22 грудня 2020 року Справа № 160/8586/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіЦарікової О.В.,
секретаря судового засіданняБогатинської К.В.,
за участі:
представника позивача представника відповідача Кісілевича Є.Є., Шарамка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №160/8586/20 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
27.07.2020 Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі - АТ «Дніпровська ТЕЦ», підприємство, позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0046725530 (форми "Ш") від 06.07.2020, винесене на підставі акта №36777/04-36-55-30/00130820 «Про результати камеральної перевірки АТ «Дніпровська ТЕЦ» з питання порушення терміну сплати (перерахування) податку на прибуток».
В обґрунтування позовних вимог АТ «Дніпровське ТЕЦ» зазначено, що відповідачем проведено камеральну перевірку з порушенням строків, визначених статтею 76 Податкового кодексу України та без посилання на норми статті 102 Податкового кодексу України, а також з використанням документів, які не є податковими деклараціями в розумінні п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, що свідчить про необґрунтованість проведення такої перевірки та відсутності правових наслідків для її проведення. Позивач зауважив, що скасування податкових повідомлень-рішень згідно з рішенням суду у справі № 804/568/16 та виключення їх з обліку не можна прирівнювати до форми погашення заборгованості. Позивач наголосив, що у період з 17.12.2015 по 13.11.2018 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій і пені в цей період є незаконним. Додатково позивач звернув увагу суду на приписи п. 4-3 розділу Х «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які були чинні до набрання чинності Кодексу України з питань банкрутства. Також, позивач зауважив, що камеральна перевірка AT «Дніпровська ТЕЦ» була проведена з питань порушення термінів сплати останнім податку на прибуток, у зв'язку з чим акт №36777/04-36-55-30/00130820 від 04.06.2020 є доказом, отриманим з порушенням норм Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових підстав для винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення. При цьому позивач наголосив, що означена правова позиція відповідає висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду України від 24.01.2019 у справі №804/7289/15, від 13.06.2019 у справі №813/449/17, від 10.04.2020 у справі №826/5858/16.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 відкрито провадження у справі №160/8586/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.09.2020. Останнє судове засідання по справі відбулося 22.12.2020.
07.12.2020 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16587/20-ел), в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. Відповідач зазначив, що заборгованість підприємства є узгодженою та набула статусу податкового боргу, який стягнуто за рішенням суду у справі №804/3957/15, виконання якого було відстрочено до 01.04.2016. При цьому, контролюючому органу в ухвалі від 28.04.2015 по справі № 804/3957/15 роз'яснено, що штрафні санкції за несвоєчасне погашення податкового боргу та пеня не нараховуються до закінчення відстрочки виконання судового рішення, а у випадку дострокового погашення боргу (повного чи часткового) - до дня фактичного погашення відстроченого податкового боргу. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі №904/10198/15 порушено провадження про банкрутство АТ «Дніпровська ТЕЦ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який скасовано 13.11.2018. Як стверджує відповідач, за даними ІКПП у підприємства станом на 31.03.2016 обліковувалася переплата з податку на прибуток в сумі 3555154, 19 грн. й відповідно до постанови про розстрочення (відстрочення) податкового боргу в ІКПП нарахована сума податку на прибуток у розмірі 14 804 521, 54 грн. розраховано пеню у розмірі 1 739 271, 61 грн. та штрафні санкції в сумі 914 285, 94 грн. за весь період несплати (тобто, з 12.03.2015 по 31.03.2016). Отже, відповідач зазначає, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення підприємством термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток, відповідальність за це передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.
АТ «Дніпровська ТЕЦ» направлено до суду засобами електронного зв'язку та подано до суду відповідь на відзив (вх. №16795/20-ел від 10.12.2020, вх. №85088/20 від 22.12.2020), в якій позивач зазначив, що у відзиві відповідачем не спростовано доводи щодо порушення ним строків проведення перевірки та використання під час проведення камеральної перевірки документів не передбачених вимогами п.п. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, а саме: рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу у формі постанови ДОАС від 13.03.2015 по справі № 804/3957/15. Окрім того, у відзиві відсутні заперечення щодо неправомірності прирівняння відповідачем до сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 в справі № 804/568/16, якою скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.01.2016 № 0001851503 та № 0001841503. Також позивач зауважив, що відповідачем на спростовано доводи позивача щодо дії мораторію на нарахування штрафних санкцій, встановленого господарським судом Дніпропетровської області з 17.12.2015 по 13.11.2018 у справі про банкрутство № 904/10198/15, та заборон на нарахування штрафних санкцій в період з 13.11.2018 по 21.10.2019 в силу п. 4-3 розділу X «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає таке.
Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ»; у подальшому підприємство перейменовано в АТ «Дніпровська ТЕЦ») зареєстровано як юридичну особу від 05.10.2001, про що здійснено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відомостей про юридичну особу за № 12231200000000049; ідентифікаційний код 00130820.
Позивач є платником податку на прибуток та перебуває на податковому обліку у контролюючих органах.
Головним державним ревізором - інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Кам'янського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі п.п. 19-1.1.1, п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, у порядку визначеному п.п. 57.1 ст. 57, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 і ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку позивача з питання порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, за результатами якої відповідачем складено акт «Про результати камеральної перевірки АТ «ДТЕЦ» з питання порушення терміну сплати (перерахування) податку на прибуток» за №3677/04-36-55-30/00130820 від 04.06.2020 (далі - акт перевірки).
З аналізу акта перевірки слідує, що відповідачем під час перевірки досліджувалися питання погашення підприємством податкового боргу з податку на прибуток згідно рішення суду (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 по справі №804/3957/15) про розстрочення (відстрочення) податкового боргу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року по справі № 804/3957/15, задоволено позовну заяву прокурора м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, який діяв в інтересах держави в особі Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (ЄДРПОУ 00130820; 51925, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Радянська, буд. 2) податковий борг по податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 22 980 666,00 грн. на користь державного бюджету на розрахунковий рахунок згідно бюджетної класифікації. Цією ж постановою відстрочено виконання судового рішення до 01 квітня 2016 року.
В акті перевірки відповідач зазначив, що за результатами фінансово-господарської діяльності за 2014 рік підприємством надана податкова декларація з податку на прибуток №9081229284 від 27.02.2015 та самостійно задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 22 980 666,0 грн. за терміном сплати - 11.03.2015.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 по справі №804/3957/15 на податковий борг по самостійно задекларованим податковим зобов'язанням з податку на прибуток у розмірі 22 980 666,0 грн, підприємству надана розстрочка (відстрочка) до 01.04.2016.
Підприємством 01.04.2015 надана уточнююча декларація за 2014 рік № 9081731116. Податок на прибуток за звітний (податковий) період склав 16 328 137,0 грн., авансові внески з податку на прибуток на березень - грудень 2015 року та січень - лютий 2016 року зменшено платником на 628 279 грн., що знайшло своє відображення в інтегрованій платника податку (далі - ІКПП).
Також, 01.04.2015 підприємством були надані уточнюючі декларації з податку на прибуток за 2012, 2013 роки, якими зменшено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 548 907,0 грн. та 31.03.2015 проведено сплату у сумі 65 313,46 грн. Переплата станом на 01.04.2015 склала 8 176 144,46 грн.
Згідно з листом підприємства № 834/6 від 06.04.2015 Дніпродзержинською ОДПІ здійснено доповнення до графіку погашення розстрочення (відстрочення) сум заборгованості з термінами погашення 06.04.2015 - 8 176 144,46 грн., за рахунок наявної переплати та 31.03.2016 - 14 804 521,54 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 по справі №804/3957/15 роз'яснено, що штрафні санкції за несвоєчасне погашення податкового боргу та пеня не нараховується до закінчення відстрочки судового рішення, а саме до 01.04.2016. У випадку дострокового погашення боргу (повного чи часткового) - до дня фактичного погашення відстроченого податком боргу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 за позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтагаз України» порушено провадження у справі №904/10198/15 про банкрутство ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном.
Як зауважив контролюючий орган, станом на 31.03.2016 в ІКПП рахується переплата з податку на прибуток у розмірі 3 555 154,19 грн.
Відповідно до постанови про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 31.03.2016, в ІКПП нарахована сума податку на прибуток у розмірі 14 804 521,54 грн., розрахована пеня у розмірі 1 739 271,61 грн., та штрафні санкції у сумі 914 285,94 грн. за весь період несплати з 12.03.2015 по 31.03.2016.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровського області від 13.11.2018 по справі №904/10198/15 закрито провадження та скасовано мораторій, введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровській області від 17.12.2015.
Стадії погашення податкового боргу у загальному розмірі 14 804 521, 54 грн. у складеній в акті перевірки таблиці виглядають наступним чином:
- сума боргу в розмірі 4571429,70 грн. погашена за рахунок зменшення розміру податкового зобов'язання на суму 585704,02 грн. згідно податкової декларації №9276523562 (386 днів затримки) від 16.03.2016 та на суму 3985725,76, з огляду на виключення штрафних санкцій згідно ст.126 ПКУ, у зв'язку з надходженням із запізненням ухвали суду №804/568/16 від 11.02.2016 (386 днів затримки);
- сума боргу в розмірі 10233091, 84 грн. погашена за рахунок сплати підприємством податку згідно з платіжними дорученнями №2238 від 04.03.2019 в сумі 43615,05 (1454 днів затримки), №2325 від 26.03.2019 в сумі 200000, 00 грн. (1476 днів затримки), №2325 від 26.03.2019 в сумі 1030993,10 грн. (1567 днів затримки), №7 від 25.06.2019 в сумі 252022, 00 грн. (1567 днів затримки).
З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що із загальної суми відповідного боргу з податку на прибуток у розмірі 14804521,54 грн. позивачем погашено в загальному обсязі 6098059,85 грн. із затримкою у 386, 1454, 1476, 1567 календарних днів.
Отже, за підсумками вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення підприємством п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у вигляді порушення підприємством термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Відповідальність за таке порушення передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.
У розрахунку штрафних санкцій до акта перевірки АТ «Дніпровська ТЕЦ» (додаток 1), перевіряючий контролюючого органу вказав дату сплати задекларованих зобов'язань за наведеними деклараціями та кількість днів затримки із зазначенням 20 % ставки розміру штрафу.
З огляду на викладене, на підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення №0046725530 від 06.07.2020, згідно з яким до підприємства застосовано штрафну санкцію (штраф) (20 % від суми грошового зобов'язання 6 098 059, 85 грн., яке сплачено із затримкою на 1567, 1476, 1454, 386 календарних днів) у загальному розмірі 1 219 611, 97 грн.
Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням, АТ «Дніпровська ТЕЦ» звернулося до суду із означеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПК України (у редакції, яка була чинною станом на 11.03.2015).
У п.п. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України надано визначення поняття грошового зобов'язання платника податків, згідно з яким це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За правилами п. 57.1 ст. 57 ПК України (у редакції, яка була чинною станом на 11.03.2015), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.
Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд зауважує, що сторонами не заперечується, зокрема, наявність та розмір заборгованості позивача по сплаті податкового боргу, який стягнуто з підприємства згідно із постановою ДОАС від 13.03.2015 по справі № 804/3957/15 (постанова набрала законної сили - 26.03.2015), виконання якої відстрочено до 01.04.2016.
При цьому, сторонами не заперечується, що позивачем в порушення положень п. 31.1 ст.31 (строки сплати податку та збору), п.57.1. ст.57 (строки сплати податкового зобов'язання) ПК України несвоєчасно сплачено самостійно визначене податкове зобов'язання, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки сплати зобов'язання.
Натомість, предметом означеного спору є законність проведення контролюючим органом відповідної камеральної перевірки та правомірність сформованого відповідачем за результатами її проведення податкового повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення в контексті проведення камеральної перевірки з використанням документів, які не є податковими деклараціями, суд зазначає таке.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Водночас, суд зауважує, що з 01.01.2017 набули чинності зміни ПК України та п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, доповнено абзацом другим, відповідно до якого, предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Таким чином, доводи позивача щодо відсутності у контролюючого органу повноважень під час камеральної перевірки (перевірку проведено 04.06.2020) дослідження своєчасності сплати податків, спростовуються нормою п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, якою передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Посилання ж позивача на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 24.01.2019 у справі № 804/7289/15, від 13.06.2019 в справі №813/449/17, від 10.04.2020 у справі №826/5858/16 з цього питання також є недоречними, оскільки спірні правовідносини у цих справах мали місце до 01.01.2017.
Щодо строків проведення перевірки, суд зазначає таке.
Пунктом 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
При цьому, камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Приписами п. 102.1 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем визначені податкові зобов'язання у поданій ним податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік (№9081229284 від 27.02.2015), за якою граничний строк їх сплати підпадає на березень 2015 року.
При цьому, означена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, який суд постановив стягнути з відповідача згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 по справі №804/3957/15, виконання якої відстрочено до 01.04.2016.
Відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
З огляду на викладене, враховуючи дату прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення - 06.07.2020, за яким до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов'язання»), а також дати граничних строків сплати грошових зобов'язань, навіть, виходячи із дати закінчення відстрочення виконання судового рішення у справі № 804/3957/15, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення в частині визначення сум штрафу винесено податковим органом поза межами 1095 днів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №820/3544/17 (К/9901/34710/18).
Суд погоджується із твердженням позивача про те, що скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень за рішенням суду у справі №804/568/16 та виключення їх з обліку не можна прирівнювати до форми погашення заборгованості, оскільки зі змісту постанови ДОАС від 10.03.2016 у справі № 804/568/16 контролюючий орган у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача неправомірно застосував до останнього штрафні санкції (в т.ч. за непогашення податкового боргу за декларацією позивача з податку на прибуток за 2014 рік №9081229284 від 27.02.2015) за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, які у вказаному судовому рішенні ДОАС визнано протиправними та скасовано.
Враховуючи викладене, у контролюючого органу не було правових підстав визначати суму грошових зобов'язань, нарахованих за скасованими податковими повідомленнями-рішеннями, в якості форми погашення відповідного податкового боргу АТ «Дніпровська ТЕЦ» й вираховувати із цих сум календарні дні затримки погашення зобов'язання позивача із нарахуванням штрафних санкцій.
Додатково слід зауважити, що відомості періоду нарахування контролюючим органом підприємству штрафних санкцій в акті перевірки та у додатку до спірного податкового повідомлення-рішення відрізняються.
Так, зі змісту розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що відповідачем здійснено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток за періоди з 12.03.2015 по 31.03.2016, з 12.03.2015 по 04.03.2019, з 12.03.2015 по 27.06.2019.
Разом з тим, в акті перевірки зазначено про нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток за періоди з 12.03.2015 по 31.03.2016.
Щодо посилання позивача на мораторій на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, а також на приписи п. 4-3 розділу Х «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як на підставу протиправності нарахування підприємству штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровського області від 17.12.2015 у справі №904/10198/15 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Одночасно з цим, суд звертає увагу відповідача, що ухвала суду у справі №804/3957/15, на яку посилається контролюючий орган (зокрема, ухвала про роз'яснення постанови ДОАС від 13.03.2015 в адміністративній справі № 804/3957/15) винесена Дніпропетровським окружним адміністративним судом 28.04.2015, тобто до введення мораторію щодо задоволення вимог кредиторів позивача.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14.05.1992 (далі - Закон №2343; чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми, тощо.
Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
У частині 5 статті 19 Закону №2343 міститься застереження про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
Наведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Отже, щодо конкурсних вимог боржника законодавцем обмежено можливість нарахування неустойки (штраф, пеня).
Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 1 Закону № 2343, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Аналіз наведених норм свідчить, що встановлена цими правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).
Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, що включає в себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. До таких заходів відносяться штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.
Тобто, у разі якщо податкові зобов'язання набули статусу угоджених до дня порушення провадження у справі про банкрутство та до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобов'язання є конкурсними, а не поточними.
Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2019 року у справі №2340/4157/18.
У цій постанові судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.09.2018 у справі №823/2240/17) та від 14.05.2019 у справі №2340/4250/18.
Так, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2017 у справі №904/10198/15 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі, до якого включено, зокрема, вимоги Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 2756, 00 грн. - 1 черга задоволення; 16 934 076, 45 - 3 черга задоволення; 7 615 002, 94 - 6 черга задоволення.
При цьому, в означеній ухвалі суду міститься посилання на податковий борг підприємства, стягнутий за постановою ДОАС від 13.03.2015 по справі №804/3957/15, виконання якої відстрочено до 01.04.2016.
Зі змісту означеної ухвали суду слідує, що контролюючим органом заявлений залишок боргу згідно ухвали становить 14 804 521, 54 грн., однак до означеної суми включено фактичний залишок боргу внаслідок подання платником уточнюючих декларацій (11 152 217, 54 грн.) та саме цю суму включено до третьої черги задоволення вимог кредиторів у справі №904/10198/15.
Отже, вищезазначені вимоги контролюючого органу є конкурсними, а не поточними.
Надалі, як встановлено судом та не заперечується сторонами, що АТ «Дніпровська ТЕЦ» включене до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» №358-р від 10.05.2018.
Наказом Фонду державного майна України №759 від 08.06.2018 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,9277% статутного капіталу АТ «Дніпровська ТЕЦ».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 провадження у справі №904/10198/15 закрито на підставі п. «12» ч.1 ст. 83, п. 4-3 розділу Х Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч.5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», у зв'язку із прийняттям Фондом державного майна України рішення про приватизацію державного пакету акції розміром 99,9277% статутного капіталу АТ «Дніпровська ТЕЦ».
Згідно з п. 4-3 розділу X «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №2343, після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
З набуттям чинності Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019 визначені п. 4-3 розділу X «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратили чинність.
Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів введено Господарським судом Дніпропетровської області з 17.12.2015 по 13.11.2018, а також з 13.11.2018 по 21.10.2019 діяли заборони встановлені п. 4-3 розділу X «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тому числі щодо стягнення заборгованості з податку на прибуток, яка виникла у позивача до порушення справи про банкрутство і є кредиторською в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції нараховані відповідачем за період з 12.03.2015 по 31.03.2016 (згідно акта перевірки) та за періоди з 12.03.2015 по 31.03.2016, з 12.03.2015 по 04.03.2019, з 12.03.2015 по 27.06.2019 (згідно розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до спірного податкового повідомлення-рішення).
Суд зазначає, що пунктом 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено законодавче обмеження права кредитора (позивача) на нарахування неустойки (штраф, пеня), на прострочену суму боргу за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, у випадку припинення щодо боржника провадження у справі про банкрутство у зв'язку з його приватизацією, діє як спеціальна заборона, що виключає можливість застосування до такої особи штрафних санкція на загальних підставах.
Дана правова позиція узгоджується з висновками викладеними, в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/4700/19.
Слід зауважити, що Закон № 2343, й вищезазначені положення, втратили чинність з 21.10.2019, у зв'язку з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства, однак при вирішенні спору по суті суд врахував такі обставини.
Як встановлено судом, позивач здійснив уточнення (зокрема, шляхом подачі уточнюючих декларацій) податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток за 2012, 2013, 2014 рр. в бік зменшення суми податкових зобов'язань, а також самостійно сплачував суму боргу (зокрема, в акті перевірки наявні посилання на платіжні доручення, на підставі яких позивачем погашався борг), у зв'язку з чим станом на 31.03.2016 на рахунку ІКПП підприємства утворилася переплата у розмірі 3555154,19 грн., тому з урахуванням положень п. 126.1 ст. 126 ПК України, можна дійти висновку про повне погашення АТ «Дніпровська ТЕЦ» відповідної суми податкового боргу 31.03.2016.
Тобто, на момент погашення позивачем суми боргу діяв мораторій, введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі № 904/10198/15, й у подальшому з 13.11.2018 вступили в силу законодавчі обмеження, визначені пунктом 4-3 Розділу X «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які діяли до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, однак станом на 04.06.2020 (дата проведення камеральної перевірки) та 06.07.2020 (дата формування спірного податкового повідомлення-рішення) встановлений ст. ст. 102, 114 ПК України строк давності застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій закінчився.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про протиправність нарахування відповідачем штрафу за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, що є підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення -рішення про нарахування АТ «Дніпровська ТЕЦ» штрафних санкцій, строк застосування яких сплинув, та, як наслідок, прийнято відповідачем на підставі, у межах, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд доходить висновку, що позовна заява АТ «Дніпровська ТЕЦ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0046725530 від 06.07.2020 підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду позивачем понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 18294,18 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 4821 від 17.08.2020 на суму 18294, 18 грн.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, з огляду на те, що позовну заяву АТ «Дніпровська ТЕЦ» задоволено повністю, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 18294, 18 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (вул. Заводська, буд. 2, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, 51925; код ЄДРПОУ 00130820) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м.Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.07.2020 № 0046725530 (форми "Ш").
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00130820) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 18294 (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 18 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 31 грудня 2020 року.
Суддя О.В. Царікова