88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
27.04.2021 м. Ужгород Справа № 907/647/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши позовну заяву заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород до державного підприємства “Перечинське лісове господарство”, с. Сімер Перечинського району про стягнення суми 595 962,86 грн. збитків за порушення лісового законодавства -
За участю представників:
прокурор - Андрейчик Алла Миколаївна, службове посвідчення №057809 від 29 жовтня 2020 року
від позивача - Данч Наталія Орестівна, представник за довіреністю від 19 лютого 2020 року №1029/12
від відповідача - Буря Василь Васильович, представник за довіреністю від 09 вересня 2020 року №349
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/647/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.10.2020.
У судовому засіданні 12.10.2020 року було оголошено перерву за згодою сторін відповідно до ст.183 ГПК України до 10.11.2020.
Проте, судове засідання призначене на 10.11.2020 року не відбулося, у зв'язку з проходженням головуючим суддею Ремецькі О.Ф. підготовки суддів місцевих господарських судів, що проводилась Львівським регіональним відділенням Національної школи суддів України з 09.11.2020 по 13.11.2020 року згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-06/68-к від 02.11.2020 року.
Ухвалою суду від 16.11.2020 було відкладено підготовче засідання 02.12.2020 року.
У засіданні суду 02.12.2020 року відповідно до ст. 183 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву на 20.01.2021.
Ухвалою суду від 20.01.2021 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24 лютого 2021 року.
Ухвалою суду від 24.02.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 16.03.2021 року.
16.03.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з тим, що у період з 15 по 16 березня 2021 року у господарському суді Закарпатської області проводилась санітарна дезінфекція приміщення та заборона доступу до приміщення суду відповідно до Наказу голови Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2021 року №01-02/6-о/д.
Ухвалою суду від 18.03.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 06.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 27 квітня 2021 року.
На дату судового засідання прокурором до суду подано клопотання про заміну Ужгородської місцевої прокуратури на Ужгородську окружну прокуратуру, з підстав наведених в ньому.
Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив позивача посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Вказує на те, що Ужгородською місцевою прокуратурою вивчено матеріали Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на Державному підприємстві «Перечинське лісове господарство».
Встановлено, що за результатами проведеної інспекторами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в період з 07.02.2020 по 20.02.2020 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів на ДП «Перечинське ЛГ» складено акт №046/06 від 20.02.2020. Відповідно до вказаного акту, в ході перевірки виявлено ряд порушень ст.ст.19, 64 JІісового кодексу.
Вказує, що згідно з розрахунками, проведеними Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області, відповідно до методик (такс), що затверджені постановою КМУ від 23.07.2008 за №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» та постановою КМУ від 27.07.1995 «Про затвердження санітарних правил в лісах України», розмір збитків, нанесених природним ресурсам, становить 595 962, 86 грн.
Разом з тим прокурор зазначає, що за інформацією Державної екологічної інспекції в Закарпатській області вказані збитки на даний час не відшкодовано.
Водночас обґрунтовуючи порушення інтересів держави в позовній заяві прокурор вказує на те, що шкода, заподіяна лісу, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає відшкодуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані. Ненадходження зазначених коштів негативно впливає на реалізацію заходів щодо відтворення лісових ресурсів.
Звертає увагу на те, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області з часу виявлення порушень законодавства, в тому числі після звернення прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не вжито належних заходів щодо відшкодування вказаних коштів, зокрема шляхом з'явлення відповідного позову до ДП «Перечинське ЛГ», у зв'язку з чим неналежним чином забезпечено захист інтересів держави.
За доводами прокурора наявність обґрунтованої загрози порушень економічних та екологічних інтересів держави та нездійснення захисту суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, є достатньою підставою для звернення прокурора до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі відповідного органу.
Таким чином, пред'являючи даний позов прокурором переслідується мета захисту порушених інтересів держави шляхом стягнення із відповідача суми 595 962,86грн. збитків за порушення лісового законодавства.
Відповідач - Державне підприємство “Перечинське лісове господарство”, с. Сімер Перечинського району у поданому відзиві та запереченні з приводу заявлених позовних вимог заперечує їх частково. Просить суд у задоволенні позову відмовити в частині стягнення 360 174,52 грн. з мотивів, наведених у вказаних процесуальних документах.
В підтвердження своєї позиції, зокрема, наводить доводи про те, що пошкодження дерев на перевірених ділянках не є наслідком лісогосподарської діяльності підприємства або дій третіх осіб. Оскільки пошкодження дерев (як до ступеня припинення, так і до ступеня неприпинення росту) на обстежених під час перевірки ділянках спричинено налипанням мокрого снігу та потужними поривами вітру, які мали місце в кінці січня - на початку лютого 2020 р. та не є наслідком лісогосподарської діяльності підприємства.
Зауважує, що в порушення законодавчої вимоги про детальний опис виявленого порушення, під час перевірки, ні в акті перевірки №046/06 від 20 лютого 2020 р., ні в будь- якому іншому документі, складеному в ході проведення перевірки, не описано характеру пошкодження кожного дерева (як до ступеня припинення, так і до ступеня неприпинення росту), що у свою чергу, робить неможливим об'єктивне визначення наявності описаного порушення а, отже, і об'єктивного підрахунку розміру заподіяної шкоди.
Позивачем - Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, м. Ужгород подано відповідь на відзив, у якій вказує на безпідставність доводів Відповідача та звертає увагу на те, що під час проведення перевірки жодного документа ДП "Перечинське ЛГ'" не надавало, до Акту перевірки суб'єктом господарювання також не долучалися жодні документи.
Водночас з посиланням на постанову КМУ від 27.07.1995 №555 "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" Позивач вказує, що не всі копії Повідомлень про появу ознак погіршення санітарного етану лісових насаджень, які надані Відповідачем до відзиву містять висновок інженера відділу охорони і захисту лісу державного лісогосподарського підприємства щодо необхідності здійснення лісозахисних чи інших заходів.
У поданому запереченні Відповідач, зокрема, зауважує, що у поданих письмових запереченнях на акт перевірки від 20.02.2020 р. він висловлював свою незгоду з твердженнями Позивача про те, що пошкодження дерев до ступеня припинення та до ступеня неприпинення росту є порушенням правил використання лісових ресурсів. Однак заперечення відповідача залишені Позивачем без реагування, а всі дерева, описані в акті як пошкоджені до ступеня припинення росту та до ступеня неприпинення росту були, включені в розрахунок розміру шкоди, а виведена шкода заявлена до відшкодування згідно претензії №05/06/20 від 24.02.2020 р. Заперечуючи проти претензії в частині відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням дерев до ступеня припинення та до ступеня неприпинення росту, Відповідач надав Позивачу письмові докази (копію довідки Закарпатського ЦГМ від 03.03.2020 р. та копії повідомлень про появу ознак погіршення санітарного стану лісових насаджень), які спростовують факт пошкодження дерев внаслідок господарської діяльності Відповідача або дій третіх осіб.
Відповідач погоджуючись, що частина з поданих ним повідомлень про появу ознак погіршення санітарного стану лісових насаджень не містять висновку інженера відділу охорони і захисту лісу, однак, зазначає, що дана обставина не ставить під сумнів достовірність відображених у них даних.
Стосовно клопотання прокурора, суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесу до вступу справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Між тим, відповідно до вимог пунктів 3, 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснювали відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур.
Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур (п.1).
Згідно додатку до вказаного наказу на території Закарпатської області області функціонують Берегівська, Мукачівська, Тячівська, Ужгородська, Хустська окружні прокуратури.
Пункт 1 цього наказу набирає чинності з дня початку роботи окружних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку, визначеному пунктом 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX.
Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 "Про день початку роботи окружних прокуратур" днем початку роботи окружних прокуратур, у тому числі Кропивницької окружної прокуратури, визначено 15.03.2021 (опубліковано в газеті «Голос України» від 27.02.2021 № 38).
Отже, враховуючи встановлені вище обставини, наведені положення законодавства, суд вбачає підстави для заміни Ужгородської місцевої прокуратури та залучення до участі у справі її правонаступника - Ужгородську окружну прокуратуру.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 27.04.2021 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно пункту 1.1 ст. 1 Статуту ДП «Перечинське лісове господарство» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 №57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано - Франківській та Чернівецькій областях» належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.
Відповідно пункту 3.1 ст. 3 Статуту Підприємство створене з метою: - ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; - ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; - одержання прибутку від комерційної діяльності.
Основними напрямками діяльності підприємства відповідно до п.п.3.2.5 п.3.2 Статуту Підприємства є зокрема охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних рубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства України.
Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №120, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України завданням якої, є реалізації повноважень Держекоінспекції у межах Закарпатської області.
За результатами проведеної інспекторами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в період з 07.02.2020 по 20.02.2020 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів на ДП «Перечинське ЛГ» складено акт №046/06 від 20.02.2020. Відповідно до вказаного акту, в ході перевірки виявлено ряд порушень ст.ст.19, 64 JІісового кодексу. А саме: 1. Дубриницьке лісництво - Квартал 12 виділ 18, площа 3,5 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 55 см; - Квартал 12 виділ 18.1, площа 0.6 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту двох дерев породи бук діаметром біля шийки кореня 47 см та 54 см; - Квартал 12 виділ 18.2, площа 3.7 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 63 см та незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 61 см; - Квартал 12 виділ 18.3, площа 4,9 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 26 см;
2. Порошківське лісництво. - Квартал 36 виділ 12.1, площа 1,4 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження одного дерева до ступеня припинення росту породи бук діаметром біля шийки кореня 27 см., на трелювальному волоку з даної лісосіки в кварталі 36 виділ 17 зафіксовано пошкодження до ступеня неприпинення росту двох дерев породи бук діаметром біля шийки кореня 41 см та 57 см.; - Квартал 36 виділ 12.2. площа 1.5 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 37 см.; - Квартал 36 виділ 1, площа 6,5 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 34 см.; - Квартал 2 виділ 13, площа 8,0 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 15 см.; - Квартал 2 виділ 9, площа 2,3 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 42 см.; - Квартал 7 виділ 13, площа 3,5 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 42 см та незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 24 см.; Квартал 22 виділ 12, площа 3,7 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 16 см та 18 см.; - Квартал 22 виділ 17, площа 9,8 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку одного дерева породи граб діаметром пня 25 см.; - Квартал 22 виділ 10, площа 3,0 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження дерев до ступеня припинення росту трьох дерев породи граб діаметрами біля шийки кореня 12см., 16 см., 18см.; - Квартал 22 виділ 7, площа 8,6 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту двох дерев породи граб діаметрами біля шийки кореня 12 см., 16 см.; - Квартал 23 виділ 3, площа 4,0 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку двох дерев породи бук діаметрами пня 20см, а також пошкодження до ступеня припинення росту одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 30 см.; - Квартал 23 виділ 6, площа 5,0 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту одного дерева породи бук діаметрами біля шийки кореня І б см та 18 см.; - Квартал 18 виділ 3, площа 5,0 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 14 см., а також пошкодження до ступеня припинення росту двох дерев породи бук діаметрами біля шийки кореня 32 см. та 40 см,; - Квартал 20 виділ 4, площа 9,7 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня неприпинення росту одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 26 см.; - Квартал 22 виділ 17, площа 4,3 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту по межі лісосіки одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 42 см.;
3. Турицьке лісництво - Квартал 36 виділ 18, площа 6,4 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня неприпинення росту одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 24 см., незаконну рубку двох дерев породи бук діаметрами пня 12 см. та 32 см.; - Квартал 35 виділ 23, площа 4.0 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку двох дерев породи бук діаметрами пня 15см. та 22см. та породи граб діаметром пня 24 см.; Квартал 23 виділ 4 площа 0,9 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня неприпинення росту по межі лісосіки одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 20 см.; - Квартал 23 виділ 18, площа 3.8 га - в процесі перевірки зафіксовано незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня 32 см.; - Квартал 23 виділ 16, площа 2,5 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту одного дерева породи граб діаметром пня 32 см.;
4. Перечинське лісництво - Квартал 25 виділ 4, площа 0,9 га - в процесі перевірки зафіксовано пошкодження підросту на площі 0,01 га; - Квартал 27 виділ 10, площа 0,6 га - в процесі перевірки виявлено пошкодження дерев до ступеня припинення росту породи бук діаметром дерев біля шийки кореня 24 см.; - Квартал 27 виділ 12, площа 0,2 га - в процесі перевірки виявлено пошкодження дерев до ступеня припинення росту вздовж трелювального волоку породи бук діаметром дерев біля шийки кореня 20 см. та 28 см.;- Квартал 22 виділ 5, площа 15.8 га. га - в процесі перевірки виявлено пошкодження дерев до ступеня припинення росту породи бук діаметром дерев біля шийки кореня 28 см., 30 см. та 20 см. - Квартал 28 виділ 5, площа 3,7 га - в процесі перевірки виявлено пошкодження дерев до ступеня припинення росту породи бук діаметром дерев біля шийки кореня 12 см.; - Квартал 28 виділ 8, площа 2,5 га - в процесі перевірки виявлено пошкодження дерев до ступеня припинення росту породи бук діаметром дерев біля шийки кореня 16 см.; - Квартал 24 виділ 6, площа 1,5 га - в процесі перевірки виявлено пошкодження дерев до ступеня припинення росту породи бук діаметром дерев біля шийки кореня 12 см.;
5. Тур'я-Реметівське лісництво - Квартал 18 виділ 6, площа 4,0 га - в процесі перевірки виявлено незаконну рубку дерева породи бук діаметром пня в корі 30 см та незаконну рубку двох вітровальних дерев породи бук діаметрами в корі біля шийки кореня 16 та 18 см.; - Квартал 19 виділ 2, площа 5,5 га - в процесі перевірки виявлено незаконну рубку двох дерев породи явір діаметрами пні в корі 26 і 33 см, незаконну рубку двох дерев породи бук діаметрами у корі біля шийки кореня 14 і 21 см та пошкодження до ступеня припинення росту двох дерев породи бук діаметрами біля шийки кореня 13 і 20 см.; - Квартал 13 виділ 2, площа 7,8 га - в процесі перевірки виявлено пошкодження до ступеня припинення росту двох дерев (на лісосіці) породи бук діаметрами біля шийки кореня 13 і 25 см та одного дерева (за межею лісосіки) породи бук діаметром біля шийки кореня 34 см., а також пошкоджено до ступеня неприпинення росту три дерева (за межею лісосіки) породи бук діаметрами біля шийки кореня 22, 25 та 34 см.; - Квартал 7 виділ 28 площа 0,8 га - в процесі перевірки виявлено незаконну рубку дерева породи бук (за межею лісосіки) діаметром пня в корі 33 см.; - Квартал 7 виділ 55, площа 0,5 га - в процесі перевірки виявлено незаконну рубку вітровального дерева породи бук діаметром пня в корі 30 см.; - Квартал 7 виділ 34, площа 9,9 га - в процесі перевірки виявлено незаконну рубку трьох дерев породи бук діаметрами пні в корі біля шийки кореня 21, 22 і 25 см. відповідно, зафіксовано пошкодження до ступеня припинення росту одного дерева породи бук діаметром пня біля шийки кореня 21 см.;
6. Турянське лісництво - Квартал 52 виділ 5, площа 0,9 га - в процесі перевірки виявлено пошкодження до ступеня припинення росту межового дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 21 см. та до ступеня неприпинення росту межового дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 28 см., виявлено незаконне прокладання трелювального волоку за межами лісосіки (на суміжній ділянці), в результаті чого незаконно вирубано шість дерев породи граб діаметрами пнів в корі відповідно 22, 22, 22, 23, 25, 30 см., чотири дерева породи бук, діаметрами пнів в корі відповідно 24, 27, 30, 30 см та пошкоджено до ступеня припинення росту дерево породи бук діаметром біля шийки кореня 12 см та дерево породи береза діаметром біля шийки кореня 17 см.; - Квартал 52 виділ 5, площа 0,9 га - в процесі перевірки на лісосіці виявлено пошкодження до ступеня припинення росту двох межових дерев породи бук діаметром біля шийки кореня 18 та 24 см., до ступеня неприпинення росту межового дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 40 см.; - Квартал 47 виділ 8, площа 9.0 га - в процесі перевірки на лісосіці виявлено незаконну рубку дванадцяти дерев породи бук діаметрами, пнів в корі відповідно 16, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 25, 27, 29, 33,37 см, двох дерев породи береза діаметрами пнів в корі 24 і 29 см та одного дерева породи вільха діаметром пня в корі 23 см.;
7. Лісництво «Шипот» - Квартал 48 виділ 7 площа 3,4 га - в процесі перевірки на лісосіці виявлено незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром пня в корі 21 см.; - Квартал 48 виділ 7.2, площа 1,2 га - в процесі перевірки виявлено, що під час лісозаготівельних робіт пошкоджено до ступеня припинення росту чотири дерева (на суміжній з лісосікою ділянці кв.50/20) породи граб діаметрами біля шийки кореня відповідно 19, 22, 28, 30 см., на лісосіці виявлено незаконну рубку дерева породи явір діаметром пня в корі 53 см.;- Квартал 54 виділ 25, площа 3,5 га - в процесі перевірки виявлено, що в результаті лісозаготівельних робіт пошкоджено до ступеня припинення росту п'ять дерев породи бук, діаметрами біля шийки кореня відповідно 38, 56, 70 75 та 76 см.; - Квартал 54 виділ 19, площа 3.5 га - в процесі перевірки виявлено незаконну рубку трьох дерев породи бук діаметрами пнів в корі біля шийки кореня 18, 46 та 67 см., в результаті лісозаготівельних робіт на лісосіці пошкоджено до ступеня припинення росту десять дерев породи бук діаметрами біля шийки кореня відповідно 16, 16, 22, 32, 32, 40, 42, 45, 66, 70 см.;
Вказаний акт підписаний представником ДП «Перечинське лісове господарство» Кополовець Я.М. з застереженням згідно якого з актом погоджується частково. Заперечення буде подано додатково у встановлені строки.
За наслідками виявлених порушень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Інспекцією 22.02.2020 року складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу ДП «Перечинський лісгосп» у лісовому фонді ДП «Перечинський лісгосп» в загальному розмірі 595 962, 86 грн.
До Державної екологічної інспекції у Закарпатській області 26.02.2020 р. Відповідачем подано письмове заперечення №83 від 25.02.2020 р. на акт перевірки №046/06 від 20 лютого 2020 р
Державною екологічної інспекцією України у Закарпатській області з метою досудового врегулювання спору було направлено претензію від 24.02.2020 № 05/06/20 до ДП «Перечинського ЛГ» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Відповідачем надіслано Позивачу відповідь від 27.03.2020 р. № 132 на претензію від 24.02.2020 р. № 05/06/20, в якій Відповідач зазначав про те, що пошкодження дерев (як до ступеня припинення, так і до ступеня неприпинення росту) на обстежених під час перевірки ділянках спричинено налипанням мокрого снігу та потужними поривами вітру, які мали місце в кінці січня - на початку лютого 2020 р. та не є наслідком лісогосподарської діяльності підприємства. У зв'язку з чим відхиляє претензію в частині відшкодування збитків на суму 360 174,52 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області вжито лише заходи досудового врегулювання спору (претензія від 24.02.2020 № 05/06/20), що виявились безрезультатними; будь-які інші заходи реагування даним органом на протязі 2020 року не вживались. На підтвердження повідомлення позивача в порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” про звернення до суду прокурором до позовної заяви додано лист № 07.34-99-5856вих-20 від 03.08.2020.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області.
Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч.2 ст. 3 ЗК України).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).
Водночас, у ч.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.
Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 63, п.5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно частин 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).
Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно пункту 3.1 ст. 3 Статуту Підприємство створене з метою: - ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; - ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; - одержання прибутку від комерційної діяльності.
Основними напрямками діяльності підприємства відповідно до п.п.3.2.5 п.3.2 Статуту Підприємства є зокрема охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних рубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства України.
Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював пошкодження дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок пошкодження дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
В даному випадку, факт порушення законодавства зафіксований в Акті складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №046/06.
При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №908/1092/18, від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази оскарження вищезазначеного акту перевірки у встановленому законом порядку, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, контррозрахунок розміру шкоди відповідачем не подано.
Доводи Відповідача, про те, що пошкодження дерев на перевірених ділянках не є наслідком лісогосподарської діяльності підприємства або дій третіх осіб, а спричинені налипанням мокрого снігу та потужними поривами вітру, які мали місце в кінці січня - на початку лютого 2020 р. судом не беруться до уваги, оскільки на підтвердження таких відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів.
Дані про небезпечні та стихійні метеорологічні явища судом також не беруться до уваги, оскільки такі не встановлюють та не спростовують обставин які входять в предмет доказування по даній справі.
Судом не враховуються твердження Відповідача про те, що акт перевірки №046/06 від 20 лютого 2020 року не мітить опису характеру пошкодження кожного дерева, а також про те, що заперечення Відповідача залишені Позивачем без реагування, оскільки акт №046/06 від 20 лютого 2020 року є чинним, дії Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо проведення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства вчинені в межах компетенції даного органу з урахуванням вимог чинного законодавства та відповідачем у судовому порядку не оскаржувались.
З огляду на, що такі твердження не спростовують факту порушення відповідачем вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана природному навколишньому середовищу шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев, виконано згідно з Таксами, затвердженими постановою КМУ від 23.07.2008 №665.
Постановою КМУ від 23.07.2008 №665 затверджено Порядок проведення індексації Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, за яким індексація Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 року за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу в поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація Такс не проводиться. Під час проведення індексації базовим вважається значення Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 року, а для нововведених Такс - на 31 грудня року їх введення (п. 2 та 3 Порядку).
Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру заподіяної шкоди, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок виконано у відповідності до Постанови №665, виходячи з базового значення Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31.12.2008 (тобто з урахуванням його індексації на коефіцієнт 1,223) і він є арифметично вірним.
Враховуючи, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов'язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665; безпосередній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та не перешкоджанні його посадовими особами пошкодженню лісу, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 595 962,86 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород до державного підприємства “Перечинське лісове господарство”, с. Сімер Перечинського району про стягнення суми 595 962,86 грн. збитків за порушення лісового законодавства підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства “Перечинське лісове господарство” (89203, Закарпатська обл., Перечинський р-н, село Сімер, вулиця Будівельників, будинок 7, код ЄДРПОУ 22114603) на користь Держаної екологічної інспекції у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 14, код ЄДРПОУ 38015668) суму 595 962,86 грн. (п'ятсот дев'яносто п'ять гривень дев'ятсот шістдесят дві гривні 86 коп.) збитків за порушення лісового законодавства.
3.Стягнути з Державного підприємства “Перечинське лісове господарство” (89203, Закарпатська обл., Перечинський р-н, село Сімер, вулиця Будівельників, будинок 7, код ЄДРПОУ 22114603) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) суму 8 939,45 грн. (вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 45 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 01.06.2021.
Cуддя О.Ф. Ремецькі