номер провадження справи 9/13/21
19.05.2021 Справа № 908/282/21
м.Запоріжжя
За позовом: Концерну “Військторгсервіс”, код ЄДРПОУ 33689922 (03151, м. Київ, вул.Молодогвардійська, 28-А)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Росторг-Інвест”, код ЄДРПОУ 43591006 (69002, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 115, кв. 84; 69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 29)
про визнання договору недійсним
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Стецюк В.І.;
від відповідача: Примак О.М.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Військторгсервіс” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Росторг-Інвест” про визнання договору поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020 недійсним.
Ухвалою суду від 08.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/282/21, присвоєний номер провадження 9/13/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2021. Ухвалою суду від 04.03.2021 підготовче засідання відкладено на 06.04.2021. Ухвалою суду від 06.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.04.2021. Ухвалою суду від 29.04.2021 розгляд справи відкладено на 19.05.2021.
19.05.2021 відповідачем подані до суду копії документів (доказів), які він просив прийняти та долучити до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2021 заперечив проти долучення доказів, наданих відповідачем.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже заяви, клопотання та докази подаються сторонами на підготовчій стадії. Судом було закрито підготовче провадження у справі 06.04.2021 та призначено справу до судового розгляду по суті.
При цьому, за змістом ч. 1 ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено поважності причин не заявлення у встановлений законом строк вказаного вище клопотання та поважності причин не подання у встановлений законом строк доказів.
Крім того, прийняття судом доказів у справі на стадії її розгляду по суті порушуватиме права інших учасників справи.
На підставі викладеного, відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України судом залишено без розгляду клопотання відповідача про долучення доказів, як таке, що без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні; докази не прийняті до розгляду.
19.05.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, мотивуючи наступним. Між Концерном “Військторгсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Росторг-Інвест” був укладений договір поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020. Підписантом цього договору з боку Концерну “Військторгсервіс” був начальник філії “Східна” Полончук Роман Петрович, який діяв на підставі Положення та Довіреності від 24.03.2020 № 35, яка надавала останньому право на укладення та підписання від імені Концерну усіх договорів та додаткових угод з юридичними особами, що стосується належного виконання умов договору № 286/2/20/3 від 13.02.2020, укладеного між Міністерством оборони України та Концерном на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Силу України в стаціонарних та польових умовах на 2020 рік. Відповідно до змісту п. 5.3.1 Положення Про “Східну” філію Концерну “Військторгсервіс”, затвердженого наказом Генерального директора Концерну Військторгсервіс” від 25.01.2018 № 19, начальник філії укладає договори на умовах довіреності; начальник Філії організовує виробничо-господарську діяльність Філії на основі застосування методів обґрунтованого панування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, вивчення кон'юктури ринку та передового досвіду, з метою підвищення технічного рівня га якості продукції (послуг), економічної ефективності її виробництва, національного використання виробничих резервів та витрачання всіх видів ресурсів. Майно Філії є державною власністю та складовою частиною майна Засновника. Філія користується та розпоряджається майном в межах повноважень, наданих цим Положенням та окремими дорученнями Засновника (п.3.3. Положення). Серед іншого, порядок підготовки проектів договорів, їх укладання та контроль за виконанням у Концерні визначається Положенням про порядок ведення договірної роботи в Концерні “Військторгсервіс”, що було затверджене Наказом Генерального Концерну №63 від 29.12.2016, яким чітко передбачено порядок укладання договорів. Економія та раціональне використання ресурсів - одні з головних цілей здійснення договірної діяльності обов'язкові умови для вчинення правочинів. Згідно з п.2.5.4 цього Положення начальник юридичної служби (особа, яка заміняє начальника юридичної служби, юрисконсульт відокремленого структурного підрозділу) здійснює контроль у частині відповідності вимогам чинного законодавства положень, викладених у проекті договору. Філія “Південна” Концерну не зверталась до Концерну з листом щодо погодження на укладення Договору. ТОВ «Росторг-Інвест» зареєстровано як юридична особа 09.04.2020, тобто незадовго до укладення оспорюваного Договору. Відповідач не здійснював активної господарської діяльності, досвіду у виконанні подібних господарських договорів не мав. Ймовірно, Полончук Р.П. будучи начальником «Східної» філії Концерну, умисно не виконав передбачену процедуру та не надав юрисконсультам філії проекту Договору, адже зрозуміло, що посадові особи філії не надали б свого дозволу на підписання угоди з молодою юридичною особою, яка не має відповідного досвіду у означеній сфері. На той момент на ринку існували численні більш вигідні комерційні пропозиції, укладання яких дало змогу б належним чином виконати Договір з МОУ. Зважаючи на те, що грошові (обігові) кошти є майном “Східної” філії Концерну “Військторгсервіс”, яке в свою чергу є державною власністю, очевидним та доведеним є той факт, що здійснення оплати за Договором за завідомо невигідними та завищеними цінами, суперечить не тільки інтересам Концерну, але й інтересам держави. Очевидно, що на момент укладання Договору було зрозуміло, що ціна правочину за результати поставок буде дороговартісною, що зважаючи на факт скрутного фінансового становища Концерну, вкотре підтверджує необхідність погодження його вчинення з Концерном. Концерн має складне фінансове становище, а тому укладення завідомо невигідного з комерційної точки зору правочину, може мати непоправні негативні наслідки для Концерну. Складне фінансове становище Позивача підтверджується, тим що ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2018 затверджено Мирову угоду у справі № 910/23971/16 про банкрутство Концерну “Військторгсервіс” та на даний час Концерном вживаються усі заходи щодо мінімізації витрат з метою недопущення ліквідації підприємства, тому укладення витратних договорів є негативним явищем для Концерну “Військторгсервіс”. Таким чином, зважаючи на фактично самовільне укладання Договору начальником “Східної” філії Концерну Полончуком Р.П., всупереч існуючим внутрішнім процедурам та без належного здійснення фінансово-економічного обґрунтування необхідності його укладання, є всі підстави стверджувати, що Договір був укладений поза волею Концерну та не відповідає його волі. На підставі викладеного, позивач вважає, що Договір поставки 1/П-2020 від 30.04.2020 суперечить інтересам держави та не відповідає внутрішній волі Концерну, а отже є всі підстави для визнання вказаного правочину недійсним. Позов обґрунтовано ст.ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Договір поставки №1/П-2020 укладений між ТОВ “РОСТОРГ-ІНВЕСТ” та Концерном “Військторгсервіс” в особі начальника філії “Східна” Полончука Р.П. відповідно до вимог законодавства України. Під час укладання договору зі сторони філії "Східна”, підписантом Полончуком Р.П. було надано ТОВ “РОСТОРГ-ІНВЕСТ” копію довіреності №35 від 24.03.2020, згідно якої начальник філії був наділений абсолютними повноваженнями на вчинення дій, що пов'язані з виконанням умов договору укладеного між Міністерством оборони України та Концерном “Військторгсервіс”, в тому числі укладення та підписання від імені Концерну “Військторгсервіс” усіх договорів та додаткових угод з юридичними особами, що стосуються належного виконання умов договору. Зазначена довіреність № 35 від 24 березня 2020 року надає право начальнику філії “Східна” самостійно укладати такі договори, без попереднього погодження з боку Концерну “Військторгсервіс”. Відповідачеві не зрозуміло з яких підстав на ТОВ “РОСТОРГ-ІНВЕСТ” було подано до суду, адже сторонами було дотримано вимог законодавства України. Збоку ТОВ “РОСТОРГ-ІНВЕСТ” не мали місця будь-які порушення умов договору, відповідач вчасно виконував постачання продуктів харчування до військових частин, згідно з заявкам Позивача. Концерном “Військторгсервіс” до середини жовтня 2020 року належним чином виконувались зобов'язання в частині сплати коштів за поставлену продукцію, тобто договір мав на меті настання правових наслідків. З середини жовтня 2020 року позивач протиправно порушує умови договору, не виконує зобов'язання перед відповідачем. ТОВ “РОСТОРГ-ІНВЕСТ” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовами про стягнення заборгованості з філії “Східна” (справа №910/18786/20) та з філії “Південна” (справа №910/17016/20) Концерну “Військторгсервіс”. За період співпраці не було жодних нарікань з боку Концерну “Військторгсервіс” щодо виконання зобов'язань ТОВ “РОСТОРГ-ІНВЕСТ”, не підіймалося питання стосовно порушень при укладанні договору чи високих цін. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги Концерну “Військторгсервіс” є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними. Просив у задоволенні позову відмовити. Також відповідачем у відзиві заявлено про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу.
02.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що за умови існування чіткого переліку процедур та механізмів, передбачених Положенням про порядок ведення договірної роботи в Концерні “Військторгсервіс”, затверджених Наказом Генерального директора Концерну № 63 від 29.12.2016р., їх дотримання було обов'язковим під час укладання оспорюваного правочину. Недотримання вказаних вимог свідчить про вчинення угоди поза волею концерну “Військторгсервіс”. Вказане не було оспорено відповідачем, а, відтак, факт укладення оспорюваного договору без волі Концерну “Військторгсервіс” ним визнається. Міністерство оборони України неодноразово зверталось з претензіями до позивача щодо порушення взятих на себе зобов'язань за означеним правочином від 13.02.2020 року № 286/2/20/3. Саме через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за оспорюваним правочином, для позивача настали негативні наслідки. Поведінка відповідача, як сторони оспорюваного договору, яка свідчить, що основна мета даного правочину - не належне та дійсне виконання умов договору, а суто отримання вигоди будь-якими засобами. У відзиві відповідач вказав про отримання ним довіреності №35 від 24.03.2020. Однак відповідач повинен був знати про існування внутрішніх процедур позивача та проявити розумну обачність з огляду на розуміння значних сум господарських операцій, які мали б ймовірно бути вчиненими у майбутньому. Відповідачем у відзиві не висловлено заперечень щодо обсягу повноважень представника філії “Східна” Концерну “Військторгсервіс” з приводу того, що оспорюваний договір суперечить інтересам держави та не відповідав внутрішній волі Концерну «Військторгсервіс». Фактично відповідачем не було заперечно проти наведених аргументів позивача.
19.03.2021 до суду від відповідача надійшло заперечення в якому зазначено, що позивач акцентує увагу на недотриманні відповідачем Положення про порядок ведення договірної роботи в Концерні, що договір поставки було укладено поза волею Концерну та на неналежне виконання Товариством умов підписаного договору. Однак дані претензії були пред'явлені лише до ТОВ “РОСТОРГ-ІНВЕСТ”, незважаючи на те, що Концерном підписано близько 50 договорів з різними організаціями. Стосовно інших суб'єктів господарювання, з яким було укладено аналогічні договори, не надано погодження з боку Концерну та не подано жодної позовної заяви про визнання договору недійсним. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні будь-які записи стосовно обмежень в повноваженнях начальника філії “Східна” Концерну “Військторгсервіс”. Це свідчить про делеговане право начальника філії на підписання вказаного договору, та визнання довіреності №35 від 24 березня 2020 року такою, що не має обмежень на підписання договорів, і не потребує згоди Концерну “Військторгсервіс” на підписання договорів з суб'єктами господарювання. Внутрішнє попереднє погодження з боку Концерну “Військторгсервіс” стосовно кожного суб'єкта господарювання - є нічим іншим, як внутрішньою справою Концерну, та ніяким чином не стосується відповідача. Під час укладення договору начальником філії було надано довіреність № 35 від 24.03.2020 на підтвердження повноважень на підписання угоди, але не було надано іншої інформації стосовно дій, які необхідно було вчинити задля підписання договору, тому ТОВ “РОСТОРГ-ІНВЕСТ” навіть не знало, що щось порушує, як наполягає позивач. Крім того, позивачем не було надано жодного погодження з боку Концерну “Військторгсервіс” стосовно інших суб'єктів господарювання, з якими було укладено аналогічні договори на підтвердження виконання Концерном внутрішнього погодження при підписанні договорів. За період існування договірних відносин Концерном не заперечувались поставки, не пред'являлись претензії стосовно виконання його умов та ніби то завищених цін на продукти харчування, до моменту зміни керівництва. Дії позивача наводять на думку про зловживання Концерном процесуальними правами та затягуванням розгляду справи № 910/18786/20, що розглядається Господарським судом міста Києва. Недотримання позивачем внутрішніх правил стосовно підписання договорів з суб'єктами господарювання є справою лише самого Концерну.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
30 квітня 2020 року Постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Росторг-Інвест» (відповідач у справі) та Покупцем - Концерном «Військторгсервіс» (Позивач у справі) в особі начальника філії «Східна» Полончука Романа Петровича, який діяв на підставі Положення та Довіреності від 24.03.2020 № 35, укладено договір поставки № 1/П-2020, відповідно умов якого Постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, постачати в асортименті продукти харчування (далі - Товар) Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товар (п.1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки Товару вказується в Замовленнях Покупця, погоджених з Постачальником, які невід'ємними частинами цього договору.
В пунктах 3.1., 3.2 договору визначено, що ціни на Товар за цим договором зазначаються у прайс-листі (Специфікації). При зміні ціни на Товар, Постачальник зобов'язаний повідомити про це Покупця не менше ніж за 21 календарний день, шляхом надання нового прайс-листа для погодження Покупцем. Загальна вартість цього Договору складається з вартостей Товару, зазначених у всіх ТТН, за якими здійснювалася поставка протягом терміну дії цього Договору.
Відповідно до пункту 9.1. договору, останній набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Позивач - Концерн “Військторгсервіс” у лютому 2021 року звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/282/21, про визнання вищезазначеного договору недійсним, вказуючи про те, що ймовірно начальник «Східної» філії Концерну «Військторгсервіс» Полончук Р.П., який при підписанні договору діяв на підставі довіреності від 24.03.2020 № 35, умисно не виконав передбачену процедуру укладення договору; філія не зверталась до Концерну з листом щодо погодження на укладення договору; Договір був укладений поза волею Концерну та не відповідає його волі; факт здійснення оплати за Договором за завідомо невигідними та завищеними цінами суперечить інтересам Концерну та інтересам держави.
Судом встановлено, що відповідно до довіреності від 24.03.2020 № 35 Концерном “Військторгсервіс” в особі Генерального директора Концерну Байди Олександра Геннадійовича, який діє на підставі Статуту Концерну, начальника філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» Полончука Романа Петровича було уповноважено на вчинення дій, що пов'язані з належним виконанням умов договору укладеного між Міністерством оборони України та Концерном «Військторгсервіс» на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) (харчові продукти (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів харчування) для особового складу та годування штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2020 рік) від 13.02.2020 року № 286/2/20/3 (далі - Договір), а саме:
- укладення та підписання від імені Концерну «Військторгсервіс» усіх договорів та додаткових угод з юридичними особами, що стосуються належного виконання умов Договору;
- здійснення всіх банківських операцій, передбачених чинним законодавством України, підписання фінансових документів та розпоряджень банкам про переказ грошових коштів, відкриття рахунків у банках;
- підписання актів приймання-передачі товарів, актів приймання-передачі виконаних робіт, послуг, податкових накладних, нарядів, рахунків-фактур, платіжних доручень та іншої документації, що пов'язана з виконанням Концерном «Військторгсервіс» умов Договору.
Довіреність видана без права передоручення і діє до 31 грудня 2020 року.
Відповідно до Положення Про «Східну» філію Концерну «Військторгсервіс», затвердженого наказом Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 25.01.2018 №19 (далі - Положення про філію), це Положення визначає порядок створення, діяльності та ліквідації «Східної» філії Концерну «Військторгсервіс» (далі - Філія). Головне підприємство - Концерн «Військторгсервіс». Концерн «Військторгсервіс» (далі - Засновник) несе відповідальність за зобов'язаннями філії. Філія не є юридичною особою. Філія здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, Статуту Концерну та цього Положення (п.п. 1.1., 1.2, 1.7, 1.8).
Відповідно до п. 5.1. Положення про філію управління поточною діяльністю Філії здійснює керівник філії, який діє на підставі цього Положення і в межах довіреності, наданої Засновником.
Згідно з п.п. 5.3.1 Положення про філію начальник Філії, зокрема: - керує виробничо-господарською та фінансово - економічною діяльністю Філії, відповідає за наслідки прийнятих рішень, збереження та ефективне використання майна, а також фінансово - господарські результати її діяльності; - організовує виробничо-господарську діяльність Філії на основі застосування методів обґрунтованого панування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, вивчення кон'юктури ринку та передового досвіду, з метою підвищення технічного рівня якості продукції (послуг), економічної ефективності її виробництва, раціонального використання виробничих резервів та ресурсів.
На підставі довіреності, наданої керівником Засновника, начальник Філії, зокрема, укладає з юридичними та фізичними особами України господарські договори на умовах довіреності, підписує документи щодо виконання таких договорів (специфікації, акти приймання-передачі виконаних робіт, видаткові накладні про передачу товару тощо).
Позивачем до позову було надано також копію Положення про порядок ведення договірної роботи в Концерні «Військторгсервіс», затвердженого наказом Генерального Концерну «Військторгсервіс» 29.12.2016 № 63 (далі - Положення про договірну роботу).
Відповідно до п.1.3. цього Положення, його дія поширюється на всі правовідносини, які виникають у результаті діяльності Концерном визначеної Статутом. Положення є обов'язковим для виконання посадовими особами та працівниками, які беруть участь у веденні договірної роботи.
Згідно з п.п. 1.4, 1.6 Положення про договірну роботу, у кожному структурному підрозділі, відокремленому структурному підрозділі Концерну, який бере участь у веденні договірної роботи, керівник даного підрозділу особисто визначає відповідальну особу за виконання цієї роботи. Договірна робота має сприяти, зокрема, економії та раціональному використанню матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів.
До договірної роботи належить підготовка договорів та розгляд проектів, що надійшли від іншої сторони (контрагента); погодження проектів договорів структурними підрозділами Концерну (п. 1.7 Положення про договірну роботу).
В пункті 2.5.1 вказаного Положення встановлено, що контроль за своєчасністю підготовки, візування, реєстрації й виконання договорів покладається на структурний підрозділ, що супроводжує договір.
Начальник юридичної служби (особа, яка заміняє начальника юридичної служби, юрисконсульт відокремленого структурного підрозділу) здійснює контроль у частині відповідності вимогам чинного законодавства положень, викладених у проекті договору (п.2.5.4. Положення про договірну роботу).
У розділі ІІ Положення про договірну роботу визначений «Порядок укладення та здійснення контролю за виконанням договорів», наведено послідовний алгоритм відповідних необхідних при цьому дій. В пункті 2.1 «Підготовка проекту договору», зокрема, визначено, що проект договору готується структурним підрозділом Концерну, до компетенції якого належить питання, що становлять предмет договору (далі - структурний підрозділ, що супроводжує договір) (п.2.1.2).
Згідно з п.п. 2.1.3, 2.1.4 Положення про договірну роботу підготовка проекту договору здійснюється за наявності документу, в якому зазначається про необхідність укладення договору з резолюцією генерального директора Концерну (заступника генерального директора Концерну з відповідного напряму діяльності за умови наявності повноважень). Проект договору має бути завізований у триденний термін особами, зазначеними у додатку до цього Положення (Додаток 1).
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є: визнання правочину недійсним.
Приписами статей ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до положень статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
В частині 3 ст. 92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Судова практика стосовно питань укладення договору представником юридичної особи з перевищенням повноважень та подальшого схвалення правочину є усталеною.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.05.2019 у справі № 904/2156/18 було зазначено, зокрема, про наступне:
Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим, далі вказано, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16).
На захист прав третіх осіб, які виступають у правовідносинах з юридичними особами, у тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (постанова Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі №760/8121/16-ц).
Аналіз постанов Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17 свідчить, що вони містять висновок про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Таким чином, в даному випадку необхідним є доведення позивачем тієї обставини, що відповідач під час укладення оспорюваного правочину був обізнаний про певні обмеження повноважень начальника «Східної» філії Концерну «Військторгсервіс», а саме: необхідності додержання процедури погодження проекту договору, яка повинна передувати його укладенню. Крім того, суттєве значення має подальше схвалення цього правочину юридичною особою.
Згідно з положеннями статей 13, 73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом вище, відповідно до змісту п.п. 5.1, 5.3.1 Положення Про «Східну» філію Концерну «Військторгсервіс» управління поточною діяльністю Філії здійснює керівник філії, який діє на підставі цього Положення і в межах довіреності, наданої Засновником. На підставі довіреності, наданої керівником Засновника, начальник Філії зокрема укладає з юридичними та фізичними особами України господарські договори на умовах довіреності, підписує документи щодо виконання таких договорів.
Як зазначив відповідач, під час укладення оспорюваного договору йому було надано довіреність від 24.03.2020 № 35. Однак про інші обставини, в т.ч. щодо необхідної процедури погодження проекту договору, відповідачу не повідомлялось.
Позивачем не надано належних доказів того, що ТОВ «Росторг-Інвест» під час підписання спірного договору знав або повинен був знати про процедуру погодження договорів, визначену Положенням Про «Східну» філію Концерну «Військторгсервіс», а також Положенням про порядок ведення договірної роботи в Концерні «Військторгсервіс», затвердженим наказом Генерального Концерну «Військторгсервіс» 29.12.2016 №63, яке є внутрішнім документом Концерну «Військторгсервіс» та його філій.
З огляду на що, є безпідставним твердження позивача про те, що відповідач повинен був знати про існування внутрішніх процедур порядку ведення договірної роботи позивача.
Як слідує зі змісту довіреності від 24.03.2020 № 35, на підставі якої під час укладення договору поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020 діяв начальник філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» Полончук Р.П. і яка була надана відповідачу при укладенні цього договору, будь-яких обмежень повіреного при укладенні та підписанні договорів вона не містить. В тому числі відсутня вказівка у довіреності на необхідність додержання порядку їх погодження згідно з Положенням Про «Східну» філію та/або Положенням про порядок ведення договірної роботи в Концерні «Військторгсервіс», затвердженим наказом Генерального Концерну «Військторгсервіс» 29.12.2016 № 63.
За таких обставин, позивачем не доведено, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження.
Згідно з п. 5.3.1 Положення про «Східну» філію Концерну «Військторгсервіс» начальник філії несе персональну відповідальність за належне виконання обов'язків та завдань покладених на нього.
Відповідно до ж до п.п. 1.5, 4.1, 4.2 Положення про порядок ведення договірної роботи відповідальність за ведення договірної роботи покладається на структурний підрозділ, що супроводжує договір. Відповідальність за визначення та реалізацію фінансово-економічної політики з питань договірної діяльності покладається на відділ економічної діяльності. Недотримання встановленого порядку ведення договірної роботи є порушенням трудової дисципліни і тягне за собою відповідальність винних у цьому осіб згідно з законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору останній виконувався сторонами, про що свідчать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, підписані сторонами акти звірки. В пункті 9.1 договору визначено, що він діє до 31.12.2020.
Господарським судом міста Києва у грудні 2020 було відкрито провадження у справі №910/18786/20 за позовом ТОВ «Росторг-Інвест» про стягнення з Концерну «Військторгсервіс» заборгованості за договором поставки від 30.04.2020 №1/П-2020 у розмірі 1 382 508,13 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/18786/20 позов ТОВ «Росторг-Інвест» задоволено повністю.
Позивач на адресу ТОВ «Росторг-Інвест» направив лист-претензію від 20.01.2021 за вих. №03/108, який підписаний ТВО Генерального директора Концерну «Військторгсервіс», щодо договірних правовідносин між Концерном «Військторгсервіс» та ТОВ «Росторг-Інвест», в тому числі договору поставки та 30.04.2020 № 1/П-2020. В листі-претензії, зокрема, зазначалось про те, що починаючи з травня 2020 року Міністерство оборони України регулярно звертається до Концерну «Військторгсервіс» з претензіями у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору поставки для ЗСУ № 286/2/20/3 від 13.02.2020 в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору поставки, які фіксувались військовими частинами (несвоєчасне надання послуг із забезпечення харчовими продуктами; невідповідність кількісних показників заявленого продовольства доставленому; несвоєчасна поставка продовольства згідно поданої заяви; порушення вимог щодо транспортування харчових продуктів; постачання продуктів без відповідних документів, що засвідчують їх безпечність та якість, порушення санітарних норм під час їх транспортування), у зв'яку із чим Концерн «Військторгсервіс» вимагав від ТОВ «Росторг-Інвест» здійснити відшкодування завданих збитків.
З вищенаведеного вбачається наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені начальником «Східної» філії Концерну «Військторгсервіс», що унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
Позивачем також не надано доказів на підтвердження доводів про те, що зміст оспорюваного правочину суперечить інтересам держави, що його укладено за завідомо невигідними та завищеними цінами, зокрема й доказів того, що на момент укладення договору на ринку існували численні більш вигідні комерційні пропозиції.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Із змісту ч. 2 ст. 67 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України слідує, що сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. У задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
05.04.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат, з доданими до нього документами, згідно з яким відповідач просить суд стягнути з Концерну “Військторгсервіс” витрати понесені відповідачем на правову допомогу у розмірі 9500,00 грн. 17.05.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення до вказаного клопотання з документами.
У судовому засіданні представник ТОВ «Росторг-Інвест» зазначив, що до стягнення з позивача заявлено витрати понесені відповідачем на правову допомогу в розмірі 9500,00 грн.
Представник Концерну “Військторгсервіс” заперечив проти заявленого відповідачем клопотання з підстав, викладених у письмовому запереченні на клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, що надійшло до суду 19.05.2021.
Згідно з ч. 3 ст. 123, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідачем надано в матеріали справи копії наступних документів: договору про надання правової допомоги №709/м від 06.07.2020, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Компанія «Довіра» та ТОВ «Росторг-Інвест» та Додаткової угоди від 09.02.2021 № 10 з додатком №1 до вказаного договору; розрахунку витрат на правову допомогу № 1 від 02.04.2021 згідно з Додатковою угодою № 1 від 09.02.2021 з описом виконаних робіт (наданих послуг), зазначенням кількості витраченого часу та їх вартості; Акту надання послуг № 50 від 02.04.2021, квитанції АО «Компанія «Довіра» до прибуткового касового ордера № 173 від 02.04.2021.
Матеріалами справи №908/282/21 підтверджується, що інтереси ТОВ «Росторг-Інвест» в Господарському суді Запорізької області представляли адвокат Марцих Я.О. та адвокат Примак О.М. на підставі ордерів, виданих на підставі договору про надання правової допомоги № 709/м від 06.07.2020.
Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).
Позивач у запереченні на клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу зазначив про неналежність поданих відповідачем доказів, що підтверджують понесені витрати, вказавши про те, що у договорі про надання правової допомоги № 709/м від 06.07.2020 не зазначено ПІБ особи, яка підписала договір з боку АО «Компанія «Довіра». Не зважаючи на те, що підписантом з боку Виконавця значиться одна й та сама особа, підписи, що містяться у основному Договорі, а також в Додатковій угоді № 10 від 09.02.2021, додатку №1 до додаткової угоди, розрахунку витрат на правову допомогу № 1 від 02.04.2021, акті надання послуг № 50 від 02.04.2021, квитанції № 173 від 02.04.2021, вочевидь не належать одній і тій самій особі. Також позивач зазначив про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, часу витраченого адвокатом, обсягу виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх вартістю.
Відповідно до Додаткової угоди № 10 від 09.02.2021 до договору № 709/м про надання правової допомоги, АО «Компанія «Довіра» (Виконавець) зобов'язалось надати консультаційну послугу та правову допомогу Замовнику стосовно справи № 908/282/21 за позовом Концерну «Військторгсервіс» про визнання договору поставки № 1/П-2020 недійсним; сторонами погоджено вартість окремих видів адвокатських послуг (Додаток №1 до додаткової угоди); для виконання робіт на дання послуг визначено адвокатів Примак О.М. та Марцих Я.О (п.п. 1.1., 1.2, 1.4). Згідно з Актом надання послуг № 50 від 02.04.2021, в якому наведено найменування наданих послуг, загальна сума 9500 грн., яка заявлена відповідачем до стягнення, складається з: 500,00 грн. - надання консультації, 1000,00 грн. - ознайомлення з документацією, 2000,00 грн. - підготовка відзиву на позовну заяву, 2000,00 грн. - підготовка заперечення, 4000,00 грн. - представництво в суді першої інстанції (2 судових засідання (2 х 2000). У розрахунку витрат на правову допомогу №1 від 02.04.2021 зазначено кількість витрачених годин на кожну з послуг вказаних в Акті. На підтвердження оплати відповідачем наданих послуг відповідачем надано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 173 від 02.04.2021 про прийняття від ТОВ «Росторг-Інвест» суми 9500,00 грн.
В постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Суд визнає належними надані відповідачем докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги та їх оплати. Доводи позивача про протилежне суд вважає необґрунтованими. В даному випадку має значення сам факт наявності договору про надання правничої допомоги, правомірність якого презюмується (ст. 204 ЦК України).
Крім того, в матеріалах справи міститься копія пояснення адвоката Марцих Я.О., в якому він зазначає про підписання вказаного договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього, а також про те, що документи, які були надані разом з клопотанням про відшкодування витрат засвідчені його підписом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9500,00 грн., які понесені відповідачем, є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг) та складність справи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача суми 9500 грн. 00 коп. витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Концерну «Військторгсервіс», код ЄДРПОУ 33689922 (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Росторг-Інвест”, код ЄДРПОУ 43591006 (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 29) суму 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва