з питань залишення позовної заяви без розгляду
24 травня 2021 року м. Рівне №460/1249/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: Столярець М.О.,
відповідача: представник Кректун О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо не здійснення нарахування та виплати усіх належних сум при звільненні;
-зобов'язати Рівненську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за період з 26.03.2020 по 17.08.2020 (тобто по час звільнення), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст.81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період виплат, надбавок, премій й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період;
-зобов'язати Рівненську обласну прокуратуру здійснити перерахунок суми компенсації нарахованої за дні невикористаної відпустки у зв'язку із звільненням, включивши до складової її обчислення з урахуванням розміру посадового окладу згідно ст.81 Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу та премій провести виплату ОСОБА_1 , у тому числі з коригуванням суми нарахованої за дні невикористаної відпустки на коефіцієнт 6,7 та виплатити різницю між відкоригованою сумою та фактично виплаченою при звільненні сумою даної компенсації.
Ухвалою суду від 02.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.04.2021 на 10:15 год.
Ухвалою суду від 08.04.2021 підготовче засідання відкладено до 05.05.2021 до 11:00 год.
Ухвалою суду від 05.05.2021 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 24.05.2021 на 14:30 год.
13.05.2021 представником відповідача подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск місячного строку звернення до суду.
Мотивуючи подане клопотання представник відповідача зазначав, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав 26.03.2020, тобто з дати прийняття рішення Конституційним Судом України №6-р/2020, проте до суду звернувся лише в лютому 2021 року. Відповідно, строк на звернення до суду ним пропущено і поважних причин пропуску не вказано.
У судовому засіданні, призначеному на 24.05.2021, представник відповідача подане клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому. Просив залишити позов без розгляду.
Позивач у судовому засіданні, призначеному на 24.05.2021, заперечив проти залишення його позову без розгляду, оскільки вважав не пропущеним строк звернення до суду з таким позовом. Позивачем зазначено, що в спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до змісту яких позови про стягнення заробітної плати можуть бути подані до суду без обмеження будь-яким строком.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.
Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути майнову шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати та усіх належних сум при звільнені з 26.03.2020 по 17.08.2020 (тобто по час звільнення) під час його роботи в органах прокуратури внаслідок дії положень пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020.
Отже, предметом спору є стягнення шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу з 26.03.2020 по 17.08.2020 та не здійснення нарахування та виплати усіх належних сум при звільненні - компенсації за дні невикористаної відпустки, тобто коли позивач перебував на публічній службі.
За правилами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За частиною п'ятою цієї ж статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.06.2019 у справі №686/23445/17, розглядаючи спір, який виник за подібних фактичних обставин, що й розглядуваний спір, а саме: внаслідок визнання прийнятого Верховною Радою України неконституційного акта (закону) позивачу, який на той час перебував на посаді судді (публічній службі) було завдано майнової шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, зробила висновок, що такий спір повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства та зазначила, що такий спір стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати.
При цьому, суд враховує, що відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За змістом п.1, 2 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, в національному законодавстві розмежовується предметна підсудність трудових спорів та спорів з приводу публічної служби (прийняття, проходження, звільнення), які є подібними за змістом, водночас мають особливості нормативно-правового регулювання.
Відповідно до ст.1 КЗпП України зазначений кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч.1 ст.3 КЗпП України).
Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон України "Про прокуратуру") визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок (ч.1, 2 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру").
Отже, Закон України "Про прокуратуру" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регламентує особливості прийняття, проходження, звільнення з публічної служби в органах прокуратури та визначає, зокрема, умови оплати праці.
При цьому, саме особливості регулювання питань прийняття, проходження та звільнення з публічної служби відносить спори з таких питань до юрисдикції окружних адміністративних судів.
Заперечуючи зв'язок оплати праці з категорією "проходження публічної служби", позивач, фактично кваліфікує даний спір як такий, що належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Водночас, оскільки оплата праці прокурорів здійснюється з державного бюджету, її особливості визначаються спеціальним нормативно-правовим актом, за висновком суду, спори щодо таких виплат безпосередньо стосуються проходження публічної служби.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування норм КЗпП України у разі неврегульованості положеннями спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).
Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом (ч. 3 ст. 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Буквальне тлумачення ст. 233 КЗпП України дозволяє дійти висновку про те, що її дія розповсюджується на трудові спори, за вирішенням яких слід звертатись до місцевих загальних судів та підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
При цьому, з огляду на те, що згадана стаття не визначає інші види судів, окрім згаданих у ч. 1 ст. 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосування даної норми стосовно окружних адміністративних судів, як спеціальної, суперечить процесуальному закону - КАС України.
Оскільки ч. 5 ст. 122 КАС України визначений строк звернення до суду, зокрема, з питань проходження публічної служби, відсутня потреба у застосуванні аналогії закону до спірних правовідносин.
Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20.
За таких умов суд дійшов висновку, що даний спір є спором щодо проходження публічної служби, який виник у зв'язку з виплатою позивачу заробітної плати та належної їй при звільненні суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі, меншому ніж він сподівалася.
Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме вимоги ч.5 ст.122 КАС України.
Правовою підставою для вимоги позивача про стягнення завданої йому шкоди стало прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020. Відтак саме з цього дня розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду.
Враховуючи те, що позивач звернувся із даним позовом до суду 25.02.2021, то відповідний строк ним пропущено.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача слід задовольнити і позовна заява піддягає залишенню без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних на те причин.
Керуючись статтями 240, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви у справі №460/1249/21 без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду складено 27 травня 2021 року
Суддя С.А. Борискін