28 травня 2021 року м. Рівне №460/8164/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити, починаючи з 08.10.2019 без обмеження кінцевим строком, згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до пенсії як пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 6 мінімальних заробітних плат, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити , починаючи з 08.10.2019 без обмеження кінцевим строком, згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до пенсії як пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 6 мінімальних заробітних плат, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком із урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду як отримувач пенсії по інвалідності третьої групи. У вересні 2020 року позивач звернулася до відповідача щодо нарахування та виплати пенсійних виплат у розмірі, визначеному згідно зі ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, відповідач протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку, чим порушив право на отримання соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України.
Ухвалою суду від 10.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що відповідач правомірно здійснював нарахування і виплату пенсії позивачу відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Звернув увагу на те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки пенсія є щомісячним платежем та про порушення своїх прав позивач мала дізнатися у наступному місяці після отримання пенсії в неналежному розмірі. Наведене вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалою суду від 28.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією від 06.02.2020 (а.с.11).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №514356 від 23.12.2019, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с.12).
ОСОБА_1 проживає в м.Дубровиця Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання, що постраждали внаслідок ЧАЕС з 08.10.2019 по даний час за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отримувала надбавку по ст.51 - з 08.10.2019 по 18.02.2020 - у сумі 113,88грн, по ст.50 - з 19.02.2020 по даний час - у сумі 170,82грн, що підтверджується довідкою про перебування на обліку від 02.12.2020 №04.2-8/26 (а.с.38).
25 вересня 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 08 жовтня 2019 року без обмеження кінцевим строком (а.а.с.13-14).
Листом від 26.10.2020 №8506-8209/В-02/8-1700/20 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійснені відповідно до вимог чинного законодавства України (а.а.с.15-16).
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 01.07.1992 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до положень ст.49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV, або спеціальним Законом №796-XII.
Розмір додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, був визначений у ст.50 Закону № 796-XII, та для інвалідів IIІ групи становив 50% мінімальної пенсії за віком.
Розмір державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, був передбачений у ст.54 Закону №796-XII, та для інвалідів ІII групи становив 6 мінімальних пенсій за віком.
Поряд з цим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ), що набрав чинність з 01.01.2015, внесено зміни до Закону №796-ХІІ.
Зокрема, текст статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України" (стаття 50 Закону №796-ХІІ).
"Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань" (стаття 54 Закону №796-ХІІ).
Таким чином, Законом №76-VIII статті 50, 54 Закону №796-ХІІ викладено в нових редакціях, згідно з якими особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
01 січня 2015 року також набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної і додаткової пенсії, передбачених Законом № 796-ХІІ.
Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII; частину третю статті 22, частину другу статті 24, частину сьому статті 30 Закону №796-XII зі змінами; статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.
Разом з цим, питання конституційності змін, внесених Законом №76-VIII (підпункти 9, 13 пункту 4 розділу І) до статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, у цьому рішенні не ставилось і Конституційним Судом не вирішувалось.
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 статті 50 та 54 Закону №796-XII неконституційними не визнавались, а тому зазначені статті продовжують діяти у редакції Закону №76-VIII, і за їх змістом пенсія по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначаються саме у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Пунктами 11, 13 Порядку №1210 визначено, що мінімальний розмір пенсії становить для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою осіб з інвалідністю III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою особам з інвалідністю IIІ групи виплачується у розмірі 170,82 гривень.
Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення Постанови Кабінету Міністрів України №1210 є також чинними.
З огляду на викладене, пенсія позивачу у спірний період виплачується згідно з вимогами чинного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд дійшов висновку, що дії відповідача у спірних правовідносинах вчинені в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень. Натомість порушення прав позивача, про захист яких вона просила в судовому порядку, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076).
Рішення складено 28 травня 2021 року.
Суддя О.М. Дудар