Справа № 560/5031/21
іменем України
31 травня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01 квітня 2019 року з урахуванням лише 70% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням перерахованих сум пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням раніше виплачених коштів.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.05.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 по справі №560/5269/20 Головним управлінням було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.07.2020 №11/366 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того відповідач вказав, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 по справі №560/5269/20 не визначено відсоткового розміру пенсії, а тому перерахунок був проведений відповідно до редакції Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме виходячи з 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Також відповідач зазначив, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VII від 27.03.2014 у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.05.2014 внесено зміни, а саме максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Тому, на думку Головного управління, відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача із урахуванням 86 % розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення вказаного в оновленій довідці.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Пенсія за вислугу років призначена позивачу в розмірі 86% від грошового забезпечення.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року, у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року.
Основний розмір пенсії позивача під час його перерахунку був зменшений з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивач звернувся до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі №686/15703/18 зобов'язано відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення.
Крім того, відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року у справі №560/5269/20, адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 14 липня 2020 року №11/366. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 14 липня 2020 року №11/366 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року із врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року у справі №560/5269/20, відповідачем здійснено перерахунок та виплату пенсії, однак її виплата здійснюється, з урахуванням ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії.
Разом з тим, відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки від 14.07.2020 року за №11/366 на виконання рішення суду від 27.10.2020, зменшив розмір грошового забезпечення позивача з 86% до 70 %.
02.04.2021 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, у якій просив здійснити відповідні доплати до щомісячних пенсійних виплат та повернути 86% основного розміру пенсії, а також провести перерахунок та виплату його пенсії з дня перерахунку по оновленій довідці, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 09.04.2021 №2200-0308-8/19456 відповідач повідомив, що оскільки рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №560/5269/20 не визначено відсотковий розмір пенсії, перерахунок був проведений відповідно до редакції Закону №2262, чинної на дату проведення перерахунку, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення. Щодо обмеження при розрахунку пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром також порушень відповідач не вбачає.
Протиправність дій головного управління змусила позивача знову звернутись до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Законом № 2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, 100 процентів, до категорії 2, 95 процентів.
Перерахунок призначених пенсій визначено ст. 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII відповідно до якої, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Відповідно до частини другої статті 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
08.07.2011 прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі Закон від 08.07.2011 № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, зокрема в частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27.03.2014 прийнято Закон від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами «70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Законом від 27.03.2014 № 1166-VІІ внесені зміни до статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII та змінено до 70 % максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Відповідач вірно зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до Закону від 27.03.2014 № 1166-VІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Проте, суд зазначає, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 по справі № 0940/2217/18.
Стаття 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII ні Законом від 08.07.2011 № 3668-VI, ні Законом від 27.03.2014 № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом від 08.07.2011 № 3668-VI та Законом від 27.03.2014 № 1166-VII зміни до статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та Закону від 27.03.2014 № 1166-VII не зазнала.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.
Таким чином, відповідачем протиправно зменшено розмір грошового забезпечення позивача при перерахунку основного розміру пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення, адже при виході на пенсію її розрахунок проводився виходячи з 86% від грошового забезпечення, а не 70%.
Щодо застосування обмеження при розрахунку пенсії позивачу її максимальним розміром, то суд керується наступним.
Відповідач листом від 09.04.2021 №2200-0308-8/19456, яким було надано відповідь на заяву позивача, з посиланням на статтю 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" вказав про те, що виплата позивачу пенсії проводиться в розмірі встановленому відповідно до норм чинного законодавства.
Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" містяться положення щодо пенсій призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" аналогічні положенням, які було визнано неконституційними рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 №7- рп/2016 в частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Водночас пунктом 2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01.10.2011, встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Факт того, що позивачу пенсію призначено з 2002 підтверджується матеріалами справи.
Таким чином положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" в частині щодо обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром до позивача застосуванню не підлягають.
Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-УІІІ.
Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно з пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-УІІІ, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, суд звертає увагу що вказані зміни не мають ніякого відношення до перерахунку пенсії позивача, оскільки встановлювали конкретний період обмеження, а саме по 31 грудня 2017 року в той час, як предметом спірних правовідносин є обмеження пенсії позивача під час здійснення його перерахунку з 01.04.2019 року максимальним розміром.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17.
При цьому, слід зазначити, що у 2019-2021 роках будь-яких змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вносилось.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - є неправомірним.
Однак, під час перерахунку, здійсненого на виконання рішення суду по справі №120/5991/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року зі встановленням обмеження її максимальним розміром.
Конституційний Суд України неодноразово висновував стосовно того, що заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Отже, оскільки зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, дії відповідача щодо застосування обмежень перерахованої з 01.04.2019 року та виплачуваної позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо застосування обмежень перерахованої з 01.04.2019 року та виплачуваної позивачу пенсії максимальним розміром, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за вислугу років з 01.04.2019 року з розрахунку 86% від суми грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі № 826/7778/17.
У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на правову допомогу представник позивача надав: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №722 видане адвокату Косіку Сергію Васильовичу, ордер серії ВХ №1011343 від 16.04.2021; Договір №70 про правову допомогу від 15.04.2021; додаток до Договору, яким визначена вартість послуг (ставки гонорару) за надання правової допомоги та квитанції про оплату до договору №70 від 15.04.2021 про здійснення оплати на суму 1000,00 грн. від 15.04.2021 та на суму 2500,00 грн. від 16.04.2021.
Згідно з умовами вказаного Договору №70 від 15.04.2021, укладеного між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Косіком Сергієм Васильовичем (Виконавець), адвокат бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу, а саме: Виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичні послуги та юридичний супровід з питань представництва його інтересів в підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, в органах: прокуратури, національної поліції, державної пенітенціарної служби (установах виконання покарань), Державної виконавчої служби, в усіх органах з питань досудового слідства, прокуратури та суду (в тому числі у апеляційних та касаційних інстанціях); забезпечити надання йому консультування правового характеру, підготовка та розробки процесуальних документів, подання їх уповноваженим для розгляду особам, судам та здійснення його захисту і представництва протягом дії Договору.
Відповідно до додатку до Договору, яким визначена вартість послуг (ставки гонорару) за надання правової допомоги виконавець взяв на себе зобов'язання, а Замовник оплатив:
- проведення консультацій із Замовником (позивачем у спорі) правового характеру з питань порядку розгляду відповідної категорії справ, вивчення наданих Замовником документів (1 година - 1000,00 грн.);
- підготовка та формування позовної заяви додатків до неї, виготовлення їх копій для відповідача та третьої особи (2,5 годин - 2500,00 грн.);
За надані правові послуги адвокатом отримано від позивача 3500,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій від 15.04.2021 на суму 1000,00 грн. та від 16.04.2021 на суму 2500,00 грн.
Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем, судом встановлено, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 3500,00 грн. пов'язані з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому, враховуючи наведене вище та задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 3500,00 грн.
Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню в його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у цій справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% грошового забезпечення з 01.04.2019, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з застосуванням обмеження при перерахунку пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 із застосуванням відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення без застосування обмеження при розрахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя А.М. Ковальчук