Справа № 487/1447/21
Провадження № 1-кс/487/2875/21
28.05.2021 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 01.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021150000000239, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , -
Прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 01.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021150000000239, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.03.2021 року було застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» строком до 06.05.2021 року включно. Визначено розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з-під варти з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Заставу внесено 01.04.2021 року. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 29.04.2021 року продовжено до 06.06.2021 року строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 . Завершити досудове слідство до вказаного строку неможливо у зв'язку із значною кількістю процесуальних та слідчих дій, які потребують проведення та завершення. Ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати. З урахуванням викладеного, прокурор просив продовжити стосовно підозрюваного ОСОБА_5 строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні не заперечував проти продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, окрім обов'язку не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: міста Миколаєва, оскільки наявність відповідних обмежень перешкоджає у реалізації прав ОСОБА_5 щодо вільного пересування, в тому числі позбавляє можливості з'їздити до батьків, які мешкають в Снігурівському районі Миколаївської області, а також з'їздити до міста Києва для отримання доказів щодо невинуватості ОСОБА_5 . Також ОСОБА_5 зазначив, що до слідчого або прокурора за дозволом на виїзд за межі Миколаєва він ніколи не звертався.
Захисник в судовому засіданні підтримала позицію підозрюваного, заперечувала проти продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю клопотання.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Слідчим суддею встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021150000000239 від 01.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 № 25 о/с від 19.01.2021 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області (далі - відділення поліції № 4 МРУП ГУНП в Миколаївській області).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, ОСОБА_5 є службовою особою правоохоронного органу, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.
Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 цього Закону, одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків.
ОСОБА_5 , будучи працівником Національної поліції, зобов'язаний виконувати покладені на нього посадовою інструкцією обов'язки та обов'язки поліцейського, визначені у ст. 18 Закону, у тому числі неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, Присяги поліцейського та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.
В силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_5 знав та розумів положення Закону та своєї посадової інструкції, якими на нього як на поліцейського покладені вищезазначені обов'язки.
Нехтуючи взятими на себе обов'язками працівника правоохоронного органу та грубо ігноруючи їх, достовірно розуміючи суть кримінальних правопорушень проти власності та передбачену за їх скоєння кримінальну відповідальність, замість попередження та припинення правопорушень, ОСОБА_5 сам скоїв умисне кримінально-каране діяння за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , працюючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 4 МРУП ГУНП в Миколаївській області, будучи службовою особою правоохоронного органу, у невстановлений слідством час і місці, але не пізніше 27.02.2021, виявив на сайті для спілкування осіб в режимі онлайн у відео-чатах «WebcaClab» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в мережі «Інтернет» обліковий запис « ОСОБА_8 », з розміщеними на ньому інформацією про особисте життя та фотозображеннями інтимного характеру раніше йому знайомого співробітника поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 .
Усвідомлюючи, що такі відомості про особисте життя ОСОБА_9 бажає зберігати в таємниці, ОСОБА_5 вирішив незаконно збагатитися шляхом вимагання від ОСОБА_9 грошових коштів з погрозою розголошення цих конфіденційних відомостей його друзям, родичам, колегам по роботі та особам начальницького складу ГУНП в Миколаївській області, а також погрозою обмеження його прав, свобод і законних інтересів через звільнення з посади з лав Національної поліції України внаслідок порушення службової дисципліни.
Для реалізації свого злочинного умислу, направленого на вимагання грошових коштів, ОСОБА_5 будучи службовою особою, працюючою на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 4 МРУП ГУНП в Миколаївській області, умисно, з метою набуття у незаконний спосіб чужого майна, використав своє службове становище всупереч інтересам служби, та використовуючи зв'язки в ГУНП в Миколаївській області та інші можливості оперативної служби, зібрав інформацію про займану ОСОБА_9 посаду поліцейського взводу № 1 роти поліції особливого призначення ГУНП в Миколаївській області та його членів сім'ї і близьких родичів: дружину ОСОБА_10 , брата ОСОБА_11 , у тому числі з'ясував засоби зв'язку, якими вони користувались на той час - їх мобільні абонентські номери НОМЕР_1 і НОМЕР_2 відповідно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 визначив суму грошових коштів в розмірі 2 000 доларів США (що відповідно до курсу Національного Банку України становить 55 860 грн.), яку вирішив вимагати від ОСОБА_9 з погрозою обмеження його прав, свобод, законних інтересів та розголошення відомостей, які останній бажає зберегти в таємниці.
Переслідуючи мету незаконного збагачення та корисливий мотив, ОСОБА_5 мав намір використати отриману ним з використанням свого службового становища інформацію про рід занять та близьких осіб ОСОБА_9 для подальшого вимагання від нього грошових коштів.
У зв'язку з чим, 27.02.2021 приблизно об 11 год. 20 хв. надіслав з мобільного абонентського номеру НОМЕР_3 через «Інтернет» у месенджері «Viber», призначеному для передачі текстових повідомлень, зображень, відео та аудіо повідомлень, на номери мобільного зв'язку, належні дружині ОСОБА_9 - ОСОБА_10 та його брату ОСОБА_11 скрін-шоти зображень облікового запису з фотознімами інтимного характеру ОСОБА_9 з сайту «WebcaClab» та текстове повідомлення щодо його публікації на зазначеному сайті з можливістю доступу до них за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_2 », вказавши у повідомленні про необхідність доведення цієї інформації до відома ОСОБА_9 .
У подальшому, того ж дня, приблизно о 13 год. 48 хв. ОСОБА_5 , діючи в межах єдиного умислу на вимагання чужого майна, зателефонував з власного мобільного абонентського номеру НОМЕР_4 на номер мобільного зв'язку ОСОБА_9 , котрий користувався абонентським номером НОМЕР_5 , наказавши останньому перетелефонувати йому у месенджері «Viber» через «Інтернет».
Під час відбутої розмови ОСОБА_5 сповістив останнього про наявність у нього інформації про його особисте життя та надіслав у месенджері «Viber» наявні близько 8 фотозображень інтимного характеру ОСОБА_9 . Після чого, під час продовження телефонної розмови, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення та реалізуючи злочинний умисел, направлений на вимагання чужого майна з використанням свого службового становища, висунув протиправну вимогу ОСОБА_9 передати йому 2 000 доларів США шляхом їх зарахування на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 за нерозповсюдження в мережі Інтернет, а також друзям, родичам, колегам по роботі та особам начальницького складу ГУНП в Миколаївській області наявних у нього фотозображень інтимного характеру ОСОБА_9 .
При цьому, ОСОБА_5 з метою переконання ОСОБА_9 у рішучості своїх дій та доведення злочинного умислу до кінця, запевнив останнього, що у разі не передачі йому зазначеної суми грошових коштів в повному обсязі, ним відповідно до висунутої протиправної вимоги будуть розповсюджені зазначені фотозображення, що призведе до ганебного ставлення до ОСОБА_9 з боку оточуючих його осіб та можливого звільнення з лав Національної поліції України керівництвом ГУНП в Миколаївській області після надання розголосу про його особисте життя.
Крім того, ОСОБА_5 , будучи працівником оперативного підрозділу органу Національної поліції достовірно знав тактику і методику виявлення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим побоюючись бути викритим співробітниками інших правоохоронних органів, наказав ОСОБА_9 спілкуватись з ним виключно з використанням мобільного месенджеру «Viber» через «Інтернет» та не сповіщати про його протиправні вимоги іншим особам.
Не маючи іншої змоги захистити свої права, свободи та законні інтереси, ОСОБА_9 був вимушений погодитись на незаконну вимогу ОСОБА_5 та передавати йому всі наявні в нього грошові кошти, беручи їх у займи, оскільки не бажав настання для нього вищезазначених негативних наслідків.
Так, 27.02.2021 приблизно о 15 год. 57 хв. на прохання ОСОБА_9 його братом ОСОБА_11 здійснено зарахування частини грошових коштів в сумі 5 000 грн. на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 держателя ОСОБА_12 , який є родичем ОСОБА_5 , про що ОСОБА_9 у месенджері «Viber» через «Інтернет» повідомив ОСОБА_5 , який реалізуючи свій злочинний задум, з 27.02.2021 з власного мобільного телефону зв'язувався через «Viber» із ОСОБА_9 та шляхом здійснення дзвінків і направлення текстових повідомлень, а також під час особистої зустрічі 04.03.2021 приблизно о 15 год. 00 хв. біля адміністративної будівлі ГУНП в Миколаївській області по вул. Декабристів, 5 в м. Миколаєві, здійснював на нього тиск, з вимогою передачі грошових коштів, погрожуючи розголосити відомості, які ОСОБА_9 бажав зберегти в таємниці, при цьому, вимагав з нього негайної передачі всіх наявних в нього грошових коштів в межах раніше доведеної до його відома суми в розмірі 2 000 доларів США. В свою чергу, ОСОБА_9 сприйняв погрози ОСОБА_5 як реальні, побоюючись за оприлюднення вищезазначеної інформації про його особисте життя.
Розуміючи, що ОСОБА_5 , використовуючи своє службове становище, вчиняє у змові з іншими невстановленими особами дії, направлені на вимагання від нього грошових коштів, чим вчиняє злочин, ОСОБА_9 01.03.2021 звернувся із заявою до правоохоронних органів.
Після чого, 08.03.2021 приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_9 , знаходячись по пр. Центральному в м. Миколаєві, діючи під контролем правоохоронних органів, за попередньою вказівкою ОСОБА_5 зарахував через платіжний термінал самообслуговування ПАТ КБ «Приватбанк», одержані в займи у брата ОСОБА_9 , грошові кошти в сумі 27 800 грн. на банківську картку № НОМЕР_6 держателя ОСОБА_12 за не обмеження прав, свобод, законних інтересів ОСОБА_9 та не розголошення відомостей, які він бажав зберегти в таємниці.
За таких обставин, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, використовуючи своє службове становище, у період з 27.02.2021 по 08.03.2021 в м. Миколаєві вимагав та одержав від ОСОБА_9 грошові кошти на загальну суму 32 800 грн., в результаті чого потерпілому ОСОБА_9 спричинені матеріальні збитки на вказану суму.
08.03.2021 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст.208 КПК України.
09.03.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 189 КПК України, тобто у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод, законних інтересів потерпілого, розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці (вимагання), вчинене службовою особою з використанням свого службового становища.
10.03.2021 року ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» строком до 06 травня 2021 року включно. Визначено розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_5 повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень. У разі звільнення під заставу, зобов'язано ОСОБА_5 виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
01.04.2021 року ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
26.04.2021 року постановою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 09.06.2021 року.
29.04.2021 року ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва продовжено до 06.06.2021 року строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_5
29.04.2021 року ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 01.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021150000000239, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, до чотирьох місяців, а саме: до 09.07.2021 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_5 , це, зокрема, дані:
- заяви ОСОБА_9 від 01.03.2021 щодо вимагання у нього старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділення поліції № 4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 2 000 доларів США за нерозповсюдження фотозображень інтимного характеру ОСОБА_9 , які він бажав зберегти в таємниці;
- протоколів допитів потерпілого ОСОБА_9 за обставинами скоєних протиправних дій ОСОБА_5 спільно з іншими невідомими особами з вимагання від нього грошових коштів в сумі 2 000 доларів США за нерозповсюдження його фотозображень інтимного характеру друзям, родичам, колегам по роботі та особам начальницького складу ГУНП в Миколаївській області, а також обставин зарахування за вказівками ОСОБА_5 грошових коштів на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , видану на ім'я ОСОБА_12 ;
- протоколу огляду від 05.03.2021, згідно якому за участі потерпілого ОСОБА_9 оглянутий обліковий запис « ОСОБА_8 » на сайті для спілкування осіб в режимі онлайн у відео-чатах «WebcaClab» за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_2 » в мережі «Інтернет», на якому виявлені відомості про особисте життя ОСОБА_9 та його фотозображення інтимного характеру, за нерозповсюдження яких ОСОБА_5 вимагав та одержав від потерпілого грошові кошти;
- протоколу огляду оптичного носія інформації від 05.03.2021, згідно якому оглянутий диск для лазерних систем зчитування марки «NANOTEX» формату «DVD-R», долучений у вигляді додатку до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 від 01.03.2021, що містить скрін-шоти відправлених текстових повідомлень та здійснених дзвінків під час спілкування у месенджері «Viber» через «Інтернет» на мобільному телефоні марки «Redmi 8» між підозрюваним ОСОБА_5 № НОМЕР_4 та потерпілим ОСОБА_9 № НОМЕР_5 за обставинами вимагання грошових коштів, а також скрін-шоти зарахування грошових коштів в сумі 5 000 грн. на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , видану на ім'я ОСОБА_12 ;
- протоколу огляду речей і документів від 05.03.2021, згідно якому за участі потерпілого ОСОБА_9 оглянутий добровільно виданий ним мобільний телефон марки «Redmi 8», під час якого виявлені та зафіксовані контакти підозрюваного ОСОБА_5 № НОМЕР_4 та чат у месенджері «Viber» між підозрюваним ОСОБА_5 № НОМЕР_4 та потерпілим ОСОБА_9 № НОМЕР_5 за обставинами вимагання грошових коштів;
- заяви потерпілого ОСОБА_9 від 05.03.2021 та актом приймання-передачі грошових коштів від 05.03.2021, згідно яким потерпілий добровільно видав слідчому 28 000 грн. для використання у проведенні слідчих (розшукових) дій з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 ;
- протоколу огляду від 05.03.2021, а саме грошових коштів на загальну суму 28 000 грн., які 08.03.2021 зараховані потерпілим ОСОБА_9 на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , видану на ім'я ОСОБА_12 ;
- заяви потерпілого ОСОБА_9 від 08.03.2021 та акту приймання-передачі від 08.03.2021, згідно яким потерпілий добровільно видав слідчому квитанцію ПАТ КБ «ПриватБанк» про поповнення банківської картки ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , видану на ім'я ОСОБА_12 , на суму 27 800 грн. (за вирахуванням комісії від суми 28 000 грн.);
- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.03.2021, згідно якому у вказаний день о 14 год. 38 хв. ОСОБА_5 затримано біля автомобілю марки «GELLY MR-7151A» державний номерний знак НОМЕР_7 на території комплексу для миття автомобілів за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/5 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та під час особистого обшуку якого виявлений і вилучений мобільний телефон «Samsung», з сім-картками оператору мобільного зв'язку №№ НОМЕР_8 , НОМЕР_4 , використаний для скоєння кримінального правопорушення;
- протоколу обшуку від 08.03.2021, згідно якому під час обшуку автомобіля марки «GELLY MR-7151A» державний номерний знак НОМЕР_7 за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/5 виявлені і вилучені 3 різні сім-картки операторів мобільного зв'язку;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 08.03.2021, який показав про обставини повідомлення своєму рідному дядьку ОСОБА_5 , який є оперативним співробітником поліції номеру власної банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 для зарахування на неї від іншої особи грошових коштів та подальшого їх перерахування на зазначений ОСОБА_5 рахунок;
- заяви ОСОБА_12 від 08.03.2021 про добровільну видачу власного мобільного телефону марки «XIAOMI Redmi Note 9 6/128», що містить відомості про зарахування грошових коштів потерпілим ОСОБА_9 на банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 ;
- заяви ОСОБА_12 від 08.03.2021 про добровільну видачу власної банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , на яку потерпілим ОСОБА_9 здійснено зарахування грошових коштів, які від нього вимагав ОСОБА_5 ;
- протоколів оглядів виданих ОСОБА_12 вищезазначених мобільного телефону та банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк», під час проведення яких за участі ОСОБА_12 зафіксовані вказані відомості.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Згідно ч. 6 ст. 182 КПК України, з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
За змістом до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове слідство до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (06.06.2021 року) неможливо, оскільки необхідно: розсекретити матеріали, на підставі яких проведено негласні слідчі (розшукові) дії, а саме: ухвали Миколаївського апеляційного суду № 1481 від 03.03.2021 та № 1482 від 03.03.2021 про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи; на підставі зібраних доказів та з'ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення повідомити про остаточну підозру ОСОБА_5 , якого допитати за обставинами злочину з наданням для ознайомлення розсекречених матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій.
Отримані в результаті вищезазначених слідчих і процесуальних дій докази будуть використані для підтвердження або спростування вини підозрюваного, а тому мають важливе значення для закінчення досудового розслідування та подальшого судового розгляду.
Закінчення досудового розслідування в межах строків, визначених п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, є неможливим внаслідок особливої складності кримінального провадження, з об'єктивних причин, обумовлених специфікою процесуальних дій, необхідних для забезпечення належної якості досудового розслідування.
Також прокурором доведено, що ризики, передбачені пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави не зменшились та продовжують існувати.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 2 ст. 189 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри за ч. 2 ст. 189 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 , будучи оперативним співробітником правоохоронного органу, ознайомлений з тактикою та методами розшуку осіб у кримінальних провадженнях, у тому числі шляхом проведення негласних (слідчих) розшукових дій, а тому здобуті знання під час проходження служби у Національній поліції, ОСОБА_5 може використати з метою власного переховування від органу досудового розслідування.
Крім того, прокурором доведено ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 в міру своєї професіональної діяльності може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки слідство наразі перебуває на початковому етапі, обставини кримінального правопорушення встановлюються. Зокрема, на даний час не встановлене місцезнаходження всієї суми грошових коштів, переданих потерпілим ОСОБА_9 шляхом зарахування на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , для встановлення та арешту яких слідчому необхідно виконати заходи забезпечення кримінального провадження. У разі перебування ОСОБА_5 на волі, останній буде мати змогу через свого товариша ОСОБА_12 , на ім'я якого видано вказану банківську картку, здійснити з банківського рахунку за цією карткою видаткові фінансові операції з розміщеними на ньому коштами, оформити втрату картки або взагалі її закрити з прив'язаним до неї банківським рахунком. Крім того, на теперішній час не встановлені матеріальні та електронні засоби і способи доступу ОСОБА_5 до облікового запису ОСОБА_9 на сайті «WebcaClab» за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_2 » в мережі «Інтернет», які він може знищити.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 та потерпілого та свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілого, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, доведено існування сукупності підстав та розумних підозр вважати, що знаходячись на свободі ОСОБА_5 , дізнавшись від органу досудового розслідування про здобуті в ході слідства докази на обґрунтованість його підозри та виявлені під час слідства обставини кримінального правопорушення, наявні у наданих йому додатках до клопотань про обрання запобіжного заходу та відсторонення від посади, може поінформувати інших причетних до злочину осіб з метою уникнення ними кримінальної відповідальності. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 буде мати безперешкодний доступ до мережі «Інтернет» та зможе реалізувати свої погрози відносно потерпілого ОСОБА_9 та розповсюдити самостійно або через інших осіб його фотозображення інтимного характеру друзям, родичам, колегам по роботі та особам начальницького складу ГУНП в Миколаївській області, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, у зв'язку з чим наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке носило системний характер вимагання грошових коштів та було припинено ОСОБА_5 не з власної волі, а співробітниками правоохоронних органів, що свідчить про можливість продовження та повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий судді враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення; в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання до семи років позбавлення волі. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 1983 році; на обліку за станом здоров'я не перебуває; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 розлучений, має на утриманні батьків пенсійного віку та дитину 2015 року народження, на користь якої сплачує аліменти за рішенням суду; має постійне місце мешкання за яким проживає один. ОСОБА_5 працював на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області. Згідно вимоги до УІАП ГУНП в Миколаївській області від 08.03.2021 року, ОСОБА_5 був засуджений вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 20.05.2014 року, залишеним без змін Апеляційним судом Миколаївської області 21.07.2014 року, за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 2 місяці 2 дні, отже, згідно ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості. Повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення ОСОБА_5 не має.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що ризики, передбачені пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави (внесено 01.04.2021 року), не зменшились та продовжують існувати, а за такого, клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а строк дії обов'язків підозрюваного, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, слід продовжити в межах строку досудового розслідування.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 193, 194, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Продовжити до 09.07.2021 року строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у кримінальному провадженні, внесеному 01.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021150000000239, за підозрою ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: міста Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , іншими свідками, спеціалістами, експертами у вказаному кримінальному провадженні, з приводу обставин кримінального правопорушення, за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали слідчого судді, що не підлягають оскарженню, можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали оголошено 01.06.2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1