Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1093/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Приватного підприємства "Фірма "Укрпромтехинвест", с. Кутузівка Харківської області
про стягнення 29 955,77 грн.,
без виклику учасників справи
Харківська міська рада (позивач) звернулась до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Укрпромтехинвест" (відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 29955,77 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043 у період з 01.01.2020 по 28.02.2021. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. 8995 від 20.04.2021), який долучено судом до матеріалів справи, як такий, що поданий у строк, визначений ухвалою суду. У відзиві відповідач вважає доводи позовної заяви безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. На його думку, позивачем не надано жодного доказу виявлення та фіксації факту неотримання доходів у результаті безпідставного збереження коштів землекористувачами при використанні земельних ділянок комунальної власності з порушенням вимог земельного законодавства, жодного рішення сесії позивача про проведення інвентаризації земель з метою подальшого подання обґрунтованого позову. Акт обстеження земельної ділянки, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку по АДРЕСА_1 , відповідач вважає неналежним доказом на підтвердження безпідставного збереження коштів, а тому просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду (вх. №8994 від 20.04.2021), в якому зазначає про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки позивач не приймав рішення про звернення до суду із відповідною позовною заявою, а у Комарової Д.Д. відсутні повноваження здійснювати представництво позивача на засадах самопредставництва, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Позивач надав відповідь на відзив (вх. №10080 від 05.05.2021), який долучено судом до матеріалів справи, як такий, що поданий у строк, визначений ухвалою суду. У відповіді на відзив відповідач заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що останній за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.03.2021 №249802415 є власником з 04.06.2013 нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , тому користуванням ними презюмується його користування і земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, оскільки нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться. І при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 29955,77 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043, позивач врахував положення Податкового кодексу України, нарахувавши її за період з 01.01.2020 по 28.02.2021.
Відповідач надав письмові пояснення (вх. №10794 від 12.05.2021) та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№11390 від 18.05.2021), в яких відповідач посилається на неправомірне здійснення розрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів, виходячи із площі земельної ділянки 0,3466 га, тоді як її площа складає 171,4 кв м, з урахуванням чого розмір безпідставно збережених коштів мав складати 23 008,44 грн. Відповідач вважає, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання щодо оренди земельної ділянки, позивач не довів факт користування відповідачем земельною ділянкою та обов'язковості сплати відповідачем грошових коштів за земельну ділянку у випадку реєстрації в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності на нежитлові будівлі, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх. №8994 від 20.04.2021), суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Згідно з ч. 3 ст. 131-2 Конституції України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Водночас Закон України від 18.12.2019 року №390-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" розширив перелік осіб, які можуть здійснювати самопредставництво органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб (незалежно від порядку їх створення) в суді, а саме надав таку можливість не лише керівникам, членам виконавчих органів юридичної особи, але й іншим особам (тобто включаючи працівників), уповноваженим діяти від їх імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) тощо.
Відповідно до приписів ст.ст. 56, 58 ГПК України здійснення процесуального представництва органів державної влади, органів влади автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх творення як шляхом самопредставництва, так і через представника.
Самопредставництво органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи незалежно від порядку її створення є можливим, якщо в законі, статуті, положенні, трудовому договорі (контракті) визначено, що керівник, член виконавчого органу юридичної особи, інші особа уповноважені діяти від імені органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи в суді без окремого доручення.
Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд) в ухвалі від 12 лютого 2020 року у справі № 160/2199/19 вказав, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження (довіреності).
В ухвалі від 07 лютого 2020 року у справі № 17/495-08 Верховний Суд (Касаційний господарський суд) залишаючи без руху касаційну скаргу вказав, що для підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду:
- докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також
- докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт).
Суд установив, що додатком 127 до рішення Харківської міської ради від 09.12.2020 року № 7/20 затверджене Положення про Департамент територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (а.с. 24-28).
Відповідно до п. 4.1.36 зазначеного Положення Департамент відповідно до покладених до нього завдань забезпечує здійснення працівниками Департаменту: самопредставництва (у тому числі за резолюцією міського голови) Харківської міської ради, її виконавчого комітету, Департаменту, Управління земельних відносин Департаменту, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту, Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради і Служби містобудівного кадастру міста Харкова Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, інших виконавчих органів Харківської міської ради у місцевих, апеляційних судах та у Верховному Суді у цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справах; представництва на підставі довіреностей Харківської міської ради, її виконавчого комітету, Департаменту, Управління земельних відносин Департаменту, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту, Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради і Служби містобудівного кадастру міста Харкова Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради та інших виконавчих органів Харківської міської ради, зокрема, але не виключно в органах прокуратури, державної виконавчої служби, в інших правоохоронних і контролюючих органах, в усіх державних органах й установах.
Працівники Департаменту в порядку самопредставництва або на підставі довіреностей представляють у судах інтереси Харківської міської ради.
У пункті 4.2.6 Положення зазначено, що Департамент має право складати, підписувати та подавати позовні заяви, скарги, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення, клопотання, заяви про визнання позову, відмови від позову, закриття провадження, збільшення або зменшення позовних вимог, укладати мирові угоди, складати інші заяви із процесуальних питань з усіма правами, що передбачені законодавством, учасникам справи до місцевих, апеляційних судів та до Верховного Суду від імені та з метою захисту прав та законних інтересів Харківської міської ради, її виконавчого комітету, Департаменту, Управління земельних відносин Департаменту, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту, Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради і Служби містобудівного кадастру міста Харкова Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради.
На підтвердження повноважень уповноваженої особи Харківської міської ради до позовної заяви були надані наступні документи: копія Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (а.с. № 24-28), копія посвідчення ОСОБА_1 №1800 (№ а.с. 29), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в якому міститься запис стосовно ОСОБА_1 , яка наділена повноваженнями представляти інтереси Харківської міської ради на засадах самопредставництва (а.с. № 18-23).
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016 року).
Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Обґрунтовуючи заяву про залишення позовної заяви без розгляду, відповідач посилається на ухвалу Касаційного господарського суду від 31.12.2020 року по справі №904/3454/18, в якій, зокрема, зазначено наступне.
За загальним правилом у теорії права, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №922/2844/19).
Працівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування підтверджує право на звернення від імені такого органу в порядку самопредставництва, для чого надає суду:
- витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або
- оригінал або копія трудового договору (акту про призначення), посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; та
- окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси юридичної особи без такого доручення.
Таким чином, за твердженнями відповідача, з аналізу ухвали Верховного Суду від 31.12.2020 у справі № 904/3454/18 вбачається що для підтвердження повноваження особи представляти орган місцевого самоврядування в суді у порядку самопредставництва - особа повинна надати до суду, зокрема оригінал або копію трудового договору (акту про призначення), посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 31.12.2020 у справі № 904/3454/18 оскільки, питання щодо самопредставництва в даній справі вирішувалося Верховним Судом на підставі інших документів (доказів), зокрема, ухвала Верховного суду від 31.12.2020 по справі № 904/3454/18 не містить посилання на такий доказ, як витяг з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Харківської міської ради, який міститься в даній справі, та в якому ОСОБА_1 зазанчена як представник, з усіма правами, наданими учасникам справи (самопредставництво) ( а.с. № 18-23).
З огляду на те, що справа № 904/3454/18 різниться за суб'єктним складом, предметом спору та документами на підтвердження правової позиції, отже, справа № 904/3454/18 не є аналогічною даній справі, таким чином, посилання представника відповідача на ухвалу Верховного Суду від 31.12.2020 у справі № 904/3454/18 не приймаються.
Також, відповідач зазначає про те, що ОСОБА_1 на підтвердження повноважень діяти від імені Харківської міської ради в порядку самопредставництва. не надала до суду витяг з посадової інструкції, наказ (рішення) про призначення на посаду, в яких визначено, що особа має повноваження представляти орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення.
Посилання відповідача на ненадання позивачем посадової інструкції Комарової Д.Д. на підтвердження її права підписувати позовну заяву від імені позивача, суд вважає необґрунтованими.
Так, зокрема, Верховним судом у постанова від 23.11.2020 у справі №908/592/19 зазначено про те, що Посадова інструкція є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини з питань праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених ч. 4 ст. 56 ГПК України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництво.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Також, посилання відповідача на те, що Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 09.12.2020 № 7/20 втратило чинність станом на 30.03.21р. (дату подання позовної заяви), не відповідає дійсності, оскільки дане Положення є чинним станом на час розгляду справи.
Звертаючись до суду з даною позовною заявою представником позивача на підтвердження повноважень уповноваженої особи Харківської міської ради діяти на засадах самопредставництва Комаровою Д.Д. подавались: копія Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (а.с. № 24-28), копія посвідчення ОСОБА_1 №1800 ( а.с. № 29), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в якому міститься запис стосовно ОСОБА_1 , яка наділена повноваженнями представляти інтереси Харківської міської ради на засадах самопредставництва (а.с. № 18-23).
Як вбачається з матеріалів справи та інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань в розділі "Відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) зазначено - ОСОБА_2 (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (САМОПРЕДСТАВНИЦТВО З УСІМА ПРАВАМИ, НАДАНИМИ УЧАСНИКАМ СПРАВИ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНІВ, З ПРАВОМ ПІДПИСАННЯ ДОКУМЕНТІВ, ЗАСВІДЧЕННЯ КОПІЙ)).
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини, суд доходить висновку про те, що Харківська міська рада надала усі належні документи на підтвердження повноважень її працівника ОСОБА_1 діяти на засадах самопредставництва.
Так, посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують повноваження представника позивача у порядку самопредставництва, є необґрунтованими, отже суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№8994 від 20.04.2021).
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.
Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 17.12.2020 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 № НВ-0005802692020.
За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено наступне.
Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3466 га (кадастровий номер 6310138500:06:003:0043) по АДРЕСА_1 використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.
За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 17.12.2020.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.03.2021 № 249802415 право власності на нежитлові за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване наступним чином:
Нежитлові приміщення № 1-16 площею 240,4 кв.м в нежитловій будівлі "АЯ-1" загальною площею 312,4 кв.м; нежитлові приміщення № 4-18 площею 929,2 кв.м в нежитловій будівлі "БЯ-1" загальною площею 954,5 кв.м; нежитлові приміщення № 1-9, № 11 площею 700,7 кв.м в нежитловій будівлі "В/1-1" загальною площею 732,1 кв.м з 04.06.2013 зареєстроване за СТОВ "АГРОСВІТ" на підставі договору про поділ нерухомого майна від 04.06.2013 №498.
Нежитлові приміщення № 17-26 площею 72,00 кв.м в літ. "АЯ-1" загальною площею 312,4 кв.м, нежитлові приміщення №1-3 площею 25,3 кв.м, в літ. "БЯ-1" загальною площею 954,5 кв.м, нежитлове приміщення № 10 площею 31,4 кв.м в літ. "В/1-1" загальною площею 732,1 кв.м 3 04.06.2013 зареєстроване за ППФ "Укрпромтехинвест" на підставі договору про поділ нерухомого майна від 04.06.2013 № 498.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 №НВ-0005802692020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043 сформована, її площа складає 0,3466 га.
- цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02);
- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
- вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративна будівля, холодильна камера).
Датою держаної реєстрації вказаної земельної ділянки є 26.01.2017.
Позивач вважає, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку.
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,3466 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 №НВ-0005802692020.
Згідно з інформацією ГУ ДПС у Харківській області № 21069/9/20-40-04-03-17 від 21.10.2020 відповідач не значиться платником плати за землю.
Сам розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310138500:06:003:0043) від 12.10.2020 № 5833 виданий Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.11.2020 №2685/116-20 у Відділі у м. Харкові відсутня інформація про наданням витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043 (технічна документація з нормативно грошової оцінки станом на 01.01.2013).
У зв'язку із тим, що відсутній витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043 станом на 01.01.2013 період позовних вимог складається з 01.01.2020.
Позивач стверджує, що відповідач у період з 01.01.2020 по 28.02.2021 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із зазначеним позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 .
Відповідач з 01.01.2020 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,3466 га (кадастровий номер 6310138500:06:003:0043) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що відповідно до ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України породжує обов'язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України).
З огляду на вищевикладене, законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
При цьому, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Предметом доказування у даній справі є факт безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3466 га (кадастровий номер 6310138500:06:003:0043) по АДРЕСА_1 без належних на те правових підстав за період з 01.01.2020 по 28.02.2021 у сумі 29955,77 грн., розрахованої з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки №5833 від 12.10.2020, виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Як встановлено судом, відповідач з 04.06.2013 є власником нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 яке зареєстроване наступним чином:
- нежитлові приміщення № 1-16 площею 240,4 кв.м в нежитловій будівлі "АЯ-1" загальною площею 312,4 кв.м; нежитлові приміщення № 4-18 площею 929,2 кв.м в нежитловій будівлі "БЯ-1" загальною площею 954,5 кв.м; нежитлові приміщення № 1-9, № 11 площею 700,7 кв.м в нежитловій будівлі "В/1-1" загальною площею 732,1 кв.м з 04.06.2013 зареєстроване за СТОВ "АГРОСВІТ" на підставі договору про поділ нерухомого майна від 04.06.2013 №498.
- нежитлові приміщення № 17-26 площею 72,00 кв.м в літ. "АЯ-1" загальною площею 312,4 кв.м, нежитлові приміщення №1-3 площею 25,3 кв.м, в літ. "БЯ-1" загальною площею 954,5 кв.м, нежитлове приміщення № 10 площею 31,4 кв.м в літ. "В/1-1" загальною площею 732,1 кв.м 3 04.06.2013 зареєстроване за відповідачем на підставі договору про поділ нерухомого майна від 04.06.2013 № 498.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 № НВ-0005802692020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043 сформована, її площа складає 0,3466 га.
- цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02);
- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
- вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративна будівля, холодильна камера).
Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 26.01.2017. При цьому, договір оренди землі протягом вказаного періоду не був укладений.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України).
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем.
Отже, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, як власник об'єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату у вищевказаний період.
Згідно із ч. 1 ст. 21 названого Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213.
Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").
Як вбачається з наданої інформації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 3466 кв.м. складає станом на 2020 рік - 10 737 248,00 грн. (а.с. № 37).
Відповідно до розрахунку позивача, розмір неотриманих доходів за користування земельною ділянкою розраховано за ставками орендної плати у розмірі відповідно 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає за період з 01.01.2020 по 28.02.2021 - 29 955,77 грн.
При цьому, позивач зауважує, що при здійсненні розрахунку ним не враховувався період для розрахунку безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 у відповідності до п. 52-4 Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Період з 01.01.2020 по 28.02.2021 складає 14 місяців, проте позивач здійснює розрахунок неотриманих доходів за користування земельною ділянкою за 13 місяців з урахуванням вищевикладених норм Закону.
Таким чином, суд дослідивши розрахунок позивача, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому за висновком суду загальний розмір 29955,77 грн. є правомірним та підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що обґрунтування позовних вимог здійснюється лише на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043 від 17.12.2020, що є необґрунтованим.
На думку відповідача, позивач повинен був зафіксувати факт неотримання доходів у результаті безпідставного збереження коштів землекористувачами при використанні земельних ділянок комунальної власності з порушенням вимог земельного законодавства та на сесії Харківської міської ради прийняти рішення про інвентаризацію земель з метою подальшого подання позовних заяв до суду з відповідними вимогами.
Зазначені твердження відповідача спростовуються доводами позивача про те, що відповідно до статті 35 Закону України " Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
В даному випадку підстави для проведення інвентаризації спірної земельної ділянки відсутні, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043 вже сформована як об'єкт цивільних прав, зокрема, визначено її площу та межі, із внесенням відповідної інформації до Державного земельного кадастру.
У Положенні Департаменту територіального контролю та земельних відносин від 09.12.2020 №7/20 не зазначено про необхідність проведення інвентаризації вже сформованих земельних ділянок.
Щодо висновків відповідача про помилкове застосування до спірних правовідносин ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та стягнення саме безпідставно збережених коштів, суд зазначає наступне.
Як правомірно зазначає позивач, відсутність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 28.02.2021 виключає договірні зобов'язання.
Відсутність неправомірних дій відповідача означає відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.
Так, фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою є наслідком його правомірних дій, а саме в результаті реєстрації цього права в Державному реєстрі прав власності на нежитлову будівлю.
Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як потерпілої сторони шляхом стягнення збитків, у тому числі упущеної вигоди, адже необхідною умовою стягнення збитків є делікт - правопорушення.
В даному випадку спірні правовідносини між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні, а тому до них застосовуються ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Так, ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто дана норма поширює свою дію і на випадок набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.
З аналізу ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає з одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна, 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.
По-перше, відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою ділянка площею 0,3466 по АДРЕСА_1 .
Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 , що є проявом правової природи нерухомого майна. Набуті у власність відповідача будівлі, будучи згідно зі ст. 181 ЦК України нерухомим майном, органічно й нерозривно пов'язані з цією земельною ділянкою.
Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.
По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.
По-третє, відповідач зберіг майно за рахунок позивача, оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Харкова в особі позивача відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачу. Отже, дані правовідносини є кондикційними з огляду на вищезазначене.
Водночас, з урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 ЦК України позивач обґрунтовує позовні вимоги наявністю підстав для застосування ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, що підтверджується практикою Верховного Суду, відображеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
У п. 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічні висновки щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та встановлення наявності саме кондикційних правовідносин зазначені у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2845/19, №922/2417/19, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, які прийняті за результатами розгляду аналогічних правовідносин.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, надавши оцінку всім доказам, суд дійшов до висновку, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати 29955,77 грн., а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим позовні вимоги Харківської міської ради підлягають задоволенню.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Укрпромтехинвест" (62405, Харківська область, с. Кутузівка, вул. Механізаторська, 6, код ЄДРПОУ 22695988) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету 24062200, рахунок (IBAN) UA698999980314090611000020649, код отримувача 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 29955,77 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова з кадастровим номером 6310138500:06:003:0043 по пр. Московський, 259 у м. Харкові у період з 01.01.2020 по 28.02.2021.
Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Укрпромтехинвест" (62405, Харківська область, с. Кутузівка, вул. Механізаторська, 6, код ЄДРПОУ 22695988) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: отримувач: Харківська міська рада, реєстраційний рахунок: UA518201720344240012000032986; Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ 04059243) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "31" травня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко