про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
25 травня 2021 року м. Рівне №460/1246/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
26.02.2020 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській про визнання протиправними дій щодо відмови нарахувати та виплатити за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 01.01.2016 без обмеження кінцевим терміном відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі 2 мінімальних заробітних плат, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком та зобов'язання нарахувати і виплатити таку доплату до пенсії та додаткову пенсію за вказані періоди з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в с. Загребля, Дубровицького району, Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та у спірний період мав право на нарахування та виплату додаткової пенсії, пенсії по інвалідності, підвищення до пенсії, у розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з безпідставністю, при цьому наголошуючи на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 04.03.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Ухвалою суду від 26.01.2020 провадження у справі поновлено.
Розглянувши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог слід залишити без розгляду, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є непрацююючою пенсіонеркою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.12.1994, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання.
Позивач проживає в с. Загребля, Дубровицького району, Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
У листопаді 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок та виплату соціальних виплат, передбачених статтями 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірах, передбачених безпосередньо вказаними нормами права.
Листом від 04 грудня 2019 року відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування питання строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, які полягають у такому:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
При цьому, суд звертає увагу, що у вказаній постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від попередніх висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (щодо легалізації триваючого правопорушення у випадку залишення позовної заяви без розгляду), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (щодо початку перебігу строку звернення після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду).
Як свідчать матеріали справи, позивач звернулася до суду з даним позовом 24.02.2020, що стверджується датою оформлення поштового відправлення на конверті, у якому позовну заяву скеровано позовну заяву до суду , тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду стосовно позовних вимог за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 по 23.08.2019.
При цьому, в тексті позовної заяви, із покликанням на ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі, - Закон №1058-IV), позивач стверджує, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмежень будь-яким строком. Обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певним строком є неприпустимим. Тобто, фактично позивач вказує про дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом.
Водночас, суд зауважує, що наведені позивачем норми ст. 46 Закону №1058-IV не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки стосуються тих ситуацій, коли нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Поміж тим, у даному випадку пенсійні виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2016 пенсійним органом позивачу не нараховувалися у тому розмірі, про який вона просить у позові, а тому позов з вимогами, пов'язаними з нарахуванням пенсії за минулий час, та відповідно їх подальшої виплати може бути подано до суду в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.
Суд також вважає безпідставними посилання позивача на положення VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, якими встановлюється тридцятирічний строк позовної давності за вимоги відшкодування ядерної шкоди, оскільки за змістом її п. і) статті VI, право на відшкодування по цій Конвенції може бути заявлено протягом тридцяти років з дня ядерного інциденту в разі смерті чи тілесного ушкодження.
Отже, мова, у даному випадку, йде про відшкодування цивільної шкоди, завданої внаслідок, зокрема, ядерного інциденту, що спричинив смерть чи тілесні ушкодження, а позивач звернувся з позовом про нарахування та виплату щомісячних пенсійних виплат, які в розумінні Закону №796-ХІІ спрямовані на захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, які виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, матеріальна шкода (цивільна відповідальність), завдана внаслідок, зокрема, ядерного інциденту у розумінні Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, та щомісячні пенсійні виплати у розумінні Закону України №796-ХІІ не є тотожними поняттями за своєю формою, змістом та суттю.
Крім того, суд вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 04.12.2019 у відповідь на її звернення щодо перерахунку та виплати пенсії також не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії .
Жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, позивачем в позовній заяві не зазначено і доказів на їх підтвердження в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, без поважних причин.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд звертає увагу, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, було виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, а з тексту позовної заяви та доданих матеріалів не вбачається, що підстави пропуску цього строку є поважними.
Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою і четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE №116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини “Осман проти Сполученого королівства” та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
За таких обставин та частина позовних вимог, яка передує шестимісячному строку звернення до суду, підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України з підстав, визначених ч.3 ст. 123 та п. 8ч.1 ст. 240 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 262 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка 7, м. Рівне, 33028) в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 по 23.08.2019 та зобов'язання здійснити таке нарахування та виплату за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно і з 01.01.2016 по 23.08.2019 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повну ухвалу суду складено 25 травня 2021 року
Суддя Н.С. Гудима