Копія
Справа № 560/168/19
іменем України
19 травня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.
за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - Ярмольчука В.С., представника відповідача - Чубко Л.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018 р. № 0539961-1304-2214,
14.01.2019 позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018 № 0539961-1304-2214.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 14 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовив.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року - без змін.
ОСОБА_1 не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій оскаржив їх у касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 26.11.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 560/168/19 скасовано. Справу №560/168/19 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд (постановою від 26.11.2020 №К/9901/35050/19) скасовуючи рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 560/168/19, зазначив, що судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, а саме, не встановлено чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником для цілей визначення чи є він адресатом податкової пільги згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, а також обставини щодо оскарження позивачем спірного акта індивідуальної дії, в тому числі строку надання відповіді на скаргу податковим органом.
Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам необхідно надавати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині своїх рішень, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 560/168/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018 № 0539961-1304-2214.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року суд продовжив строк підготовчого провадження в адміністративній справі №560/168/19 на тридцять днів.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року суд замінив первинного відповідача по справі № 560/168/19 - Головне управління ДФС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39492190) на Головне управління ДПС у Хмельницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 44070171).
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області приймаючи оскаржуване рішення, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлової нерухомості, а саме, нежитлова будівля загальною площею 721 м. кв. за адресою Хмельницька область, Славутський район, село Берездів.
16.04.2018 контролюючим органом відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 0539961-1304-2214, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 11536,00 грн.
Позивач не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням форми "Ф" № 0539961-1304-2214, оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.07.2018 № 10406/Ч/99-99-11-02-01-14 строк розгляду скарги продовжено по 30.08.2018 (включно).
Рішенням про результати розгляду скарги від 23.08.2018 ДФС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 16.04.2018 форми "Ф" № 0539961-1304-2214, а скаргу позивача - без задоволення.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 0539961-1304-2214 від 16.04.2018 протиправним та таким, що винесене безпідставно, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71-VIII), яким було введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. А у "Прикінцевих положеннях" Закону N 71-VIII міститься пряма норма щодо введення цього Закону у дію з 01 січня 2015 року.
Підпунктом 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування).
Згідно з положеннями частини 5 статті 59 та частини 1 статті73 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення та є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації не пізніш, як у 10-денний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, якщо ці акти не підлягають державній реєстрації.
Підпунктом 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з п.п.266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас абзацом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Долучені до матеріалів справи докази свідчать на користь того, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським виробником та провадить діяльність з вирощування картоплі, пшениці та іншої городини.
Згідно довідки сільської ради №552/06-30 від 11 червня 2018 року, судом встановлено, що позивач займається особистим селянським господарством та згідно погосподарської книги за 2016-2020 роки за ним рахується земельна ділянка загальною площею 1,43 га сільськогосподарських земель (кадастровий номер 6823980600:06:021:0010) і будівля картоплесховища, яка також використовується для ведення особистого селянського господарства.
Також, представником позивача надано до суду Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №099661 від 20.03.2007, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,34 га, яка розташована на території Берездівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, цільове призначення (використання) земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що земельні ділянки використовуються позивачем для вирощування сільськогосподарської продукції, яка в подальшому зберігається у наявній нежитловій будівлі, а саме картоплесховищі, площею 721 кв.м. в с. Берездів Славутського району Хмельницької області.
Також підтвердженням того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником слугують надані до суду представником позивача технічна документація на земельні ділянки, на яких розташоване приміщення картоплесховища, акт закупівлі сільськогосподарської продукції №5 від 30.08.2016, товарно-транспортна накладна №5 від 30.08.2016, Розпорядження Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 12.03.2003 № 55, яким узаконено самочинно збудоване приміщення картоплесховища, Договір купівлі-продажу від 08.10.2003, витяг про реєстрацію права власності.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції визнаються юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.
Водночас, положеннями п.п.14.1.235. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у п.п.14.1.235. п.14.1. ст.14 ПК України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим п.п.14.1.235. п.14.1. ст.14 ПК України.
З аналізу вище викладеного слід дійти висновку, що у даному випадку до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".
Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку зміст поняття "сільськогосподарський товаровиробник", викладеного у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п.14.1.235. п.14.1. ст.14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3. ст.5 ПК України.
Як вже зазначалось, відповідно до п.п."ж" п.п.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №820/3706/17.
З огляду на наведене, з урахуванням того, що належна позивачу нежитлова будівля - картоплесховище, використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, то у даному випадку вона не є об'єктом оподаткування, відповідно до п.п."ж" п.п.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0539961-1304-2214 від 16.04.2018, оскільки у позивача не виникало обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у зв'язку з чим, таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.10.2020 по справі №806/2686/18, та по справі №520/8580/18.
Також, судом взято до уваги, наявне в матеріалах справи рішення від 12.08.2019 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України від 15.04.2019 № 0013516-5503-2223 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 13421,42 грн. Згідно якого судом встановлено, що ДФС України встановила, факт того, що ОСОБА_1 займається особистим селянським господарством та за ним рахується земельна ділянка загальною площею 1,43 га., а тому нежитлове приміщення (картоплесховище), що знаходиться у власності ФО ОСОБА_1 , згідно до п.п."ж" п.п.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно. За результатами розгляду скарги ДФС України податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України від 15.04.2019 № 0013516-5503-2223 скасувала.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0539961-1304-2214 від 16.04.2018.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складене 28 травня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький