Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1133/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз постач", місто Харків,
до Комунального некомерційного підприємства "Балаклійський центр первинної медико-санітарної допомоги" Балаклійської міської ради Харківської області, місто Балаклія,
про стягнення 6 014,11 грн.,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз постач", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального некомерційного підприємства "Балаклійський центр первинної медико-санітарної допомоги" Балаклійської міської ради Харківської області, про стягнення заборгованості у розмірі 6 014,11 грн.
02 квітня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити позовне провадження у справі № 922/1133/21. Розгляд справи № 922/1133/21 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, встановлено, зокрема, відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне рекомендоване поштове відправлення за трек номером 610255056564. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 02 квітня 2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
23 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магагаз постач" (постачальник, позивач у справі) та Комунальним некомерційний підприємством "Балаклійський центр первинної медико-санітарної допомоги" Балаклійської міської ради Харківської області (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 37 на постачання природного газу (далі за текстом - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у лютому-березні 2021 року 5,83322 тис. куб. метрів "природний газ" далі газ або природний газ), а споживач зобов'язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплати його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (пункт 1.1. договору). За підсумками розрахункового періоду, який становить один календарний місяць, оформлюються акти приймання - передачі, які є підставами для здійснення остаточних розрахунків, що проводяться протягом 10 банківських днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання - передачі природного газу, але в будь-якому випадку до 30 числа місяця наступного за місяцем передачі газу (пункт 4.1., 2.11., 4.2.1. договору). Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна за 1000 куб. метрів становить 7141,58 грн., без ПДВ, загальна сума договору складає із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором та складає 49 990,05 грн. (пункт 3.2. договору). Договір за пунктом 11.1, набуває чинності з дати підписання і діє в частині постачання газу до 31 березня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору останній передав відповідачу у березні 2021 року за актами приймання-передачі № 277, № 278, № 279 природний газ на загальну суму 64 010,45 грн., проте відповідач оплату за переданий газ здійснив не в повному обсязі, залишок заборгованості складає 6 014,11 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості,з метою захисту законних прав та інтересів підприємства-позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України). Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З наданих позивачем доказів вбачається, що останній взяті на себе зобов'язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу № 277, 278 та № 279, які підписані як з боку постачальника, так і з боку споживача. Доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди із обсягом поставленого природного газу, вказаного в актах приймання-передачі за березень 2021 року або розрахованою сумою, матеріали справи не містять, а отже відповідач, погодився із визначеним даними, та відповідно взяв на себе обов'язки на досягнення мети - здійснити у визначений строк, своєчасну оплату поставленого природного газу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За умовами 4.2. договору оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 банківських днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу, але в будь-якому випадку до 30 числа місяця наступного за місяцем передачі газу.
Разом з тим, відповідач у визначений договором строк оплату за переданий природний газ в повному обсязі не здійснив, на дату подання позову за ним рахується заборгованість за березень 2021 року в розмірі 6 014,11 грн. Відсутність бюджетного фінансування, відповідно до вимог статті 629 Цивільного кодексу України, не звільняє зобов'язану сторону своєчасного виконувати зобов'язань за договором. Дана правова позиція повністю узгоджується з висновком Європейського суду з прав людини (справа "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 листопада 2005 року).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свій обов'язок по перерахуванню грошових коштів за переданий природний газ в березні 2021 року виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), у зв'язку з чим він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що такими діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги позивача, стягнувши з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 6 014,11 грн.
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту. Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме заходи були вжиті відповідачем з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної оплати поставленого природного газу позивачу у встановлені договором строки, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджені достовірними доказами.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати поставленого природного газу, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд Харківської області, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Балаклійський центр первинної медико-санітарної допомоги" Балаклійської міської ради Харківської області (64207, Харківська область, Балаклійський район, місто Балаклія, вулиця Соборна, будинок 98, ідентифікаційний код юридичної особи 38610896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз постач" (61022, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39, офіс 125, ідентифікаційний код юридичної особи 40292876) 6 014,11 грн. основного боргу та 2 270,00 грн. судових витрат (сплачений судовий збір).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "01" червня 2021 р.
Суддя Н.В. Калініченко
cправа № 922/1133/21