номер провадження справи 27/51/21
26.05.2021 Справа № 908/684/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія “Агроспейс” (49033 м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 147, ідентифікаційний код юридичної особи 41084815)
до відповідача: Фермерського господарства “Лісник-М” (70500 Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 22121394)
про стягнення 55 095 грн. 44 коп.
за участю
представника позивача: не з'явився
представник відповідача: не з'явився
16.03.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія “Агроспейс” про стягнення з Фермерського господарства “Лісник-М” 42 023 грн. 63 коп. основного боргу, 6 800 грн. 91 коп. 40 % річних, 6 270 грн. 90 коп. 15 % штрафу.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/684/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 19.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/684/21, присвоєно справі номер провадження 27/51/21.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 15.04.2021, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів позивача.
15.04.2021 судом проведено судове засідання у справі № 908/684/21 поза межами суду з використанням власних технічних засобів представника позивача - програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Ухвалою суду від 15.04.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 17.05.2021, ухвалено проводити засідання суду в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів позивача.
17.05.2021 продовжено судове засідання у справі № 908/684/21 поза межами суду з використанням власних технічних засобів представника позивача - програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Ухвалою суду від 17.05.2021 продовжено строк розгляду справи № 908/684/21 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, відкладено розгляд справи на 26.05.2021.
26.05.2021 у судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 21.05.2021 позивач надіслав на адресу суду заяву (вх. № 10512/08-08/21 від 21.05.2021) про розгляд справи без його участі, за наявними в справі матеріалами.
Заява позивача прийнята судом.
19.05.2021 позивач надіслав до суду заяву вих. № 1705/21юр від 17.05.2021 (вх. № 10150/08-08/21 від 19.05.2021), відповідно якої надіслав на адресу суду оригінали документів, витребуваних судом та просив після їх дослідження повернути їх шляхом направлення на адресу представника позивача адвоката Гладкої Валерії Олександрівни: 49083 м. Дніпро, пр. Слобожанський, б. 31.
Заява позивача прийнята судом.
Оригінали документів оглянуті судом.
Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача є: 70500 Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Фермерському господарству “Лісник-М”, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі, яке отримано - 23.03.2021.
При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія “Агроспейс” (виконавець) та Фермерським господарством “Лісник-М” (замовник) укладено договір на ремонт та сервісне обслуговування сільськогосподарської техніки № 2326С-АС.
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання із виконання ремонту та сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки (надалі - послуги та/або роботи), з використанням запасних частин виконавця.
Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги та запасні частини на умовах, визначених цим договором (п. 10.2 договору).
Згідно п. 2.1 договору послуги надаються відповідно до Замовлення-Наряду та Акту виконаних робіт, які підписуються представниками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. В Замовленні-Нарядах та Актах виконаних робіт погоджується перелік наданих послуг та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт Замовником, а також терміни виконання робіт.
Відповідно до п. 4.1 договору, остаточна вартість послуг та запасних частин зазначається в Акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування техніки.
У відповідності до пунктів 2.10 та 2.12 договору, після закінчення робіт представник замовника зобов'язаний прийняти результат наданих послуг, шляхом підписання Сервісного звіту та Акту виконаних робіт. Замовник підтверджує, що у випадку не підписання з його сторони Акту виконаних робіт протягом двох робочих днів з дати надання послуг, цей Акт вважається підписаним замовником без зауважень, а в Замовника виникає обов'язок по оплаті за послуги та запасні частини.
Згідно п. 4.1 договору, оплата вартості послуг та запасних частин здійснюється Замовником на поточний рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладання Акту виконаних робіт (з урахуванням умов п. 2.11 та п. 2.12 цього договору).
Відповідно до п. 4.3 та п. 4.4. договору:
« 4.3. Ціна на запасні частини встановлюється виходячи з їх вартості в доларах США або Євро і зазначається в українських гривнях, та вказується у відповідному Акті виконаних робіт.
4.4. Оплата запасних частин здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:
S=N х А гривень, з яких
S - ціна запасних частин на момент оплати, (грн.);
N - узгоджена cторонами ціна запасних частин в іноземній валюті, зазначена у відповідному Акті виконаних робіт до договору;
А - міжбанківський курс продажу відповідної іноземної валюти за гривні, що визначається згідно даних з сайту http://www.udinform.com (Історія/Фіксинги UD/Фіксинг котирувань міжбанківського ринку (зріз даних станом на 16:00) на день, що передував дню здійснення платежу (надалі за текстом - Міжбанк).».
На виконання умов договору виконавцем були надані замовнику послуги із використанням запасних частин, а замовник прийняв їх, що підтверджується такими Актами виконаних робіт:
- № 13393 від 28.09.2020 на суму 4 611 грн. 12 коп. (дата оплати за умовами договору до 10.10.2020, рахунок № 15225);
- № 113424 від 30.09.2020 на суму 6 159 грн. 84 коп. (дата оплати за умовами договору до 05.10.2020, рахунок № 14167);
- № 13445 від 02.10.2020 на суму 10 399 грн. 74 коп. (дата оплати за умовами договору до 07.10.2020, рахунок № 13545).
Акти виконаних робіт № 13393 від 28.09.2020 та № 13445 від 02.10.2020 підписані керівниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.
На виконання умов договору 30.09.2020 виконавцем було передано замовнику результат наданих послуг, які виконавцем були прийняті без зауважень.
Для належного оформлення сторонами надання зазначених послуг виконавцем разом із результатом наданих послуг було надано замовнику для підписання акт виконаних робіт № 13423 від 30.09.2020.
Відповідач підписаний уповноваженою особою акт № 13423 від 30.09.2020 позивачу не надав.
З метою належного оформлення виконавцем та замовником документів, що підтверджують надані виконавцем послуги, виконавцем на адресу замовника, також, направлявся акт виконаних робіт № 13423 від 30.09.2020 (надалі - Акт) у двох примірниках, підписаний директором позивача та скріплений печаткою товариства, із вимогою належного оформлення, а саме:
- 18.11.2020 - направлена вимога за вих. № 1811/20 від 18.11.2020 на підписання Акту та Акт у двох примірниках, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення (номер відправлення 5402806547262), виданими ПАТ «Укрпошта». Зазначені вимога та Акт отримані відповідачем 24.11.2020, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» трекінгу відправлення із зазначенням всього шляху відправлення;
- 16.11.2020 - направлена претензія про сплату заборгованості за вих. № 2810/20 від 28.10.2020, у тому числі, яка виникла за актом виконаних робіт № 13423 від 30.09.2020, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення, виданими ПАТ, «Укрпошта». Зазначена претензія отримана відповідачем 24.11.2020, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» трекінгу відправлення із зазначенням всього шляху відправлення.
Позивач у позові зазначив, що відповідач не надав нам підписаний уповноваженою ним особою Акт або мотивовану відмову від його підписання. Відповідачем не спростовано, що виконані позивачем роботи не відповідають вимогам, встановленим договором та не висловлено заперечень до вказаного акту, таким чином відповідач безпідставно ухилився від підписання Акту.
Крім того, відповідачем не надано жодної відповіді на зазначені поштові відправлення позивача та всіляко відповідач уникає перемовин для вирішення спору мирним шляхом.
З огляду на зазначене, оскільки відповідач позивачу жодних заперечень щодо акту виконаних робіт № 13423 від 30.09.2020 не висловив, то послуги вважаються виконаними позивачем і прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень у повному обсязі.
22.09.2020 відповідачем було частково здійснено оплату грошових коштів у сумі 12 000 грн. 00 коп. в рахунок оплати за актом виконаних робіт № 13423 від 30.09.2020.
Тобто, за актом виконаних робіт № 13423 від 30.09.2020 було сплачено у повному обсязі за виконані роботи 6 159 грн. 84 коп., а за використані запасні частини сплачено 5 840 грн. 16 коп., що в перерахунку відповідно до п. 4.4 договору становить 175,71 Євро (міжбанківський курс продажу Євро за гривні, що визначається згідно даних з сайту http://www.udinform.com (Історія/Фіксинги UD/Фіксинг котирувань міжбанківського ринку (зріз даних станом на 16:00) на 21.09.2020 становив 33,2384 грн/1 Євро).
Позивач зазначив, що зазначена сума оплати, що була здійснена відповідачем, також підтверджує погодження останнім акту виконаних робіт № 13423 від 30.09.2020.
За актами виконаних робіт № 13393 від 28.09.2020 та № 13445 від 02.10.2020 відповідачем не було здійснено жодних платежів.
Оскільки заборгованість відповідачем сплачена не була, то розрахунок боргу за встановлені запасні частини проводиться відповідно останнього відомого курсу продажу євро, встановленому у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг», тобто на дату, що передує даті складання позовної заяви.
Тобто, на момент подачі даної позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за запасні частини складає суму, еквівалентну 804,61 євро, яка перерахована за курсом продажу євро (33,5725 грн. за 1 євро), встановленому у міжбанківський інформаційній системі «Укрділінг» (сайт www.udinform.com), сформованому на 16:00 за Київським часом на 02 березня 2021 року та становить 27 012 грн. 77 коп. (804,61 євро х 33,5725 грн/євро).
Отже, на момент подачі даної позовної заяви сума основного боргу відповідача перед позивачем за надані послуги та встановлені запасні частини складає 42 023 грн. 63 коп. (27 012 грн. 77 коп. + 15 010 грн. 86 коп.).
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Підпунктами 3.2.1 та 3.2.2 пункту 3.2 сторони узгодили, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок за послуги та запасні частини. Прийняти результат наданих послуг, а також забезпечити вивезення техніки з території виконавця (якщо послуги надавались на території виконавця) не пізніше двох днів з дня направлення виконавцем на електронну пошту замовника повідомлення про закінчення робіт;
У разі розірвання цього договору сплатити виконавцю вартість фактично наданих послуг, використаних та/або поставлених запасних частин, а також компенсувати вартість запасних частин, замовлених виконавцем у виробника для надання послуг
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до п. 8.6 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020.
Згідно п. 8.8 договору в разі припинення чинності договору, сторони зобов'язані здійснити розрахунок згідно замовлення-наряду відповідно до його фактичного виконання.
Суд звертає увагу сторін, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язань відповідача, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору.
Також закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором щодо здійснення оплати за надані послуги.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду від 09.04.2020р. у справі № 910/4962/18).
Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Таким чином, зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання, відповідно до договору № 2326С-АС від 15.01.2020.
Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем отриманих послуг, згідно умов договору.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 42 023 грн. 63 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 6 800 грн. 91 коп. 40 % річних та 6 270 грн. 90 коп. 15 % штрафу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 5.3 договору в разі порушення виконання замовником зобов'язань з оплати платежів за цим договором, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю у відповідності до ст. 625 ЦК України 40 (сорок) процентів річних від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання за весь час прострочення зобов'язання по оплаті платежів.
Згідно п. 5.4 договору якщо прострочення виконання зобов'язання замовника складає більше 15 календарних днів замовник зобов'язаний сплатити виконавцю штраф у розмірі 15% від суми прострочених платежів.
В даному випадку сторонами в договорі встановлений інший розмір процентів річних в розмірі 40 %.
Позивач нарахував 40 % річних на суму простроченої заборгованості в розмірі 6 800 грн. 91 коп.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 40 % річних виконаний не вірно, стягненню з відповідача підлягає сума 40 % річних в розмірі 6 790 грн. 10 коп.
В частині стягнення 10 грн. 81 коп. слід відмовити.
Розрахунок 15 % штрафу виконаний позивачем вірно та підлягає задоволенню в розмірі 6 270 грн. 90 коп.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія “Агроспейс”, м. Дніпро до Фермерського господарства “Лісник-М”, м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства “Лісник-М” (70500 Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 22121394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія “Агроспейс” (49033 м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 147, ідентифікаційний код юридичної особи 41084815) 42 023 (сорок дві тисячі двадцять три) грн. 63 коп. основного боргу, 6 790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) грн. 10 коп. 40 % річних, 6 270 (шість тисяч двісті сімдесят) грн. 90 коп. 15 % штрафу, 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 55 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 01.06.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.