про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 травня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/5330/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
26 травня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, у якій позивач просить:
- визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628;
- зобов'язати Державну казначейську службу України терміново виконати судове рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628;
- стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 20568 грн. 95 коп. штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання та 150000 грн. моральної шкоди.
Пунктом 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення або постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Судом встановлено, що 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дій щодо незаконного відрахування податку з щомісячного довічного грошового утримання та стягнення з держави Україна за рахунок Державного бюджету України коштів в сумі 112715,46 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у справі №440/4628/19 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628/19, яка набрала законної сили 11 вересня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року по справі № 440/4628/19 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн. (сто десять тисяч гривень) грн. 03 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві по справі №440/5330/21 позивачем зазначено, що відповідач держава в особі Державної казначейської служби України до цього часу не виконав вище вказане рішення суду і не здійснив перерахунок незаконно утриманого податку із довічного грошового утримання протягом майже 7 років, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628, зобов'язання Державної казначейської служби України терміново виконати судове рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628 та про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 20568 грн. 95 коп. штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання та 150000 грн. моральної шкоди, які, за твердженням позивача, завдані йому внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій.
Таким чином, при зверненні до суду з новим позовом ОСОБА_1 посилається на протиправну бездіяльність, допущену суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628/19, яка виразилась у не виконанні вказаного судового рішення.
Відтак, шляхом ініціювання іншого окремого судового спору (подання даної позовної заяви) позивач намагається вирішити питання виконання відповідачем рішення суду в адміністративній справі №440/4628/19.
Стаття 129-1 Конституції України гарантує, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відтак, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У зв'язку з цим, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб'єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №552/6254/16-а.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовані розділом ІV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз наведених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) вказав, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Спір у даній справі є тотожним спору у справі №440/4628/19, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18), від 03.04.2019 у справі №820/4261/18 (адміністративне провадження №К/9901/1062/19), від 25.02.2021 у справі № 640/13599/20 (адміністративне провадження №К/9901/28856/20).
Зважаючи на вищевикладене, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрала законної сили, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628/19, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, вимога про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 20568 грн. 95 коп. штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання та 150000 грн. моральної шкоди підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 21, 170, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі №440/5330/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич