Номер провадження 2/754/2510/21
Справа №754/16873/20
Іменем України
24 травня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Гринчак О.І.
за участю:
секретаря судових засідань Чехун Ю.В.
представника позивача Свиридова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аннесі» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку регресу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аннесі» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку регресу у розмірі 6 781,02 грн.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що 22.08.2017 о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 , в АДРЕСА_2, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та нанесення матеріальних збитків. Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Деснянського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у справі № 754/11550/17, згідно з якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ СК «ГАЛИЦЬКА» згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту АК/3852371 від 15.07.2017. ПрАТ СК «ГАЛИЦЬКА» виплатило на користь потерпілої особи суму страхового відшкодування у розмірі 6 781,02 грн. 20.12.2019 між ПрАТ СК «ГАЛИЦЬКА» та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АННЕСІ» набуло право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 . У зв'язку з тим, що відповідач не погашає заборгованості в добровільному порядку позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 6 781,02 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8644,50 грн. та судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.01.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.03.2021.
25.02.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд розгляд справи провести за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Судові засідання 02.03.2021 та 14.04.2021 відкладено у зв'язку з неявкою сторін.
14.04.2021 представником позивача подано клопотання, в якому він просить суд викликати відповідача в наступне судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
У судове засідання 19.05.2021 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився.
За відомостями Реєстру територіальної громади міста Києва громадянина ОСОБА_1 не знайдено.
Судом було здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача.
Відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області ОСОБА_1 не значиться.
Згідно з п. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Виклик відповідача у справі до суду був здійснений через оголошення, яке було оприлюднено на офіційному сайті Деснянського районного суду м. Києва 14.04.2021. Також відповідачу направлялась поштова кореспонденція за адресою АДРЕСА_1 , яка повернулась до суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає". Відповідачем до суду не подано відзиву на позовну заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, зокрема, через оголошення, яке було оприлюднено на офіційному сайті Деснянського районного суду м. Києва.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
22.08.2017 о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, не звернувся за допомогою до інших осіб, та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Також 22.08.2017 о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2, керував автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння.
Вина відповідача - ОСОБА_1 встановлена постановою Деснянського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у справі № 754/11550/17, згідно з якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту АК/3852371 від 15.07.2017 у ПрАТ СК «ГАЛИЦЬКА».
Потерпіла особа, власник транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ СК «ГАЛИЦЬКА» із заявою про відшкодування збитків.
Згідно з поданим повідомленням про страховий випадок від 18.10.2017, Протоколом огляду транспортного засобу від 31.10.2017, Ремонтною калькуляцією № 13-11-2017 від 04.11.2017, Звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №13/11/7 від 04.11.2017, факт ДТП 22.08.2017 був визнаний ПрАТ СК «ГАЛИЦЬКА» страховим випадком, що підтверджується Страховим актом № ГСК 000006794-01М.
Згідно з Ремонтною калькуляцією № 13-11-2017 від 04.11.2017 матеріальний збиток власнику автомобіля «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження складає 8 137,23 грн.
На підставі Страхового акту № ГСК 000006794-01М та Розрахунку суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу сума страхового відшкодування, склала 6 781,02 грн. ПрАТ СК «ГАЛИЦЬКА» виплатило на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 6781,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11587 від 22.06.2018.
Отже, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ CК «ГАЛИЦЬКА» склав 6 781,02 грн.
20.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Галицька» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «АННЕСІ» набуло право вимоги до боржників на підставі документів, що підтверджують таке право відповідно до Первинного договору. Перехід права вимоги до фактора, ТОВ «ФК «АННЕСІ», заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами Реєстру боржників.
Згідно з додатком № 1 до договору факторингу №20.12.2019-Ф/1 від 20.12.2019 - реєстру боржників № 1 від 20.12.2019 , серед боржників, право вимоги до яких перейшло до ТОВ «ФК «АННЕСІ» - ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 6781,02 грн.
З метою досудового врегулювання спору 24.12.2019 відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги вих. № АК/3852371 від 20.12.2019 та претензію про відшкодування збитків, про що свідчить фіскальний чек від 24.12.2019.
У зв'язку з тим, що відповідач не погашає заборгованості в добровільному порядку позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.
Згідно з ст. 979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ СК «Галицька» відшкодувало шкоду завдану потерпілій особі діями ОСОБА_1 у розмірі 6781,02 грн., у зв'язку з чим у ПрАТ СК «Галицька» виникло право вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, на підставі договору факторингу до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» перейшло право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у виді виплаченого страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8644,50 грн. слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2019 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «АДВОКАТУС» в особі Голови адвоката Самойленко П.М. було укладено договір № 2 про надання правової допомоги.
Згідно з додатковою угодою № 3 Актом приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 20.12.2019 року вартість послуг становить 8 644,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Із змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Згідно з додатковою угодою № 3 від 11.12.2020 серед витрат на правову допомогу, які поніс позивач, вказано: вивчення матеріалів страхової (регресної справи), формування правової позиції; підготовка позовної заяви для подачі до суду; підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для подання позову до суду; підготовка заяв, клопотання до суду; представництво інтересів позивача у суді.
Разом з тим, враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, предмет та ціну позову, а також обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу позивачем завищено та такий неспівмірний із заявленим позовом.
Виходячи із наведеного, враховуючи очевидну неспівмірність заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги положення п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України та практику ЄСПЛ щодо принципів пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2102,00 грн., що відповідатиме критерію реальності витрат, розумності їх розміру, а також тому, що їх стягнення з відповідача не буде становити надмірний тягар, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду у справі № 910/15944/17 від 24.01.2019.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 76-83, 133, 137, 141, 258, 263, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аннесі» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аннесі» завдані збитки у порядку регресу у сумі 6781,02 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят одну гривню 02 коп.), судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.), витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аннесі» - код ЄДРПОУ 42062950, місце знаходження: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 42, кв. 109.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 01 червня 2021 року.
Суддя О.І. Гринчак