Постанова
Іменем України
27 травня 2021 року
м. Київ
справа № 265/3332/18
провадження № 61-6311св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2018 року у складі судді Костромітіної О. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Ткаченко Т. Б,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за прострочення розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що з 21 квітня 2015 року до 17 січня 2018 року перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ММК імені Ілліча», звільнився за власним бажанням.
Вважає, що при звільненні відповідач не розрахувався з ним за роботу у вихідні та святкові дні.
Оскільки відповідно до розпоряджень начальника ЦСиП він виходив на роботу 18 червня 2016 року з 19:00 год. до 07:00 год.(вихідний день); 20 червня 2016 року з 07:00 год. до 19:00 год.(святковий день); 27 червня 2016 року з 07:00 год. до 19:00 год. (святковий день); 24 серпня 2016 год. з 07:00 год. до 19:00 год. (святковий день); 16 жовтня 2016 року з 07:00 год. до 19:00 год. (вихідний день); 17 квітня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год. (святковий день); 29 квітня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год. (вихідний день); 08 травня 2017 року з 19:00 год. до 07:00 год. (святковий день); 04 червня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год. (вихідний день); 26 серпня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год. (вихідний день); 15 жовтня 2017 року з 19:00 год. до 07:00 год. (вихідний день); 25 грудня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год. (святковий день).
Таким чином, позивач відпрацював 144 години, які згідно із статтею 107 КЗпП України повинні оплачуватися у подвійному розмірі.
Крім виплати заробітної плати за відпрацьовані вихідні та святкові дні, вважає, що відповідно до статті 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку та, згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відповідну компенсацію, та здійснити відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на його користь:
заборгованість по заробітній платі за роботу у вихідні та святкові дні у розмірі 21 464,64 грн;
середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільненні за період з 18 січня 2018 року до 30 вересня 2018 року у розмірі 104 342,00 грн;
компенсацію за затримку виплати заборгованості по заробітній платі в сумі 1 051,77 грн;
у відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2018 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач був залучений у вихідні та святкові дні саме до чергування, а не до роботи. Чергування вихідний день не підлягає оплаті, за нього надається відгул. Позивач у період роботи з 2016 до 2017 року із заявами про надання відгулів до роботодавця не звертався, тому відгули не надавались. Оскільки спеціальна грошова компенсація за чергування не передбачена законом, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі ,а відтак і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заборгованості, моральної шкоди .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що позивач залучався у вихідні та святкові дні за розпорядженням начальника цеху до чергування у зв'язку з тим, що фактично не здійснював своїх трудових обов'язків; суди прийняли до уваги спотворені доводи відповідача, що ґрунтуються на підміні понять «рапорт про неявки» та «табель обліку робочого часу»; помилково вважали, що рапорт явки чи неявки працівників - табелем робочого часу; не врахували, що відповідальність за оформлення розпоряджень несе начальник цеху, а не позивач; не врахована тривалість чергування.
У червні 2019 року ПрАТ «ММК ім. Ілліча» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вважає її вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Розпоряджень про залучення робітників до роботи у вихідні дні чи розпоряджень про залучення робітників до понаднормових робіт на комбінаті не видавалось; особою відповідальною за ведення обліку робочого часу був саме ОСОБА_1 , про що свідчать його підписи у рапорті (табелі) обліку робочого часу, а також підпис про ознайомлення з Порядком підготовки, видання та використання документів, які стосуються організації та обліку робочого часу та оплати праці в ПрАТ «ММК ім. Ілліча» (СТП 227-4.2.3-10:2015) та його посадовою інструкцією; відмітки про його вихід на роботу у вихідні чи святкові дні, у зазначені у позовній заяві дати до табелю не вносились; позивач зауважень щодо ведення табелю не висловлював.
На підставі викладеного ПрАТ «ММК ім. Ілліча» просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 прийнятий в цех мереж та підстанцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на посаду електромонтера з оперативних перемикань у розподільчих мережах (наказ від 20 квітня 2005 року № 11).
Наказом від 26 травня 2016 року № 4592 його переведено у тому ж цеху на посаду майстра Дільниці № 1 з оперативного та експлуатаційного обслуговування та ремонту устаткування 6-110 кВт доменного району.
Наказом від 17 січня 2018 року № 22 трудовий договір припинений на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.
Посадовою інструкцією № 635-12 майстра ЦС та П Дільниця № 1 по оперативному та експлуатаційному обслуговуванню та ремонту обладнання 10 кв доменного району визначенні обов'язки майстра ОСОБА_1 пункти 2.1 - 2.37, зокрема виконання розпоряджень керівника в межах своєї компетенції (а. с. 65-86).
Розпорядженням від 15 червня 2016 року № 394 «Про організацію роботи та чергування в період святкування Трійці» ОСОБА_1 залучався до роботи 18 червня 2016 року з 19:00 год. до 07:00 год. 19 червня 2016 року.
Розпорядженням від 23 червня 2016 року № 406 «Про організацію роботи та чергування в період святкування Дня Конституції» ОСОБА_1 залучався до роботи 27 червня 2016 року з 07:00 год. до 19:00 год.
Розпорядженням від 22 серпня 2016 року № 545 «Про організацію роботи та чергування в період святкування Дня незалежності України» ОСОБА_1 залучався до роботи 24 серпня 2016 року з 07:00 год. до 19:00 год.
Розпорядженням від 12 жовтня 2016 року № 677 «Про організацію роботи та чергування в період святкування Дня захисника України» ОСОБА_1 залучався до роботи 16 жовтня 2016 року з 07:00 год. до 19:00 год.
Розпорядженням від 26 грудня 2016 року № 862 «Про організацію роботи та чергування в період святкування Нового Року» ОСОБА_1 залучався до роботи 31 грудня 2016 року з 19:00 год. до 07:00 год. 01 січня 2017 року.
Розпорядженням від 26 квітня 2017 року № 366 «Про організацію роботи та чергування в період святкування 1, 2 та 9 Травня» ОСОБА_1 залучався до роботи 29 квітня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год.
Розпорядженням від 31 травня 2017 року № 439 «Про організацію роботи та чергування в період святкування Трійці» ОСОБА_1 залучався до роботи 04 червня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год.
Розпорядженням від 18 серпня 2017 року № 646 «Про організацію роботи та чергування в період святкування Дня незалежності України» ОСОБА_1 залучався до роботи 26 серпня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год.
Розпорядженням від 11 жовтня 2017 року № 795 «Про організацію роботи та чергування в період святкування Дня захисника України 14 жовтня 2017 року» ОСОБА_1 залучався до роботи 15 жовтня 2017 року з 19:00 год. до 07:00 год. 16 жовтня 2017 року.
Розпорядженням від 22 грудня 2017 року № 970 «На виконання наказу № 963 від 11 грудня 2017 року «Про призначення відповідальних по організації роботи та чергування в період святкування Різдва Христова 25 грудня 2017 року » ОСОБА_1 залучався до роботи 25 грудня 2017 року з 07:00 год. до 19:00 год.
Зазначені розпорядження зареєстровані в книгах реєстрації розпоряджень по цеху; видані на підставі наказів генерального директора ПрАТ «ММК ім. Ілліча» від 20 травня 2016 року № 449, від 07 квітня 2017 року № 262, від 19 квітня 2017 року № 19, від 29 травня 2017 року № 418, від 06 жовтня 2017 року № 735, від 11 грудня 2017 року № 936, від 21 грудня 2017 року № 975; ними підтверджується організація роботи та чергування на підприємстві ПрАТ «ММК ім. Ілліча» 24 серпня 2016 року, 09 травня 2017 року, 04 червня 2017 року, 16 жовтня 2017 року, 25 грудня 2017 року.
Нормативне підтвердження видання розпоряджень щодо організації роботи та чергування на інші дати відповідачем не надано.
Судом встановлено, що вказані позивачем в позовній заяві дні виходу на роботу, дійсно були вихідними та святковими днями.
Зазначені розпорядження видані ЦС та П структурним підрозділом ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на підставі наказів по підприємству задля організації чергувань у вихідні та святкові дні, про що вказано у назві розпоряджень. Розділом 1 розпоряджень встановлено графік чергувань, розділом 2 визначена сфера відповідальності та безпосередньо зазначено місце знаходження відповідального чергового по цеху, а саме у диспетчерській ЦС та П тел. 6-32-15.
Згідно з пунктом 2.25 посадової інструкції № 635-12 майстра цеху мереж і підстанцій Дільниці № 1 з оперативного та експлуатаційного обслуговування та ремонту устаткування 6-110 кВт доменного району, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 08 квітня 2016 року, що підтверджується його підписом, майстер Дільниці зобов'язаний щоденно вести первинний облік робочого часу в установленому на комбінаті порядку. Інструкцією не передбачено щодо кого він має вести такий облік.
У рапортах керівника про неявку працівників дільниці та відомостях обліку робочого часу, в яких ОСОБА_3 вів первинний облік робочого часу, відмітки про присутність ОСОБА_1 на робочому місці у зазначені ним в позовній заяві дати відсутні.
Стандартами підприємства, який встановлює Порядок підготовки, видання та використання документів, які стосуються організації та обліку робочого часу та оплати праці в ПрАТ «ММК ім. Ілліча» (СТП 227-4.2.3-10:2015), який введено в дію наказом від 26 листопада 2015 року № 927, передбачено залучення працівників до роботи у вихідні дні та до надурочних робіт. Затверджена типова форма розпорядження про роботу у вихідний день. Чергування на підприємстві зазначеними Стандартами не передбачено.
Позивач у період роботи з 2016 до 2017 року із заявами про надання відгулів до роботодавця не звертався, тому відгули не надавались.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був залучений у вихідні та святкові дні саме до чергування, а не до роботи. Чергування вихідний день не підлягає оплаті, за нього надається відгул. Позивач у період роботи з 2016 до 2017 року із заявами про надання відгулів до роботодавця не звертався, тому відгули не надавались. Оскільки спеціальна грошова компенсація за чергування не передбачена законом, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі ,а відтак і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заборгованості, моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.
Кодексом законів про працю України поняття чергування не визначено.
Залучення працівників до чергування регулюється постановою Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 02 квітня 1954 року № 233 «Про чергування на підприємствах і в установах», яка діє в Україні відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу СРСР» від 12 вересня 1991 року № 1545 в частині, яка неврегульована законодавством України.
Згідно з положеннями вказаної постанови, чергування полягає в обов'язку працівника перебувати на визначеному роботодавцем робочому місці з метою вирішення невідкладних питань, не пов'язаних із трудовими обов'язками цього працівника, а також передачі інформації.
Тобто, чергування -це залучення у виняткових випадках, працівника до роботи, яка не обумовлена трудовим договором.
А залучення до роботи у вихідні та святкові дні передбачає виконання працівником своїх звичайних обов'язків, обумовленої трудовим договором.
Із змісту наказів генерального директора ПрАТ «ММК ім. Ілліча» від 20 травня 2016 року № 449, від 07 квітня 2017 року № 262, від 19 квітня 2017 року № 19, від 29 травня 2017 року № 418, від 06 жовтня 2017 року № 735, від 11 грудня 2017 року № 936, від 21 грудня 2017 року № 975 вбачається, що позивач був залучений у вихідні та святкові дні саме до чергування у вихідні та святкові дні, про що вказано у назві розпоряджень. Розділом 1 розпоряджень встановлено графік чергувань, розділом 2 визначена сфера відповідальності та безпосередньо зазначено місце знаходження відповідального чергового по цеху, а саме у диспетчерській ЦС та П тел. 6-32-15.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком судів про відсутність правових підстав для стягнення компенсації за роботу в святкові вихідні дні, оскільки позивач залучався до чергування, яке не підлягає оплаті, а за нього надається відгул. Із заявами про надання відгулів позивач до відповідача не звертався. У зв'язку із цим, відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі, а відтак і середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 759/5013/17 (провадження № 61-29259св19).
Із справи відомо, що відповідачем з метою створення сприятливих умов для організації роботи на підприємстві у вихідні та святкові дні, раціонального використання трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, забезпечення надійної роботи металургійних агрегатів та дотримання виконавської дисципліни встановлювалось саме чергування, а не безпосереднє виконання трудових обов'язків працівниками підприємства, що підтверджується відповідними наказами.
За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що суди дійшли помилкових висновків про те, що позивач залучався у вихідні та святкові дні за розпорядженням начальника цеху до чергування у зв'язку з тим, що фактично не здійснював своїх трудових обов'язків є неприйнятними.
Інші доводи касаційної скарги про те, що суди прийняли до уваги спотворені доводи відповідача, що ґрунтуються на підміні понять «рапорт про неявки» та «табель обліку робочого часу»; помилково вважали, що рапорт явки чи неявки працівників - табелем робочого часу; не врахували, що відповідальність за оформлення розпоряджень несе начальник цеху, а не позивач; не врахована тривалість чергування зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суди при вирішенні справи правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська