номер провадження справи 4/43/21
01.06.2021 Справа № 908/844/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроавтозапчастини”, (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195)
до відповідача Комунального підприємства “Водоканал”, (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)
про стягнення 51 390, 23 грн.
30.03.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 26.03.21 (вх. № 897/08-07/21 від 30.03.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроавтозапчастини” до Комунального підприємства “Водоканал” про стягнення 51 390, 23 грн., за договором постачання № 0746/20 від 26.05.2020, яка складається з 48 231, 72 грн. основного боргу, 1642, 23 грн. пені, 1109, 33 грн. інфляційних втрат та 406, 95 грн. 3% річних.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 справу № 908/844/21 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/844/21, справі присвоєно номер провадження справи 4/43/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.
Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 15, 19, 526, 533, 534, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України та договорі постачання № 0746/20 від 26.05.2020, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Комунального підприємства “Водоканал” 48 231, 72 грн. основного боргу, 1642, 23 грн. пені, 1109, 33 грн. інфляційних втрат та 406, 95 грн. 3% річних.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що на даний час основна заборгованість погашена в повному обсязі. Щодо стягнення інфляційних втрат за період часу за січень-лютий 2021 зауважив, що по податкові накладній № 150 від 24.07.2020 на суму 3 432,60 грн. зроблено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (Додаток № 2 до податкової накладної № 79 від 31.01.2021) де позивачем виправлено власну помилку в позиції № 3 та направлено до ДФС України 05.02.2021. Тобто, строк оплати по вказаній податковій накладній № 150 виник у відповідача після отримання ним квитанції № 1 від ДПС України, тобто після 08.03.2021. Таким чином, сума в розмірі 3 432,60 грн. має бути виключена з суми розрахунку інфляції за січень, лютий 2021 року й інфляція за січень, лютий 2021 року має бути вирахувана з суми 44 799,12 грн. Також, зазначив, що під час обрахування інфляції, 3% річних та пені до основної суми боргу не повинна бути включена сума в розмірі 3 432,60 грн., так як, строк оплати в сумі 3 432,60 грн. виник у відповідача після отримання ним квитанції № 1 від ДФС України, тобто після 08.03.2021. Таким чином, вважає, що сума в розмірі 3 432,60 грн. має бути виключена з суми розрахунку інфляції, 3 % річних та пені. Зауважив, що суми інфляції, 3% річних та пені, нараховані позивачем, не відповідають дійсності, а саме суми основного боргу, зазначені в таблиці розрахунку інфляції, 3 % річних та пені, відрізняються від сум, зазначених в видаткових накладних, наданих позивачем для поставки товару відповідачу. З розрахунку, наданого в позові не вбачається можливим здійснити вірний математичний розрахунок. Таким чином, позивач не може надати свій контррозрахунок в зв'язку з відсутністю деталізованого розрахунку з зазначенням, що входить до сум боргу, вказаних в розрахунку. На підставі викладеного просив закрити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу в повному обсязі та відмовити у задоволення вимог в частині стягнення інфляції, 3% річних, пені в зв'язку з недоведеністю розрахунку сум стягнення.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 05.05.2021 сплив тридцяти денний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.06.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
26.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпроавтозапчастини” (постачальник, позивач у справі) та Комунальним підприємством “Водоканал” (покупець, відповідач у справі) укладений Договір постачання № 0746/20 (далі за текстом - Договір).
Згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві наступний товар: код за ДК 021:2015 34330000-9 - Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування / асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару, строк постачання зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 4.1 Договору ціна договору становить 89 518, 68 грн., з урахуванням 20% ПДВ 14 919, 78 грн.
Пунктом п.6.1 Договору сторони узгодили, що розрахунки по Договору проводяться в наступному порядку: протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, але не раніше факта реєстрації податкової накладної.
Згідно з п. 6.4 Договору оплата перераховується постачальнику при наявності рахунку на оплату та зареєстрованої податкової накладної.
Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 або до його розірвання у установленому порядку. (п. 14.1 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено Специфікацію (Додаток №1 до договору) на загальну суму 89 518, 68 грн.
На виконання умов договору постачання № 0746/20 від 26.05.2020, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 85940, 16 грн.
Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними, а саме:
- № ТОВ-000556 від 12.06.2020 на суму 37 330,08 грн.;
- № ТОВ-000585 від 18.06.2020 на суму 24 324,60 грн.;
- № ТОВ-000604 від 19.06.2020 на суму 378,36 грн.;
- № ТОВ-000685 від 08.07.2020 на суму 20 474,52 грн.;
- № ТОВ-000786 від 24.07.2020 на суму 3 432,60 грн.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору постачання №0746/20 від 26.05.2020 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача скріплені печатками на вказаних видаткових накладних.
Крім того, факт отримання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленої форми, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши ТОВ “Дніпроавтозапчастини” 37708, 44 грн. за договором постачання № 0746/20 від 26.05.2020.
Станом на час подання позовної заяви розмір основної заборгованість за договором постачання № 0746/20 від 26.05.2020 становила 48 231, 72 грн.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 48 231, 72 грн. за договором постачання № 0746/20 від 26.05.2020. За неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором позивачем нараховано 1642, 23 грн. пені, 1109, 33 грн. інфляційних втрат та 406, 95 грн. 3% річних.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав та своєчасно не сплатив кошти за поставлений товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.
Враховуючи положення пункту 6.1 Договору кінцевий строк здійснення розрахунків за Договором - по видатковій накладній № ТОВ-000556 від 12.06.2020 - до 21.12.2020, по видатковій накладній ТОВ-000585 від 18.06.2020 - до 24.12.2020, по видатковій накладній ТОВ-000604 від 19.06.2020 - до 18.12.2020, по видатковій накладній № ТОВ-000685 від 08.07.2020 - до 18.12.2020, по видатковій накладній № ТОВ-000786 від 24.07.2020 - до 14.09.2020.
За час розгляду справи в суді відповідач сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 48 231, 72 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 31.03.2021 на суму 20 474, 52 грн., платіжним дорученням № 2422 від 07.04.2021 на суму 3 432,60 грн., платіжним дорученням № 2490 від 08.04.2021 на суму 24 324,60 грн.
У зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу за Договором постачання №0746/20 від 26.05.2020 в сумі 48 231, 72 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/844/21, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, та провадження у справі № 908/844/21 в частині стягнення основного боргу в сумі 48 231, 72 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 11.4 Договору сторони узгодили, що за порушення покупцем передбачених даним договором строків оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 0746/20 від 26.05.2020 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 1642, 23грн., яка розрахована за загальний період з 15.09.2020 по 26.03.2021.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” розрахунок пені, наданий позивачем, та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не правильно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при підрахунку розміру пені.
Також, суд враховує, що строк оплати по видатковій накладній № ТОВ-000786 від 24.07.2020 на суму 3 432,60 грн. настав після 08.03.2021, оскільки 08.02.2021, після проведеної перевірки, відповідачем отримано квитанцію № 1 щодо розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної № 150 (виправлення помилки в позиції №3 до податкової накладної), що підтверджується роздруківкою Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України версія 2.3.4.82.
Так, пунктом 9.4 Договору сторони обумовили, що у разі не надання постачальником невірно заповненої податкової накладної (або невчасно зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних), покупець має право затримати оплату за товар до моменту виправлення її та подати скаргу до відповідної податкової інспекції.
Отже, сторонами погоджено у п. 9.4 Договору, інший строк оплати ніж визначено в п. 61 та 6.4 Договору в разі невірно заповненої податкової накладної.
Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 1471, 73 грн., а саме по видатковій накладній № ТОВ-000556 від 12.06.2020 - з 22.12.2020 по 23.12.2020, по видатковій накладній ТОВ-000585 від 18.06.2020 - з 25.12.2020 по 26.03.2021, по видатковій накладній ТОВ-000604 від 19.06.2020 - з 19.12.2020 по 13.01.2021, по видатковій накладній № ТОВ-000685 від 08.07.2020 з 19.12.2020 по 26.03.2021, по видатковій накладній № ТОВ-000786 від 24.07.2020 - з 09.03.2021 по 26.03.2021.
В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 406, 95 грн. 3 % річних, за загальний період, з 15.09.2020 по 26.03.2021.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався лише в процесі розгляду справи, а отже допустив прострочення сплати за поставлений товар.
Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо несвоєчасного здійснення оплати за поставлений товар, та порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору.
Наданий розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не правильно, оскільки допущені помилки при підрахунку 3% річних та не враховані умови п. 9.4 Договору.
Таким чином, стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 360, 76 грн. 3% річних, а саме по видатковій накладній № ТОВ-000556 від 12.06.2020 - з 22.12.2020 по 23.12.2020, по видатковій накладній ТОВ-000585 від 18.06.2020 - з 25.12.2020 по 26.03.2021, по видатковій накладній ТОВ-000604 від 19.06.2020 - з 19.12.2020 по 13.01.2021, по видатковій накладній №ТОВ-000685 від 08.07.2020 з 19.12.2020 по 26.03.2021, по видатковій накладній № ТОВ-000786 від 24.07.2020 - з 09.03.2021 по 26.03.2021.
В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється в задоволенні позову.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 109, 33 грн. інфляційних витрат, за період з січня - лютий 2021.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Наданий розрахунок інфляційних витрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок інфляційних витрат позивачем виконаний не правильно, оскільки допущені помилки при визначенні періоду за кожною видатковою накладною.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 14 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, отже суд не виходить за межі визначеного позивачем періоду.
Таким чином, стягненню підлягають інфляційних витрат в розмірі 1 037, 20 грн. які розраховані по видатковій накладній ТОВ-000585 від 18.06.2020 та по видатковій накладній №ТОВ-000685 за період січень - лютий 2021.
В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат судом відмовляється в задоволенні позову.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Стосовно витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку доданому до позовної заяви, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторонищодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України"” від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 4000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання послуг правової допомоги №140 від 12.01.2021, додаткова угода №4 від 15.03.2021 до договору про надання послуг правової допомоги №140 від 12.01.2021,рахунок №560 від 16.03.2021, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1652 від 14.11.2006. Також, подано платіжне доручення №11922 від 18.03.2021 на суму 4000, 00 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги сумі 4000, 00 грн.
Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Акті здавання-приймання наданих послуг від 26.03.2021.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, з огляду на визначені нормами ГПК та практикою ЄСПЛ критерії, суд вважає, що заявлена відповідачем сума на правничу допомогу є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат.
Приймаючи до уваги предмет спору, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021), відсутності заперечень відповідача щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 4000,00 грн. є співрозмірним категорії спору, наданому об'єму адвокатських послуг.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в розмірі 2130, 48 грн. в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, у зв'язку із закриттям провадження по справі в частині стягнення з відповідача 48 231, 72 грн. основного боргу.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроавтозапчастини” до Комунального підприємства “Водоканал” задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Водоканал”, (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроавтозапчастини”, (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195, код ЄДРПОУ 36641388) 1 471 (одну тисячу чотириста сімдесят одну) грн. 73 коп. пені, 360 (триста шістдесят) грн. 76 коп. 3 % річних, 1037 (одну тисячу тридцять сім) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 126 (сто двадцять шість) грн. 76 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
4. В частині позовних вимог про стягнення 48231, 72 грн. основного боргу провадження у справі закрити.
Повне судове рішення складено “01” червня 2021р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.