28 травня 2021 року м. Рівне №460/607/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, з 17 липня 2018 року;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, з 17 липня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 17липня 2018 року №6-р/2018 відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідачем протиправно не проводиться нарахування та виплата щомісячної допомоги, передбаченої вказаною статтею.
Ухвалою суду від 05.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано.
Враховуючи вимоги ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Степангород Володимирецького району Рівненської області, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 . Це підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Володимирецьким РС УДМС України в Рівненській області 29.10.2013 (а.а.с.7-8).
ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 15.06.1995 (а.с.9).
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Степангород Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Степангородською сільською радою Володимирецького району Рівненської області 17.03.2004 (а.с.12).
ОСОБА_2 має статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 15.02.2005 (а.с.15).
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Степангород Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Степангородською сільською радою Володимирецького району Рівненської області 30.11.2005 (а.с.13).
ОСОБА_3 має статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 05.05.2006 (а.с.15).
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Степангород Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим Степангородською сільською радою Володимирецького району Рівненської області 30.01.2008 (а.с.14).
ОСОБА_4 має статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 30.01.2008 (а.с.15).
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується вищенаведеними свідоцтвами про народження.
Відповідно до довідки Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 21.01.2021 №111 ОСОБА_1 та її неповнолітні діти дійсно зареєстровані та проживають в с.Степангород Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.18).
10.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації із заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати з 17.07.2018 по день звернення (а.с.16).
Листом від 05.01.2021 №Л-5877/06-10/20 відповідач повідомив позивача про те, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 статтю 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено. Позивач як отримувач даної допомоги на обліку в управлінні не перебуває. Відтак, підстави для нарахування та виплати вказаної допомоги в управління відсутні (а.с.17).
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернулася до суду з даним позовом.
Предметом спору у даній справі є нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що дана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18, провадження №Пз/9901/56/18 від 21.01.2019, частково змінене постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до положень статті 37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ч.1 ст.37 Закону №796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 №796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Згідно зі ст.151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152 Конституції України).
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.
Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII.
За таких обставин, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-XII (у редакції, чинній з 09.07.2007).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", с.Степангород Володимирецького району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та згідно з додатком №2 о цієї постанови належить до переліку населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.
Оскільки, ОСОБА_1 та її неповнолітні діти проживають в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, вони мають право на відновлення виплати щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону №796-XII, з дня прийняття рішення Конституційним Судом України №6-р/2018, тобто з 17.07.2018.
Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, визначений Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 ( далі - Порядок № 936).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 936, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики.
Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
У разі зміни категорії постраждалої особи, її групи інвалідності або посвідчення проведення виплати поновлюється з дня припинення останньої виплати за умови, що особа мала право на такі виплати та повідомила про це уповноважений орган протягом трьох місяців.
У разі зміни зареєстрованого місця проживання (перебування) або місця роботи постраждала особа для отримання виплати за новим місцем проживання (перебування) або місцем роботи не пізніше ніж через три місяці подає заяву та довідку про отримані виплати (нарахування) за попереднім місцем проживання (перебування).
Із викладених положень права слідує, що призначення та виплата громадянам соціальних допомог, компенсацій та надання пільг здійснюється лише після подання особою відповідної заяви, форма якої затверджується Мінсоцполітики.
17 серпня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», пунктом 3 якої зобов'язано Міністерство праці та соціальної політики до 01 жовтня 2002 року затвердити форму заяви для призначення всіх видів соціальної допомоги та підготувати рекомендації щодо відповідної організації роботи місцевих органів праці та соціального захисту населення.
Однак, така заява Міністерством праці та соціальної політики була затверджена наказом №441 лише 21 квітня 2015 року, при цьому у вказаній заяві відсутній такий вид соціальної допомоги, як щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону №796-ХІІ. І це є логічним, оскільки Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), статтю 37 Закону №796-ХІІ було виключено.
Тобто, з 01 січня 2015 року нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, припинена у зв'язку із внесеними змінами в закон.
Разом з цим, 17 липня 2018 року рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-ХІІ визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-ХІІ, яка із 17 липня 2018 року є чинною.
В той же час, після прийняття наведеного вище рішення Конституційного Суду України, впродовж 2018-2020 років, Уряд України в особі Мінсоцполітики будь-яких змін до переліку видів соціальної допомоги у заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затвердженої наказом Мінсоцполітики №441 від 21 квітня 2015 року щодо щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, не вносив. І це при тому, що для призначення соціальної допомоги нормами права встановлений обов'язок для громадян подати заяву встановленої форми.
Таким чином, особи, які мають статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на територіях зон радіоактивного забруднення, фактично позбавлені правової можливості подати заяву про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, оскільки форма, яка затверджена наказом Мінсоцполітики №441 від 21 квітня 2015 року, не передбачає такого виду соціальної допомоги.
З урахуванням викладеного суд уважає, що за відсутності встановленої законом форми заяви про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, подання особою, яка має право на таку допомогу, відповідної заяви довільного зразка, є прийнятним.
Щодо перебування осіб, які мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, на обліку у відповідача.
Пунктом 3 Порядку №936 визначено, що заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчими органами міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради. З 1 січня 2021 року заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг). Заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради.
До 1 березня 2021 року посадова особа виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг, яка приймає заяву з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг, за наявності технічної можливості реєструє заяву та формує електронну справу (заповнює відповідні електронні форми з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики) і не пізніше наступного робочого дня надсилає електронну справу відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради засобами електронного зв'язку через інформаційні системи Мінсоцполітики з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «;Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
З 1 березня 2021 року заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи. Заяви з необхідними документами для виплати компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг (після формування електронної справи) у паперовому вигляді передаються відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчому органу міської ради міста обласного значення, районної у місті (крім м. Києва) ради не рідше ніж раз на два тижні.
Аналіз наведеного вище дає підстави стверджувати, що облік осіб, які мають право на компенсацію, пільги, допомоги до 01 березня 2021 року здійснюється шляхом формування або електронної справи, або в паперовому вигляді, а після 01 березня 2021 року виключно в електронному вигляді. А справа (електронна чи паперова) формується із заяви громадянина та необхідних документів.
Судом встановлено, що відповідач листом від 05.01.2021 повідомив про те, що позивач не перебуває в управлінні соціального захисту на обліку як особа, яка отримує таку допомогу.
При цьому, жодного розпорядчого чи іншого управлінського документа про постановлення позивача на облік як отримувача щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, чи зняття з такого обліку, відповідачем суду не надано. Тому, поданий суду лист відповідача не є належним та допустимим доказом.
Крім того, положення Порядку №936 не передбачають зняття з обліку осіб, яким призначено відповідні соціальні допомоги, компенсації чи надані пільги, а лише визначають можливість, за певних умов, припинення виплати таких видів соціальної допомоги.
За наведеного суд уважає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року, відповідач, отримавши заяву позивача про нарахування та виплату допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, мав відновити її нарахування та виплату.
У сукупності викладеного, враховуючи правові висновки Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
У силу вимог пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом про стягнення, окрім іншого, усіх виплат, на які особа має право відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
Враховуючи приписи ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у виді судового збору в сумі 908,00грн, сплачені згідно з квитанцією від 27.01.2021 №0.0.1994672701.1 (а.с.6).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей до Управління соціального захисту Володимирецької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги згідно зі ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 40% від мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 17 липня 2018 року по 24 квітня 2021 року щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) та в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідач: Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (вул.Соборна, буд.23, м.Володимирець, Рівненська область, 34300, код за ЄДРПОУ 25797471).
Рішення складено 28 травня 2021 року.
Суддя О.М. Дудар