Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/364/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Руденка Олександра Петровича, м.Біла Церква Київської області,
до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м.Харків,
про стягнення 250233,26 грн,
за участю представників:
позивача - Дубовика В.В. (ордер серії АІ № 1091996 від 23.02.2021), в режимі
відеоконференції;
відповідача - Петруніної К.О. (довіреність № 248-513/21 від 04.02.2021);
Фізична особа - підприємець Руденко Олександр Петрович, м.Біла Церква Київської області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. 364/21 від 05.02.2021) до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м.Харків, про стягнення грошових коштів у розмірі 250233,26 грн, у тому числі: суми основної заборгованості, що виникла з договірних відносин між сторонами, в розмірі 234853,20 грн; суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 11742,66 грн; суми інфляційних збитків у розмірі 3053,09 грн; суми 1% річних за користування грошовими коштами в сумі 584,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки № 128/14-Б від 21.09.2020 та приписів чинного законодавства, не здійснив оплату товару, поставленого згідно видаткової накладної № 4855 від 09.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2021 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/364/21 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 26.03.2021, відповідач не заперечував щодо наявності договірних стосунків між сторонами на підставі Договору поставки № 128/14-Б від 21.09.2020 та суми загальної вартості поставленої продукції - 234853,20 грн. Проте, заперечував проти нарахованої суми пені, просив зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на скрутне фінансове становище та наявність обмежень в роботі з контрагентами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 підготовче провадження у справі № 922/364/21 було продовжено на 30 днів - до 10.05.2021.
Ухвалою господарського суду від 27.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/364/21 закрито; розгляд справи по суті призначено на 27.05.2021 о 12:00.
У судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2021, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представниця відповідача зазначила, що позов в частині суми основного боргу покладає на розсуд суду; проти нарахування пені заперечувала на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву; просила зменшити розмір пені, що підлягає стягненню на 50%.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
21.09.2021 між Фізичною особою - підприємцем Руденком Олександром Петровичем (позивач) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач) було укладено Договір № 128/14-Б.
Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач, як постачальник, зобов'язався поставити у власність відповідача, як замовника, продукцію: автомобільні шини, а відповідач зобов'язався прийняти від позивача продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору, найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, згідно з Національним класифікатором "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1749 від 23.12.2015, зазначаються у Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.3 Договору, замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.
У п. 2.1 Договору сторони узгодили, що постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту направлення письмового листа замовника, згідно з пунктом 1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору, передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: 61089, місто Харків, проспект Московський, 299.
Як зазначено у п. 2.4 Договору, право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної передачі від постачальника.
Згідно з п. 3.1 Договору, загальна вартість цього Договору складає 234853,20 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 39142,20 грн.
За умовами п. 4.1 Договору, замовник здійснює оплату продукції протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.
У специфікації № 1 від 21.09.2020 (Додаток № 1 до Договору № 128/14-Б від 21.09.2020) сторони погодили найменування, кількість та ціну товару.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу наступний товар:
1. Автошина 12,00 R20 ИД-304 нс 16 150/146J Росава в кількості 26 шт.
2. Автошина 9,00 R20 ИН-142Б нс 12 136/133J Росава в кількості 24 шт.
3. Стрічка обідна 6,70-20 в кількості 25 шт.
4. Стрічка обідна 7,70-20 в кількості 40 шт.
Всього на загальну суму 234 853,20 грн (з ПДВ).
З метою належного оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій сторонами були складені відповідні первинні документи, зокрема:
- Видаткова накладна № 4855 від 09.10.2020;
- Товарно-транспортна накладна № РОП00004855 від 09.10.2020;
- Довіреність на отримання товару № 966 від 07.10.2020.
Отже, позивач свої зобов'язання перед відповідачем за Договором поставки №128/14-Б від 21.09.2020 виконав у строк, якісно та в повному обсязі.
Проте, відповідач, в порушення умов Договору, жодної оплати в порядку і строки, визначені Договором, не здійснив, внаслідок чого сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 234853,20 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Факт надання позивачем на користь відповідача послуг за Договором поставки товарів № 128/14-Б від 21.09.2020 та їх вартість підтверджується матеріалами справи.
Строк оплати наданих послуг визначено умовами Договору (п. 4.1) та є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 234852,20 грн основного боргу.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з п. 9.4 Договору, за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, постачальник має право пред'явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
На підставі вищевказаного пункту Договору, позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати товару, нараховано пеню за період прострочення з 24.10.2020 по 22.01.2021 в розмірі 11742,66 грн.
Проте, суд не погоджується з розрахунком пені у такому розмірі та вважає обґрунтованою позицію відповідача з цього приводу з огляду на приписи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, перерахувавши суму пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за визначений період за допомогою онлайн системи "Ліга-Закон", суд встановив, що її розмір становить 7011,73 грн.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%, у зв'язку з періодичним блокуванням господарської діяльності підприємства шляхом накладення арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування.
Частиною 1 статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пунктом 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складає понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва країни, та виконує замовлення на відповідних ринках різних світу.
При цьому, відповідач вказує, що у зв'язку з прийняттям урядом Російської Федерації 29.12.2018 Постанови № 1716-83 "Про заходи з реалізації Указу Президента РФ від 22.10.2018 № 592", щодо введення заборони на ввезення до РФ товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна, у тому числі товарів за кодом ТН ЗЕД ЭАЕС 8501 - двигуни та генератори електричні, підприємство не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва на нових замовників.
Відповідач не отримує ані бюджетного фінансування, ані будь-яких дотацій чи преференцій. У зв'язку із тяжкої економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, відповідачем було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників та своєчасного наповнення бюджету держави.
Крім того, у 2019-2020 роках на рахунки відповідача декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній платі та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету, оскільки господарська діяльність підприємства у визначені періоди була практично повністю паралізована.
Через надтяжкий економічний та епідеміологічний стан на підприємстві встановлено неповний робочий тиждень, а також введено простой у лютому 2021 року, який продовжено у березні 2021 року.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач, не зважаючи на виниклі проблеми у господарській діяльності, об'єктивно вживає всіх можливих заходів задля збереження тисяч робочих місць та повноцінного функціонування енергетичної галузі України, а також здійснює все можливе для відновлення власної виробничої діяльності і погашення кредиторської заборгованості, суд, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України та ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, визнав за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 30% від визначеної судом за вірним розрахунком до стягнення суми, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Отже, з урахуванням перерахунку, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 4908,21 грн (70%), а в іншій частині пені у сумі 6834,45 грн (30%) слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами Договору (п. 9.5) сторони визначили, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.
Позивачем заявлено до стягнення 1% річних від простроченої суми, що за період з 24.10.2020 по 22.01.2021 становить 584,31 грн, та інфляційні втрати за листопад в сумі 3053,09 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки за допомогою онлайн системи "Ліга-Закон", суд визнав їх обґрунтованими та законними.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 243398,81 грн, у тому числі: 234853,20 грн основного боргу, 4908,21 грн пені, 584,31 грн - 1% річних та 3053,09 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надавши правову оцінку обставинам, встановленим на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Руденка Олександра Петровича в частині стягнення з відповідача 234853,20 грн основного боргу, 4908,21 грн пені, 584,31 грн - 1% річних та 3053,09 грн інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
В частині стягнення 6834,45 грн пені суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (при цьому, витрати зі сплати судового збору в частині зменшеного судом за клопотанням відповідача розміру пені покладаються на відповідача).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, Україна, м. Харків, пр. Московський, буд. 299; код ЄДРПОУ: 00213121) на користь Фізичної особи - підприємця Руденка Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , EBAN: НОМЕР_2 , ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) - грошові кошти в сумі 243398,81 грн (у тому числі: 234853,20 грн основного боргу, 4908,21 грн пені, 584,31 грн - 1% річних та 3053,09 грн інфляційних втрат), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3682,54 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 6834,45 грн пені у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "31" травня 2021 р.
Суддя Н.М. Кухар