ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
31 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1182/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства “КИРОЛ”
на рішення господарського суду Одеської області від 15 лютого 2021 року
у справі № 916/1182/20
за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65017, м. Одеса, пр-т Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 38017120)
до відповідача Приватного підприємства “КИРОЛ” (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 45, код ЄДРПОУ 34319879)
про стягнення 206 254, 22 грн.,
Державна екологічна інспекція Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства “КИРОЛ” про стягнення 206 254,22грн. Позовні вимоги обґрунтовано здійсненням відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15 лютого 2021 року у справі №916/1182/20 позов Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та Приватного підприємства “КИРОЛ” - задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства “КИРОЛ” до Державного бюджету України на розрахунковий номер UA068999980333199331000015007 фонду охорони навколишнього природного середовища Малиновського району суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених Державі Україна у розмірі 206 254 грн. 22 коп. Стягнуто з Приватного підприємства “КИРОЛ” на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу судовий збір в сумі 3 093 грн. 82коп.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності та доказової обґрунтованості позовних вимог Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Приватного підприємства “КИРОЛ” про стягнення збитків в сумі 206 254,22 грн. та наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі. строк попереднього дозволу на викиди забруднюючих речовин №5110137300-360 в атмосферне повітря виданий ПП «КИРОЛ» закінчився 03.08.2017.
В той же час, лише у листопаді 2017 року, тобто через 4 місяці після закінчення строку дії дозволу, ПП «КИРОЛ» подано заяву до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації. При цьому підготовки відповідних документів, оформлення договору з підрядником ПП «КИРОЛ» оформлення Звіту по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та усі дії щодо вчасного вжиття заходів були виключно в межах обов'язку саме відповідача.
Отже, з наведеного вбачається ПП «КИРОЛ» не здійснило усіх можливих заходів щодо продовження строку дії дозволу.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність вини Приватного підприємства «Кирол» у порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря, що полягало у здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади у період з 28.02.2018р. по 19.04.2018р.
Приватне підприємство “КИРОЛ” з вказаним рішенням не погодилось, та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з висновками суду, вважає рішення незаконним і необґрунтованим з наступних підстав:
- невідповідності його засадам господарського судочинства, зокрема, ігнорування принципу верховенства права ;
- нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
- порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права шляхом неправильного тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
На думку апелянта, суд неправильно визначив докази відповідно до встановлених судом обставин правовідносин та не надав оцінки кожному аргументу відповідача, який має значення для справи.
Апелянт вважає, що позовні вимоги Держекоінспекції, які суд задовольнив, ґрунтуються на доказах, отриманих у незаконний спосіб, оскільки у відношенні Держекоінспекції в Одеській області винесено Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №522/14769/18 від 24.09.2019 р., яка набрала чинності 25.09.2019 р. та яка є обов'язковою до виконання.
У даній адміністративній справі Держекоінспекція являється позивачем до Державної регуляторної служби України, зокрема, про визнання протиправним та скасування Подання ДРС від 04.06.2018 р., винесеного на підставі Акту перевірки від 29.05.2018 р., яку було здійснено через порушення Держекоінспекцією законодавства про державний нагляд (контроль) у 2017-2018 роках.
Вказана Постанова в мотивувальній частині містить встановлені обставини щодо порушення прав ПП "КИРОЛ" з боку Держекоінспекції, результати яких наразі використовуються нею для позовних вимог. Подання ДРС, залишене Постановою суду в силі має до відповідача пряме відношення та вирішальне значення у справі. Але зверненням до господарського суду із позовом до ПП "КИРОЛ" вона повністю ігнорує свій обов'язок щодо виконання вказаної постанови, до якої має пряме відношення, як сторона справи.
У чинному для Держекоінспекції Поданні ДРС від 04.06.2018 року про усунення порушень від начальника Держекоінспекції вимагається забезпечити безумовне дотримання вимог: ч.1 ст. З, ч. 4 ст. 4 Закону № 877-V, ст. 2 п.1 ч.1 ст. 3 та ч.2 ст.3 Закону № 1728- VIII Строк виконання «постійно».
До ПП «КИРОЛ» серед зазначеного у Поданні має відношення лише частина 1 статті 3, частина 4 статті 4 Закону № 877-V та стаття 2 Закону № 1728- VIII в силу здійснення позивачем у період з 28.02.2018 р. по 02.03.2018 р. планової перевірки.
З 28.02.2018 р. по 02.03.2018 р. Держекоінспекція в Одеській області провела планову перевірку ПП «КИРОЛ» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства та охорони навколишнього природного середовища стосовно: додержання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про використання та охорону земель; про поводження з відходами.
Постановою КМУ від 18.12.2017 № 1104, затверджено перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто мораторій не розповсюджується на Держекоінспекцію та її територіальні органи (в частині здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки.
Однак такої перевірки, на яку не розповсюджувався мораторій - екологічна та радіаційна безпека, позивачем не призначено та не проведено.
Функції екологічного та радіологічного контролю покладено на відділ державного екологічного нагляду (контролю) на митній території України. Планову перевірку ПП «КИРОЛ» провів відділ екологічного контролю земельних, водних ресурсів та атмосферного повітря, за поводженням з відходами, небезпечними хімічними речовинами. Отже, позивач здійснив вид планової перевірки ПП «КИРОЛ» з 28.02.2018 по 02.03.2018 р., не передбачений чиним законодавством та у відсутність повноважень, однак суд не прийняв вказані обставини до уваги.
Наказ Державної екологічної інспекції України від 30 листопада 2017 року № 710 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік» являється підзаконним відомчим актом органу державного управління та повинен застосовуватись з урахуванням положень вищих за юридичною силою нормативно-правових актів, а саме:
- Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V,
- Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 1728-VIII,
- Постанови КМУ від 18.12.2017 № 1104, «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності».
Оскільки і Наказ ДЕІ України від ЗО .11.2017 року № 710 (річний план) і стаття 2 Закону № 1728-VПІ та Постанова № 1104 регулюють одне і те ж питання щодо проведення планових перевірок і між ними виникає протиріччя у розумінні вірного застосування, існує колізія права.
Відповідно положень, викладених Міністерством юстиції України у Листі N:1 ~58-0-2-08-19 від 26.12.2008 р. «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
Однак суд першої інстанції у своєму рішенні визнав підзаконний відомчий акт, яким являється Наказ ДЕІ України від 30.11.2017 року № 710 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік» вищим за юридичною силою відносно нормативно-правового акту - статті 2 Закону № 1728-VIII.
Також апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції, що факти і обставини, встановлені у рішеннях справи № 522/14769/18 не є обов'язковими, адже П'ятим апеляційним судом в постанові від 24.09.2019 р. у справі № 522/14769/18 встановлено, що Держекоінспекція в Одеській області не спростувала факту здійснення незаконного заходу державного нагляду (контролю) у відношенні ПП "КИРОЛ", що означає обґрунтованість аргументів відповідача щодо того, що зазначена Постанова являється належним доказом незаконної природи доказів позовних вимог Держекоінспекції та висновки суду, зазначені в ній, повинні бути враховані при винесенні рішення.
Також скаржник зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на інформації, яка не була перевірена та встановлена під час здійснення планової перевірки ПП "КИРОЛ" у період з 28.02. по 02.03.2018 р. Це відомості про роботу стаціонарних джерел викидів, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок збитків і такий розрахунок визнаний судом правомірним. Запит на інформацію щодо найменувань та часу роботи джерел викидів позивач направив за спливом 2 місяців після закінчення позапланової перевірки виконання припису, а отримав через 6 місяців після закінчення перевірки, хоча відповідач надавав її для ознайомлення інспектору під час здійснення державного нагляду, але позивач не скористався цим. Відтак, Держекоінспекція здійснила додаткову перевірку інформації щодо предмету планової перевірки через 2 місяці після її закінчення та усунення усіх порушень з боку відповідача. Таку інформацію вже було перевірено в обсязі, який визначив інспектор та, відповідно, зафіксував у акті, як порушення. Позаплановою перевіркою встановлено, що усі вимоги Припису № 01/13 від 07.03.2018 р. виконані відповідачем в повному обсязі.
Апелянт наголошує, що відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж.
Отже, відповідач не погоджується із висновками суду першої інстанції, якими визнано належним та допустимим доказом Акт перевірки № 22/13 від 02.03.2018 р., який був винесений позивачем у незаконний спосіб.
Також апелянт зазначає, що суд дійшов невірних висновків щодо неналежного оформлення відповідачем документів на отримання дозволу станом на період здійснення планової перевірки, що покладено в основу висновку про наявність вини у діях відповідача та відсутності права на застосування ним принципу мовчазної згоди у провадженні господарської діяльності без дозволу.
Відповідно п. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру, суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
У Відзиві на позовну заяву № 16/06 від 16.06.2020 р. на сторінках 6-8 ПП "КИРОЛ" детально наводить хронологію подій, пов'язаних із процесом отримання дозволу від Департаменту екології та природних ресурсів, наводить дати своїх звернень та дати надання відповіді дозвільним органом із порушенням встановлених законом строків, а також норми матеріального права, які передбачають :в такому разі автоматичне застосування принципу мовчазної згоди до суб'єкта господарювання.
Суд повністю проігнорував зазначені аргументи та не надав їм жодної оцінки.
Згідно вказаних умов у п. 6 ст. 4-1 Закону, відповідач набув права здійснювати господарську діяльність без дозволу з 02.02.2018 року - через 10 днів після дати, коли дозвільний орган зобов'язаний був надати відповідь на заяву ПП "КИРОЛ" (18.01.2018 - повторна заява відповідача до ЦНАП, 23.01.2018 - дата відповіді Департаменту - через 5 днів згідно законодавства). Для застосування принципу мовчазної згоди закон передбачає надання в строк дозвільним органом будь-якої відповіді - негативної чи позитивної. Натомість така відповідь надійшла 23.02.2018 року - через 32 дні з необхідної дати.
Планова перевірка відбулася з 28.02.2018 по 02.03.2018 р. - через 26 днів з лати початку дії принципу мовчазної згоди.
Вважає, що відповідачем виконано вимоги щодо надання повного пакету документів для отримання дозволу, але Департаментом екології порушено строки надання відповіді на заяву відповідача - або задовольнити або відмовити. При чому дpyгa відмова від 23.02.2018 р., окрім її неправомірного характеру, вже не має значення, оскільки надана із порушенням строку у 32 дні замість 5-ти передбачених законом. Відтак, принцип мовчазної згоди правомірно застосовано до ПП "КИРОЛ" з 02.02.2018 року, що означає відсутність з боку відповідача будь-якої відповідальності за здійснення господарської діяльності без дозволу у період з 28.02.2018 по 19.04.2018 р.
Також апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у діях ПП "КИРОЛ" вини, оскільки почав розробку документації для продовження строку дії дозволу заздалегідь, ще в період дії попереднього дозволу - з 15.06.2017 р., після закінчення цих дій, звернувся до Департаменту екології та природних ресурсів із заявою про видачу (продовження строку дії) дозволу у листопаді 2017 року. Відмова від Департаменту на перше звернення надійшла 04.01.2018 року - щонайменше через 34 дні замість 30-ти встановлених, вдруге - через 32 дні замість 5-ти, та на 38 днів замість 5-ти втретє.
Враховуючи те, що предмет позовних вимог Держекоінспекції, щодо яких заперечує ПП «КИРОЛ» визначається періодом проведення планової перевірки Держекоінспекцією з 28.02. по 02.0З.2018р., а період збитків заявлено - з 28.02.2018 по 19.04.2018 року, факт наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря має бути підтверджено або відхилено саме у період, зазначений у предметі позову - з 28.02.2018 по 19.04.2018 р.
У своїх висновках щодо наявності вини відповідача суд не встановив ані умислу, ані необережності у діях відповідача, які могли б нанести шкоду атмосферному повітрю у період з 28.02.2018 р. по 19.04.2018 року.
Відтак, ПП «КИРОЛ» вважає, що здійснювало усі залежні від нього заходи, які були направлені на отримання дозволу, однак з причин того, що орган державної влади безпідставно порушував строки розгляду заяв відповідача та відмовляв у вчасній видачі дозволу, підприємство повинно бути звільнено від обов'язку по відшкодуванню шкоди за викиди в атмосферне повітря з підстав відсутності в його діях вини, так і відсутності причинного зв'язку між його діями та збитками, які нараховані позивачем, що виключає відповідальність у відповідності до ст.1166 ЦК України.
З огляду на викладене, скаржник просить скасувати Рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2021 у справі № 916/1182/20 повністю, прийняти нову постанову по справі, якою повністю відмовити у позовних вимогах Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону (Одеська та Миколаївська області) до Приватного підприємства "КИРОЛ" про стягнення 206 254, 22 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі № 916/1182/20 за апеляційною скаргою Приватного підприємства “КИРОЛ” на рішення господарського суду Одеської області від 15 лютого 2021 року, вирішено розглянути справу № 916/1182/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень по справі, заяв чи клопотань стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.
20.04.2020 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі, оскільки апелянтом не доведено порушення судом першої інстанції норм ані норм матеріального, ані процесуального права, зазначає, що здійснення Відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу є порушенням ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
Інспекція зазначає, що результати планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПП «КИРОЛ» проведеної у період з 28.02.2018 по 02.03.2018 та результати позапланової перевірки проведеної у період з 24.04.2018 по 25.04.2018, залишились не оскарженими, а отже, в основі спору у справі №916/1182/20 належні, допустимі та достатні докази факту господарського правопорушення у природоохоронній сфері, отримані у спосіб, встановлений законом.
Щодо доводів Відповідача із посиланням на висновки суду у справі №522/14769/18, позивач зазначає, що сторонами у справі №522/14769/18 є Державна екологічна інспекція в Одеській області та Державна регуляторна служба України.
Крім того, ухвалою Касаційною адміністративного суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі № 522/14769/18.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Преюдиція не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні, шляхом подання відповідних доказів. Таким чином, висновки згідно рішень у справі №522/14769/18 не є обов'язковими при розгляді даної справи.
Також позивач заперечує проти аргументів ПП «КИРОЛ», що Відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо вчасного отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, відсутності вини у викидах за відсутності дозвільного документу та здійснення діяльності за принципом мовчазної згоди без вчасного отримання дозволу, зазначає, що строк попереднього дозволу ПП «КИРОЛ» закінчився 03.08.2017, при цьому, лише у листопаді 2017 року ПП «КИРОЛ» подано заяву. Тобто, лише розпочата Відповідачем процедура з отримання дозволу не може виключати його вину із здійснення наднормативних викидів за відсутності дозволу, а сама по собі процедура отримання дозволу не звільняє від відповідальності та застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 28.02.2018 по 02.03.2018 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «КИРОЛ».
За результатами планової перевірки складено Акт №22/13 від 02.03.2018, яким встановлено факт відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Відповідний Акт проведення перевірки №22/13 від 02.03.2018 був підписаний відповідальною особою ПП «Кирол» без зауважень.
У зв'язку з порушенням вимог статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря відносно відповідальної особи ПП «Кирол» ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.03.2018 № 000052.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.03.2018 № 000052 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частини 1 статті 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.
Штраф в сумі 136,00 грн сплачено ОСОБА_1 13.03.2018, що підтверджується копією квитанції № ПН5503 від 13.03.2018.
Матеріали справи не містять доказів оскарження результатів перевірки, Постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.03.2018 № 000052.
На підставі припису Державної екологічної інспекції в Одеській області від 07.03.2018 № 01/13, наданого ПП «КИРОЛ», у період з 24.04.2018 по 25.04.2018 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, у результаті чого зафіксовано, що ПП «КИРОЛ» отримано Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, терміном 10 років, з 19.04.2018 по 19.04.2028.
За результатом перевірки встановлено, ПП «КИРОЛ» у період з 28.02.2018 по 19.04.2018 року експлуатував обладнання без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, внаслідок чого має місце факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Згідно довідки ПП «КИРОЛ» вих. №07/09-18 від 07.09.2018 встановлено години роботи джерел викидів забруднюючих речовин.
Позивач зазначає, що ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання відповідним органом державної влади.
У відповідності до ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог передбачених дозволами на викиди забруднюючих речовин.
Таким чином, на переконання позивача здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу є порушенням ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
Відповідно до проведеного посадовими особами Державної екологічної інспекції в Одеській області розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з основних джерел викидів на приватному підприємстві «КИРОЛ» за період з 28.02.2018 по 19.04.2018, загальна сума збитків становить 206 254, 22 грн.
За поясненнями позивача, Державною екологічною інспекцією у Одеській області було скеровано Приватному підприємству «КОРОЛ» претензію №97 від 05.11.2018р. про сплату збитків, завданих викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.
Проте, за твердженнями позивача, означені вище збитки відповідачем у встановленому законом порядку відшкодовано не було, що і стало підставою для звернення до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 206 254,22 грн збитків, заподіяних порушенням відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України).
Відповідно до ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначено Законами України "Про охорону атмосферного повітря", "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ст. 5 цього Закону).
За приписами ст.10 вказаного Закону України підприємства, установи, організації та громадяни суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.
Нормами ч.6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Так, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до п.п.1, 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом №429 від 04.11.2011р. Міністерства екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція в місті Києві є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих ним повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.
За змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом №464 від 10.09.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Як встановлено судом, у період з 28.02.2018р. по 02.03.2018р. Державною екологічною інспекцією у Одеській області було проведено перевірку дотримання Приватним підприємством «Кирол» вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено акт №22/13 від 02.03.2018р. В означеному акті встановлено, зокрема, що дозвіл на викиди №5110137300-360 забруднюючих речовин в атмосферне повітря виданий ПП «КИРОЛ» закінчився 03.08.2017р., на час проведення перевірки дозвіл не отримано.
При цьому, судом правомірно зазначено, що доказів скасування означеного акту перевірки Державної екологічної інспекції у Одеської області матеріали справи не містять.
В подальшому на підставі припису Державної екологічної інспекції в Одеській області від 07.03.2018 № 01/13, наданого ПП «КИРОЛ», у період з 24.04.2018 по 25.04.2018 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, у результаті чого зафіксовано, ПП «КИРОЛ» отримано Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, терміном 10 років, з 19.04.2018 по 19.04.2028.
Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які відповідають критеріям належності та допустимості, суд першої інстанції правомірно встановив, що Приватним підприємством «Кирол» у період з 28.02.2018р. по 19.04.2018р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади стаціонарними джерелами, що є наднормативними викидами.
Доводи апелянта про те, що на час проведення перевірки діяв мораторій на час її проведення, судова колегія відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в редакції, яка діяла до 01.01.2018 (Закон № 1728-VIII), до 31 грудня 2017 року був встановлений мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Водночас у статті 6 Закону N 1728-VIII (в первісній редакції) було зазначено, що дія Закону не поширюється на відносини які виникають під час проведення заходів нагляду (контролю), у тому числі (...) в сфері охорони навколишнього природного середовища.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (Закон № 2246 -VIII) дія статті 2 Закону № 1728-VIII була продовжена на 2018 рік.
Також на підставі Закону України «Про Державний бюджет України па 2018 рік» (або Закон № 2246-VIII), стаття 6 Закону N 1728-VIII викладена в наступній редакції: «дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104 затверджений перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Постанова № 1104). Постановою № 1104 передбачено, що мораторій не розповсюджується на Держекоінспекцію та її територіальні органи (в частині здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки.
Отже, оскільки Держекоінспекцією України річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) був затверджений 30 листопада 2017 року, до набрання чинності статті 2 Закону № 1728-VІІІ, яка почала діяти з 01.01.2018 року, вимоги останньої не розповсюджуються на проведення планової перевірки ПП «КИРОЛ».
Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі №420/5235/18 та в постанові від 07 лютого 2019 року у справі №826/9222/16.
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що позовні вимоги ґрунтуються на інформації, яка не була перевірена та встановлена під час здійснення планової перевірки ПП "КИРОЛ" у період з 28.02. по 02.03.2018 р., оскільки запит на інформацію щодо найменувань та часу роботи джерел викидів позивач направив за спливом 2 місяців після закінчення позапланової перевірки виконання припису, а отримав через 6 місяців після закінчення перевірки.
Зі змісту листа-довідки ПП «Кирол» №07/09-18 від 07.09.2018 року вбачається , що підприємством надано інформацію про джерела викидів почасово у період проведення перевірки, а саме з 28.02.2018 по 19.04.2018 року. Таким чином, ця інформація була надана самим підприємством - відповідачем, який не піддавав її сумніву під час написання листа.
З огляду на таке, розрахунки збитків позивачем правомірно обґрунтовано на підставі інформації, наданої відповідачем.
Стосовно наявності вини Приватним підприємством «Кирол» у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, чинним законодавством встановлено презумпцію вини правопорушника, тобто, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, а відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем не представлено належних та допустимих доказів, які б спростовували вину власника стаціонарного джерела у здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.
При цьому, судом враховано, що за змістом Листа №1127/11/10-09 від 30.01.2009р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Якщо особа цього не зробила, то це означає, що вона не вжила всіх необхідних заходів для дотримання вимог чинного законодавства, що дає підстави говорити про її поведінку як винну.
Доводи апелянта про вжиття ПП «КИРОЛ» всіх залежних від нього заходів щодо вчасного отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, відсутності вини у викидах за відсутності дозвільного документу та здійснення діяльності за принципом мовчазної згоди без вчасного отримання дозволу, судовою колегією відхиляються, з огляду на наступне.
Строк дії попереднього дозволу на викиди забруднюючих речовин №5110137300-360 в атмосферне повітря, виданий ПП «КИРОЛ», закінчився 03.08.2017.
В той же час, лише у листопаді 2017 року , тобто через 4 місяці після закінчення строку дії дозволу, ПП «КИРОЛ» подано заяву до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації.
Судова колегія критично оцінює доводи апелянта про укладення договору № 11-06-2017 з підрядником ПП «Південний центр науково-технічної діяльності» 15.06.2017 року (за два місяці до закінчення строку попереднього дозволу), предметом якого є проведення підрядником хімічних вимірювань на 24 джерелах викидів, виконання інвентаризації джерел, виготовлення матеріалів, які обґрунтовують викиди для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виконання технічного супроводу документації в процесі її погоджень. Процес виготовлення, подання, отримання документів для отримання дозволу від імені ПП «Кирол» та сам дозвіл для відповідача отримував підрядник.
Разом з тим, ПП «Кирол» у відзиві на позовну заяву зазначив, що із заявою про отримання дозволу до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації звернувся в листопаді 2017р., тобто після закінчення строку дії попереднього дозволу.
Листом Одеської облдержадміністрації від 23.02.2018 №02/01-39/1203 Відповідачу відмовлено в отриманні дозволу, у зв'язку з порушенням вимог Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №108 від 9 березня 2006 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 березня 2006 року за №341/12215, що свідчить про неналежне оформлення відповідачем документів на отримання дозволу.
Факт надання несвоєчасної відмови Одеською облдержадміністрацією 04.01.2018 року, та повторна відповідь через 36 календарних днів з дня подання заяви не спростовують висновків суду про звернення відповідача до дозвільного органу із запізненням.
Суд зауважує, що відповідач повинен був розрахувати укладення договору таким чином, щоб діяльність підприємства не проводилась без дозволу на викиди забруднюючих речовин. Крім того, підготовка відповідних документів, оформлення договору з підрядником ПП «КИРОЛ», оформлення Звіту по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та усі дії щодо вчасного вжиття заходів були виключно в межах обов'язку саме відповідача.
Більш того, строк виконання робіт за договором № 11-06-2017 від 15.06.2017 року, з підрядником ПП «Південний центр науково-технічної діяльності», становить від 80 днів до 3 місяців. Отже у будь-якому разі, укладаючи договір у червні 2017 року, відповідач мав усвідомлювати, що роботи по договору будуть виконані вже після закінчення строку попереднього дозволу.
Посилання скаржника на п. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» судом відхиляються, оскільки 04.01.2018 року та 23.02.2018 року Одеською облдержадміністрацією відмовлено у наданні дозволу у зв'язку із наявністю зауважень.
Крім того, суд приймає до уваги, що Актом перевірки №22/13 від 02.03.2018 року, підписаним відповідальною особою ПП «Кирол» без зауважень, встановлено факт відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.03.2018 року №000052 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частини 1 статті 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.
Штраф в сумі 136,00 грн сплачено ОСОБА_1 13.03.2018, що підтверджується копією квитанції № ПН5503 від 13.03.2018.
Матеріали справи не містять доказів оскарження результатів перевірки, Постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.03.2018 № 000052 та навпаки, відповідачем сплачено штраф без зауважень.
Викладене свідчить про визнання відповідачем своєї вини за здійснення діяльності без відповідного дозволу.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність вини Приватного підприємства «Кирол» у порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря, що полягало у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади у період з 28.02.2018р. по 19.04.2018р.
За приписами п.4 Оглядового листа №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом № 639 від 10.12.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
При цьому, п.п.2.1.2, 2.7.1 вказаної Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.
Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою: З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де - mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;
1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;
Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;
Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;
Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, було розраховано розмір збитків, завданої відповідачем внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферне повітря без спеціального дозволу на загальну суму 206 254,22 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність розрахунку суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, та відповідність його приписам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом №639 від 10.12.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064.
Посилання апелянта на Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 522/14769/18 від 25.09.2019 року, якою встановлено порушення Держекоінспекцією з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства при проведенні перевірки ПП “КИРОЛ” з 28.02.2018 року по 02.03.2018 року, судовою колегією відхиляються, оскільки Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 31 березня 2021 року у справі № 522/14769/18, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №522/14769/18 - скасовано, провадження у справі №522/14769/18 - закрито.
Крім того, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки сторонами у справі №522/14769/18 є Державна екологічна інспекція в Одеській області та Державна регуляторна служба України, які не є сторонами у даній справі, справа №522/14769/18 не має преюдиційного характеру та обставини, встановлені у ній, не мають абсолютного характеру, а висновки не є обов'язковими при розгляді даної справи.
Крім того, результати планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПП «КИРОЛ» проведеної у період з 28.02.2018 по 02.03.2018 та результати позапланової перевірки проведеної у період з 24.04.2018 по 25.04.2018, залишились не оскарженими, а отже, в основі спору у справі №916/1182/20 належні, допустимі та достатні докази факту господарського правопорушення у природоохоронній сфері, отримані у спосіб, встановлений законом.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) збитків у розмірі 206 254,22грн., що завдані навколишньому середовищу за здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Приватного підприємства “КИРОЛ” залишається без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 15 лютого 2021 року у справі №916/1182/20 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “КИРОЛ” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 15 лютого 2021 року у справі №916/1182/20 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська