вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" травня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/895/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер 7” про стягнення 91 358,33грн, без виклику представників сторін,
Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер 7” (далі - ТОВ «Мастер-7») про стягнення 91 358,33грн в рахунок повернення надлишково сплаченої суми податку на додану вартість.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається те, що до ціни товару, який поставлений за договором №52 від 03.04.2020, укладеного сторонами у справі, включено податок на додану вартість у сумі 91 358,33грн, хоча відповідна операція звільнена від оподаткування. При цьому, відповідач відмовився повернути на вимогу від 23.11.2020 кошти, сплачені у відповідному розмірі як податок на додану вартість (а.с.1-6).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, а також встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті (а.с.38-39).
Копія відповідної ухвали отримана позивачем 05.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103277094464 (а.с.54).
Поштове відправлення №0103277451372, у якому відповідачу направлено копію вказаної ухвали, повернуто без вручення з довідкою відділення поштового зв'язку с.Чабани, у якій не вказано причину повернення відправлення (а.с.50-53) Враховуючи невручення відповідного відправлення з невідомих суду причин, судом 15.04.2021 повторно поштовим відправленням №0103277934150 направлено відповідачу копію ухвали від 30.03.2021 про відкриття провадження у даній справі. Вказане відправлення вручено відповідачу 21.04.2021 (а.с.55).
В силу п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
Отже, ухвала суду від 30.03.2021 вважається врученою сторонам у даній справі позивачу - 05.04.2021, а відповідачу - 21.04.2021.
Від відповідача, з дотриманням строку встановленого ст. 251 ГПК України, 07.04.2021 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач заперечує щодо позову, посилаючись на те, що:
- договір є виконаним, тому його ціна, яка узгоджена сторонами в установленому порядку, не може бути змінена;
- звіт внутрішнього аудиту не є належним доказом факту надмірної переплати грошових коштів за договором, оскільки є внутрішнім документом позивача та не створює наслідків для третіх осіб, у т.ч. не є підставою для відповідальності суб'єкта господарювання;
- поставлений за договором товар на момент укладення договору, його передачі та оплати не був звільнений від оподаткування податком на додану вартість.
Позивач правом на подання відповіді на відзив у строк, встановлений п.4 ухвали суду від 30.03.2021, не скористався, клопотань про його продовження не подавав.
Станом на момент розгляду справи від сторін клопотань про розгляд вказаної справи з повідомленням (викликом) сторін не надходило
Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.
03.04.2021 між Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (покупець) та ТОВ “Мастер 7” (постачальник) укладено договір №52 про закупівлю товару за державні кошти (далі - договір, а.с.10-12), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару: засіб для обробки рук (спиртовмісний антисептик) згідно специфікації (додаток №1) до договору, код згідно ДК 021-2015: 33630000-5 - «Лікарські засоби для лікування дерматологічних захворювань та захворювань опорно-рухового апарату» (код згідно з НК 024:2019: 41550 «Дезінфікуючі засоби для рук», код згідно УКТЗЕД - 2208 «Засіб на спиртовій основі для притирання рук»).
В силу п. 3.1 договору ціна вказаного договору становить 548 150грн та включає ПДВ у розмірі 91358,33грн відповідно до специфікації (додаток №1); ціна вказаного договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).
Як узгоджено сторонами у п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється після його постачання покупцю платежами у розмірах фактично поставленого товару на підставі видаткових накладних, по мірі надходження коштів з Державного бюджету України.
Строк (термін) поставки (передачі) товарів - квітень 2020 рік; місце поставки (передачі) товарів: м. Київ, вул. Бережанська, 7.
Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020.
Також сторонами погоджено специфікацію (додаток №1) (а.с.13), якою визначено товар, що підлягає постачанню за договором, на загальну суму - 548150грн, у т.ч. ПДВ - 91 358,33грн:
- дезінфікуючий засіб «Рідина антисептична для рук» 1 л у кількості 330шт за ціною 335грн з ПДВ, загальною сумою з ПДВ - 110 550,00грн;
- дезінфікуючий засіб «Рідина антисептична для рук» 5 л у кількості 400шт за ціною 1094грн з ПДВ, загальною сумою з ПДВ - 437 600,00грн.
Відповідно до видаткової накладної №30-Ю від 03.04.2020 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар, що погоджений вищевказаною специфікацією, загальною вартістю 548 150грн, у т.ч. ПДВ - 91 358,33грн (а.с.15).
Вказаний товар оплачений позивачем у повному обсязі - в рахунок оплати відповідачу перераховано 548 150,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №413 від 03.04.2020 (а.с.14), у якому у графі «призначення платежу» вказано: « 1006710;2220 за засіб для обробки рук (спиртов.антисептик); дог. №52 від 03.04.2020, накл. №30-Ю від 03.04.2020; у т.ч. ПДВ - 91358,33грн».
Поряд з цим, відповідачем складено та зареєстровано податкову накладну №03042020 №39, у якій вказано, що товар за даною операцією звільнений від оподаткування, та вказана ціна такого товару без врахування ПДВ у розмірі 548150грн (а.с.16).
Листом за №7602/1475/760250 від 23.11.2020 (а.с.8-9) позивач звернувся до відповідача та просив відшкодувати суму податку на додану вартість, надлишково включену до вартості поставленого товару у сумі 92 917,58грн (а.с.8-9).
Листом від 27.11.2020 за вих..№2711/1 відповідач відмовив позивачу у задоволенні відповідної вимоги, посилаючись на те, що у договорі допущено механічну помилка та вказано, що ціна включає ПДВ, у той час визначений договором товар звільнений від оподаткування (а.с.17).
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку повернути позивачу кошти у розмірі 91358,33грн, які перераховані у складі ціни товару.
Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.
Укладений сторонами договір, що є двостороннім, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
На даний час відповідні майнові зобов'язання, що виникли у сторін у справі в силу факту укладення такого договору, припинені.
Так, в силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, припинення зобов'язань за договором не впливає на обов'язок відповідача повернути позивачу 91 358,33грн, що перераховані у складі ціни товару.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2021, який набрав чинності з 02.04.2020 (в редакції, чинній на момент укладення договору, передачі товару та його оплати) до підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) внесено зміни, а саме його п. 71 викладено у новій редакції, відповідно до якої тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
При цьому, встановлено, що норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.
Отже, внесені зміни розповсюджуються на операції, здійснені починаючи з 17.02.2020, тобто нормі закону надана зворотна дія у часі і він розповсюджує свою дію на відповідні операції, починаючи з 17.03.2020.
Таким чином, посилання відповідача на те, що на момент укладення договору така операція не була звільнена від оподаткування помилкові, оскільки і на момент укладення такого договору, і на дату постачання та оплати відповідні операції звільнялись від оподаткування, більш того, з урахуванням зворотної дії норми у часі, вона розповсюджує свою дію і на період до укладення такого договору, постачання продукції за ним та зарахування коштів.
В силу ст.187 ПК України датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 затверджено Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Так, до такого переліку увійшли, зокрема, «Дезінфекційні засоби і антисептики» за кодом УКТЗЕД (Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності) 2208 «Засіб на спиртовій основі для протирання рук», поставка яких здійснювалась на підставі укладеного сторонами договору №52 від 03.04.2020.
При цьому, судом враховано те, що на момент укладення договору, передачі товару та оплати коштів вказаною постановою затверджувався перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Між тим, затвердження переліку відповідних засобів, медичних виробів та медичного обладнання, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість вже після укладення договору, передачі товару та його оплати не є підставою для утримання коштів, перерахованих позивачем у складі вартості товару як податок на додану вартість, оскільки відповідна операція звільняється від оподаткування в силу п.71 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, норми якого мають зворотну дію у часі.
В силу ч.3 ст.632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Поряд з цим, ч.1 такої статті визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За домовленістю сторін ціна у договорі №52 встановлена у розмірі 548 150грн, однак, як погоджено сторонами у договорі, включає ПДВ. При цьому, порядок сплати такого податку, підстави для звільнення від його сплати не можуть встановлюватись за домовленістю сторін, такі відносини врегульовані чинним законодавчими актами.
Включення до ціни товару податку на додану вартість та її сплата, надає покупцю, який отримав податкову накладну, що зареєстрована, на включення відповідних сум до податкового кредиту. Отже, укладаючи відповідний договір та передбачаючи донарахування до ціни товару такого податку, позивач міг розраховувати на включення суми сплаченого податку до податкового кредиту, однак, відповідно до чинного законодавства така операція включена до переліку операцій, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Неправильне зазначення у податковій декларації, яка зареєстрована відповідачем, обсягу постачання (бази оподаткування), може бути підставою для здійснення корегування у встановленому порядку.
При цьому, суд погоджується з відповідачем у тому, що проведення внутрішнього аудиту позивачем, за результатами якого складено звіт, не створює наслідків для третіх осіб. Поряд з цим, підставою для виникнення обов'язку повернути отримані кошти не є проведення такого аудиту, а встановлений факт отримання відповідних коштів та їх утримання за відсутності на те підстав.
Під час розгляду справи сторонами не надано доказів того, що відповідачем повернуто позивачу 91 358,33грн, перерахованих позивачем у складі ціни товару як сума податку на додану вартість, однак, така сума утримується позивачем безпідставно, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню, тому заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 91 358,33грн в рахунок повернення є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судом збором у розмірі 2270грн підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, враховуючи задоволення заявлених у даній справі вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер 7” (ідентифікаційний код 41524966; 08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горбовичі, вул.Мельника, буд. 67) на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код 33945469; 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 7) 91 358,33грн в рахунок повернення сплаченої суми податку на додану вартість, а також 2270грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення та у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова