27.05.2021 Справа № 920/292/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Молодецької В.О., розглянувши матеріали справи №920/292/21,
за позовом: Приватного підприємства «ЮМА» (03126, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 79-г, кв. 21, код ЄДРПОУ 36158020),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипромтрейд» (40020, м. Суми, проспект Курський, 141, код ЄДРПОУ 41707450),
про стягнення 1231200,00 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідач: не з'явився;
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/292/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.04.2021.
Ухвалою суду від 20.04.2021 у справі № 920/292/21 відкладено підготовче засідання на 11.05.2021.
Відповідно до ухвали суду від 11.05.2021 закрите підготовче провадження у справі №920/292/21, призначено розгляд справи по суті на 27.05.2021.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1231200,00 грн помилково перерахованих коштів, а також стягнути судовий збір у розмірі 18468,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У клопотанні від 11.05.2021 (вх. №4646/21 від 18.05.2021) просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвали суду від 29.03.2021, від 20.04.2021 та від 11.05.2021 були надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті на адресу суду з відміткою на поштовому конверті «адресат відсутній за даною адресою».
Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
Позивач мотивує свої вимоги тим, що за наслідками проведеного аудиту за період з 2019 по 2020 роки ним було виявлено, що позивачем зі свого розрахункового рахунку перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 1 231 200,00 грн. відповідно до платіжних доручень:
1) 29.11.2019 р. ПД № 836 на суму 103 900,00 грн.,
2) 29.11.2019 р. ПД № 837 на суму 100 000, 00 грн.,
3) 29.11.2019 р. ПД № 838 на суму 200 000,00 грн.,
4) 29.11.2019 р. ПД № 839 на суму 200 000, 00 грн.,
5) 29.11.2019р. ПД № 840 на суму 195 800,00 грн.,
6) 29.11.2019 р. ПД № 841 на суму 200 000,00 грн.,
7) 29.11.2019 р. ПД № 842 на суму 1 500, 00 грн.,
8) 09.12.2019 р. ПД № 845 на суму 130 000, 00 грн.,
9) 09.12.2019 р. ПД № 846 на суму 100 000,00 грн.
Позивач зазначає, що в даних платіжних дорученнях є посилання на оплату послуг згідно двох договорів: договору № 10-11/19 від 11.11.2019 та договору № 05-11/19 від 05.11.2019р., однак у позивача та відповідача не було жодних домовленостей або підписаних угод на перерахування вище зазначених сум по вказаним платіжним дорученням. Також не виписувались податкові накладні на вказані платіжні доручення, а тому сума 1 231 200 грн. 00 коп. є помилково перерахована на рахунок відповідача та підлягає поверненню.
23.02.2021 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1 про повернення помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 1 231 200 грн. 00 коп. Зазначену претензію відповідачем не отримано, проте грошові кошти в розмірі 1 231 200 грн. 00 коп. до цього часу позивачу не повернуто, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).
Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Тобто, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через:
- ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними;
- у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).
При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88 (далі - Положення).
У п.2.1 зазначеного Положення вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
В той же час, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, при цьому на вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:
1. рух активів у процесі здійснення господарської операції;
2. установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції;
3. установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Важливо наголосити, що для того, щоб документ мав силу первинного, він повинен містити всі необхідні реквізити та бути належним чином оформленим.
Так, у відповідності до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що доказів на підтвердження факту укладення між сторонами договорів №10-11/19 від 11.11.2019 та №05-11/19 від 05.11.2019 або доказів на підтвердження надання ним послуг на виконання зазначених договорів, відповідачем не подано.
Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
В обґрунтування суми боргу позивач посилається, зокрема, на платіжне доручення від 29.11.2019р. ПД № 840 на суму 195 800,00 грн., у той же час в матеріалах справи наявні належні докази на підтвердження факту перерахування грошових коштів відповідачу на суму 1 231 000,00 грн., оскільки до позовної заяви додано платіжне доручення від 29.11.2019р. ПД № 840 на суму 195 600,00 грн. (замість помилково зазначеного позивачем платіжного доручення від 29.11.2019р. ПД № 840 на суму 195 800,00 грн.), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 231 000,00 грн. помилково перерахованих коштів.
У відповідності до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 464 грн. 31 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипромтрейд» (40020, м. Суми, проспект Курський, 141, код ЄДРПОУ 41707450) на користь Приватного підприємства «ЮМА» (03126, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 79-г, кв. 21, код ЄДРПОУ 36158020) 1 231 000,00 грн. (один мільйон двісті тридцять одна тисяча гривень 00 коп.) помилково перерахованих коштів; 18 464,31 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 31 коп.) витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 31.05.2021
Суддя О.Ю. Соп'яненко