Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
28 травня 2021 р. справа № 520/7507/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом - 23.04.2021 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято - 26.04.2021 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 12.05.2021 р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, пенсіонер) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій з приводу призначення з 24.11.2020р. пенсії ОСОБА_1 у розмірі - 4.665,31грн. відповідно до ч.19 ст.86 закону України "Про прокуратуру" у зв'язку із втратою годувальника; 2) зобов'язання призначити з 24.11.2020р. пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч.19 ст.86 закону України "Про прокуратуру" у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 60% середньомісячного заробітку за листом прокуратури Харківської області від 16.08.2019р. №13-320вих-19 та інформації про фактично нараховану заробітну плату за грудень, здійснити виплату з урахуванням фактично проведених платежів із виплатою компенсації втрати частини доходу.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що адміністративним органом вчинена безпідставна та штучно створена перешкода у отриманні пенсії у повному обсязі.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, пенсійний орган, Управління, ГУ), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що вчинене управлінське волевиявлення повністю узгоджується із законом.
Відзив на позов надійшов до суду 27.05.2021р.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Чоловіку заявника як прокурору у відставці була призначена пенсія відповідно до ст.50-1 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі за текстом - Закон України №1789-ХІІ) у розмірі 90% заробітку.
Постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 28.03.2016р. у справі №642/1389/16 УПФУ у Ленінському районі міста Харкова було зобов'язано з 01.01.2016р. провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки прокуратури Харківської області від 05.02.2016р. №18-51 у розмірі 90% заробітку і провести відповідні виплати без обмеження максимального розміру пенсії.
Листом від 16.08.2019р. прокуратурою Харківської області на запит ОСОБА_2 була направлена письмова інформація стосовно заробітку діючого прокурора за посадою начальника відділу прокуратури Харківської області станом на грудень 2017 року, де відображено: оклад за посадою - 7.750,00грн., надбавка за класний чин - 2.400,00грн., надбавка за виконання особливо важливої роботи - 8.732,50грн., щомісячна премія - 30.750,88грн., а загалом - 51.958,38грн.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії листа ГУ ПФУ в Харківській області від 26.01.2021р. №2000-0213-8/11458 з 24.11.2020р заявник отримує у порядку Закону України "Про прокуратуру" пенсію у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 4.665,31грн. як добуток 60% від середньомісячного заробітку у сумі 7.775,52грн.
Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення адміністративного органу з приводу обчислення розміру пенсії у зв'язку із утратою (смертю) годувальника - пенсіонера з категорії прокурор у відставці, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Згідно з ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Базовим законом у сфері пенсійного забезпечення з 01.01.2004р. є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відносно окремих категорій громадян України законодавцем були запроваджені спеціальні умови пенсійного забезпечення, а саме: умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015р. визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (далі за текстом - Закон України №1789-ХІІ).
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною 12 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ було визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08.07.2011р. до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ було внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Однак, приписи ст.50-1 Закону України № 1789-ХІІ в частині підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам у відставці не зазнали змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011р, позаяк відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, котрі регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з ч.13 та ч.18 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ (в редакції Закону України №3668-VІ від 08.07.2011р.) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. №76-VІІІ (далі за текстом - Закон №76-VІІІ) до ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ було внесено зміни, якими зокрема було викладено у новій редакції ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ і визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури було передано у відання Кабінету Міністрів України».
14.10.2014р. було прийнято Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі за текстом - Закон України №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015 року.
Первинна редакція 20 ст.86 Закону України №1697-VІІ містила положення про те, що "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону України №1697-VІІ щодо набрання чинності даним актом права неодноразово змінювався, переважна більшість статей (зокрема і ст.86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015р.
Водночас із цим, 15.07.2015р. втратив чинність Закон України №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
Таким чином, з 15.07.2015р. положення Закону України №1789-XII не можуть бути визнані легальною підставою ані для призначення пенсії вперше, ані для для проведення перерахунку розміру раніше призначених пенсій у зв'язку із збільшення винагороди за працю діючого прокурора, позаяк не існують в умовах об'єктивної дійсності у якості речі матеріального світу - нормативно-правового акту.
До того ж, з 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі за текстом - Закон України №76-VIII), яким, зокрема: внесено зміни до ч.18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) шляхом викладення у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України"; внесено зміни до ч.20 статті 86 Закону України від 14.10.2014р. "Про прокуратуру" №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) шляхом викладення у такій редакції: "20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Отже, з 01.01.2015р. жодним діючим/чинним законом не визначалося ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру", а питання визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури було передано до компетенції Кабінету Міністрів України.
13.12.2019р. Конституційний Суд України прийняв рішення у справі №7-р(ІІ)2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) зі змінами; визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; встановив, що частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Таким чином, з 13.12.2019р. у фізичних осіб - громадян із категорії пенсіонерів - працівників прокуратури у відставці виникло суб'єктивне право на перерахунок розміру раніше призначених пенсій у зв'язку із збільшенням винагороди за працю діючого прокурора.
Дане право може бути реалізовано з першого числа місяця, наступного за місяцем події виникнення такого права, тобто з 01.01.2020р.
Станом на 01.01.2020р. вже діяли положення ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII у первісній/первинній редакції.
Саме ці положення унормовують спірні відносини, адже приписи статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ в частині пенсійного забезпечення втратили чинність з 15.07.2015р. і після цього не поновлювались.
Суд вважає, що недіюча норма закону об'єктивно не здатна призвести до виникнення будь-яких розумних очікувань чи сподівань.
Такі очікування та сподівання за діючою нормою закону (ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII у первісній/первинній редакції) не могли виникнути раніше від 13.12.2019р. і можуть бути практично реалізовані з 01.01.2020р.
Системно проаналізувавши як приписи загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії, а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і спеціальних актів права, до яких належать Закон України "Про державну службу", Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", також інших актів законодавства з питань визначення розміру пенсії, суд доходить висновку, що в усіх без виключення випадках законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії - грошового виразу загальної суми коштів як плати за виконану роботу.
До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника.
Але при цьому, юридичне значення має не такий відсоток, а виключно остаточно розрахована сума складової оплати праці. До розрахованого базового показника застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці за певний період трудової діяльності.
Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, на котру прямо поширюється дія приписів ст.22 Конституції України і який не може зазнавати зменшення навіть у разі запровадження нового законодавства. За допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.
Таким чином, у подальших процедурах перерахунку розміру вже призначеної пенсії владний суб'єкт не може зачіпати саме умовного арифметичного розміру пенсії.
Виключенням із даного випадку є істотна зміна умов пенсійного забезпечення чи істотна зміна умов оплати праці діючих публічних службовців.
У такому разі відсоток заробітку (винагороди за працю/службу, заробітної плати, грошового забезпечення тощо) як компонент алгоритму/механізму обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди діючим публічним службовцям повинен використовуватись органом публічної адміністрації з положень діючої/чинної на момент перерахунку пенсії норми закону.
Умови проходження публічної служби в органах прокуратури України регламентувались нормами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-XII до 15.07.2015р.
З 15.07.2015р. ці правовідносини почали унормовуватись приписами Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (далі за текстом - Закон України №1697-VII), а з 25.09.2019р. додатково ще й і приписами Закону України від 19.09.2019р. №113-IX.
Пунктом 6 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019р. №113-IX чітко передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Оскільки п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" має стосунок виключно до випадку ліквідації органу прокуратури чи до випадку реорганізації органу прокуратури, то будь-який поміркований розумно поінформований сторонній спостерігач не міг потрапити у невизначене юридичне становища, позаяк наміри законодавця були чіткими та абсолютно зрозумілими - ліквідація/реогранізація (тобто реформування) органів прокуратури України "старої" мережі та створення органів прокуратури України "нової" мережі.
Пунктом 7 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019р. №113-IX також з абсолютною чіткістю було визначено правило переведення на службу до органів прокуратури України "нової" мережі - успішне проходження атестації.
Отже, з подією набрання чинності нормами Закону України від 19.09.2019р. №113-IX істотно змінились як умови проходження публічної служби прокурором, так і умови оплати праці прокурора.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З цих міркувань померлий чоловік заявника не має ані правових підстав, ані розумних очікувань чи виправданих сподівань на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 90% заробітку діючого прокурора в істотно змінених умовах праці та умовах виплати винагороди за службу.
До того ж, з 15.07.2015р. на відносини з пенсійного забезпечення заявника мають поширюватися не норми ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, а норми ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII.
Окружним адміністративним судом виявлено, що аналогічні правові висновки з приводу застосування ст.501 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-XII у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-III були сформульовані Верховним Судом та незмінно використовувались ще з 2019 року, зокрема, у постановах по справах №309/4451/16-а від 14.11.2019р., №554/10461/16-а від 18.09.2019р., №466/9965/16-а від 30.10.2019р., №263/7010/17 від 29.07.2020р., №163/2795/16-а від 03.07.2020р., №265/2627/17 від 11.06.2020р., №265/6322/16-а від 04.03.2020р., №759/9981/16-а від 11.11.2020р., №635/3244/17 від 10.12.2020р., №219/4596/16-а від 10.11.2020р.
Таким чином, з 15.07.2015р. ані померлий чоловік заявника, ані утриманці померлого чоловіка заявника не мають підстав для призначення чи для перерахунку пенсії у порядку ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ.
Розглядаючи справу, суд зауважує, що відповідно до ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд вважає, що положення цієї статті закону присвячені регламентуванню правовідносин з приводу призначення пенсії утриманцям діючого (тобто працюючого) до події власної смерті прокурора, і не мають стосунку до випадку померлого пенсіонера з категорії прокурорів у відставці.
Саме тому за змістом норм цієї статті розрахунковою величиною для призначення пенсії є саме середньомісячний чинний заробіток прокурора, а не пенсія прокурора у відставці.
Відтак, суд доходить до переконання про незастосовність ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII до випадку настання події смерті годувальника з категорії прокурорів у відставці, а не з кола діючих прокурорів, тобто непоширення приписів цієї норми на спірні правовідносини.
Статтею 9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст.37 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Однак, заявник у тексті позову не посилається на приписи цих норм і не подав до матеріалів справи доказів звернення до пенсійного органу із заявою про обчислення пенсії у зв'язку із втратою годувальника у порядку ч.11 ст.37 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Окрім того, суд зважає, що у складеній прокуратурою Харківської області на запит ОСОБА_2 письмовій інформації стосовно заробітку діючого прокурора за посадою начальника відділу прокуратури Харківської області станом на грудень 2017 року відображено: оклад за посадою - 7.750,00грн., надбавка за класний чин - 2.400,00грн., надбавка за виконання особливо важливої роботи - 8.732,50грн., щомісячна премія - 30.750,88грн., а загалом - 51.958,38грн.
Заявник наполягає на проведенні обчислення пенсії у зв'язку із втратою (смертю) годувальника саме на підставі цього, а не будь-якого іншого письмового документа.
Суд вважає, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" структура винагороди за працю складається із основної заробітної плати (Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців) та додаткової заробітної плати (Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.).
Згідно з ст.15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, у випадку премії (процедура чого охоплює собою етапи прийняття управлінського рішення про призначення премії, нарахування премії за обліком, ініціювання переказу коштів) в аспекті використання цього факту у цілях перерахунку пенсій іншим особам вирішальне юридичне значення має акт права, котрий передбачає умови виплати цього заходу заохочення як матеріального стимулу і у разі, коли цей акт поширюється на невизначене коло осіб - така виплата підлягає включенню до структури бази обчислення пенсії з метою перерахунку, а у разі, коли цей акт стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу - то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру винагороди за виконану роботу.
Тому суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку премія, розмір якої перевищує 50% загального заробітку діючого прокурора як разовий платіж за особистий внесок конкретного працівника у загальні результати службової діяльності органу прокуратури поточного або минулого періоду функціонування, не є підставою для перерахунку у спосіб збільшення розміру раніше призначеної пенсії прокурору у відставці.
Суд вважає, що слід розрізняти установлені судом у рішенні (котре набуло законної сили) обставини фактичної дійсності (ч.4 ст.78 КАС України) від правової оцінки певного факту (ч.7 ст.78 КАС України).
Рішення суду у справі №642/1389/16 мало стосунок виключно до померлого чоловіка заявника і при цьому не встановлювало жодних обставин відносно померлого чоловіка заявника, а викладена у цьому рішенні правова оцінка фактів не є обов'язковою для окружного адміністративного суду при відправленні правосуддя у межах справи №520/7507/21.
У зв'язку із набранням чинності нормами Закону України від 19.09.2019р. №113-IX та істотними змінами як умов проходження публічної служби прокурором, так і умов оплати праці прокурора заявник об'єктивно не здатен набути ніяких прав, сподівань, очікувань за судовим актом у справі №642/1389/16.
З викладених вище міркувань, суд доходить до переконання про те, що станом на грудень 2017р. померлий чоловік заявника не підлягав пенсійному забезпеченню у порядку ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, а тому відсутні підстави для поширення на заявника не набутого померлим чоловіком права і рішення суду у справі №642/1389/16 об'єктивно не здатне змінити такого стану речей.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Суд відмічає, що вимогою позову є прагнення приватної особи - громадянина до отримання пенсії у розмірі 60 % від заробітку діючого прокурора станом на грудень 2017 року за складеною прокуратурою Харківської області на запит ОСОБА_2 письмовою інформацією, де відображено: оклад за посадою - 7.750,00грн., надбавка за класний чин - 2.400,00грн., надбавка за виконання особливо важливої роботи - 8.732,50грн., щомісячна премія - 30.750,88грн., а загалом - 51.958,38грн.
Дана вимога позову є єдиною і неподільною, не може бути роз'єднана за будь-яким параметром, не може бути розглянута поза межами чітко сформульованого заявником наміру.
Тому, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що відносно саме цієї вимоги у ході розгляду справи владним суб'єктом наведені достатні доводи відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу вчиненої відмови.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відсутність порушеного права зумовлює прийняття рішення про відхилення позову заявника.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав судження з приводу тлумачення змісту та застосування усіх належних норм матеріального і процесуального права; вичерпно реалізував усі юридичні механізми з'ясування об'єктивної істини.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко