Справа № 576/774/21
Провадження № 2/576/223/21
01 червня 2021 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Терені Л.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
встановив:
30.03.2021 р. АТ КБ «Приватбанк» (надалі також - позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач), посилаючись на те, що 14.05.2014 р. відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав відповідну заяву. Відповідач при підписанні цієї заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним і банком договір. Підписавши таку заяву, між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за цим договором не виконує, в нього станом на 16.03.2021 р. утворилася заборгованість в розмірі 11302,54 грн., з яких: 10302,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 10302,32 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1000,22 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.
08.04.2021 р. суд відкрив провадження у цій справі і з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України та проханням сторони позивача, вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження (а.с. 67-68). Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.
09.04.2021 р. на зареєстровану адресу відповідача була направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів, із пропозицією направити до суду свій відзив на позов (а.с. 69).
17.04.2021 р. відповідач отримав цю ухвалу, проте відзиву на позов в установлений судом строк не подав (а.с. 70).
Разом із позовною заявою позивач заявив клопотання про огляд веб-сайту банку.
Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання вирішив відмовити у задоволенні цього клопотання, оскільки представником позивача до позовної заяви долучені Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк», в тому числі і розділ 2.1.1. Отже, представник позивача не навів достатнього обґрунтування неможливості доставити та необхідності оглядати вказаний доказ за місцезнаходженням.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали суд встановив наступне.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В матеріалах справи мається анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (далі - також заява позичальника), що підписана 14.05.2014 р. представником позивача та відповідачем. У цій заяві йдеться про те, що шляхом її підписання відповідач укладає із банком кредитний договір (а.с. 14).
Таким чином, факт укладення кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів є доведений. Відтак з відповідача слід стягнути неповернутий борг за тілом кредиту в сумі 10302,32 грн.
Щодо вимоги по процентам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 14.05.2014 р. процентна ставка не зазначена.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилався на Умови і Правила надання банківських послуг, що розміщені на банківському сайті, як на невід'ємну частину спірного банківського договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків.
Роздруківка витягу Умов і Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово могли і змінювався самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови банківських послуг, відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитом, надані банком витяги з Тарифів, Умов і Правил надання банківських послуг, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
При цьому, відмовляючи у задоволенні цієї частини позову, суд керується висновком Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування норм права, що міститься у постанові від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17, та який в силу ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом у цій справі, у подібних правовідносинах.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 91,15 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 2069,11 грн.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 3, 509, 526, 527, 530, 651, 654, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 19, 85, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 10302 (десять тисяч триста дві) грн. 32 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 14.05.2014 р. та 2069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. 11 коп. судового збору.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Колодяжний