Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/510/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76)
до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рар Груп" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21)
про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельної ділянки
за участю представників:
прокурора - Клейн Л.В., посвідчення № №051089 від 02.10.2018,
відповідача 1 - Підлісна К.О., посвідчення № 1791,
відповідача 2 - Єфіменко М.Ю., договір про надання правової допомоги б/н від 22.03.2021
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Харківської міської ради, м. Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рар Груп", м. Харків, в якому прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 6 додатку 1 до рішення 35 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про поновлення договорів оренди землі та продовження строків будівництва об'єктів» від 22.04.2020 №2091/20, яким TOB «РАР Груп» поновлено договір оренди земельної ділянки від 27.02.2014 №4867936 (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002) для будівництва прибудови кафе з літнім майданчиком та магазином по вул. Полтавський Шлях, 65а, ріг вул. Гвардійців - Залізничників, 2а у м. Харкові.
- зобов'язати ТОВ «РАР Груп» (код 38278894) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7 код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку площею 0,0634 га з кадастровим номером 6310137900:02:019:0002, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 65а, ріг вул. Гвардійців - Залізничників, 2а.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2021 по справі № 922/510/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.03.2021 об 11:30.
17.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6158) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 у справі № 922/510/21 підготовче засідання відкладено на 06.04.2021 на 10:30.
31.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7226) із клопотанням про поновлення строків на його подання.
02.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив Харківської міської ради (вх. № 7509) з додатковими документами, які досліджено на приєднано до матеріалів справи.
05.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли заперечення (вх. № 7537) з додатковими документами.
05.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 7536) з додатковими документами.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/510/21 підготовче засідання відкладено на 20.04.2021 на 14:30.
12.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача 2 (вх. № 8222) з додатковими документами, які досліджено на приєднано до матеріалів справи.
14.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 8468) з додатковими документами, які досліджено на приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2021 на 11:00.
У судовому засіданні 19.05.2021 прокурор заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів 1, 2 у судовому засіданні 19.05.2021 проти задоволення позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 заперечували повністю з підстав, викладених у наданих відзивах на позовну заяву, просили суд в його задоволенні відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи у судовому засіданні, господарським судом встановлено наступне.
Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом.
Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
Відповідно до частини 3 статті 4 даного Кодексу до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно частини 3 статті 53 даного Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської асамблеї ради Європи від 27 травня 2003 року 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
За частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Згідно рішення Конституційного Суду України 3-рн/99 від 08 квітня 1999 року під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, у кожному конкретному випадку, самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У Рішенні "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес". Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний interalia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Також, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).
У Рішенні Конституційного Суду України 4-р(ІІ)/2019 у справі 3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.
Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі 910/7813/18.
Зі змісту позову вбачається, що прокурор обґрунтував своє право на звернення до суду з цим позовом тим, що на виконання доручення прокуратури області №15-21вих20 від 11.12.2020 місцевою прокуратурою проведено вивчення рішень сесій Харківської міської ради в частині надання в оренду та власність земельних ділянок. Так, позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що посадовими особами Харківської міської ради незаконно, всупереч вимог чинного законодавства, поза земельними торгами надають фізичним та юридичним особам земельні ділянки у приватну власність або права оренди на земельні ділянки з земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова.
Звернення прокурора з даним позовом, обґрунтовано останнім спрямованістю на припинення незаконної діяльності органу місцевого самоврядування та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами місцевого самоврядування порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.
При цьому, судом враховано те, що дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, дотримання органом місцевого самоврядування належного порядку розпорядження земельними ділянками, безпосередньо належить до інтересів держави.
На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.
Обставини справи.
Рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1253/13 ТОВ «РАР Груп» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002), яка належить територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,0634 га для будівництва прибудови кафе з літнім майданчиком та магазином по вул. Полтавський Шлях, 65-а, ріг вул. Гвардійців-Залізничників, 2-а (без права забудови в межах «червоних ліній») до 31.12.2015 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації).
На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та ТОВ «РАР Груп» було укладено договір оренди землі від 07.02.2014 про надання в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0563 га (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002) несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 65-а, ріг вул. Гвардійців-Залізничників, 2-а (без права забудови в межах «червоних ліній»).
Рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1907/15 поновлено ТОВ «РАР Груп» договір оренди землі (державна реєстрація речових прав на нерухоме майно іншого речового права від 27.02.2014 №4867936) (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002) для будівництва прибудови кафе з літнім майданчиком та магазином по вул. Полтавський Шлях, 65-а, ріг вул. Гвардійців-Залізничників, 2-а (без права забудови в межах «червоних ліній») до 31.12.2017 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації).
Рішенням 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2018 поновлено ТОВ «РАР Груп» договір оренди землі від 27.02.2014 № 4867936 (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002) для будівництва прибудови кафе з літнім майданчиком та магазином по вул. Полтавський Шлях, 65-а, ріг вул. Гвардійців-Залізничників, 2-а (без права забудови в межах «червоних ліній») до 18.04.2020.
Рішенням 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 поновлено ТОВ «РАР Груп» договір оренди землі від 27.02.2014 № 4867936 (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002) для будівництва прибудови кафе з літнім майданчиком та магазином по вул. Полтавський Шлях, 65-А, ріг вул. Гвардійців-Залізничників, 2-А до 01.05.2022.
Позиція прокурора.
Прокурор звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначає про те, що під час виконання завдання місцевою прокуратурою встановлено, що відповідно до п. 6 додатку 1 до рішення 35 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про поновлення договорів оренди землі та продовження строків будівництва об'єктів» від 22.04.2020 №2091/20 ТОВ «РАР Груп» поновлено договір оренди земельної ділянки від 27.02.2014 № 4867936 (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002), для будівництва прибудови кафе з літнім майданчиком та магазином по вул. Полтавський Шлях, 65а, ріг вул. Гвардійців - Залізничників, 2а у м. Харкові.
Під час вивчення технічної документації встановлено, що 28.09.2005 рішенням сесії Харківської міської ради №171/05 надано ПФ «Міраж» в оренду вищевказану земельну ділянку площею 0,0634 га для будівництва прибудови кафе на 50 місць з літнім майданчиком і магазином продовольчих та непродовольчих товарів строком до 31.12.2007 (договір оренди від 06.12.2006 №2240667100092).
Так, ПФ «Міраж» укладено договір із Об'єднанням «Регіональна спілка інноваційних та малих підприємств, товариств та кооперативів «ІНМОК» на проведення землевпорядних та земельно - кадастрових робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Проте, проект землеустрою так і не було погоджено.
У подальшому, рішенням 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.2009 № 86/09 знову надано ПФ «Міраж» зазначену земельну ділянку з тією ж метою строком до 31.12.2013 та ПФ «Міраж» було укладено договір на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі оформлення документів із ТОВ «Геодезична фірма «СХМ».
У землевпорядній документації наявні висновки Управління Держкомзему у м. Харкові та Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради про погодження проекту землеустрою з урахуванням того, що частина земельної ділянки розташована в межах червоних ліній, через ділянку проходять об'єкти транспорту, зв'язку, енергетичної системи.
26.06.2012 між ПФ «Міраж» та Харківською міською радою укладено договір оренди землі №631010004000740, та 24.09.2013 ПФ «Міраж» та Харківською міською радою було укладено угоду про розірвання договору оренди землі №631010004000740.
25.09.2013 Харківською міською радою прийнято рішення 26 сесії 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва, об'єктів» №1253/19, відповідно до п. 7.1 додатку 1 до якого вирішено надати відповідачу 2 в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002), яка належить територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,0634 га для будівництва прибудови кафе з літнім майданчиком та магазином по вул. Полтавський Шлях, 65-а, ріг вул. Гвардійців - Залізничників, 2-а (без права забудови в межах «червоних ліній») до 31.12.2015 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації).»
На підставі вказаного рішення 07.02.2014 між ТОВ «РАР «Груп» та Харківською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6310137900:02:019:0002), загальною площею 0, 0634 га по вул. Полтавський Шлях, 65а, ріг вул. Гвардійців - Залізничників, 2а у м. Харкові, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2014, номер запису: 4867936.
06.11.2015 на підставі рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 №1907/15 «Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об'єктів» між ТОВ «РАР Груп» та Харківською міською радою укладено додаткову угоду до договору оренди землі строком до 31.12.2017.
Відповідно до п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 445797,00 грн.
Згідно з довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиним власником ПФ «Міраж» (код 23759590) та ТОВ «РАР Груп» (код 38278894) є Расулов Рустам Аліашраф огли.
Тобто, прокурором вказано, що на протязі 16 років земельна ділянка для будівництва перебуває у однієї і тієї ж особи (з 2005 по 2021 рік), проте, дозвіл на виконання будівельних робіт отримано тільки у 2017 році (ХК №083171801167 від 11.05.2017).
Таким чином, прокурором зауважено, що ні ПФ «Міраж», ні TOB «РАР Груп» починаючи з 2005 року до моменту отримання дозволу на будівництво від 11.05.2017 не здійснювали будівництва, як це передбачено вимогами договорів оренди землі.
Крім того, прокурором у позові зазначено, що п.1 додатку 1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2015 №1051/18 «Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об'єктів» поновлено ТОВ «РАР Груп» договір оренди. Проте, як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240410350 від14.01.2021 додаткова угода не укладалась.
Аналогічна ситуація і з оспорюваним рішенням 35 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про поновлення договорів оренди землі та продовження строків будівництва об'єктів» від 22.04.2020 №2091/20.
Тобто, прокурором зазначено, що вищевказане рішення Харківської міської ради «Про поновлення договорів оренди землі та продовження строків будівництва об'єктів» від 22.04.2020 №2091/20 не відповідає вимогам чинного законодавства з урахуванням наступних правових норм, оскільки право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:02:019:0002 повинно було бути продано з земельних торгів.
У позові прокурором також зазначено, що виїздом на місце Харківською місцевою прокуратурою №2 встановлено, що по вул. Полтавський Шлях, 65а, ріг вул. Гвардійців - Залізничників, 2а у м. Харкові будується не прибудова кафе з літнім майданчиком та магазином, а магазин продовольчих товарів із дегустаційною залою загальною площею 891,1 кв.м., будівельним об'ємом 3842,9 кв.м., що підтверджується фото, доданими до позову.
Зважаючи на те, що оскаржуване рішення 35 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про поновлення договорів оренди землі та продовження строків будівництва об'єктів» від 22.04.2020 №2091/20 прийняте всупереч вимогам чинного законодавства (ст. 33 Закону України «Про оренду землі»), вказаний договір, на думку прокурора, вважаться припиненим, а тому земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді.
Окремо прокурором у позові зауважено про те, що якби права на земельні ділянки (право власності, оренди) надавались за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, адже ціна за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки була би тільки початковою на відповідних торгах та могла би суттєво збільшитись. Таким чином, за висновками прокурора, у даному разі громаді міста Харкова наноситься матеріальна шкода (збитки) у вигляді упущеної вигоди.
Вищенаведені обставини, на думку прокурора, свідчать про наявність підстав для визнання незаконним та скасування п. 6 додатку 1 до рішення 35 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про поновлення договорів оренди землі та продовження строків будівництва об'єктів» від 22.04.2020 №2091/20 та зобов'язання ТОВ «РАР Груп» повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,0634 га з кадастровим номером 6310137900:02:019:0002, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 65а, ріг вул. Гвардійців - Залізничників, 2а.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідачі зазначають про те, що заявлений прокурором позов є безпідставним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «РАР ГРУП» (орендарем, відповідачем 2) були виконані усі передбачені законодавством вимоги для реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди на новий строк. Також, заперечуючи проти позову відповідачами вказано про те, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані, натомість у даному разі прокурором не надано жодних доказів того, що при іншому способі передачі земельних ділянок в оренду, до державного або місцевого бюджету гарантовано надійшли б грошові кошти в більшому розмірі, що у свою чергу свідчить про те, що прокурором у цій справі не доведено факту порушення інтересів держави ні в цілому, ні конкретно Територіальної громади міста Харкова, а тому твердження прокурора, що наведені у позові не відповідають чинному законодавства, є необґрунтованими, такі, що базуються на припущеннях, у зв'язку з чим до задоволення не належать.
Відповідачем 1 у своєму відзиві на позов також наголошено про те, що Харківська міська рада, діючі на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, прийняла оскаржуване рішення, будь-якою інформацією що б могла становити підставу для відмови, міська рада не володіла.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності до вимог ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного Кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.
Зі змісту пункту 8 договору оренди землі від 07.02.2014 убачається, що після закінчення строку договору орендар (відповідач 2, TOB «РАР Груп») має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар (відповідач 2, ТОВ «РАР Груп») повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця (Харківська міська рада) про намір продовжити його дію листом-повідомленням.
Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України.
У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до заяви за вих. № б/н від 12.03.2020 (вхідний номер Департаменту діловодства Харківської міської ради 5041/0/3-20 від 12.03.2020) відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «РАР Груп» у встановлені чинним законодавством строки повідомило відповідача 1 - Харківську міську раду (орендодавця за договором) про намір поновити договір оренди землі від 27.02.2014 (т.с. 1 а.с. 115).
Також, із матеріалів справи убачається, що відповідно до заяви за вих. № б/н від 07.04.2020 (вхідний номер Департаменту діловодства Харківської міської ради 6683/0/3-20 від 07.04.2020) відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «РАР Груп» направило відповідачу 1 - Харківській міській раді довідку про відсутність заборгованості зі сплати орендних платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 25.03.2020 про відсутність податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризовано), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (т.с. 1 а.с. 116-117)).
З урахуванням наведеного, вказане свідчить про те, що відповідачем 2 (як орендарем за договором) належним чином були виконані передбачені законодавством вимоги для реалізації свого переважного права орендаря на поновлення договору оренди на новий строк.
Судом також враховано, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстроване право приватної власності на незавершений будівництвом об'єкт (магазин продовольчих товарів із дегустаційною залою) літ. «А» убачається, що відсоток готовності 70% за Товариством з обмеженою відповідальністю «РАР Груп» на підставі декларації про початок будівельних робіт, серія та номер: ХК 083171301167 від 11.05.2017, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради та технічного паспорту складеного 29.07.2019 ТОВ «Лімінгтон»
Вказане свідчить про те, що твердження прокурора у позовній заяві щодо невикористання відповідачем 2 земельної ділянки для забудови протягом трьох років спростовується обставинам справи (т.с. 1 а.с. 112-114).
Так, відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналіз вищевказаної норми статті визначає, що у разі, якщо право оренди набуте в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на орган, який прийняв відповідне рішення з містобудівних питань та розраховував на їх належність та легітимність.
Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
При цьому, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
З аналізу вказаних положень Цивільного кодексу України вбачається, що майном є, в тому числі, і майнові права (наприклад, право користування майном), а відтак, від неправомірних посягань національним законодавством охороняється право власності не лише на саму річ, як об'єкт матеріального світу, а й на майнові права, які полягають, зокрема, у володінні та користуванні даною річчю.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведених положень закону, а також враховуючи наявні у матеріалах справи докази, відповідач 1 - Харківська міська рада, діючі на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, прийняла оскаржуване рішення, при цьому, протилежного прокурором під час розгляду справи належними та допустимими доказами не спростовано, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення у суду відсутні.
Стосовно доводів прокурора щодо наявності упущеної територіальною громадою міста Харкова вигоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Якщо розрахунки є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії, позовні вимоги не є обґрунтованими.
Втім у даному разі прокурором не подано до суду жодних доказів, які б свідчили про те, що у разі іншого способу передачі земельних ділянок в оренду до місцевого бюджету гарантовано надійшли б грошові кошти у більшому розмірі, а тому доводи прокурора про наявність у даному разі упущеної територіальною громадою міста Харкова вигоди судом відхиляється як необґрунтовані оскільки такі, що позбавлені свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у позові, судові витрати по сплату судового збору покладаються на прокурора.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "31" травня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв