вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3509/20
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи
За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ БЦ"
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗВЕДЕНО"
ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії.
Учасники судового процессу:
від позивача: Кляус Д.О.;
від відповідача: Супрун І.І.;
від третьої особи-1:не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ БЦ» про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 26/1119-01РП від 26.11.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3509/20 від 14.12.2020 позовну заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» залишено без руху.
04.01.2021 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2020.
Ухвалою суду від 12.01.2021 було відкрито провадження у справі № 911/3509/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі №911/3509/21 на 11.02.2021; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗВЕДЕНО», а також, представника ініціативної групи мешканців будинку Гусаченко Вадима Олександровича.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.01.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, пров. Обручова, буд. 2.
Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 21.01.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
05.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
11.02.2021 від позивача до суду надійшли клопотання про зобов'язання сторін провести сумісне обстеження покрівлі, а також, про долучення до матеріалів справи документів.
11.02.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
11.02.2021 в судове засідання з'явились учасники судового процесу.
В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про закриття провадження у справі.
Судом, 11.02.2021 в судовому засіданні розглянуто та відхилено, раніше подане клопотання про зобов'язання сторін провести сумісне обстеження покрівлі, з огляду на його необґрунтованість. Також, судом повідомлено учасників судового засідання, що клопотання відповідача про долучення доказів понесення адвокатських витрат, а також про закриття провадження у справі, будуть розглянуті судом у наступному судовому засіданні.
11.02.2021 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 17.03.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення третьої особи 1 про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останньої ухвалу-повідомлення від 15.02.2021.
18.02.2021 ухвалою суду було виправлено описку, допущену в ухвалі про відкриття провадження у справі.
16.03.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
17.03.2021 в судове засідання з'явився представник відповідача. Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 17.03.2021 судом розглянуто, раніше подане, клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Одночасно, дослідивши обґрунтування зазначеного клопотання, суд не знайшов правових підстав для його задоволення. Також, судом розглянуто та задоволено, раніше подане, клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи доказів понесення судових витрат.
17.03.2021 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення позивача та третю особу 1, 2 про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останніх ухвалу-повідомлення від 18.03.2021.
29.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
08.04.2021 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 08.04.2021 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.05.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення третіх особіб 1 та 2 про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 12.04.2021.
12.05.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів щодо понесення витрат на адвоката.
12.05.2021 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 12.05.2021 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
За твердженнями позивача, відповідачем неналежним чином виконано умови за договором підряду № 26/1119-01РП від 26.11.2019 в частині виконання повного обсягу передбачених договором робіт, а також, щодо здійснення гарантійних зобов'язань.
В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2021 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що позивач не звертався до відповідача із повідомленням про виявлення факту недоліків виконаних робіт.
Представники третіх осіб 12.05.2021 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив на позов, а відтак скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.05.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
26.11.2019 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ БЦ"(далі - підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 26/1119-01РП (далі - договір). Пунктом 1 якого сторони узгодили, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик та власними силами, відповідно до кошторисної документації та умов договору забезпечити виконання робіт з ''Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 " на умовах співфінансування.
Згідно п. 1.1 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. п. 2 та 2.1 договору, вартість робіт визначається за договірною ціною та становить; 729 408.68 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 121 568.11 грн.
- кошти місцевого бюджету 90 % - 656 467,81 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 109 411.3 грн.
- кошти співвласників багатоквартирних будинків, 10% - 72 940,87 грн., у т.ч. ПДВ (20%) (12156.81 грн.
Загальна вартість робіт, яка вказана в пункті 2 визначається на підставі кошторисів, складених на підставі діючих ДСТУ, ДБН та діючими нормативно-правовими актами.
Умовами п. п. 3.1 - 3.3 договору встановлено, що розрахунок за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних, робіт за формою № КБ-3 та Актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2В з відомістю ресурсів підписаними уповноваженими представниками сторін і акту витрат на проведення експертизи кошторисної документації.
Акт оформлюється належним чином підрядником і подається для підписання замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця, який повинен розглянути та підписати акт у встановленому законом порядку або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт.
Замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок замовника.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія акту № 1 від 12.08.2016 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 725 229,60 грн., який підписаний позивачем та відповідачем.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В частині виконання гарантійних, зобов'язань та, відповідальності за їх невиконання умови договору залишаються дійсними впродовж гарантійних строків (п. п. 13 та 13.1 договору ).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір підряду № 26/1119-01РП від 26.11.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин містить елементи різних договорів, а саме: договору будівельного підряду та договору надання послуг.
Отже, звертаючись до господарського суду із позовною заявою до відповідача позивач просив суд зобов'язати останнього вчинити дії в рамках договору, стверджуючи, що відповідачем порушено умови зазначеного договору: виконано роботи не в повному обсязі. Враховуючи зазначені обставини, позивач, посилаючись на наявність гарантійних зобов'язань відповідача згідно умов договору, вважає, що є всі необхідні підстави для задоволення позовних вимог.
З огляду на вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив наступне.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено
Судом встановлено, що, відповідачем було виконано роботи, що підтверджується підписаним актом приймання виконання будівельних робіт від 19.12.2019 (форма КБ-2В) за грудень 2019 року на суму 725 229,60 грн. Зазначений акт з боку позивача підписано без будь-яких зауважень та заперечень. Додатково, на зазначеному акті містяться підписи уповноважених осіб представників ініціативної групи багатоквартирного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Отже, господарський суд встановив, що роботи, які були надані відповідачем, прийняті позивачем в повному обсязі.
Наразі, суд зазначає, що матеріали справи містять заяву від 08.10.2020 за підписами представників ініціативної групи мешканців багатоповерхового будинку, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка адресована позивачу. В зазначеній заяві адресанти повідомляють позивача про те, що відповідачем не були виконанні в повному обсязі всі роботи по договору, які викладені у дефектному акті від 16.09.2019. У зв'язку із чим, під час дощів виявилися значні протікання даху у квартирах та на сходах верхніх поверхів.
Враховуючи вищенаведене звернення, позивачем, у складі комісії, а саме: начальник відділу ремонту та контролю ремонтно будівельних робіт ОСОБА_5, провідний інженер відділу ремонту та контролю ремонтно будівельних робіт ОСОБА_6, головний інженер ЖЕД "Печерська Брама"; ОСОБА_7, майстер ремонтної дільниці ЖЕД "Печерська Брама" ОСОБА_8, покрівельник "Печерська Брама" ОСОБА_9, було проведено перевірку стану покрівлі житлового будинку по АДРЕСА_1 , ремонт якої в 2019 році виконано ТОВ "Паритет БЦ" та складено акт від 24.11.2020, в якому встановлено наступне: "Не виконано заміну слухових вікон над 1 та 2 під'їздах - 2шт. Неякісно виконано примикання піддашку слухових вікон та вентканалів над 1 та 2 під'їздах -10 м.п Не виконані примикання до цегляних стін вентканалів над 1 та 2 і під'їздах - 5м. Роботи не виконано по влаштуванні огорожі покрівлі над 1 під'їздом 15м. Орієнтовано виконано 25% по демонтажу та улаштуванню лат (решетування).".
Відповідно до п. п. 5..1.5 та 5.4.12 договору, замовник має право вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено договором. У такому разі збитки, завдані замовнику, відшкодовуються - підрядником. Підрядник зобов'язаний своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини.
В той же час, пунктом 5.2.3 договору визначено, що замовник зобов'язаний негайно повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі.
Наразі господарський суд зазначає, що акт від 24.11.2020 був складений позивачем в одноособовому порядку, без залучення представників відповідача.
Крім того, матеріали справи не містять як доказів направлення відповідачу повідомлення про проведення перевірки стану даху на об'єкті, так і про виявлення будь-яких недоліків.
Відповідно до ч. 1 с. 884 Цивільного кодексу України, підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 859 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду(ч. 1 ст. 860 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що сторонами погоджено умови щодо гарантійних зобов'язань підрядника перед замовником, які визначені у розділі 9 договору, зокрема.
Відповідно до п. п. 9.5 та 9.9 договору, строк якості закінчених робіт визначається згідно нормативно-технічних норм (ДБН). У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків (дефектів) у закінчених роботах, протягом гарантійних строків замовник повинен заявити про них підрядникові протягом п'яти робочих днів з дня їх виявлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наразі господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу повідомлення про виявлення будь-яких недоліків у виконанних роботах.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, щодо відсутності порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору в частині ліквідування дефектів, виявлених протягом гарантійного терміну експлуатації, оскільки позивачем не виконано умови п. 9.9 договору та, в свою чергу, не здійснено повідомлення відповідача про виявлення дефектів підрядникові протягом п'яти робочих днів з дня їх виявлення. У зв'язку із зазначеним, у відповідача не настав обов'язок здійснення гарантійних зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги юридично неспроможними і недоведеними, тому відмовляє позивачу в позовних вимогах.
Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог судовий збір залишається за позивачем.
З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.
Наразі, відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрати на послуги адвоката в сумі 13 000,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем представлено до матеріалів справи копії:
- договору про надання правової допомоги від 26.01.2021;
- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 29.05.2020 серії КС № 9052/10;
та оригінали:
- ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2021;
- акту виконаних робіт від 11.02.2021;
- рахунків на оплату № 26/01 від 26.01.2021, № 03/03 від 03.03.2021, № 04/07 від 07.04.2021 та № 04/26 від 26.04.2021;
- платіжних доручень № 1239 від 27.01.2021, № 1308 від 03.03.2021, № 1466 від 30.04.2021 та № 1464 від 30.04.2021.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу позивачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник позивача не заявляв.
З огляду на викладене та враховуючи відмову в задоволенні позову, суд дійшов висновку про відшкодування відповідачу витрат на оплату послуг адвоката у сумі 13 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (місцезнаходження: 01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, 7; код ЄДРПОУ 35692211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ БЦ" (місцезнаходження: 09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, пров. Обручова, буд. 2; код ЄДРПОУ42793650) 13 000,00 грн. адвокатських витрат.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2021.
Суддя Л.В. Сокуренко