ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позову без розгляду
"27" травня 2021 р. справа №300/3683/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Григорука О.Б.,
при секретарі Королевич О.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Тиніва І.Д, представника відповідача - Кундельського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу "По особовому складу" №304о/с від 19.10.2020, поновлення на службі, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 19.10.2020, з врахуванням виплачених сум, -
Адвокат Тинів Ігор Дмитрович 11.12.2020 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу "По особовому складу" №304о/с від 19.10.2020 щодо звільнення майора поліції, інспектора з режиму секретності Івано-Франківського управління Зубко Віталії Михайлівни відповідно до пункту 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 19.10.2020, поновлення на службі в поліції з 19.10.2020 та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу невиплачене грошове забезпечення з 19.10.2020, з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 12.02.2021 позовну заяву у даній справі залишено без руху після відкриття провадження у справі, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення такого строку разом з доказами поважності причин його пропуску (а.с.144-146). В ухвалі суду від 12.02.2021 про залишення позовної заяви без руху суд дійшов висновку, що встановленим строком для звернення до адміністративного суду із заявленими позивачем позовними вимогами у спорі, який виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби останнього, є місячний строк. Перебіг строку звернення до суду розпочався 21.10.2020. Звернувшись 11.12.2020 до суду, позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством. Встановлено, що позивач 20.10.2020 ознайомлена з оскаржуваним наказом "По особовому складу" №304о/с від 19.10.2020, що підтверджується підписом позивача на витязі з наказу (а.с.92). Зазначену представником позивача причину пропуску строку звернення до суду про те, що оскаржуване рішення позивачем отримано 30.11.2020, суд визнав неповажною, з мотивів, що сам по собі факт отримання оскаржуваного рішення, за наслідком чого позивачем реалізовано право на судовий захист шляхом звернення до суду, не може вважатись днем коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, за наявності доказів ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом 20.10.2020.
17.02.2021 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду (а.с.148-153). Підставами для поновлення такого строку зазначено, що позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 23.08.2016 Івано-Франківським міським відділом РАЦС головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. Дитина з приводу наявних захворювань перебуває на диспансерному обліку з 04.06.2019. З 19.10.2020 дитина потребує домашнього догляду, що підтверджується висновком лікарської консультативної комісії від 19.10.2020, виданим КНП "Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги" та підтверджено довідкою №195 з терміном дії до 19.04.2021. Зазначено, що позивач забезпечувала догляд дитини увесь період часу, не маючи об'єктивної можливості своєчасно здійснювати захист своїх інтересів. При цьому, представник позивача зазначає, що вказана обставина пов'язана з непереборними та об'єктивними перешкодами і труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви. Крім цього, як на підставу для поновлення строку звернення до суду представник позивача посилається на проведення 30.11.2020 відповідачем фактичного розрахунку з позивачем.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Представник відповідача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду заперечив з підстав, зазначених у запереченні, яке надійшло до суду 19.03.2021 (а.с.174-178). Зазначено, що позивачем не надано доказів того, що догляд за дитиною не мав можливості здійснювати її батько, в чому полягав такий догляд. Аргументовано, що обставини, на які посилається позивач щодо забезпечення догляду за дитиною не є поважними причинами пропуску встановленого строку звернення до суду, оскільки, за результатом запиту відповідача Департамент освіти і науки Івано-Франківської міської ради листом №12/01-09/970 повідомив, що відповідно до обліку даних про відвідуваність дітьми ДНЗ (ясел-садка) №14 "Кристалик", поданих у централізовану бухгалтерію Департаменту освіти та науки для нарахування батьківської оплати за харчування дітей, вихованка середньої групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 19.10.2020 до 11.12.2020 відвідувала дошкільний заклад 24 дні. Також, відповідач зазначає на безпідставність посилання представника позивача на проведення фактичного розрахунку з позивачем 30.11.2020, як на підставу для поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши подану суду заяву, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно з частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, якою встановлені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
За змістом частин 3, 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, як на підставу для його поновлення, позивач зазначає необхідність догляду за малолітньою дитиною, що унеможливлювало своєчасне звернення її до суду із вказаним позовом. Однак зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Про неповажність вказаних причин пропуску строку звернення до суду із позовом свідчить те, що догляд за малолітньою дитиною не обмежує право позивача на пересування та допускає наявність вільного часу для звернення за правовою допомогою і до суду як самостійно, так і за допомогою засобів пошти, у зв'язку з чим такі обставини не можна вважати поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки вони не є непереборними обставинами, які перешкоджають своєчасно позивачу звернутись до суду.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 25 лютого 2020 року у справі №360/1870/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими наступні підстави для поновлення строку звернення до суду, а саме те, що: позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з приводу наявних захворювань перебуває на диспансерному обліку з 04.06.2019; з 19.10.2020 дитина потребує домашнього догляду, що підтверджується висновком лікарської консультативної комісії від 19.10.2020, виданим КНП "Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги" та довідкою №195 з терміном дії до 19.04.2021; позивач забезпечувала догляд дитини увесь період часу, не маючи об'єктивної можливості своєчасно здійснювати захист своїх інтересів, - оскільки згідно відповіді Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради від 18.03.2021 за №12/01-09/970, відповідно до обліку даних про відвідуваність дітьми ДНЗ (ясел-садка) №14 "Кристалик", поданих у централізовану бухгалтерію Департаменту освіти та науки для нарахування батьківської оплати за харчування дітей, вихованка середньої групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 19.10.2020 до 11.12.2020 відвідувала дошкільний заклад 24 дні (а.с.184).
Відтак, догляд за малолітньою дитиною не обмежував право позивача на пересування, а враховуючи відвідування малолітньою дитиною дошкільного закладу 24 дні, допускав наявність вільного часу для звернення за правовою допомогою і до суду як самостійно, так і за допомогою засобів пошти, у зв'язку з чим такі обставини суд не вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки вони не є непереборними обставинами, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду.
Крім наведеного, суд вважає безпідставним посилання представника позивача на проведення фактичного розрахунку з позивачем 30.11.2020, як на підставу для поновлення строку звернення до суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу "По особовому складу" №304о/с від 19.10.2020 про звільнення, поновлення на службі в поліції та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу невиплачене грошове забезпечення з 19.10.2020, оскільки, основною вимогою в даній справі є визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, інші вимоги є похідними, задоволення яких залежить від задоволення основної позовної вимоги, а перебіг строку звернення до суду розпочався 21.10.2020, з дати ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом про звільнення (а.с.92).
При цьому, остаточний розрахунок з позивачем проведено 21.10.2020, а посилання позивача на виплату одноразової допомоги 30.11.2020 є безпідставним, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Таким чином, враховуючи наведене, оскільки підстави, вказані представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, при цьому, не наведено будь-яких інших обставин і не надано відповідних доказів, які би свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку що даний адміністративний позов слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу "По особовому складу" №304о/с від 19.10.2020, поновлення на службі, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 19.10.2020, з врахуванням виплачених сум, - залишити без розгляду.
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до статей 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.
Ухвала складена в повному обсязі 01.06.2021.