12 травня 2021 року м. Рівне №460/2151/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі, - ГУ ПФУ в Рівненській області) про:
- визнання протиправними дій щодо зменшення відсотку грошового забезпечення з 86% до 70% при проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ;
- зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" без обмеження граничного розміру пенсії, виходячи з розрахунку 86% грошового забезпечення.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 26.11.1985 року отримує пенсію, з урахуванням 32 років вислуги, в розмірі 86% сум грошового забезпечення, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 01.01.2018 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з розрахунку 70% сум грошового забезпечення замість первісно призначених 86%. Зазначає, що зміна максимального відсоткового розміру пенсії відбулася вже після призначення пенсії та не є підставою для зменшення вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем перерахунку. Стверджує, що розрахувавши основний розмір пенсії як 70% від розміру грошового забезпечення, замість належних позивачу 86%, відповідач діяв протиправно, чим порушив гарантії на соціальний захист військовослужбовців. Вважає дії відповідача щодо такого зменшення розміру пенсії при здійсненні перерахунку протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом. З огляду на це просив у судовому порядку зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 у розмірі 86% сум грошового забезпечення. З викладених підстав, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб (письмове провадження) у справі (а.с.15-16).
07.05.2021 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позов. Відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення. Зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, а тому позовна заява не підлягає розгляду судом. По суті позовних вимог на обґрунтування відзиву відповідач наголошує, що 01.04.2014 набрав чинності Закон України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України", яким, зокрема, встановлено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. На підставі вищезазначеного відповідачем на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням основного розміру грошового забезпечення у розмірі 70%. З огляду на це вважає, що діяв в межах норм чинного законодавства, а тому стверджує про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу із врахуванням 83% відповідних сум грошового забезпечення. За таких обставин, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.17-19).
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до вимог ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером МВС України, з 01.01.2007 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 26 листопада 1985 року отримує пенсію, з урахуванням 32 років вислуги в календарному обчисленні, у розмірі 86% сум грошового забезпечення, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час призначення пенсії. Вказані факти підтверджуються копією протоколу по пенсійній справі №032365 від 17.03.2007 (а.с.22) та не заперечуються сторонами.
На підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018, з урахуванням довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій №5/455 від 10.03.2018 (а.с.21 зв.бік) відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 з урахуванням 70% грошового забезпечення в загальній сумі 9720,00 грн., що підтверджується копією перерахунку пенсії по пенсійній справі №032365 від 19.04.2018 (а.с.21)
02.03.2021 листом за вих. №1175-1193/П-03/8-1700/21 у відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило ОСОБА_1 , що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з 01.01.2018 проведено перерахунок його пенсії з урахуванням максимальної величини розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення і підстав для встановлення розміру пенсії як 86% сум грошового забезпечення немає (а.с.12).
Не погодившись з діями пенсійного органу щодо такого перерахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900-VIII від 23.12.2015.
Цим Законом були внесені зміни до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, а саме доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Частиною 2 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
На виконання зазначених норм, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категоріям осіб".
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року на виконання пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №103, відповідно до якого основний розмір пенсії позивача було зменшено із 86% грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.21).
Водночас, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначалися в таких розмірах:
Так, відповідно до статті 13 Закону 2262-XII (в редакції від 01.01.1992, чинній на час призначення позивачу пенсії - назва Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ"), пенсії за вислугу років призначалися в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугою строків служби збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Тож, враховуючи зазначене, пенсія за вислугу років позивачу призначена з розрахунку 32 років вислуги в розмірі 86 % сум грошового забезпечення (20 років вислуги ( 50%) + 12 років вислуги (36%) .
В подальшому до Закону №2262-ХІІ неодноразово вносилися зміни, в тому числі щодо загального (максимального) розміру пенсії, обчисленого відповідно до цієї статті.
Так, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
27 березня 2014 року прийнято Закон України №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Отже, зміна встановленого законом максимального розміру пенсії з 90% до 80% і згодом до 70% відбулася вже після призначення позивачу пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення.
При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновку, що положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.05.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Всупереч наведеному, при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за №103 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області застосувало норми, які визначають максимальний відсотковий розмір пенсії, що були чинні на момент перерахунку пенсії, а не її призначення.
При цьому, суд наголошує, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміни щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а згодом 70 відсотків грошового забезпечення стосуються лише порядку призначення пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяких інших осіб, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, та в жодному разі не перерахунку вже призначеної пенсії військовослужбовцю. При перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців повинна застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 та ч.3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує при ухваленні рішення у цій справі.
Крім того, суд зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні N 3-рп/2001 від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України витлумачив зміст принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Так, згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, оскільки у даному випадку перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру призначеної йому раніше пенсії, то при визначенні її розміру не може застосовуватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 року.
Іншими словами, розрахувавши основний розмір пенсії як 70% від розміру грошового забезпечення, замість первісно встановлених 86 % сум грошового забезпечення, відповідач порушив право на соціальний захист позивача, оскільки тим самим зменшив розмір належної йому пенсії.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача протиправно порушені діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у зменшенні при проведенні перерахунку з 01.01.2018 раніше призначеної позивачу пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення йому встановленого при звільненні розміру пенсії з 86% до 70% від грошового забезпечення при проведенні з 01.01.2018 перерахунку пенсії є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак підлягають до задоволення.
З огляду на те, що в ході розгляду цієї справи судом встановлено протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення і похідної позовної вимоги - про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2018 року, виходячи з розрахунку 86% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
Стосовно твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд вважає його необґрунтованим та відхиляє як безпідставне з огляду на таке.
Стосовно твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд вважає його необґрунтованим та відхиляє як безпідставне з огляду на таке.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2).
Водночас, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є пенсіонером, на якого поширюється дія Закону №2262-ХII.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що строкового обмеження стосовно перерахунку і виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з неналежним проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Судом встановлено, що відповідачем безпідставно, протиправно і за відсутності законодавчих на те підстав, зменшено розмір пенсії позивача при здійсненні перерахунку з 01.01.2018 із застосуванням 70% сум грошового забезпечення, замість первісно встановлених 86 % сум його грошового забезпечення, у зв'язку з чим суд констатує, що належний перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 непроведений у встановленому законом порядку саме з вини органу Пенсійного фонду, а відтак підлягає застосуванню ч. 3 ст. 51 Закону №2262-ХII.
Таким чином, зважаючи на порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, до спірних правовідносин шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене ч.3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право пенсіонера на перерахунок сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
При цьому, суд також відхиляє заперечення відповідача стосовно неможливості проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 без обмеження граничного розміру пенсії з посиланням на ч.7 ст. 43 Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Поміж тим, суд звертає увагу, що частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дати прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17.
Таким чином, внесені Законом №1774-VIII зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, суд вважає, що з метою дотримання принципу верховенства права, недопущення погіршення, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, з 01.01.2018 виплата пенсії позивачу повинна здійснюватися без обмеження граничного розміру, виходячи з розрахунку 86% відповідних сум грошового забезпечення.
Щодо тверджень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у відзиві на позов про те, що рішення про стягнення пенсій та рішення про зобов'язання виплатити пенсії виконуються за рахунок коштів державного бюджету (за певною бюджетною програмою), при цьому, інші кошти, які б могли бути спрямовані на виконання рішення суду у відповідача відсутні, то суд виходить з такого.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005, заява №3134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23).
Іншими словами, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Разом з тим, щодо звернення судового рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, то суд зазначає таке.
Так, відповідно до положень ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, рішення суду про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та її виплату, в контексті норм ст.371 КАС України не підлягає негайному виконанню, позаяк у даному випадку судом не присуджена конкретна сума пенсії, яка підлягає стягненню з державного бюджету, а зобов'язано відповідача здійснити її перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Суд пам'ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, за подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується оригіналом квитанції №68 від 23.03.2021, наявним в матеріалах справи (а.с.7).
За наведених обставин, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 86% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку з 01.01.2018 року раніше призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії, виходячи з розрахунку 86% відповідних сум грошового забезпечення із урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 12 травня 2021 року
Суддя Н.С. Гудима