутто вагона склала 95480 кг. тара вагона з перевізного документа 23250 кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 70000 кг. Фактична маса вантажу нетто 72230 кг. що більше документу на 2230 кг та понад вантажопідйомності вагона на 2230кг. При комерційному огляді вагона було виявлено навантаження відповідає документу п.5-5 гл.3 Приложения 3 к СМГС. Навантаження навалом, нерівномірне, нижче бортів. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення без порушень. Вагон прибув у супроводі провідника відправника ОСОБА_3 Розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм. Перекоса кузова немає, люка закриті. Вагон у технічному стані справний. Дано оперативне повідомлення.
Таким чином, зі змісту комерційного акту №463003/91 від 07.10.2020 вбачається, що маркування вагону №62240742 вапном по всій довжині вагону не порушено.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року №644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.
Згідно з п.п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
На станції Пологи Донецької залізниці визначення маси вантажу за залізничною накладною №51068914 у вагоні №62240742 здійснено шляхом зважування на 150т. вагонних вагах, станції Пологи Донецької залізниці, остання державна повірка яких здійснена 04.06.2020, огляд перевірка - 03.09.2021 згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ).
Суд зазначає, що при поданні позовної заяви позивачем у даній справі долучено копію технічного паспорту на ваги №89, який датований датою складання 22.05.2020 року. В подальшому позивачем долучено до матеріалів справи копію технічного паспорту ваг №89 датовану 16.11.2012 та письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що технічний паспорт ваг №89 датований 16.11.2012 є чинним та правомочним та момент виявлення невідповідності маси вантажу у вагоні по даній справі.
У судовому засіданні 25.05.2021 уповноважений представник повивача зазначив, що вірним номером технічного паспорту на ваги є №89, зазначення за текстом позовної заяви та наступних пояснень №089 є технічною помилкою. Іншого не доведено.
Як, зокрема, вбачається з наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 11.11.2020 №65 перевіркою організації роботи ревізора вагового господарства Запорізької дирекції, проведеної 03.09.2020 старшим ваговим ревізором служби комерційної роботи та маркетингу Придніпровської залізниці Каварма О.В по станціям Пологи, Запоріжжя Ліве, встановлено, що при складанні технічних паспортів на вагонні ваги як власності дирекції так і сторонніх організацій, ревізором вагового господарства Брехером К.В. допускається порушення вимог п.2.3 «Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України», затвердженої наказом Мінінфраструктури від 31.07.2012 №442 (надалі Інструкція), а саме не зазначається можливість зважування на вагонних вагах небезпечних вантажів. Дані випадки зокрема були виявлені під час проведення перевірок на станціях Запоріжжя-Ліве, підприємство ПАТ «Запоріжсталь» ваги №0183, ваги станції Запоріжжя-Ліве №87, станційні ваги станції Пологи №89. На станції Пологи Придніпровської залізниці 03.09.2020 року, виявлено порушення при складанні технічних паспортів на вагонні ваги як власності дирекції так і сторонніх організацій, які були допущені ревізором вагового господарства Брехером К.В. в частині виконання вимог пункту 2.3. Інструкції, в тому числі допущені порушення при складанні технічного паспорту на ваги за №89, датованого 22.05.2020 року. Вказано що ваги розташовані на під'їзній колії №25, годі як на даний час дана колія є станційною, маються численні виправлення, що є недопустимо.
Вказане свідчить про неналежне виконання посадових обов'язків з боку ревізора вагового господарства Брехера К.В. у частині забезпечення оформлення технічних паспортів ЗВВТ з дотриманням вимог Інструкції про порядок застосування ЗВВТ на залізничному транспорті України, що є порушенням вимог пункту 2.13, його Посадової інструкції та через порушення ОСОБА_1 вимог ст. 139 КЗпП України щодо своєчасного і точного виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу, що є порушенням трудової дисципліни.
Наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 11.11.2020 №65, зокрема, за неналежне виконання посадових обов'язків ревізору вагового господарства ОСОБА_5 , згідно зі ст.147 КЗпП України, оголошено догану.
Враховуючи викладене, суд при розгляді справи враховує технічний паспорт ваг №89 датований 16.11.2012.
Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» визначило вагу вантажу у накладній №51068914 на автомобільних вагах заводських на вагонних вагах (150 т), заводський №160870072 тип: СВ-150000В/2 (тензо)(З).
Наведені вище обставини свідчать, що вантажовідправник визначив масу вантажу у вагоні таким же самим способом (шляхом зважування на вагах), як і залізниця.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акту.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/15, а також в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №905/2360/18, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Як свідчать досліджені судом матеріали справи, комерційний акт №463003/91 від 07.10.2020 склали та підписали: Начальник станції Чистов В.Є., нач.вант р-ну Прокопенко Л.О., приймальник поїздів Курілов М.В.
Щодо повноважень осіб, які підписали комерційний акт, суд зазначає наступне: начальник станції Чистов В.Є. та начальник вантажного району Прокопенко Л.О. є підписантами, які мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Крім того, зі змісту розділу «Д» спірного комерційного акту вбачається, що саме приймальником поїздів ОСОБА_4 фактично здійснювалось зважування вагона №62240742, а отже він є особою яка має право підписувати комерційний акт як працівник станції, який особисто здійснював перевірку в силу положень п.10 Правил складання актів.
Повноваження приймальника поїздів Курілова М.В. на підписання комерційних актів підтверджується наявним у справі наказом №21 від 11.02.2020 «Про призначення відповідальних працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів», відповідно до якого, зокрема, приймальник поїздів Курілов М.В. станції Пологи призначений відповідальною особою, яка має право підпису в комерційних актах складених на станції Пологи згідно ст.129 Статуту Залізниць України.
Крім того, а матеріалах справи наявна копія робочої (посадової) інструкції Курілова М.В., відповідно до п.2.22 якої, він здійснює контрольне зважування вагонів та має право підпису комерційних актів.
Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежності в якості доказу комерційного акту №463003/91 від 07.10.2020, адже він складений та підписаний позивачем з додержанням вимоги трьох підписів особами, повноваження яких підтверджені матеріалами справи, суд вважає його таким, що за своєю формою та змістом відповідає п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002. та положенням Статуту залізниць України (ст. 129 Статуту), внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Крім того, судом враховано положення пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, відповідно до якого надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
Так, за накладною №51068914 у вагоні №62240742 0,2% від маси вантажу складає 140 кг, у зв'язку з чим виявлений надлишок у розмірі 2230 кг перевищує норму та виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за №644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №62240742 відповідно до розділу 31 залізничної накладної №51068914 складає 18837,00грн.
Згідно з приписами статей 118, 122 Статуту залізниць України, заявлений штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати становить 94185,00грн.
Перевіривши розрахунок штрафу, заявлений позивачем, суд встановив, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.
З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 94185,00грн за накладною №51068914 є правомірними.
У своєму відзиві на позовну заяву Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» посилається на ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» щодо права суду на зменшення розміру штрафу.
В обґрунтування зазначеного відповідач просить суд прийняти до уваги, що підприємство відповідача здійснює свою господарську діяльність на території проведення операції об'єднаних сил (раніше - антитерористичної операції) на території Донецької області; ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» за результатами своєї господарської діяльності має збитки, прибуток відсутній, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2020 року; підприємство відповідача є містоутворюючим для міста Маріуполя; ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» станом на 30.06.2020 року ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» має дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом в розмірі 1777973,00грн; відсутність збитків у позивача. За таких обставин, відповідач вважає, що неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачу.
У відзиві на позову заяву відповідач обмежився посиланням на факт можливості застосування судом ст. 233 ГК України, однак письмово не заявив відповідне клопотання про зменшення розміру штрафу.
З цього питання суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідач надав суду копію звіту про фінансові результати ПрАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА» за 1 півріччя 2020 року, з якої вбачається наявність збитків та відсутності прибутків за результатами своєї господарської діяльності.
Однак, суд вбачає, що у даному звіті знайшов відображення фінансовий стан підприємства за 1 півріччя 2020 року, разом з тим, розгляд справи відбувається у 1 півріччі 2021 року, а отже дані не є актуальними на час розгляду справи.
Доказів на підтвердження скрутного фінансового стану підприємства у 2021 році відповідач до суду не надав.
Одночасно, наявність факту незадовільного фінансового стану підприємства як такого не є безумовною обставиною для зменшення штрафу, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
Приписи ст.233 Господарського кодексу та ст. 551 Цивільного кодексу України обумовлюють можливість зменшення неустойки за рішенням суду з обов'язковим встановленням факту того, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків відповідно.
В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При застосуванні вказаних норм поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
З цього приводу суд зазначає, що, як було вказано вище, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, тому, в процесуальні обов'язки позивача щодо стягнення штрафу входить доведення факту та обставин правопорушення з боку відповідача, без необхідності доведення збитків.
Фактично, позивачу, звертаючись до суду з позовом про стягнення штрафу за неправильно визначену масу вантажу, достатньо надати суду докази факту такої невідповідності.
Проте, звертаючись з клопотанням про зменшення суми штрафу за ст. 233 ГК України, саме відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, а саме надмірність штрафу у порівнянні із збитками. Суд позбавлений права самостійно, без належних доказів робити висновки щодо наявності або відсутності збитків та застосовувати ст. 233 ГК України.
У відзиві на позовну заяву відповідач обмежився посиланням на факт можливості застосування судом ст. 233 ГК України, клопотання не заявив.
Крім того, згідно з ч. 2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п.15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
Нарахований позивачем штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати встановлений Статутом залізниць України, який затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави вважати його надмірно великим у порівняні з допущеним відповідачем правопорушенням, його розмір встановлений законодавчо.
Суд, застосовуючи ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості правових висновків Верховного Суду, в розгляді клопотання відповідача про зменшення суми штрафу базується на висновках, зроблених у Постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17, за якими у даному випадку санкція не є договірною, а випливає з зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст.233 ГК України.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про відсутність обставин для зменшення за власною ініціативою розміру штрафу та задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 94185,00грн в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» про стягнення штрафу у розмірі 94185,00грн задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (адреса місцезнаходження: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ЛЕВЧЕНКА, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ: 40081237) штраф у розмірі 94185,00грн, судовий збір у розмірі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 27.05.2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2021.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова