Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/558/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істель-Групп" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 32-А, кв. 1)
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, 6 під'їзд, 1 пов., кімн. 35)
про визнання недійсним та скасування рішення
за участю представників:
позивача - Речиць В.В., ордер серії ВА № 1011512,
відповідача - Пономаренко В.О., довіреність №21 від 20.10.2020,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Істель-Групп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 17.12.2020 року №70/161-р/к у справі №6.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі № 922/558/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29.03.2021 об 11:30.
17.03.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відзив на позовну заяву Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх. № 6127) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
29.03.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Істель-Групп" (вх. № 1742) (та за вх. № 7261 від 31.03.21) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 у справі № 922/558/21 підготовче засідання відкладено на 20.04.2021 на 12:30.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2021 на 12:30.
Позивач у судове засідання 18.05.2021 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити, визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 17.12.2020 року №70/161-р/к у справі №6.
Відповідач у судове засідання 18.05.2021 з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 18.05.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Відповідно до п.п. 13-15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.
У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд враховує, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з'ясовує, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак суд у розгляді відповідних справ з'ясовує, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.
Подання інформації на вимогу Антимонопольного комітету України чи його органу у встановлений строк, але в неповному обсязі, тобто не з усіх вимог відповідного запиту, не може ототожнюватися з неподанням інформації у встановлений строк, оскільки це є різні, самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені пунктами 13 і 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Так, під час розгляду цієї справи господарським судом установлено, що Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проводилось дослідження щодо наявності або відсутності в діях ТОВ «ІСТЕЛЬ-ГРУПП» і ПВКП «МИРТ» ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів Торгів.
На підставі статей 3, 17, 22, 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (зі змінами), Положення «Про територіальне відділення Антимонопольного комітету України», затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 (зі змінами), до ГОВ «ІСТЕЛЬ-ГРУПП» надіслано Вимогу голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у відповідь на яку ТОВ «ІСТЕЛЬ- ГРУПП» необхідно було у 20-денний строк з дня її отримання надати до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визначену у вимозі інформацію та належним чином завірені копії документів (т.с. 1 а.с. 100-102).
У Вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації територіальному відділенню Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
За результатами розгляду справи № 6 Східним міжобласним територіальним відділенням антимонопольного комітету України 17.12.2020 було прийнято Рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 70/161-р/к у справі №6 (далі - Рішення № 70/161-р/к) (т.с. 1 а.с. 90-93), яким постановлено:
- визнати бездіяльність ТОВ «ІСТЕЛЬ-ГРУПП» (ідентифікаційний код юридичної особи 13371152) по неподанню інформації, передбаченої вимогою голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2018 № 01-45/215, у встановлений строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.
- за порушення, зазначене у пункті І резолютивної частини Рішення № 70/161-р/к, накладено на ГОВ «ІСТЕЛЬ-ГРУПП» (ідентифікаційний код юридичної особи 13371152) штраф у розмірі 41 300,00 гривень (сорок одна тисяча триста гри 00 коп.).
Позивач не погодився з наведеним вище Рішенням № 70/161-р/к та звернувся з цим позовом до суду, в якому просить визнати його недійсним та скасувати, оскільки відповідач є неналежним суб'єктом прийняття оскаржуваного Рішення № 70/161-р/к, а також вказує на те, що Відділенням не встановлені у повній мірі обставини і причини, за яких позивачем не були надані документи зазначені у вимозі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що:
- Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України припинено шляхом приєднання до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (згодом перейменоване на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України), яке визначено правонаступником всіх майнових прав та обов'язків, а отже не може мати повноважень (є неналежним суб'єктом) для постановлення рішення про визнання бездіяльності ТОВ «Істель-Групп» (ідентифікаційний код юридичної особи 13371152) по неподанню інформації, передбаченої вимогою голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2018 №01-45/215 у встановлений строк.
- відповідачем у розділі 7 оскаржуваного рішення № 70/161-р/к до позивача застосована санкція у розмірі 41300 грн. без належного обґрунтування застосування саме такого розміру штрафу.
- відповідачем у Рішенні № 70/161-р/к не було з'ясовано обставини, чи був повідомлений позивач про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини такого ненадання.
- відповідачем не було з'ясовано обставини, чи був повідомлений позивач про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини такого ненадання, а отже, не е прямим свідченням відсутності ознак протиправності діяння суб'єкта господарювання та відсутність складу господарського правопорушення, що, у свою чергу, визначає відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначає про те, що відповідачем під час розгляду справи №6 в матеріалах справи наведені належні докази та встановленні неспростовні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, тому позовні вимоги спростовуються цими доказами, а прийняте Рішення № 70/161-р/к відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим відсутні підстави для його скасування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як зазначалося судом вище, статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Також, статтею 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України (надалі-Комітет) утворює територіальні відділення, а в разі необхідності здійснює їх реорганізацію чи ліквідацію. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Згідно з ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про накладення штрафу.
Частини другою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.
Згідно з Розпорядженням Комітету від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (в редакції розпорядження Акти монопольного комітету України від 07.05.2020 № 5-рп) (далі- Розпорядження № 23-рп) з 01 червня 2020 року впроваджена реформа територіальних відділень Комітету (т.с. 1 а.с. 94-99).
Так, із вищеозначеного Розпорядження № 23-рп 01.06.2020 убачається, що Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України припинено шляхом приєднання до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. При цьому, цим Розпорядженням визначено Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Крім того, пунктом 6.13 Розпорядження №23-рп постановлено:
- Харківському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України з 02 червня 2020 року розпочати виконання функцій, покладених Положенням про територіальне відділення, що були віднесені до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (т.с. 1 звор. а.с. 98).
Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України перейменовано у Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Згідно зі ст. 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Водночас статтею 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.
Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за №291/5482, затверджено "Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України" (далі - Положення про відділення), відповідно до пункту 2 якого визначено, що це розпорядження набирає чинності через десять днів з дня його опублікування в «Офіційному віснику України» від 20.04.2001 за №14.
Вказане Положення про відділення визначає основні завдання, компетенцію, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних відділень Комітету.
Тобто, Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 № 291/5482 (зі змінами), розповсюджується на всі територіальні відділення, в тому числі на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Згідно з пунктами 1,2 вказаного Положення про відділення територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) є органом у системі органів Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.
Відділення утворюється Комітетом в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, інших адміністративно - територіальних одиницях (далі - регіони), йому підпорядковане і підзвітне. Спрямування, координація і контроль діяльності відповідних відділень Комітету здійснюються Головою Комітету, його заступниками, державними уповноваженими Комітету згідно з розподілом їхніх функціональних обов'язків.
Відділення у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами України, цим Положенням, рішеннями Комітету, наказами Голови Комітету.
Свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні (регіонах), а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону (регіонів).
При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво Внаслідок же злиття, приєднаний або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких вилах реорганізації неможливий.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19).
Враховуючи наведене, аргументи позивача про те, що відсутність в ЄДРПОУ запису про припинення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України свідчить про відсутність правонаступництва, є помилковими.
У випадках заміни сторони у зобов'язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи, яку замінили. Інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов'язків юридичної є особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов'язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс-20).
Частиною 2 статті 167 ЦК України регламентує, що Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦК України).
У відповідно до частин 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, подіту, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Також, частинами 2, 3 ст. 107 ЦК України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Аналіз вказаних норм свідчить, що в приписах ст. 104 ЦК та ст. 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
Ототожнюється також і правова позиція щодо визначення моменту переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання, викладена у мотивувальній частині постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц.
З урахуванням наведеного, оскільки згідно з Розпорядженням №23-рп визначено Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а отже, в даному випадку, правонаступництво не пов'язується з державною реєстрацією припинення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Датою виникнення універсального правонаступництва у Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, слід вважати 02.06.2020, з якої він є правонаступником Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
За наведених вище підстав та вимог чинного закону, судом установлено, що Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету є правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а тому Відділення має повноваження приймати рішення, в тому числі про накладення штрафу, з огляду на що, доводи позивача про те, що відповідач є неналежним суб'єктом для прийняття оскаржуваного рішення судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються дійсними обставинами справи та вимогами чинного закону.
Щодо інших доводів позивача, суд зазначає таке.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Отже, вимога Комітету для суб'єктів господарювання є обов'язковою, ненадання інформації на яку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб'єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.
Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов'язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.
При цьому, частиною четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.
Як було встановлено судом, Комітет відповідно до покладених на нього завдань та повноважень, визначених статтями 3 та 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою дослідження обставин щодо наявності чи відсутності в діях ТОВ "ІСТЕЛЬ-ГРУПП" (відповідача) і ПВКП "НИРТ" ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, під час їх часті у торгах, розпочав розгляд справи № 6, відповідно до Розпорядження адміністративної колегії Луганського відділення від 29.01.2019 №6-рп/к.
У зв'язку з викладеним, на адресу ТОВ "ІСТЕЛЬ-ГРУП" (відповідача) була надіслана Вимога голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2018 № 01-45/215, в якій пропонувалось протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання цієї вимоги надіслати Комітету визначену запитувану інформацію та належним чином завірені копії документів (т.с. 1 а.с. 100-102).
Одночасно у цій Вимозі від 14.11.2018 № 01-45/215 зазначалось, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Вказане свідчить про те, що ТОВ "ІСТЕЛЬ-ГРУПП" було поінформоване про правові наслідки неподання інформації, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі.
Вимогу надіслано позивачеві 16.11.2018 рекомендованим листом № 9340405862008 за адресою: вулиця Ярославська, будинок 32-А, квартира 1. місто Київ, 04071.
Матеріалами справи підтверджено, що листом АТ "Укрпошта" від 11.01.2019 за № 33-М-17 повідомило, що рекомендований лист № 9340405862008 вручено позивачу - 20.11.2018 на підставі довіреності уповноваженому на одержання поштових відправлень ТОВ «ІСТЕЛЬ-ГРУПП» Кушнір М.Г. під підпис у книзі ф. 8. та надало копію Довіреності віл 25.02.2016 та копію витягу з Книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень (за формою № 8) щодо поштового відправлення № 9340405862008 (т.с. 1 а.с. 103-104).
З урахуванням вказаного та згідно із частиною другою статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" перебіг строку надання відповіді на Вимогу почався з 21.11.2018. Тобто останнім днем строку надання інформації на Вимогу 1 є 10.12.2018.
Порядок поштового відправлення кореспонденції встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку».
Пунктом 11 Правил встановлено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до пунктів 89 та 90 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду закордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ. Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.
Пунктом 96 Правил встановлено, що реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.
Згідно з пунктом 105 Правил, для одержання реєстрованого поштового відправлення одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред'явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись.
Таким чином, обов'язок щодо перевірки повноважень представника позивача на отримання поштового відправлення (Вимоги 1) покладено на працівників УДППЗ «Укрпошта».
Працівники УДППЗ «Укрпошта» спочатку перевіряють повноваження отримувача, а вже після цього отримувач ставить свій особистий підпис у бланку повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання поштового відправлення.
Враховуючи викладене, а також наявні у матеріалах справи неспростовні докази (т.с. 1 а.с. 103-104) суд зазначає, що факт отримання ТОВ "ІСТЕЛЬ-ГРУПП" Вимоги від 14.11.2018 № 01-45/215 підтверджений належними доказами та позивачем зі свого боку спростований не був.
Більше того, у надісланій позивачу Вимозі від 14.11.2018 № 01-45/215 Комітет пропонував надати інформацію як у письмовому, так і в електронному вигляді.
Однак, як зазначає відповідач та не спростовує позивач, у період з 21.11.2018 по 10.12.2018 документів, вказаних у Вимозі до Комітету від позивача не надходило.
Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки - є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже, суд зазначає, що Комітет дійшов обґрунтованих та підставних висновків, що бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Істель-групп" у вигляді неподання інформації, передбаченої вимогою голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2018 № 10-45/215 у встановлений строк є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
При цьому, судом також встановлено, що у розділі 7 оскаржуваного рішення, Комітетом належним чином наведені мотиви та правове обґрунтування щодо застосованого розміру штрафу.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час розгляду цієї справи судом враховано те, що органи Антимонопольного комітету України беруть участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині запобігання, виявлення і припинення і порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Підсумовуючи наведене, дослідивши зміст оскаржуваного Рішення, у сукупності із обставинами даної господарської справи, наявних доказів, суд дійшов висновку щодо прийняття відповідачем Рішення у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а тому відсутні передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для скасування оспорюваного Рішення, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з відсутністю юридичної та фактичної обґрунтованості позовних вимог, як і відсутністю наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у позові, судові витрати по сплату судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" травня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв