61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
27.05.2021 Справа № 905/509/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Юрлагіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
про стягнення додаткових зборів і плат у розмірі 41307,24грн,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився
Стислий зміст і підстави позовних вимог
19.03.2021, шляхом надіслання поштового відправлення, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» ( далі- ПрАТ «ММК ім. Ілліча») про стягнення додаткових зборів і плат у розмірі 41307,24грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 та про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017 в частині сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 41307,24грн.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.04.2021 у зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/509/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначено на 29.04.2021 об 11:15 год.
Ухвалою суду від 29.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.05.2021.
Ухвалою суду від 11.05.2021 оголошено перерву в судовому засіданні на 27.05.2021.
У судове засідання 27.05.2021 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копія ухвали суду від 11.05.2021 вручена останньому 18.05.2021.
Представник відповідача у судове засідання 27.05.2021 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копія ухвали суду від 11.05.2021 вручена останньому 17.05.2021.
Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 ГПК України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст.202 цього Кодексу).
Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останніх не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 ГПК України.
Позиція учасників процесу
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» обґрунтовує позовні вимоги обставинами затримки 57 вагонів у складі потягу №3301 на передавальній під'їзній колії станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці з вини вантажоодержувача. Зокрема, 18.10.2020 о 02:00год. на Станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці прибув поїзд №3301, до складу якого входило 57 вагонів (51 власних вагонів, 6 вагонів власності ЦТЛ).
Передані Залізницею і прийняті відповідачем 57 вагонів 18.10.2020 о 05:20год. відповідач повинен був забрати зі станції не пізніше 09:20 год. 18.10.2020, однак фактично вагони вивезені ним 19.10.2020 о 10:25год. Таким чином, загальний час затримки вагонів на коліях станції склав 25 год. 05 хв.
При цьому, за розрахунком позивача строк користування 51 власними вагонами становить 25 год. 05 хв., а строк зберігання вагонів становить 1 доба.
Допущені відповідачем порушення підтверджуються складеним актом про затримку вагонів (ф. ГУ-23а) від 19.10.2020 №1-134 та актом загальної форми (ф.ГУ-23) від 12.11.2020 №6-608, на підставі яких Залізницею нараховано відповідачу додаткові збори і плати, а саме, за користування вагонами 51 вагоном (без урахування вагонів ЦТЛ) в сумі 2519,40грн (без ПДВ) та збір за зберігання вантажу в сумі 31903,30грн (без ПДВ). Вказані суми були внесені до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №09119230р та до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №17111309.
Належні документи надані відповідачу на підпис, однак, представником відповідача розрахункові документи було підписано із застереженням про відхилення нарахованих сум та розгляд в претензійному порядку. Позивачем направлена претензія №МДонФілія-2007/5217 від 31.12.2020, яка була відхилена відповідачем, додаткові плата та збори не сплачені до теперішнього часу.
Позивачем додатково зазначено, що плата за користування 6 вагонів власної філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» буде нарахована по закінченню відповідальності одержувача після повернення вагонів залізниці та пред'явлена відповідачу для оплати згідно з умовами договору №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача нараховані додаткові збори і плати у розмірі 41307,24грн, з яких: плата за користування вагонами - 3023,28грн, збір за зберігання вантажу - 38283,96грн.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду: натурний лист поїзда №3301; пам'ятки про подавання вагонів №3166 від 18.10.2020; акт про затримку вагонів №1-134 від 19.10.2020; акт загальної форми №6-608 від 12.11.2020; відомость плати за користування вагонами №09119230р; накопичувальну картку №17111309; належним чином засвідчені копії: договору №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018; договору №1/28 від 28.02.2017 (з додатковими угодами); претензії №МДонФілія-2007/5217 від 31.12.2020; відповіді на претензію №94/60 від 21.01.20201; виписки з ЄДРПОУ позивача; Положення про Регіональну філію «Донецька залізниця»; довіреності представника.
Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00грн.
Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 4, 12, 42, 46, 162, 163, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 46, 62, 119, 125 Статуту залізниць України.
26.04.2021, шляхом направлення поштового відправлення, від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву за №09/73 від 21.04.2021, за змістом якого останній заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач посилається на той факт, що 18.10.2020 Залізниця в порушення Положень Правил обслуговування залізничних під'їзних колій значно перевищила встановлену Залізницею та власником колії Актом обстеження умов роботи на під'їзній колії ПрАТ «ММК ім. Ілліча» і станцій примикання від 16-17 травня 2018 року середньодобову кількість вагонів, що передаються на під'їзну колію, а саме, на під'їзні колії відповідача прибуло 1024 вагони, із яких на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 405 вагони, що перевищило середньодобове прибуття вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний на 84,9%. За таких обставин, несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що не залежать від перевізника: у зв'язку з поданням залізницею вагонів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів одержувача та ускладнення експлуатаційної роботи. Відповідач вважає, що відповідно до положень статті 121 Статуту залізниць України та пункту 16 (б) Розділу 6 ППВ, він, як вантажовласник, звільняється від плати за користування вагонами.
Відповідач звертає увагу, що всупереч вимогам статті 46 Статуту залізниць України та пункту 8 Розділу 7 ППВ позивачем при розрахунку збору за зберігання вантажу у потягу №3301 завищено на добу.
Відповідач заперечив проти розрахунку збору за зберігання вантажу, оскільки вважає, що термін зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнеру) засобами залізниці або 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача, а згідно з розділом 7 Правил Перевезення вантажів безоплатна доба починається з 24-ої години 18.10.2020 і закінчується о 24-ій годині 19.10.2020, та відповідно з 00:00 20.10.2020 починається нарахування збору за зберігання, таким чином, вагони у потязі №3301 зберігалися безкоштовно протягом доби, відтак, Залізниця не має права нараховувати плату за користування власними вагонами в період знаходження їх з вантажем на коліях загального користування, тому що вони знаходяться у безоплатному зберіганні.
Відповідач вважає, що звільнення колії станції Маріуполь-сортувальний Донецької області здійснено своєчасно, тому вимоги щодо сплати додаткових зборів у сумі 38283,96грн відхиляються як безпідставно нараховані.
На підтвердження зазначених у відзиві заперечень відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: відомості про прибуття у жовтні 2020 вагонів на під'їзду колію ПрАТ «ММК ім.Ілліча» з внутрішньої диспетчерської системи комбінату, копії аналізу інтервалів при прийнятті поїздів у жовтні 2020 року по ст. Сартана-2 та по ст. Рудна; акту обстеження умов роботи на під'їзній колії ПрАТ «ММК ім. Ілліча» і станцій примикання Маріуполь-Сортувальний та Асланове регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16-17 травня 2018 року
Підставність своїх заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 42, 46, 161, 165 ГПК України.
12.05.2021 через канцелярію до суду від позивача надійшла відповідь на відзив №2022/903 від 05.05.2021, в якій з доводами відповідача викладеними у відзиві не погодився, вважав їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів та умовам укладеного між сторонами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017.
Позивач зазначив, що відповідач не заперечує факт затримки спірних вагонів, але помилково вважає, що затримка відбулася виключно з причин, що залежать від Залізниці, а саме подавання вагонів в більшій кількості, ніж переробна спроможність вантажних фронтів, збільшення середньодобової кількості прибуття вагонів та ускладнення експлуатаційної роботи, очікування видачі вантажу, порушення умов п.6 договору №1/28 від 28.02.2017р.
З вказаними доводами позивач не погоджується, адже посилання відповідача на затримку вагонів виключно з причин, що залежать від Залізниці, є помилковим. У даному випадку вагони знаходились на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний згідно договору №1/28 від 28.02.2017 і за його умовами мали бути вивезені із залізничної станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій. Вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження) відповідача, тому підстави для застосування у спірних відносинах положень пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами щодо звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами відсутні. Зафіксована в Акті обстеження під'їзної колії середньодобова кількість вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць, на переконання позивача, не може бути прийнята до уваги, оскільки не обмежує цей показник ані з максимальної, ані з мінімальної сторони. Укладений між сторонами договір не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної та максимальної їх кількості. Максимальна переробна спроможність фронтів навантаження (вивантаження) залізничної станції нормативно не визначена. Питання обсягу та кількості відправлених вантажів, що надходять на станцію призначення, повинно бути врегульовано ПрАТ «ММК ім.Ілліча» з відправниками.
Позивачем вказано у відповіді на відзив, що відповідач заперечує лише стосовно збору за зберігання вантажу та фактично визнає вимогу про стягнення плати за користування вагонами в сумі 3023,28грн.
Заперечення відповідача щодо збору за зберігання вантажу в зв'язку з терміном безоплатного зберігання, на думку позивача є безпідставними і суперечать чинному законодавству України. На переконання позивача, термін безоплатного зберігання розпочався 09год. 20хв. 18.10.2020 та сплинув 09год.20хв. 19.10.2020. У зв'язку з цим збір за зберігання вантажу нараховано позивачем з 09год.20хв. 19.10.2020 по 10год. 25хв. 19.10.2020, та фактично складає 01год. 05хв. А відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги при обчисленні збору за зберігання вантажу неповна доба враховується як повна. На цій підставі здійснено нарахування збору за зберігання вантажу на одну добу.
Підставність своїх заперечень позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 42, 46, 166 Господарського процесуального кодексу України.
24.05.2021, шляхом направлення поштового відправлення, від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування свої позиції відповідач зазначив, що залізниця не має права нараховувати плату за користування вагонами у період знаходження вантажу (потяг №3301) на коліях загального користування, який знаходиться у безоплатному зберіганні, оскільки умовою договору №1/28 передбачено звільнення колій загального користування впродовж 4-х годин, в той же час як статтею 46 Статуту визначено безкоштовне знаходження вантажу на станції призначення протягом доби. За таких обставин вантаж, який знаходиться на коліях загального користування у безоплатному зберіганні не може вважатися затриманим, тому Залізниця не має права нараховувати плату за його збереження. У своїх запереченнях відповідач наголосив на безпідставність нарахування позивачем збору за зберігання вантажу з підстав зібрання відповідачем вагонів 19.10.2020 під час безоплатної доби, а отже, на думку відповідача, сума позову повинна бути зменшена на 38283,96грн.
Відповідач окремо зазначає, що Залізниця на підтвердження своєї позиції посилається на пункт 16 (б) Правил користування вагонами і контейнерами у редакції змін, внесених наказом №540 від 12.09.2005 Міністерства транспорту та зв'язку України, дія яких зупинена з 28 лютого 2006 року згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства.
Відповідач зазначив, що згідно Акту обстеження під'їзної колії, що складений у відповідності до положень Правил обслуговування залізничних під'їзних колій з метою визначення технічних можливостей даної колії та умови роботи на ній, середньодобова кількість вагонів на станції Маріуполь - Сортувальний становить 219 одиниць, тому перевищення узгодженого середньодобового прибуття вагонів є корінною причиною несвоєчасного забирання вантажовласником вагонів, які прибули в потязі №3301.
Підставність своїх заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 42, 46, 161, 167 ГПК України.
Виклад обставин справи, встановлених судом
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування та на даний час є Акціонерним товариством «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (Залізниця) та ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (Власник колії,) укладено договір №1/28 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця».
В подальшому сторонами підписано та скріплено печатками додаткові угоди від 17.07.2018, від 19.11.2019, якими сторонами внесені зміни та доповнення до договору №1/28 від 28.02.2017.
Додатковою угодою від 17.07.2018 сторонами внесено зміни до назви договору №1/28 від 28.02.2017 доповнивши її після слів «при станції Маріуполь-Сортувальний» словами «та станції Асланове».
Термін дії договору продовжено до 31.12.2020 включно (п.19 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).
Пунктом 1 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 сторонами погоджено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору, експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Відповідно до п. 2 договору розгорнута довжина під'їзної колії складає 441775 метрів.
У пункті 3 договору сторони погодили, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Згідно з п. 5 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці по станції Маріуполь - сортувальний на колії №1, 2, 3, 4, 5 непарного парку приймання: поїзда з різними вантажами і порожніми вагонами, маршрути з доменним коксом. Огляд і передача вагонів в технічному і комерційному відношеннях провадиться на передавальних коліях.
Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15. Залізниця по станції Маріуполь-Сортувальний та Рудна до передачі в користування власнику колії та розкредітовки документів на вагони, що здаються і які прибули з ознаками втрати, розкрадання та інших не збережених перевезень, зобов'язана провести видачу таких вантажів з перевіркою маси і оформлення необхідних актів після їх переважування на вагах власника колії №14, №17 (п.5 договору доповнено Додатковою угодою від 17.07.2018).
За змістом пункту 6 договору (у редакції додаткової угоди від 17.07.2018) кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: - в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження - в кількості, що прибули; - в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний - не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна - не більше 220 осей (55 вагонів). Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до пункту 10 договору (у редакції додаткової угоди 17.07.2018) на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів 36,0 годин.
За умовами пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці плату:
а) збір за подачу та забирання вагонів, який визначається за загальну кількість вагонів, що подаються (забираються) протягом звітної доби на середньозважену відстань залежно від відстані й кількості вагонів для кожного пункту подачі (забирання) вагонів, згідно Тарифного керівництва №1» (з урахування додаткової угоди від 22.05.2018);
б) за користування вагонами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1;
в) інші збори і плати згідно Статут залізниць, Правил перевезень вантажів та Тарифного керівництва №1.
Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.
Згідно з п. 15 договору в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 при передаванні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування та на даний час є Акціонерним товариством «Українська залізниця»(Перевізник) та ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (Вантажовласник, Вантажоодержувач, Платник, Замовник) укладено договір №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого згідно з п. 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1.3 договору надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Замовник зобов'язаний, зокрема: оплачувати Перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п. 2.1.6, 2.1.7 договору).
Відповідно до п.п. 2.3.2, 2.3.5 договору Перевізник зобов'язаний, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3. договору щодо нарахування сум платежів.
Згідно з п. 3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п. 4.1. договору).
Відповідно до п.5.1 договору сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно зі Статутом залізниць України.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 по 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору).
В матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що строк дії означеного договору продовжено та у заявлений до стягнення період договір є чинним.
Сторонами у справі цей факт не заперечується.
18.10.2020 о 02:00год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПрАТ «ММК ім.Ілліча» зі станції Волноваха прибув потяг №3301, у складі якого знаходилось 57 вагона.
Всі вагони передані на відповідальність вантажоотримувача - відповідача без зауважень щодо технічного стану вагонів: 57 вагонів о 05:20год. 18.10.2020, що підтверджується пам'яткою про подавання вагонів №3166.
Згідно з Актом про затримку вагонів №1-134 від 18.10.2020 встановлені наступні обставини: 18.10.2020 прибув поїзд №3301 о 02:00 на 5-ту колію парка прибуття. 57 вагонів віднесенні на відповідальність вантажоодержувача згідно договору 1/28 на 05:20 18.10.2020. Состав в кількості 57 вагонів прибран з 5-ї колії парка прибуття ст. Маріуполь-Сортувальний 19.10.2020 о 10:25год.
Акт підписаний агентом комерційним Сібгатулліною В.М., представником Комбінату Демченко Н.В., останнім при підписанні Акта зроблено застереження: «Провини одержувача у зазначених обставинах немає».
На підставі вказаного акту про затримку вагонів на станції Маріуполь-Сортувальний складений акт загальної форми №6-608 (форма ГУ-23) від 12.11.2020, відповідно до якого на 5 колії ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці з вини вантажоотримувача ПрАТ «ММК ім.Ілліча» простоював поїзд №3301 в кількості 57 вагонів. 57 вагонів з 5 колії станції Маріуполь-Сортувальний забиралися локомотивом вантажовласником колії 10год. 25хв. 19.10.2020. Термін затримки склав: 57 вагонів з 09год. 20хв. 18.10.2020 по 10год. 25хв. 19.10.2020. За затримку вагонів на коліях станції нараховані наступні платежі: плата за користування 25год. 05хв. (51 власний вагон) - 2519грн 40коп., плата за користування 6 вагонів власної філії ЦТЛ буде нарахована по закінченню відповідальності вантажоотримувача. Збір за зберігання вантажів (2631т, 1 доба) - 31814грн 10коп. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (5 вагонів, 1 доба) - 89грн 20коп. Загальна сума 34422грн 70коп. (ПДВ 6884грн 54коп.).
Вказаний акт підписаний агентом комерційним 2 категорії Примак О.А. та агентом комерційним Ставрієнко Г.А. без зауважень.
Відповідно до відомості №09119230р плати за користування вагонами (форма ГУ-46) складеної на станції Маріуполь-Сортувальний, залізницею за час простою вантажоодержувачу нарахована плата за користування вагонами у розмірі 2519,40грн.
Означена відомість підписана комерційним агентом Ставрієнко Г.А. із зауваженням: «сума пред'явлена згідно акту загальної форми №1-134 від 19.10.2020 станції Маріуполь-Сортувальний» та техніком вантажоодержувача ОСОБА_1 із зауваженням: «сума 2519,40грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Згідно до накопичувальної картки №17111309 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 17.11.2020, яка складена на станції Маріуполь-Сортувальний, залізницею вантажоодержувачу нарахований збір за зберігання вантажів в розмірі 31903,30грн.
Означена накопичувальна картка підписана працівником станції Примак О.А. із зауваженням: «платежі нараховані згідно акту загальної форми №6-608 від 12.11.2020 станції Маріуполь-Сортувальний» та техніком вантажоодержувача ОСОБА_1 із зауваженням: «сума 31903,30грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Претензією №МДонФілія-2007/5217 від 31.12.2020 залізниця звернулась до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з вимогою сплатити кошти в сумі 41307,24грн з ПДВ, в тому числі, нарахована плата за користування вагонами в сумі 3023,28грн та збір за зберігання вантажу в сумі 38176,92грн. У письмовій претензії наведені розрахунки платежів.
Згідно з відповіддю №94/60 від 21.01.2021 на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 41307,24грн відхилено відповідачем з посиланням на обставини того, що звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний було здійснено своєчасно.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами про стягнення з відповідача 41307,24грн, з яких плата за користування вагонами (без урахування вагонів ЦТЛ) у розмірі 3023,28грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 38283,96грн.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зважаючи на таке.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення додаткових зборів і плат, а саме, плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у зв'язку із затримкою вагонів, що нараховані відповідачу внаслідок затримки вагонів на передавальних коліях станції призначення Маріуполь-Сортувальний.
За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України).
Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина друга статті 908 ЦК України).
Положеннями частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), положення якого згідно з пунктом 2 визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
За змістом абзацу 2 пункту 64 вказаного Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту).
Між сторонами у справі укладені договори про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 та про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017, зі змісту яких вбачається, що відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо предмету та строків виконання договірних зобов'язань.
Зазначені правочини та додаткові угоди до них укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, скріплені відтисками печаток підприємств.
За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати (пункт 119 Статуту залізниць).
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Господарським судом встановлено, що згідно з пам'яткою про подавання вагонів №3166 57 вагонів були передані Залізницею та прийняті вантажоодержувачем 18.10.2020 о 05:20 год. без зауважень щодо їх технічного стану. За долученими до матеріалів справи Актом про затримку вагонів від 19.10.2020 №1-134 та акту загальної форми від 12.11.2020 №6-608 підтверджено, що 57 вагонів з вантажем - різний у складі потягу №3301 на станції призначення Маріуполь-Сортувальний були віднесені на відповідальність вантажоотримувача - ПРАТ «ММК ім. Ілліча» 18.10.2020 о 05:20год., а забрані вантажовласником 19.10.2020 о 10:25год.
Вказаний фактичний час перебування вагонів на передавальних коліях залізничної станції визнається відповідачем і підтверджений документально в установленому порядку.
Зважаючи на положення пункту 6 договору №1/28 у редакції додаткової угоди від 17.07.2018 - Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій - відповідач повинен був забрати спірні вагони з 2-ої колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій, а отже, 57 вагонів не пізніше 09:20год. 18.10.2020, як наслідок, загальний час простою 57 вагонів становить 25год. 05хв. (з 09:20год. 18.10.2020 по 10:25год. 19.10.2020), що з врахуванням приведення до повної години дорівнює 25 годин.
У відзиві та запереченнях відповідач, як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, посилався на факт того, що затримка вагонів сталась з причин, що не залежали від нього, оскільки 18.10.2020 на під'їзні колії комбінату прибуло 1024 вагонів, із яких на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 405 вагони, що перевищило середньодобове прибуття вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний на 84,9%, а тому відповідно до ст. 121 Статуту та п. 16 Розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами відповідач звільнений від плати за користування вагонами.
Так, згідно з пунктом 121 Статуту залізниць вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема: б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.
Приписами пункту 16б Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником (підпункт «б» пункту 16 викладено із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку №540 від 12.09.2005).
Дійсно, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у повідомленні від 07.03.2006 наголосив про зупинення з 28 лютого 2006 року дії окремих пунктів змін, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р. №540 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України», а саме: до підпункту «б» пункту 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113.
Між тим, зміст пункту 16б Правил у редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р. №540 залишається чинним.
Господарський суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 6 договору №1/28 у редакції додаткової угоди від 17.07.2018 встановлений строк забирання вагонів локомотивом власника колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, що не пов'язано з фактом подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) відповідача.
Договір між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії) щодо визначення максимальної переробної спроможності фронту навантаження (вивантаження) відповідача не укладався. При цьому укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
В Акті обстеження під'їзної колії позивач і відповідач передбачили середньодобову кількість вагонів на станції Маріуполь-Сортувальний, яка становить 219 одиниць. При цьому умовами договору №1/28 від 28.02.2017 (зі змінами і доповненнями) та у вказаному Акті обстеження не встановлено будь-яких обмежень щодо мінімальної, максимальної кількості вагонів, що мають подаватись Залізницею на під'їзну колію Комбінату.
Умовами укладених між сторонами договорів, ні в Акті обстеження не передбачена заборона Залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці) у більшій від зазначеної середньодобової кількості.
Відтак, питання обсягу та кількості відправлених вантажів, що надходять на адресу одержувача, вирішуються між одержувачем та його контрагентами під час здійснення ними господарської діяльності та виконання укладених договорів без участі залізниці, тому залізниця не може і не повинна впливати на кількість, обсяг, періодичність направлення вантажів на адресу відповідача. Залізниця зобов'язана доставити прийнятий до перевезення вантаж у встановлений Правилами строк та видати його одержувачу.
Таким чином, на переконання господарського суду, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт затримки вивезення вагонів потягу №3301 з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний з вини Залізниці.
Зважаючи на викладені обставини, господарський суд відхиляє аргументи відповідача відносно того, що у даному випадку затримка вагонів сталася з причин, незалежних від ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
Доводи відповідача щодо настання періоду затримки вагонів з вини вантажовласника тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажів, на переконання господарського суду, є непереконливими та ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, оскільки виходячи з умов ст. 46 Статуту передбачено виключно термін безоплатного зберігання, норма не має відношення по порядку оплати користування вагонами, розрахунок та внесення якої здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (пункти 119-126 Статуту залізниць України). Згідно з п. 6 договору №1/28 від 28.02.2017, вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, у зв'язку з чим нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам'ятки про подавання вагонів №3166 та з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власним локомотивом. Відтак, плата за користування вагонами нараховується за весь час користування вагонами, в тому числі і за час затримки.
Плата за користування вагонами нараховується згідно з п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісн.№Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019. Застосований позивачем коефіцієнт зазначений в наказі Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги».
Відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 встановлена, зокрема, наступна ставка плати за користування вантажними вагонами перевізника за 25 годин - 32,7грн у разі виконання однієї вантажної операції.
За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50 % від зазначених вище ставок.
За час простою відповідачеві нарахована плата за користування 51 власними вагонами у розмірі 2519,40грн, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (форма ГУ-46) №09119230р.
Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок вказаної суми. Так, останнім розрахована плата за користування 51 власним вагоном за період з 18.10.2020 09год. 20хв. по 19.10.2020 10год. 25хв, що складає 25год. 05хв. (при округленні - 25год.): 32,7х3,023=98,8521х50%=49грн 40коп. х 51 вагон = 2519грн 40коп. (без ПДВ).
Загальна сума плати за користування 51 власними вагонами з урахуванням ПДВ зазначена позивачем у позовній заяві та складає 3023,28грн.
Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що останній здійснений арифметично неправильно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.
Згідно здійсненого судом розрахунку, плата за користування 51 власними вагонами потягу №3301 складає 3025,11грн з ПДВ, яка розрахована наступним чином:
за 25 годин = 32,7 (ставка Тарифного керівництва №1) - 50% = 16,35грн х 3,023 (коефіцієнт) = 49,43грн (без ПДВ) х 51 власний вагон = 2520,93грн + 20%ПДВ = 3025,11грн.
Відповідачем не представлено доказів сплати коштів у якості плати за користування спірними вагонами.
Зважаючи на викладене, з урахуванням приписів ч.2 ст. 237 ГПУ України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» плати за користування вагонами в розмірі в розмірі 3023,28грн.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу 57 вагонів потягу №3301 у розмірі 38283,96грн, суд зазначає про таке.
Пунктом 46 Статуту залізниць України визначено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Вказаний термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644).
Термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. (п.п 4, 5 Правил №644).
Згідно з п. 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, за умовами наведених вище приписів Статуту та Правил обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування, та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання.
При цьому, термін безоплатного зберігання обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, ним заявлено до стягнення з відповідача збір за зберігання вантажу 57 вагонів потягу №3301 у розмірі 31903,30коп (без ПДВ), з яких
52 вагони з вантажем: 4 (збір за кожну добу) х 2631 (нетто у 52 вагонах) х 1 (кількість діб зберігання вантажу з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажу округлюється до повної) х 3,023 (коефіцієнт)=31814грн 10коп.;
5 вагонів власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях на коліях станції: 5,9 (збір за кожну добу) х 5 (кількість вагонів) х 1 (кількість діб зберігання вантажу з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажу округлюється до повної) х 3,023 (коефіцієнт) = 89грн 20коп.
Сума збору за зберігання вантажу з урахуванням ПДВ зазначена позивачем у позовній заяві та складає 38283,96грн.
Контррозрахунок відсутній.
Матеріалами справи встановлено, що 57 вагонів з вантажем - різний, які прибули на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний у складі потягу №3301, були віднесені на відповідальність вантажоотримувача - ПРАТ «ММК ім. Ілліча» 18.10.2020 о 05:20год., які фактично забрані вантажовласником з передавальних колій залізничної станції 19.10.2020 о 10:25 год.
Вказаний фактичний час перебування вагонів на передавальних коліях залізничної станції визнається відповідачем і підтверджений документально в установленому порядку.
Таким чином, суд доходить висновку, що безкоштовний термін зберігання вантажу розпочався з 24-ої години 18.10.2020 та закінчився, відповідно, о 24-ій годині 19.10.2020.
Враховуючи, що відповідачем забрані вагони з передавальних колій залізничної станції 19.10.2020 о 10:25год., тобто, у безкоштовний термін зберігання, останнім не порушені положення пункту 46 Статуту залізниць України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу 57 вагонів потягу №3301 у розмірі 38283,96грн, відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши докази, які надані на їх підтвердження, за своїм внутрішнім переконанням, в їх сукупності та взаємозв'язку, виходячи із загальних засад господарського законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення додаткової плати за користування вагонами у розмірі 3023,28грн. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення додаткових зборів і плат у розмірі 41307,24грн - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (адреса місцезнаходження: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: 84400, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ: 40150216) плату за користування вагонами в сумі 3023,28грн, судовий збір у розмірі 166,14грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 27.05.2021.
Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2021.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова